Психологія та саморозвиток

Banderlog
Мене сусідська дівчинка років в 6-7 вчила в кущах гратись «в больніцу». Показувала мені що в неї в трусиках, і розглядала що там у мене 😅
Але вона була не перша: в садку на тихій годині ліжко впритул було до ще однієї дівчинки. Вона робила те саме.

Коротше, ти дожив до 50, а з-під тебе далі "утки" носять))
Нічого не помінялось

Wirująświatła

Но детей во дворе нет. Дети сидят дома,

Долярек, слабкий звʼязок між зацитованим і відповіддю. Чомусь у тебе практично не виходить влучно шуткувати. Не ображайся, це правда.

Banderlog
Мене сусідська дівчинка років в 6-7 вчила в кущах гратись «в больніцу». Показувала мені що в неї в трусиках, і розглядала що там у мене 😅
Але вона була не перша: в садку на тихій годині ліжко впритул було до ще однієї дівчинки. Вона робила те саме.

Коротше, ти дожив до 50, а з-під тебе далі "утки" носять))
Нічого не помінялось

ти чого дражниш гусей? Розказуй чим сам дівчат покоряв ?

приведу в пример свой жк, 100 квартир, территория огорожена забором, есть детская площадка, несколько лавочек, крытая альтанка. Но детей во дворе нет. Дети сидят дома, или ходят друг к другу в гости - хз. Подростковых компаний на моем районе тоже нет, я бы их видел если бы были.

Мій ЖК на 200квартир.
Дітей на дитмайданчику в нормальну погоду - 10-15 Але переважно, майже всі з мамою, чи татом(хоч є і діти з 2-3класу)
По гостях, як я бачу, вже не дуже прийнято дітям ходити(а в моєму дитинстві то щодня бігали один до одного вгості бавитись, особливо коли на вулиці погана погода)

Підліткова компанія(+/-15р) збирається ввечері під сусіднім будинком на лавочках, іноді добряче шумлять))

Але от щоб підлітки десь м'яча на стадіоні ганяли - то велииииииика рідкість таке побачити!
Бо переважно вдень тусуються в СТРЦ Спартаку

Banderlog

Розказуй чим сам дівчат покоряв ?

Брав на жалість вчительку.
Ото як дівчатка хочуть виходити кволе курча, так дружина побачила недонавченого і вирішила врятувати. Не вийшло, але що вже робити як діти почали заводитись. На відміну від голови, наш герой оцим єдиним місцем працював вправно.

[2]

..........

І без психологічних знань більшість дітей в них виростають таки нормальними.

ранее писал ЛАДу нормотипичные дети психологов не интересуют. Если у ребенка с развитием всё хорошо - и слава Богу, он не тема для разговоров. В обществе принято мнение, и ты его сейчас транслируешь, что если большинство детей благополучные, то проблемы неблагополучных можно заигнорить.

А я ранее отвечал, что это ошибка. Такая же, как в медицине, которая занимается больными, игнорируя здоровых.
Правда, больных, кажется, больше, чем требующих помощи психолога (возможно, только кажется ).
В результате большинство населения вне внимания что тех, что других.

.............
приведу в пример свой жк, 100 квартир, территория огорожена забором, есть детская площадка, несколько лавочек, крытая альтанка. Но детей во дворе нет. Дети сидят дома, или ходят друг к другу в гости - хз. Подростковых компаний на моем районе тоже нет, я бы их видел если бы были.

Какие-то у вас примеры грустные.
У меня примерно такой же дом - 110 кв.
До войны было довольно много маленьких детей. Да и постарше - лет до 10. Выходили с мамами (иногда с папами), бабушками и играли на детской площадке.
В войну многие выехали, детей практически не осталось, поэтому ходили на бОльшую площадку (не домовую, а, не знаю, как определить, - общественную, что ли) и дети играли там. Конечно, всё это, в основном, в период весна-начало осени, когда нормальная погода. Сейчас уже некоторые вернулись, в доме есть несколько детей 8-12 лет. Они уже выходят во двор сами и играют. Дома не сидят.
В гости, вроде, ходят редко.
Подростковые компании на улице тоже вижу.

[2]

......
Але от щоб підлітки десь м'яча на стадіоні ганяли - то велииииииика рідкість таке побачити!
Бо переважно вдень тусуються в СТРЦ Спартаку

Порой вижу и такое.
Возможно это потому, что стало меньше школ - играли обычно на школьных стадионах или пустырях. Стало меньше и тех, и других.
В моём детстве рядом было 3 школы и пустырь. Сейчас вблизи от меня только одна школа, пустырей нет.

В містах є діти, та зникли пустирі.
В селах і невеликих містечках повно таких місць, так молодь виїхала і дітей майже нема. Ті одиниці на всю вулицю що є - втичать в смартфони і ноутбуки в хаті.

Banderlog

Розказуй чим сам дівчат покоряв ?

Брав на жалість вчительку.
Ото як дівчатка хочуть виходити кволе курча, так дружина побачила недонавченого і вирішила врятувати. Не вийшло, але що вже робити як діти почали заводитись. На відміну від голови, наш герой оцим єдиним місцем працював вправно.

і то добре. Най їм і далі те місце здорове буде )
Долярчик , подари жінці книжку кулінарні фіглі, Матіос.

Мій сусід Василь – далеко післяпенсійного віку – скільки пам'ятаю його, тримає на печі настойку. А виходить на вулицю – молодиці розбігаються. Бо притисне, де бачить, а хоч би й на Великдень, – кажуть у селі.

І уявіть, що не брешуть.

А приповідка пішла після того, як село дізналося причину, чому Василиха, сусідова дружина, якогось-то року не була на Великдень коло церкви.

Удосвіта, як завжди в такий день, збиралася Василиха до церкви паскИ і дорУ (великодній кошик) святити.

А в Розтоках що до шлюбу, що на Великдень, – збираються жінки однаково: пишно, багато, красиво. Убрала Василина найкращу вишиту сорочку із мереживом на подолі, підперезала круг себе чорно-палену Опинку – ткані чорно-цегловими кольорами дві половинки вовняної спідниці, пов'язала найбільшу палену хустку крут голови, ще й тороки по плечах перекинула.

Подивилася в дзеркало.

Кучері поправила.

І зігнулася черевики зашнуровувати.

А чи знаєте Ви, як зашнуровує гуцулка черевики?

Так, як я, вагітною, збирала кукурудзу з дідової підлоги: не присідаючи, а лише нахиляючись.

А чи добре Ви уявили собі цю жінку, зігнуту удвоє над шнурками?

Її чоловікові – Василеві – нічого уявляти не треба було: він споглядав картину вранішніми голодними чоловічими очима…

Одне слово, не була того Великодня Василиха коло церкви – бо согрішив Василь із нею, не дочекавшись кількох годин до кінця великоднього посту. Поки Василь святив паски сам, Василиха стояла на своєму подвір'ї коло паркана і дивилася, як з неба Божа роса освячує писанку в її грішній руці.

А хто винен? Винна настойка, що тримає її Василь на печі. Золотий корінь (по-гуцульськи джИнджори), іншими словами – підОйма (від слова піднімати), – настояний на горілці корінь чудодійної трави. Тільки він дуже гіркий і отруйний, якщо його пити більше, ніж 2 краплі за один раз. А запивати золотий корінь обов'язково слід молоком.

А я ранее отвечал, что это ошибка. Такая же, как в медицине, которая занимается больными, игнорируя здоровых.

тут этические проблемы. Родители почему то считают, что психолог это их помощник. Такой типа супер продвинутый педагог-затейник который какими то хитростями заставит их ребенка слушаться, хорошо учиться и мотивирует на великие дела.

Если судья не должен принимать ничью сторону, то в психологии это не работает. Для установления контакта и доверительных отношений детский психолог должен принять сторону ребенка, даже если этот ребенок сотворил что то ужасное. В глазах родителя это выглядит неадекватно, психолог выступает вроде против родителей и поддерживает то что натворил ребенок.

А у психолога нет других методов. Невозможно одновременно ругать/осуждать/воспитывать и устанавливать доверительные контакты. Ребенок замкнётся и на этом всё закончится. Поэтому психологи зная последствия стараются держаться подальше от кейсов, когда от них ждут влияния на ребенка. Я прямо в лицо говорю что влиять вашего на ребенка не могу, таких возможностей у меня нет. У учителей хотя бы оценки есть или жалоба родителям, угрозы выгнать со школы, не взять в 10й класс и т.д.

2й аспект материальный. АВА терапевты или тьюторы были бы полезны в начальной школе, например на продленке. Но один тьютор на 20 человек это пыль, хотя бы один на 5-7 (10 уже тяжело). Всё это упирается в финансы, а работать за 5 копеек мало кто готов. В одной частной школе тьюторами были студенты пед.вуза. Детям с ними интересно, но опыта у них маловато в итоге всё опускалось на семейно-бытовой уровень - тьютор делал за ребенка домашку.

3й аспект, большинство родителей так люто любят своих детей, что переоценивают их и считают что никакие тьюторы и психологи их маленькому гению не нужны. От таких кейсов тоже лучше держаться подальше, гениальному ребенку и психологу не по пути, это токсичная ситуация, по сути здесь психолог нужен родителям.

В случае каких то нарушений развития родители готовы на что угодно, лишь бы психолог помог. И все эти проблемы исчезают.