flyman написав:попробуйте все ж таки налагодити сон, думаю, що в цьому причина чому не дають ефекту інші заходи та активності
людина наче спить, тільки танки сняться мені кримська анексія снилася у середині 90-х у 2005 похід рфян на Київ, з масовим виходом населення зараз ядерні спалахи у небі так що просинаюсь у впевненності що це вже сталося але схоже на часовий лаг у 20 років ГАБА цікава штука, полегшує сон, і гарантія що насниться шось цікаве, не обов'язково війна крім того вивілььнює соматотропін, що корисно для жироспалення
Застосування гамма-аміномасляної амінокислоти в спорті обумовлено такими її ефектами як: 6-кратне підвищення в крові концентрації гормону росту (соматотропіну) – стимулює помірне збільшення м'язового об’єму; зниження рівня гормону стресу (кортизолу) – гальмує процеси руйнування (катаболізму) м'язових білків; активізація спалювання підшкірного жиру – допомагає при опрацюванні рельєфу мускулатури; поліпшення тканинного дихання і засвоєння глюкози – підвищує показники фізичної працездатност ГАМК також рекомендується приймати за тиждень до відповідальних стартів. Седативний ефект і поліпшення якісних характеристик сну допоможуть отримати такий бажаний передстартовий олімпійський спокій.
Востаннє редагувалось fox767676 в Сер 08 жов, 2025 18:37, всього редагувалось 1 раз.
Психологічний терор (моббінг) у групах підлітків У сучасному несталому жорсткому світі особливої уваги науковців потребує явище психологічного тиску і переслідувань у підліткових групах (колективний психологічний терор), означене поняттям «моббінг». Моббінг (mobbing – від англ. дієслова to mob – брутально нападати натовпом, зграєю, цькувати) – форма психологічного насилля, утисків, цькування особистості у колективі протягом тривалого часу. Моббінг виявляється у формі негативних висловлювань, необґрунтованої критики, поширення пліток, залякування, соціальної ізоляції, приниження, бойкотування. Мета моббінгу – вивести людину із психологічної рівноваги (І.В.Гуліс, С.О.Дружилов, К.Колодей, А.В.Соловйов). Поняття «моббінг» було введено у 1958 році К.Лоренцем (K.Lorenz), який називав моббінгом феномен групового нападу кількох дрібних тварин на більш крупного супротивника. Термін став відомим у 60-х роках ХХ століття після публікації дослідження шведського лікаря П.Хайнемана (P.Heinemann), який порівнював жорстоку поведінку дітей відносно однолітків із агресивною поведінкою тварин і називав її моббінгом. У сучасному значенні термін був використаний практичним психологом Х.Лейманом (H.Leymann), який вивчав на початку 80-х років ХХ ст. особливості поведінки людей у трудовому колективі і означив феномен моббінгу як «психологічний терор», що зумовлює «систематично повторюване вороже і неетичне ставлення однієї чи кількох людей, спрямоване проти іншої людини, в основному однієї» [цит. за 33, с.251]. Традиційно розрізняють два види моббінгу: вертикальний – «боссинг» (bossing – від англ. boss – шеф, господар), при якому потерпають від осіб, що займають ієрархічно вищу статусну позицію (зокрема, керівників, вчителів у школі) та горизонтальний – «буллінг» (від англ..bullyng – тиранити, знущатися, діймати), коли психологічний терор походить від колег, однолітків. Основними особистісними причинами моббінгу можна вважати: • агресивно-деструктивний життєвий стиль (амбіційність, владність, домінування особистісних інтересів, нечіткі межі відповідальності, потурання інтриганам); • моббінг як компенсація власної закомплексованості (невпевненість у собі, патологічна підозріливість, звичка самостверджуватися за рахунок інших); • соціально-психологічна некомпетентність особистості (нерозвиненість комунікативних навичок, несприйнятливість щодо думок інших, вербальна агресія, відсутність усталених механізмів розв’язання конфліктів, відсутність навичок ефективної взаємодії). Серед факторів, що зумовлюють позицію жертви, можна назвати низький рівень соціально-психологічної компетентності, низький рівень асертивності (здатності людини не залежати від зовнішніх впливів і оцінок,
За даними дослідників (H.Leymann, С.О.Дружилов, Л.Кондратенко) у сфері освіти моббінг зустрічається частіше, ніж в інших сферах професійної діяльності [33, с.256]. У закладах освіти, згідно із дослідженнями В.Г.Казанської, моббінг проявляється як форма психологічного насилля у вигляді протиставлення себе іншим, що мають виражені відмінні ознаки у зовнішності, проявах поведінки, манері вдягатися і способах учіння [48, с. 132]. Моббінг учителя відносно учнів (вертикальний моббінг) може існувати у прихованій та відкритій формах. Прихована форма моббінгу полягає у ефекті першого враження, роздратуванні як реакції на фамільярність, неохайність, порушення поведінки учня. Зауваження вчителя у різкій формі, попередження, жорстка конфронтація у присутності інших школярів означують відкритість психологічного тиску [48, с.133]. Однак, на фоні кризи освітнього простору у сучасному суспільстві, вертикальний моббінг можливий не лише у виявленні вектора «вчитель – учні». На жаль трапляються випадки, коли школярі починають знущатися над вчителями через порушення дистанції між суб’єктами навчально-виховного процесу. Педагоги виявляють профнепридатність із різних причин: • відсутність навичок чіткого формулювання вимог до учнів; • «розчинення» особистості вчителя в учнях (теорія вільного виховання) [48, с.135]; • невміння підтримувати дисципліну у класі; • несталість регулятивного контролю за дотриманням учнями правил поведінки; • необ’єктивність в оцінюванні поведінки та якості знань учнів. Особливої гостроти виявлення шкільного моббінгу (горизонтальні форми) набувають у підлітковому віці. Застосовуючи моббінг, підлітки прагнуть самоствердження серед однолітків (відчуття сили, влади над іншими), отримання привілеїв, змінення статусу у групі. У ситуацію залежності, моббінгу потрапляють новоприбулі до класу і так звані ізольовані, відчужені колективом діти.
Серед загальновизнаних причин моббінгу (H.Leymann) в умовах школи найбільш значущими є такі: • ігнорування проявів знущання і негідного ставлення до школярів, що різко відрізняються від інших (фізичними вадами, проблемами зовнішності, проявами затримки психічного розвитку); • нерозвинена емпатія і співчуття до труднощів адаптації новоприбулих до класів; • неадекватні рівень домагань і досягнень лідерів, які знущаються над однолітками; • неконструктивна взаємодія педагогів із підлітками, найчастіше – маніпулювання; • несприятлива психологічна атмосфера у класі, домінування емоційного компоненту у взаєминах, заздрість; • відсутність контакту із батьками, що рідко відвідують школу, не беруть участі разом із дітьми підліткового віку у позашкільних заходах; • неприховане симпатизування учителя одним школярам і явне ігнорування успіхів інших; • суб’єктивізм педагогів [цит. за 48, с.138 – 139]; • віктимна поведінка деяких учнів: уособленість, ігнорування життя колективу, поведінка, що відрізняється від загальноприйнятої у групі. «Не розуміючи реальних причин переслідування і не маючи ефективного механізму захисту, жертва, як правило, обирає контрпродуктивні вчинкові стратегії, намагаючись не стільки подолати моббінг, скільки зменшити його травмуючу дію», – наголошує Л.Кондратенко [55, с.38]. Найчастіше школярі-жертви моббінгу використовують такі прийоми протидії моббінгу: • упереджувальна агресія: звикнувши до постійної явної або прихованої агресії однолітків, підлітки намагаються попередити напад власною атакою на імовірного супротивника; даний тип агресії відрізняється намаганням дитини обґрунтувати, виправдати і пояснити свої дії; • упереджувальне особистісне приниження: діти, характерологічно не схильні до агресії часто вдаються до прийняття на себе ролі класного дивака, блазня; • захисне підлабузництво: дитина намагається потоваришувати (або «підкупити») із високостатусними однолітками соціальної групи класу, щоб убезпечити себе від відчуження; • упереджувальна неуспішність, що полягає у відмові від виконання навчальних завдань, що можуть публічно оцінюватися: відсутність відповіді на уроці не дає приводу для сміху, тому й залишає шанс зберегти самоповагу; • соціальне самоусунення, що зумовлює виявлення певних аутичних рис або пошук емоційної підтримки на стороні (часто потрапляючи під вплив асоціальних особистостей) [55, с.38 – 40]. Як відомо, діти жорстокі у своїй непередбачуваності. А поєднання у групи та спрямування свого негативного ставлення на конкретну людину може призвести до фатальних наслідків. Підлітки надзвичайно боляче переживають цькування, а випадки його систематичності можуть призвести до трагічних наслідків (суїциду, розправи-помсти над кривдником, неврозів, психологічної травми, психосоматичних захворювань на фоні тривалого стресу) особливо у підлітковому віці.
Аналіз результатів дослідження виявив, що 83,2 % опитаних спостерігали явище моббінгу у навчальних закладах часто та досить часто (до 3-х разів на тиждень), 18,7 % – подібного явища не спостерігали. Шкільний моббінг здебільшого проявлявся у психологічному тиску, вербальній агресії, замовчуванні інформації, приниженні, залякуванні. Визначено, що 265 осіб (61,6 % опитаних) можуть віднести себе до тих, хто захищався від тиску (жертви моббінгу), 141 (32,7 %) – до тих, хто нападав. Найбільш поширеним видом моббінгу, за визначенням підлітків, є горизонтальний моббінг («буллінг») у системі взаємин «учень – учень», це відзначили 277 респондентів (64,4 %). Також поширеним є вертикальний моббінг («боссинг») у системі «вчитель – учень», на цьому наголошують 158 респондентів (36,7 %). Насторожує і той факт, що 88 опитаних підлітків (20,4 %) засвідчили наявність у закладах освіти вертикального моббінгу у системі «учень – вчитель», який порушує
Форми моббінгу Кількість опитаних (у %)
1 Вербальна агресія, образи у системі «учень – учень» 49,5 % 2 Необґрунтована критика, образи з боку вчителя 30 % 3 Доноси (ябедництво) та наклепи серед учнів 29,3 % 4 Дрібні каверзи, насмішки, залякування 26,9 % 5 Поширення пліток 25,1 % 6 Критика «учень – учень» 23,9 % 7 Принижування підлітками одне одного 22,3 % 8 Необґрунтована агресія 17,6 % 9 Бойкотування однолітків 15,8 % 10 Агресія вчителів один до одного 13,2 %
Причини моббінгу Кількість опитаних (у %)
1 Самоствердження за рахунок інших 39 % 2 Заздрість 13 % 3 Поширення психологічного тиску у шкільному середовищі 10 % 4 Агресія 6,8 % 5 Брак виховання 5,4 % 6 Властивості менталітету 2,9 % 7 Тому, що «ідіоти», «тормоза», «галимые», де***, «недогоняемые». 2,7 % 8 Нудне життя 1,8 % 9 Не знаю 5,7 %
Глосарій Адиктивна поведінка – один із типів девіантної поведінки із формуванням прагнення до уникнення реальності шляхом штучного змінення свого психічного стану за посередництвом вживання певних речовин або фіксацією уваги на певних видах діяльності з метою розвитку і підтримання інтенсивних емоцій. Агресія – індивідуальна або колективна дія, спрямована на нанесення фізичної або психологічної шкоди, збитку, застосування сил стосовно однієї людини або групи осіб; войовничо-загрозлива поведінка. Агресивні дії можуть направлятися суб’єктом на самого себе, набуваючи форми аутоагресії (наприклад, суїцидна поведінка). Адаптація – пристосування, звикання індивіда до нових умов, до мінливого соціального середовища. Акселерація (лат. acceleration – прискорення) – прискорення соматичного розвитку і фізіологічного дозрівання підлітків, яке виявляється у збільшенні їх ваги і розмірів тіла, ранніх термінів статевого дозрівання. Активність особистості – здатність людини робити суспільне значимі перетворення у світі на основі присвоєння багатств матеріальної та духовної культури, що проявляється у творчості, вольових актах, спілкуванні. Акцентуація характеру – надмірна виразність окремих рис характеру та їхніх сполучень, що представляє крайні варіанти норми, що межують з психопатіями. Альтруїзм – протилежність егоїзму; система ціннісних орієнтацій особистості, при якій центральним мотивом і критерієм моральної оцінки є інтереси іншої людини або соціальної спільності; безкорислива турбота про благо інших. Андрогінія – сполучення в індивіді маскулінних і фемінінних рис. Анкета – методичний засіб для одержання первинної соціологічної та соціально-психологічної інформації на основі вербальної комунікації. Анкета являє собою набір запитань, кожне з яких логічно пов’язане з центральним завданням дослідження. Антисоціальна поведінка – поведінка, спрямована проти інтересів суспільства в цілому, конкретних людей. Асоціальна поведінка – недотримання моральних і моральних норм суспільства. Астенія – нервово-психічна слабість, що проявляється у підвищеній стомлюваності та виснаженні, заниженості порогу чутливості, крайній нестійкості настрою, порушенні сну. Виникає в результаті різних захворювань, а також при надмірних розумових і фізичних перенапруженнях, тривалих негативних переживаннях і конфліктах. Бесіда (у психології) – метод одержання інформації на основі вербальної (словесної) комунікації. Взаємодія – спільна діяльність двох (або більше) людей, у ході якої проходять зміни в психічній реальності кожного з них. Ці зміни кожним учасником взаємодії переживаються як наслідок присутності іншої людини. Найважливішою ознакою взаємодії є наявність переживань подібності й відмінності його одне від одного. Ці переживання опосередковані наявністю спільного для всіх взаємодіючих предметів їхньої спільної активності. Виховання – цілеспрямований і систематичний вплив на людину з метою формування в неї певних норм поведінки, світогляду і розумових здібностей. Відчуття – найпростіший пізнавальний психічний процес відображення окремих властивостей предметів і явищ при безпосередньому впливі на органи почуттів. Вік – об’єктивна, історично змінна, хронологічно і символічно фіксована стадія розвитку індивіда в онтогенезі, що характеризується сукупністю закономірних фізіологічних і психологічних змін, не пов’язаних із індивідуальними відмінностями і спільних для всіх людей, які нормально розвиваються. Вікові задачі розвитку – це досягнення, які людина має набути протягом певного етапу, щоб повноцінно прожити його і мати можливість конструктивно розвиватися надалі. Вікові особливості розвитку – типові особливості віку, що визначають основний напрямок розвитку людини в онтогенезі. Віктимність – психологічна властивість особистості, що виникає внаслідок дефекту інтерактивного культурогенезу і характеризується схильністю особистості стати жертвою фрустрації соціогенних і персоногенних впливів, які спричиняють деформації розвитку особистості. Воля – форма активності особистості, виражена у свідомій саморегуляції людиною своєї діяльності й поведінки, спрямована на подолання труднощів при досягненні поставлених завдань. Ґендерно-рольовий стандарт – цінності, мотиви або модус поведінки, що визначається як найбільш адекватна для представників певної статі. Девіáнтна поведінка – стійка поведінка особистості (групи), що не відповідає офіційно встановленим або фактично укладеним у даному суспільстві нормам, завдає реальної шкоди суспільству або самій особистості (групі), супроводжується соціальною дезадаптацією і приносить приховану вигоду її носію (особистості, групі). Дезадаптація – це стан зниженої здатності (небажання, невміння) приймати і виконувати вимоги середовища як особисто значущі, а також реалізовувати свою індивідуальність в конкретних соціальних умовах. Делінквент – суб’єкт, чия поведінка, що відхиляється, в крайніх своїх проявах являє собою кримінальне карну дію; правопорушник, злочинець. Деструктивна поведінка (лат. destruction – руйнування) – спрямованість поведінки людини на руйнування самої себе (аутодеструкція), інших або яких-небудь предметів. Діагностика – галузь психології (медицини, психіатрії, психотерапії тощо), що вивчає прояви будь-якої властивості, досліджує ознаки, методи та принципи, за допомогою яких встановлюється діагноз; моніторинг змісту та умов індивідуального розвитку дітей та підлітків, установлення психологічного діагнозу, визначення причин, що утруднюють розвиток та навчання; Діяльність – внутрішня (психічна) або зовнішня (фізична) активність людини, що регулюється свідомою метою. Експеримент – проведення дослідження в умовах заздалегідь запланованої (зокрема, спеціально створеної) зміни реальності з метою одержати результати, які можна узагальнити. Емоційна (нехімічна) залежність – азартна поведінка особистості, при якій, на відміну від звичайних нав'язливостей, спонукання до діяльності є або перетворюється на вітальне (є життєво необхідним, як спрага або голод) і оволодіває людиною повною мірою. Емоції – психічне відображення у формі безпосереднього упередженого переживання життєвого змісту явищ і ситуацій, зумовленого відношенням їхніх об'єктивних властивостей до потреб суб’єкта. Здібності – індивідуально-психологічні особливості особистості, що є умовою успішного виконання тієї чи іншої діяльності. Зона актуального розвитку – проявляється у можливості людини організувати свій психічний простір і діяти в ньому. Зона найближчого розвитку – зміна психічної реальності людини під впливом безпосереднього впливу іншої людини. Захід впливу іншої людини не руйнує меж "Я", а відповідає їй, створюючи можливість для прояву динамічних характеристик "Я". Інтелект – відносно стійка структура розумових здатностей індивіда, індивідуальні особливості, що стосуються пізнавальної сфери (у першу чергу мислення, пам’яті, сприймання, уваги); відповідний рівень розвитку мислительної діяльності, який забезпечує можливість отримувати нові знання, ефективно використовувати їх у ході життєдіяльності. Інтерес – це вибіркове ставлення особистості до об’єкта через його життєве значення та емоційну привабливість. Інтимно-особистісне спілкування – один з видів спілкування, заснований на особистісній симпатії партнерів по відношенню один до одного, їхній взаємній зацікавленості у встановленні і підтримці довірчих відносин. Інтимно-особистісне спілкування припускає Я-Ти-контакт, високий ступінь довіри партнерові, взаємне глибоке саморозкриття. Інфантилізм (лат. infantilis – дитячий) – нерозвиненість, незрілість особистості, відставання рівня розвитку основних особистісних характеристик від віку людини. Компульсія (лат. compello – примушую) – нав’язливе спонукання до дії, всупереч логіці здорового глузду, почуттям і волі. Подібна боротьба мотивів властива, зокрема, при надцінних захопленнях. Консультативна робота – цілеспрямований процес професійного спілкування психолога із клієнтом, спрямований на актуалізацію психічних ресурсів, які можуть забезпечити вихід особистості із складної життєвої ситуації, розширення її психологічної культури та особистісний розвиток. Креативність – здатність особистості породжувати незвичайні ідеї, відхиляючись від традиційних схем мислення, швидко вирішувати проблемні ситуації. Характеризується готовністю до продукування принципово нових ідей, входить у структуру обдарованості як незалежний фактор. Кризи вікові – переламні моменти у розвитку дитини, що відділяють один вік від іншого і зумовлюють оновлення внутрішнього світу особистості, визначаючи спрямованість її перспектив (соціальних або асоціальних). Кризи нормативні (вікові або закономірно обумовлені психічним розвитком кризи) – нормативне явище, що супроводжує розвиток особистості і є внутрішньо притаманним розвитку як діалектичному процесу. Маскулінність (мужність) – комплекс атитюдів, характеристик поведінки, можливостей і сподівань, що детермінують соціальну практику тієї чи іншої групи, об'єднаної за ознаками статі; сукупність фізичних якостей, моральних норм і поведінкових особливостей, властивих чоловіку. Методи дослідження – способи одержання фактів про прояви психіки. Методика дослідження – форма реалізації методу, сукупність прийомів і операцій (їхня послідовність та взаємозв’язок), а також формалізовані правила збору, обробки й аналізу інформації Моббінг (mobbing – від англ. дієслова to mob – брутально нападати натовпом, зграєю, цькувати) – форма психологічного насилля, утисків, цькування особистості у колективі протягом тривалого часу. Моніторинг – регулярне спостереження за показниками розвитку особистості та його умовами з метою запобігання відхилення від норм. Новоутворення вікове (за Л.С.Виготським) – це якісні зміни психічної сфери суб’єкта, що вперше виникають на даному віковому етапі і визначають особливості свідомого буття дитини, її ставлення до середовища та специфіку психічних процесів. Обдарованість – якісне сполучення здібностей, що забезпечує успішне виконання та своєрідність діяльності особистості; розумовий потенціал, інтелект, цілісна індивідуальна характеристика пізнавальних можливостей та здібностей до навчання. Обсессії (від лат.obsessio – облога) – нав’язливі думки, сумніви, спогади із відтінком мимовільності і небажаності. Почуття дорослості – суб’єктивне переживання підлітком своєї дорослості, готовності бути повноправним і рівноправним учасником групи, що виявляється у поглядах, оцінках, у стратегіях поведінки і у стосунках із однолітками і дорослими. Провідна діяльність – це вид діяльності, розвиток якої обумовлює найголовніші зміни у психічних процесах і психологічних особливостях людини на даній стадії її розвитку. Профілактика – систематична робота, спрямована на своєчасне попередження відхилень у розвитку особистості, виникнення конфліктів та проблем у міжособистісних стосунках, на запобігання створених конфліктних ситуацій у навчально-виховному процесі. Психолого-педагогічна корекція – здійснення психологічнопедагогічних заходів для усунення відхилень в індивідуальному розвитку та поведінці, у міжособистісних та міжгрупових взаєминах, формування адекватної соціально корисної життєвої перспективи, подолання різних форм девіантної поведінки, алкоголізму, наркоманії тощо. Ресоціалізація – зміни поведінкових сценаріїв та особистісних характеристик людини завдяки цілеспрямованій системі впливів на життєві цінності й особистість в цілому, через що зникають детермінанти девіантної поведінки і відновлюються моделі адекватного функціонування у суспільстві. Розвиток психічний – це закономірні і незворотні зміни психіки у часі, що виявляються у кількісних, якісних і структурних перетвореннях; при цьому старі структури входять в нові, змінюються і реорганізуються. Самооцінка – оцінка людиною самої себе, своїх можливостей, свого місця серед інших людей у системі міжособистісних стосунків. Самосвідомість – вище вираження свідомості людини як члена суспільства, за допомогою якої особистість конкретно усвідомлює себе у своїх власних розумових діях і станах; самоусвідомлення. Самоствердження – прагнення до реалізації власних домагань на визнання і викликана цим прагненням поведінка. Сім'я – це історично конкретна система взаємин між людьми, між батьками й дітьми, мала група, члени якої пов'язані шлюбними або родинними стосунками, спільністю побуту й взаємною моральною відповідальністю. Сором – емоція, що виникає в результаті усвідомлення людиною реальної або мнимої невідповідності її вчинків нормам та вимогам. Соціальна адаптація (лат. adaptare – пристосовуватися) – процес пристосування і активного освоєння особистістю нових соціальних умов або соціального мікросередовища, в межах яких нею вибудовуються нові психологічні або соціальні мікростосунки. Соціальна ситуація розвитку (за Л.С.Виготським) – система стосунків між дитиною даного віку і соціальною дійсністю як «вихідний момент» для всіх динамічних змінень, що відбуваються у розвитку протягом даного періоду і визначають форми і шляхи психічного розвитку дитини. Соціальні норми оцінювання – оцінка успіхів учня при порівнянні з успіхами інших учнів. Соціометричний статус – положення суб'єкта в системі міжособистісних відносин. Спілкування – взаємодія суб'єктів, що здійснюється знаковими засобами. Спостереження – один із методів психологічного дослідження, що полягає в навмисному, систематичному та цілеспрямованому сприйнятті психічних явищ з метою вивчення їхніх специфічних змін у певних умовах і відшукання змісту цих явищ, що безпосередньо не даний. Сприйняття – психічний процес, що виражається в цілісності відображення предметів і явищ навколишнього світу, що виникає при безпосередньому впливі на органи почуттів. Спрямованість особистості – сукупність стійких мотивів, що орієнтують діяльність особистості й незалежних від наявних ситуацій. Спрямованість особистості характеризується її інтересами, схильностями, переконаннями, ідеалами, у яких виражається світогляд людини. Страх – емоція, що виникає в ситуаціях загрози біологічному або соціальному існуванню індивіда й спрямована на джерело дійсної або уявлюваної небезпеки. Суспільно-корисна діяльність (за Д.І.Фельдштейном) – діяльність, що спонукається мотивами особистої відповідальності перед суспільством та забезпечує розгорнуті відносини дитини як особливу форму їх долучення до суспільства і розвиток їх соціальної активності Тест – система завдань, що дозволяють виміряти рівень розвитку певної якості (властивості) особистості. Існують три основні сфери застосування тестів: а) освіта; б) професійна підготовка й відбір: в) психологічне консультування. Тривожність – схильність індивіда до переживання тривоги, що характеризується низьким порогом виникнення реакції тривоги; один з параметрів індивідуальних розходжень. Увага – зосередження свідомості на якому-небудь предметі або явищі. Упертість – 1) окремий випадок негативізму; 2) невмотивована протидія всьому тому, що йде від інших; 3) особливість поведінки як дефект вольової сфери індивіда, що виражається в прагненні будь-що вчинити посвоєму, всупереч розумним доводам, проханням, порадам, вказівкам інших людей. Уява – пізнавальний психічний процес, що виражається в побудові образів продуктів праці, а також забезпечує створення програми поведінки в тих випадках, коли проблемна ситуація характеризується невизначеністю. Фемінінність (жіночність) – це комплекс атитюдів, характеристик поведінки, можливостей і сподівань, пов'язаних із жіночими конструктами, що містить також характерні форми поведінки, очікувані від жінки у певному суспільстві. Хімічна залежність – це психічний (або соматичний) стан, що є наслідком повторюваного вживання природної або синтетичної психоактивної речовини (алкоголь, нікотин, наркотики, засоби лікарської і побутової хімії) Ціннісні орієнтації особистості – поділювані особистістю соціальні цінності, що виступають як цілі життя й основні засоби досягнення цих цілей і через це набувають функцій найважливіших регуляторів соціальної поведінки індивідів.
Востаннє редагувалось Wirująświatła в Сер 08 жов, 2025 18:56, всього редагувалось 1 раз.
rjkz написав:Возможно у Вас эндоморфное телосложение, я был в детстве мезоморфом, потом стал эндомезоморфом.
батько точно типовий ендоморф, я все ж мабуть ендомезоморф
У меня эндоморфов в роду я не помню. У жены есть, сейчас старший пока эндоморф, но начинают раздвигаться плечи. Только нифига спортом не хочет заниматься. Даже домашними упражнениями. Каждый раз уговаривать надо. Хоть за последний год с небольшим с 2-х отжиманий за подход, делает 20. И то хлеб.
Успіх написав:Щось ця гілка мені почала нагадувати гілку "За що ми любимо ІнвестораК?"🤦🏻
Потому что мы все должны любить Успиха Д? Название ветки "психология И САМОРОЗВИТОК"? Что Успих может сказать про САМОРОЗВИТОК? Как замешивать раствор и класть плитку? По секрету, тут большинство с ветки про недвигу. ОНи могут об этом рассказать еще больше. Причем, скорей всего, с подробностями, о которых Успих никогда не слышал. Расскажи про то, как ты интеллектуально или физически развиваешься. Как развиваешь своих детей. Это будет интересно. Правда.
rjkz написав:старший пока эндоморф, но начинают раздвигаться плечи. Только нифига спортом не хочет заниматься.
якщо зріст спадково нижче середнього серед однолітків, то треба активно примушувати , пояснювати турнік, біг, басейн гадаю після ціеї війни будуть кар'єрні фільтри для <175, може навіть на рівні ООН іструкцію спустять я коли кудись їду більше 10 днів беру таке, та упори для віджиманнь
rjkz написав:старший пока эндоморф, но начинают раздвигаться плечи. Только нифига спортом не хочет заниматься.
якщо зріст спадково нижче середнього серед однолітків, то треба активно примушувати , пояснювати турнік, біг, басейн гадаю після ціеї війни будуть кар'єрні фільтри для <175, може навіть на рівні ООН іструкцію спустять я коли кудись їду більше 10 днів беру таке, та упори для віджиманнь
rjkz написав:Возможно у Вас эндоморфное телосложение, я был в детстве мезоморфом, потом стал эндомезоморфом.
Додано: Сер 08 жов, 2025 17:53
крім того вивілььнює соматотропін, що корисно для жироспалення
