Укргазбанк (2009 - 2021)

Next_17
Чего трудно? Не трудно, подойдите к Приватовскому банкомату а перед этим постойте очередь или просто бойтесь что у вас сожрут карточку потому что нет связи

По данным «ДЕЛА», меньше всего «ревизоров» находится в Укргазбанке — там работает только Контрольно-ревизионное управление (КРУ). В самом финучреждении факт присутствия представителей проверяющих органов отрицать не стали. «Укргазбанк ведет прозрачную деятельность и готов к любым проверкам», — утверждает заместитель председателя правления Укргазбанка Станислав Шлапак.

Что я вижу? Неужели до дела наконец-то дошло)))) Посмотрим чем закончится. Но банк только начал плюсы с нового года получать, а тепрье нате вам проверки. Наверняка на предыдущее правительство компромат копают.

В этом банке вообще все странные, этот Антон-ган..н Косторниченко столько всего обещал и прогнозировал, что сейчас к вам доверие просто иссякло. Осталась наглость и некомпетентность сотрудников филиальной сети. Горбаль уже все ,что хотел, давно поимел и отимел

Хочу сообщить про факт очередного вранья со стороны А.Косторниченко на конференции "Взаимодействие банков и клиентов в период финансового кризиса в Украине - вебинар с Укргазбанком" он заявил что не требовали от сотрудников писать заявления на увольнение. ЧИСТОЙ ВОДЫ_ЛОЖЬ!!!! Сам Косторниченко проводил чистки и увольнял своих сотрудников, были случаи давления на будущих декретчиц (девушек в положении). ВЫ, кто тут из укргазбанка, вы все это знаете. Почитайте сами:


Взаимодействие банков и клиентов в период финансового кризиса в Украине - вебинар с Укргазбанком

С радостью сообщаем вам, что 19 февраля 2009 года на нашем форуме будет проводиться вебинар (онлайн–мастер-класс) с Антоном Косторниченко, директором департамента розничного банкинга ОАО АБ «Укргазбанк» на тему

«Взаимодействие банков и их клиентов в период кризиса»

В онлайн режиме с 15:30 до 17:30 Антон Косторниченко сможет рассказать нам о сегодняшней ситуации на банковском рынке, о том с какими проблемами сталкиваются банки и клиенты (вкладчики и заемщики), как эти проблемы решаются сегодня, а также ответит на вопросы читателей нашего портала.

Задать вопросы спикеру вы можете здесь, в этой ветке, начиная с сегодняшнего дня, а непосредственно пообщаться с представителем Укргазабанка в режиме онлайн можно будет 19 февраля 2009.

Ждем Ваших вопросов и до встречи на вебинаре!
http://www.prostobank.ua/forumy/bankovs ... rgazbankom

Слизняк, тряпка и просто падаль, даже противно работать с таким банком. Жду окончания депозитного договора и проч из этой гнилой канторы!

а ваш морозов, я посмотрю - потянул бы не просто укргазбанк, а что-нибудь более серьезное:

Державні банки: бути чи не бути?

Можливо, рішення попереднього уряду про рекапіталізацію не було економічно доцільним. Бюджетні кошти можна було направити в Ощадбанк і Укрексімбанк, які викупили б усі "живі" активи проблемних установ.

Дискусія про доцільність існування державних банків триває не перший рік.

До початку кризи традиційними супротивниками присутності державного капіталу у банківському секторі виступали міжнародні фінансові організації.

Їхні аргументи відомі: держава, на їхню думку, не може бути ефективним власником, система корпоративного управління держбанками містить суттєві ризики політичного втручання в ухвалення комерційних рішень, що загрожує стабільності банку і банківської системи в цілому.

Безумовно, така позиція МВФ і Світового банку небезпідставна. Показовим прикладом є ситуація з Ощадбанком, яка склалася у 2003-2005 роках.

У 2003 році Світовий банк був змушений вимагати від НБУ ввести операційні обмеження на діяльність Ощадбанку, в тому числі на активні операції.

Парадоксально - одна з найбільших установ країни, яка володіє величезним потенціалом і має найбільшу філіальну мережу, раптом опинилася ледь чи не на межі банкрутства. І причиною цього були аж ніяк не економічні фактори.

Не дивно, що тоді Світовий банк бачив лише один шлях для Ощадбанку - негайний і повний продаж.

Обмеження, накладені на установу, вдалося зняти тільки в кінці 2005 року. Це стало можливим завдяки тому, що банк розробив і вперше у галузі презентував свою стратегію на 2006-2010 роки. Уже за 2006 рік банк заробив більше, ніж за усі попередні десять років.

На жаль, за першим кроком так і не з'явилися наступні. Загальна стратегія розвитку банківської галузі в цілому і держбанків зокрема широко обговорювалася, але не була прийнята державою.

Стратегічна програма розвитку Ощадбанку, затверджена спостережною радою банку - головним органом, покликаним контролювати дотримання інтересів власника, у результаті виконувалася лише частково.

Правління у своєму звіті вживало слова "перенесено", "недоцільно виконувати", не маючи повноважень коригувати стратегічний документ.

З іншого боку, наглядова рада, сформована парламентом, президентом і Кабміном за політичним принципом, не могла адекватно реагувати на питання, пов'язані з оперативною діяльністю банку. По суті, його робота була заблокована.

У кращому разі, рішення приймалися шляхом заочних засідань, коли будь-які професійні дискусії були виключені - члени ради просто голосували відповідно до вказівок політичних сил, які вони представляли.

Потім усе спростилося ще більше - Кабмін почав давати доручення правлінню безпосередньо, ігноруючи діючий регламент прийняття рішень. Як наслідок, Ощадбанк у професійних колах стали називати "нафтогазбанком".

Невдачі такої моделі корпоративного управління державними банками пояснювалися, у першу чергу, відсутністю чіткої стратегії у їх власника.

Зв'язка "власник - спостережна рада - правління" належним чином не працювала. Завдання членам наглядової ради не формулювалися, банк використовувався державою від випадку до випадку.

У підсумку, установа повернулася до того, чого так боялися МВФ і Світовий Банк - до ручного управління з боку власника в особі Кабінету міністрів.

Сьогодні Ощадбанк відчуває себе більш-менш стабільно не завдяки, а всупереч діям свого топ-менеджера. Точніше - завдяки сильній і стабільній команді заступників голови, директорів департаментів та голів обласних управлінь, які за багато років змогли виробити імунітет до нелогічних кроків вищого керівництва.

У 2009 році, в результаті здійснення програми рекапіталізації проблемних банків, держава стала власником ще трьох установ. Здавалося, цей факт повинен був, нарешті, сприяти виробленню хоч якоїсь єдиної концепції. Очевидно, що п'ять державних банків не можуть ефективно працювати, не синхронізуючи свої кроки.

Зрозуміло, що рекапіталізовані банки не зможуть повернути вкладені державою кошти, якщо новим власником не буде чітко визначена їхня цільова ніша.

На жаль, цього поки не відбулося. Всі проекти із створення координаційної ради держбанків залишилися без уваги. Рекапіталізовані банки існували самі по собі, вирішуючи спущені "зверху" відверто небанківські завдання або конкуруючи на єдиному полі обслуговування державних монополій.

"Родовід" був перетворений на "касу" видачі депозитів вкладників Укрпромбанку, а Укргазбанк і Ощадбанк змагалися за право зберегти статус "нафтогазбанку".

Це свідчить лише про одне: правління держбанків не повинні самостійно визначати стратегії керованих ними установ. Завдання правління - вибудовувати роботу банку відповідно до загального стратегічного бачення власника.

Приміром, Укргазбанк нещодавно розробив свою стратегію розвитку і передав її спостережній раді на затвердження. Цей серйозний і об'ємний документ розробляли, керуючись простою логікою: держава є тимчасовим акціонером і її завдання - повернути інвестовані гроші у середньостроковій перспективі.

Але навіть ця стратегія розроблялася, виходячи лише з управлінського розуміння керівництва банку. Держава ж як основний акціонер поки не представила свого бачення розвитку рекапіталізованих установ.

У таких умовах дуже складно щось планувати, адже усяка стратегія повинна мати конкретні цілі і конкретні часові рамки. В умовах, коли відсутнє кінцеве бачення з боку власника, будь-яка стратегія матиме скоріше номінальний характер.

Державні банки, особливо під час кризи, яка поки не поспішає слабшати, можуть стати одним з найбільш ефективних інструментів впливу на економіку країни. Приміром, цільові кредити у пріоритетні галузі економіки, навіть видані на пільгових умовах, у 99% випадків є ефективнішими, ніж прямі бюджетні дотації.

Щодо кожного з банків можуть бути різні стратегії - від універсалізації або навіть створення народного банку до галузевої установи. Можливо, власник вважатиме за доцільне об'єднати деякі з п'яти банків у групу або консорціум. Не виключено, що після вивчення ситуації буде прийнято рішення і про злиття певних банків.

Головне - щоб це бачення було нарешті сформовано. Поки правління банків не будуть чітко розуміти позицію держави, вони не зможуть ефективно працювати.

Перші сигнали про позитивні зміни вже з'явилися. Уряд задекларував бажання сформувати стратегію розвитку державних банків і запровадити механізм управління проектами. Модель управління проектами - "ноу-хау" в українських реаліях, але вона вже давно успішно працює у розвинених країнах.

Позитивним сигналом для економіки в цілому і для фінансової галузі зокрема є намір Кабміну підготувати Бюджетну концепцію до 2012 року. Чіткі довгострокові перспективи головного фінансового плану країни стануть точкою відліку для стратегічного планування всіма суб'єктами фінансової діяльності.

Оприлюднити своє перспективне бачення розвитку банківської галузі мав би і НБУ. Як відомо, фінансова криза - це, в першу чергу, криза довіри. Щоб її здолати, потрібна максимальна відкритість, чіткий план дій і бачення перспектив регулятором, який визначає параметри роботи банків і їхніх клієнтів.

Сьогодні банківський сектор потребує відповідей на цілу низку ключових питань.

1. Чи вважає НБУ за доцільне існування в Україні майже двох сотень банків і чи буде взято курс на скорочення та укрупнення фінансових установ?

2. Яку політику Нацбанк вестиме стосовно курсу долара?

3. Які заходи планує регулятор щодо пасивної бази - грошей громадян у банках та їхніх збережень "під подушкою"? Близько 60% цих коштів, за оцінками фахівців, міститься не у національній валюті, а в доларах і євро.

4. Як регулятор ставиться до іноземного банківського капіталу?

5. Які кроки НБУ планує зробити для посилення відкритості банківської системи?

6. Як він розуміє роль держбанків, включно з рекапіталізованими? Чи будуть виконані узгоджені Нацбанком у 2009 році графіки рефінансування?

Відповіді на ці та інші питання хотів би побачити у єдиному програмному документі Національного банку не тільки кожен банкір, але й кожен клієнт будь-якого банку.

Стратегія НБУ щодо рекапіталізованих установ заслуговує на окрему увагу, адже регулятор також відповідає за проблеми, які виникли у цих банках.

Нацбанк не має права займати щодо них стандартну "відсторонену" позицію - процес оздоровлення рекапіталізованих банків може бути успішним лише за умови синхронних дій уряду, менеджменту банку і банківського регулятора.

Так, можливо, рішення попереднього уряду про рекапіталізацію не було повністю економічно доцільним. Коли ще йшло обговорення, автор цієї статті пропонував використовувати для порятунку внесків населення два існуючі держбанки.

Замість того, щоб спрямовувати гроші на придбання акцій нових банків, їх можна було б направити в Ощадбанк і Укрексімбанк, які викупили б за рахунок цих коштів усі "живі" активи проблемних установ.

У проблемних банків з'явилася б ліквідність, необхідна для виплати депозитів, після чого під контролем тимчасових адміністраторів їх можна було б ліквідувати.

Ця пропозиція, логічна з економічної точки зору, виявилася нереалізованою з політичних причин - держбанки з їх наглядовими радами, сформованими трьома протиборчими на той час гілками влади, були фактично неконтрольовані.

У підсумку, було прийнято рішення про рекапіталізацію. Можна довго сперечатися про його доцільність, а можна діяти, виходячи з існуючих обставин. Спроби "відіграти" ситуацію шляхом зворотного продажу частки держави є нелогічними.

По-перше, стан ринку не дозволить повернути і п'яту частину вкладених у рекапіталізацію державних коштів.

По-друге, саме завдяки отриманню статусу державних вдалося зупинити кризу у банках, які ще на початку літа 2009 року перебували "на межі".

Представники влади повинні бути обережними у своїх заявах - кожна публічно озвучена інформація про можливий продаж рекапіталізованих банків викликає хвилю відтоку клієнтів і дестабілізує установи, знижуючи їх вартість.

Зараз держава має чудову нагоду наблизити політичну і економічну логіку в питанні управління п'ятьма банками.

В Україні уперше за останні п'ять років склалася ситуація, коли президент, Кабмін, парламент і Нацбанк діють синхронно, а не грають один проти одного. Це час для привнесення конструктивних ідей у систему управління державними банками.

Перетворити державні банки в інструмент ефективної економічної та фінансової політики можуть наступні кроки.

1. Зміна принципів корпоративного управління банками. У першу чергу, це стосується Укрексімбанку та Ощадбанку з їх "квотними" наглядовими радами.

2. Прийняття єдиної стратегії державних банків з розмежуванням стратегічних напрямків для кожного з них.

3. Створення єдиного координуючого органа управління для усіх установ.

4. Розробка та затвердження на наглядовій раді кожного з банків програмних п'ятирічних документів, що відповідають загальній стратегії власника.

5. Введення чітких критеріїв оцінки дій правлінь банків залежно від виконання ними своїх стратегій.

Відповідь на винесене у заголовок статті запитання багато в чому залежить від кроків, які будуть зроблені найближчим часом.
http://www.epravda.com.ua/publications/ ... 23/233570/

Хорошо причесано, только уж очень академично как для обычного читателя, хотя на УП не такой уж демос.

Вряд ли эти вопросы будут решатья системно. Хотя, если эти банки собираются продать дороже, чем туда вкинули денег, то эти шаги нужны.

Наткувшись на парочку постов, в которых люди пишут: какой "выгодный" УГБ, не смог пройти мимо. Поставил банку КОЛ!
И поделюсь свои опытом отношений с этой конторой.
В начале кризиса имел неосторожность держать грн. депо в этой конторе. Мне стоило многа нервов, времени и пр., чтобы вернуть их обратно.
Только после припугивания юридически грамотной заявой, они соизволили расширить мне лимит и вернуть кровно нажитые, и то на это ушло куча времени.
Особенно было жалко пенсионеров, которые не могли за себя постоять и позволяли банку обращатся с ними, как с бы***.
Вообще, время показало, что отечественные банки маст дай. Это конторы которые эволюционировали из разных МММ 90-х. Цель - наживаться на жадности "людишек", которые гоняться за высоким процентом.
Радует одно: после кризиса, люди становяться грамотней в фин. вопросах. И перестают гнаться за высоким процентом. Уже обращают внимание на репутацию банка, принадлежность фин.группам, отчетность, прозрачность и пр.
Лично свои сбережения храню в Форуме и УкрСибе.

Васек пашол чиста па беспределу!! Как это ему разрешили мычать против Минфина??

FundMarket удалось пообщаться с одним из акционеров Укргазбанка (ПФТС: UGZB), который рассказал о причинах переноса годового собрания акционеров банка.
Причиной этому послужило сомнительное решение суда, которое сорвало годовое собрание акционеров АБ "Укргазбанк".

Инициаторами срыва события стала группа Василия Горбаля, миноритарного акционера банка. Василий Горбаль пытается вернуть контроль над банком через введение в наблюдательный совет своих людей, но его желания расходятся с планами МинФина.

В банке ситуацию не комментируют. Говорят, что регистрация продлена до 16:30 завтрашнего дня, наличие решения суда не опровергают и не подтверждают.

http://fundmarket.ua/news/4bd84faee7d38/

Закончился срок деп. 28. 04 10г..Отдали 50 000 без всяких проблем через 10 мин. Предложили перевложить,я отказался они сильно не настаивали.

Зачем держат службу поддержки? Сидит девочка на телефоне и на все вопросы отвечает - "обратитесь в отделение". Например звоню - не читает банкомат смарт-карты МС - обратитесь в отделение. Обращался - 2 недели нач. отделения сообщает об этом в филиал каким-то там информатикам - не помогает. Поэтому и звоню - в Киев, чтобы они "пнули" своих отмороженных информатиков. А служба поддержки - как попугаи обученные "обратитесь в отделение".