Психологія та саморозвиток

alibob я за своих родителей говорил. Их программа обучения была проще моей. Зато мама ещё 20 лет ездила в родной город на встречу с одноклассниками. Я даже знаю как звали ее лучшую школьную подругу. В моем классе друзей уже не было. Не только у меня а вообще ни у кого. Из параллелей на сколько я знаю тоже. Мои друзья все со двора и с музыкальной тусовки. Этот процесс начался ещё до гаджетов.

в школі було 2 друга, інституті(мореходка) було 3 друга
музикальна школа, секція ла, музикальний ансамбль, потім баскетбол -не було часу сидіти во дворах (тільки влітку один місяць)

ті, хто сиділи во дворах і "мали багато друзів" по факту були вуличною шпаною: у 11р сигарети, у 12ть купити на всіх 0,7л портвейну (мене батьки послали), в 15ть наркота і пограбування малечі чи п'яничок(які заснули на лавці), в 16ть років почали красти магнітофони во дворах (перший тюремний строк), коли мені виповнилось 25 то 5 з 8 цих однокласників вже не було на землі, до 35 років відійшли останні (більш обережні)

""ті, хто сиділи во дворах і "мали багато друзів""

Я про дітей у дворах написав саме про дітей (яким без старших з двору не можна). Підлітками і ми в дворі рідко коли сиділи. Але поки були малі і з двору самим не можна було піти, то майже весь вільний час в дворі були. Потім трошки старшими (початкова школа) вже збиралися десь в парку чи "на котельній". Робили на деревах місця для сидіння/лежання, грали в карти. В ліс бігали, багаття палили. Компанія була з декількох найближчих дворів. І пару хлопців зі школи в ній теж були. В середніх класах вже ходили в походи по області на пару днів в канікули. І взимку теж, на лижах. Також взимку на ковзанах майже щовечора, коли морозна зима. Всі дні народження друзів святкували або в них вдома, або в лісі.
В когось були спорт.секції, муз.школа. Та все одно майже весь вільний час в компанії. Не вдома ж сидіти. До бабусь в село їздили допомагати з городом і садом.
Шкільні друзі були. Зараз, звичайно, рідко спілкуємося. Але все одно друзі. І як треба допомога, то, як і в дитинстві, без відмови. Звичайно, в межах можливостей.
В нас, тодішніх дітей, була і школа, і домашні завдання, і якась робота по дому, допомога старшим, секції. Але було і багато вільного часу. І крім на спілкування в компанії куди його було подіти (для отримання позитивних емоцій, насамперед)?
Бували періоди жаги читання чи ганяти на лісапеті, чи бігати зранку перед школою, чи ввечері перед сном в парку/лісі. Нудно не було.
Теперішні діти і гаджетами роз'єднані, і переїздами, що пов'язані з війною, і онлайн навчанням, що від ковідних часів затягнулося в багатьох. І не мають як свій вільний час витратити на живе спілкування, з одного боку. А з іншого і не мають того часу, зависаючи в сітці. Дуже небагато батьків можуть (і мають змогу) зацікавити дитину більшість часу проводити в живому спілкуванні.
Та що я знову про "Волга впадає в каспійське море"...

А з іншого і не мають того часу, зависаючи в сітці.

різні родини і в них різні діти...на початку вересня гуляю по району з вівчаркою і бачу , як "діти" знищують дитячий майданчик, розмовляють російською (по факту, більшість слів нецензурні), спитав скільки років і звідки прийшли -років 10-11, школа за 3км, тобто прийшли вони з міста в котеджне містечко. яка ціль у житті-на сьогодні доламати цю гірку. сказав , їм щоб шли до себе в район, нуль реакції, кажу в поліції ніколи не ночували? почали волати як хворі на голову, пішов своєю дорогою і за 200м чув як вони волають один на одного -що можна казати, ідіоти, вище я описав подібні компанію в моєму дитинстві
висновок: і через 100 років після нас будуть такі діти(на жаль в Україні), те що в Африці (де я роботав 15 років), то не дивно

якось у вечері вийшов зі стармехом прогулятись навколо порту (десь по колу вийшло меньше 1,5км), було не пізно, 18.30-19.00, але темно (на екваторі 12 годин день і 12 годин ніч, захід сонця 18.00), залишалось 200м до воріт порту і хтось жбурнув у нас каміння (не влучив), бачу це підлітки 12+. у одного з них "калаш", це Матаді(Конго)