Психологія та саморозвиток

Буває, наприклад, що керівництво є прихильниками якоїсь секти, і вона неофіційно насаджується як умова довгої роботи і можливостей росту.
Але ні те ні те не є здоровою атмосферою. І те і те є скоріше виключенням ніж звичайним явищем.

Давайте простіше
1 Чи можна назвати малочислену групу людей, яка становить максимум 2-5% від загальної кількості населення і живе по СВОЇМ правилам - самодурами? простіше НЕНОРМАЛЬНИМИ з точки зору 95-98% ?
Можна
Саме так називав мене дейтройт , бандерлог і ще десяток інших.
2 А чому мене називали неадекватом РІЗНІ люди?
Тому що моя поведінка для них була неприйнятною.
Для дейтройта розривом мозку було що я міг собі дозволити стояти за прилавком (з точки зору липового майора бути навіть командиром взводу-це западло , а виконувати функції сержанта - це западло в квадраті)
Для інших це те що при наявності достатньо великого капіталу-витрати на споживання сімї-обмежені...
3 А тепер висновок
Керівник (особливо якщо він ВЕДЕ через буєраки) не має часу розтолковувати чому потрібно виконувати ту чи іншу його вказівку (найтяжче для мене це пояснити підлеглим що вони мають робити в момент коли я сам не вірю в успішність , бо так як пропоную -ніхто не робив) і рішення прийнято на інтуїції....

Тому якраз ті хто йшов ПЕРШИМ -виглядають тим більшим самодуром для тих , хто йде протореним шляхом але через десяток років...
Я мені пояснити СЬОГОДНІ людині яка народилась після 1990 року , що деякі правила працюють щоб уникнути крадіжоч чи наїздів бандитів?
Людина НІКОЛИ не бачила бандитів і не уявляє на що може піти мама в якої дитина голодна.
Тому деякі правила можливо застарілі але це самодурство ПОМРЕ зі мною і ні на хвилину швидше.

но когда дело касается личных свобод, очень важно найти границу.

Не памятаю автора
Моя свобода закінчується там, де починається Ваша свобода....

Если человек ради должности готов жертвовать личной свободой, значит он не чувствует в себе силы добиться такого же положения за счёт собственной квалификации.

И да, собственник компании не является собственником работников компании.

особенно актуально для ЗСУ. Многие из бусифицированных не готовы "жертвовать личной свободой" и добивались даже большего "положения за счёт собственной квалификации" чем то, которое им может предложить военком. Вопрос кто чья собственность тоже открытый, нельзя уйти со службы просто потому что вам это надоело.

С той корпорации люди уходили свободно, по разным причинам. И это ключевое. "Жертвы личной свободы" начинаются тогда, когда выйти/уволиться нельзя без негативных последствий.

Почему то вы с фейслесом постоянно упускаете важный элемент - добровольность. В той компании ни к чему не принуждали. Не хочешь покупать тачку премиум сегмента - не иди в региональные директора. Работай себе кладовщиком или торг.представителем на велосипеде/жигулях.

А вы перекручиваете, как будто у работника не было выбора, его насильно принуждали быть региональным директором, покупать инфинити и дорогой телефон. В этом вся суть спора.