Людство має різні видатні досягнення: колись це були аспірин та антибіотики, транзистор та ракета.
Потім придумали вакуумні бомби та дрони.
Наука говорить, що все може підкоритися громадянину України.
Крім одного: туалети в містах.
Тут проблема, яку не може вирішити ні Київ, ні Дніпро, ні Львів… я взагалі не памʼятаю і не знаю, де можна людині попасти в туалет. В тому ж Львові - розказують люди - ніби то відкрили туалет на 2 «посадкових» місця. Цікаво, що інваліди Першої світової війни можуть відвідати безкоштовно.
Важко буде нашим українцям, які повернуться після закінчення жахливої війни в Україні, звикнути до платних парковок на кожному кроці та практично повної відсутності туалетів на вулицях українських міст.
Я про це подумав, відвідуючи вчора у складі української групи ланцюжок французьких міст в Піренеях, приблизно за 90-100 км від Андорри:
- парковка біля фортеці, якою володів король Henry IV: перші 1/2 години безкоштовні, а за 2,5 години я заплатив карткою ПриватБанку аж 0,60€ (нуль цілих 6 десятих). Здається це десь 25 гривень.
Але найбільше мене вразив туалет прямо в центрі одного з міст того регіону:
- безкоштовна парковка майже навпроти мерії міста. Реально. Реально центр міста.
- на розі двох вулиць - три кафе. Одне класичне французьке (офіціант в традиційному костюмі того регіону), друге кафе - «європейське» (власники чорношкірі араби, а виделки та ножі на столи розкладували із діти років 12), третє кафе - зовсім маленьке (вʼєтнамська кухня - кафе таке маленьке, що там може поміститися або 10 вʼєтнамців або не більше 3-х європейців).
Тут є табличка яка говорить про те, що ліворуч ж публічний туалет.
- гріх не відвідати. Туалет був досить незвичний: крім того, що він безкоштовний та майже ідеально чистий - «відкрита чоловіча зона».

В цьому ж будиночку невідомого архітектора: ліворуч та праворуч індивідуальні кабіни. Все в середині з нержавіючої сталі. Чисто. Є вода.
Немає тільки одного: касира.
Якось не по-людські люди живуть.
Вчити їх та вчити…
В цьому смислі згадую слова мого приятеля - колись бізнесмена, який розпродувати все, привласнене з складів радянських часів: свердла, мечіки, штангенциркулі, лабораторне обладнання в таке інше.
Відвідуючи зі мною Гюйнюк-каньон поблизу Анталії він на виході сказав: «Я нарахував 15 місць, де можна поставити будку з касиром та приймати гроші»…
Наші люди кумедні дотепні та кмітливі.
Особливо, коли мова йде про туалети…