atel написав:Taekwon, в типовом договоре Альфы чётко прописано что заёмщик заранее согласен на любое повышение % ставки. Если договор был подписан до декабря 2008 года, любой обычный суд по гражданским делам признает права банка действительными по договору.
К слову сказать, если действия банка по повышению ставки осуществлены после февраля 2010 года, это уже повод подать иск, ссылаясь на Закон №1822-VI от 21.01.2010, в том числе и по старым договорам.
Да хоть сто раз будет это написано. Этот пункт не может ограничивать права клиента, следовательно, пункт никчемный. Даже если он подписан. Есть еще такое дело как введение в оману, злоупотребление правом.
По Вашей логике всех мошенников тоже суд оправдает, т.к. люди сами им отдавали деньги, переписывали на них жилье.
А по Закону, да Вы правы, но этот Закон (статья) основываетя на ЗУ О защите прав потребителя, т.е. и без него можно отсудить. Таких решений сотни.
Вот одно из них.
БЕРИСЛАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
27.04.2009 р.
Справа N 2-589/09
Бериславський районний суд Херсонської області у складі: головуючого - судді Сіянка В. М. (за участю: секретаря - Третьякової Т. М., представника - Кононова М. А.), розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бериславі Херсонської області в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк"
про визнання незаконною підвищення процентної ставки та недійсною умов договору, встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ЗАТ КБ "ПриватБанк"
про визнання незаконною підвищення процентної ставки та недійсною умов кредитного договору, посилаючись на те, що 14 квітня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено Кредитний Договір НОМЕР_1, відповідно до якого відповідач надав позивачу кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 14.04.2008 р. по 14.02.2013 р. включно, у вигляді не поновлювальної лінії зі сплатою за користування кредитом відсотків на суму залишку заборгованості за Кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту щомісяця в період сплати, винагороди за резервування ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу. На підставі укладеного між позивачем та відповідачем Кредитного договору, позивачем отримано кошти у розмірі зазначеному у Кредитному договорі. Листом відповідач повідомив позивача про підвищення в односторонньому порядку відсоткової ставки за зазначеним вище Кредитним Договором з 01.02.2009 р.
Позивач вважає підвищення відповідачем в односторонньому порядку відсоткової ставки по кредитному договору незаконним а умова Кредитного Договору в частині права відповідача в односторонньому порядку розірвати Кредитний договір недійсною, при цьому посилається
на ч. 2, 3 ст. 10561, ст. 203, 215, 217 ЦК України, ст. 21 Закону України "Про захист прав споживачів".
У судовому засіданні представник позивача адвокат Кононов М. А. підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, наполягав на їх задоволенні, з підстав зазначених у позові.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про день, час та місце судового розгляду справи.
Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача,
вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договором) між клієнтом та банком.
Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони
є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитодавця і позичальника та з урахуванням вимог цивільного та банківського законодавства, статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 року N 168.
Судом встановлено, що 14 квітня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено Кредитний Договір НОМЕР_1 (а. с. 11 - 13) (далі по тексту Кредитний договір).
Відповідно до пп. 8.1 п. 8 Кредитного Договору Банк зобов'язується надати "Позичальникові" кредитні кошти шляхом: видачі готівки через касу на строк з 14.04.2008 р. по 14.02.2013 р. включно, у вигляді не поновлювальної лінії (далі - "Кредит") у розмірі 38918 грн. (тридцять вісім тисяч дев'ятсот вісімнадцять гривень 00 коп.) на наступні цілі: у розмірі 35000,00 на споживчі цілі, у розмірі 1050,00 грн. на сплату винагороди за надання фінансового інструменту у момент надання кредиту, 303,00 грн. страхування майна, 175,00 грн. - особисте страхування, а також у розмірі 2390,00 грн. на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених пп. 2.1.3, 2.2.7 даного Договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,42 % на місяць на суму залишку заборгованості за Кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00 % від суми виданого кредиту щомісяця в Період сплати, винагорода за резервування ресурсів у розмірі 0,96 % річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п. 7.2 даного Договору.
На підставі Кредитного Договору позивачем отримані кошти в розмірі зазначеному у пп. 8.1 п. 8 Кредитного Договору, що не заперечується позивачем в судовому засіданні.
Відповідно до пп. 2.3.1 п. 2 Кредитного Договору - Банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування Кредитом, при зміні кон'юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10 % у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладання даного Договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ).
Відповідно до листа від 25.12.2008 року НОМЕР_2 за підписом Голови правління ПриватБанку О. В. Дубілєт вбачається, що відповідач повідомив позивача про збільшення розміру відсоткової ставки за Кредитним Договором НОМЕР_1 від 14.04.2008 р. до 29,04 % на рік (а. с. 9), при цьому відповідач в своєму листі посилається на те, що відповідно до умов укладеного між позивачем та відповідачем кредитного договору та у зв'язку із зміною кон'юктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме настанні одного чи декількох з нижченаведених чинників: зміни курсу долара США до гривні більше ніж на 10 % у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладання даного договору, зміни облікової ставки НБУ; зміни розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміни середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ), здійснення поточних коливань відсоткових ставок за вкладами та/або кредитами, або зміни в грошово-кредитній політиці НБУ; підвищення ставки за кредитами Кредиторів України у відповідній валюті (по статистиці НБУ); підвищення ставки більш ніж на 3 (три) відсоткових пункту за бланковими кредитами "овернайт" НБУ з дати укладення цього Договору чи останнього перегляду відсоткової ставки.
Листом від 19.01.2008 року
позивач повідомив відповідача про свою незгоду з вказаними вище змінами до Кредитного Договору посилаючись на незаконність дій зі сторони відповідача щодо одностороннього внесення змін до Кредитного Договору та необґрунтованість підняття відсоткової ставки до 29,04 % (а. с. 10).
Згідно Листа відповідача від 10.02.2009 р. НОМЕР_3 вбачається, що підставою для змін відсоткової ставки по Кредитному Договору укладеного з позивачем послугувало прийняття Національним банком України постанови N 107 від 21.04.2008 р. "Про врегулювання грошово-кредитного ринку" згідно якої з 30.04.2008 р. облікову ставку було змінено до 12 % річних. Та оскільки відповідачем з 30.04.2008 року не було змінено процентну ставку, право на її підвищення залишилося за відповідачем. В зв'язку з чим згідно умов Кредитного Договору та відповідно до п. 4 ст. 11 ЗУ "Про захист прав споживачів" позивачу було направлено лист (повідомлення) щодо зміни відсоткової ставки за Договором. (а. с.
.
Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Відповідно до п. 4 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь яка зміна відсоткової ставки є недійсною.
Відповідно до вступної частини постанови Націнального банку України N 168 від 10.05.2007 р. "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту" правила прийняті з метою захисту прав споживачів під час укладання договорів про надання споживчих кредитів, запобігання завданню споживачам моральної чи матеріальної шкоди через надання свідомо недостовірної чи неповної інформації.
Пунктом 3.5 Правил
надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту встановлено, що банки мають право ініціювати зміну процентної ставки за кредитом лише в разі настання події, не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. Банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв'язку з волевиявленням однієї із сторін (зміні кредитної політики банку).
Таким чином, зміна процентної ставки відповідно до ст. 652 ЦК України та вимог Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту
можлива лише при істотній зміні обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.
В свою чергу, всупереч ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, з листів відповідача, направлених на адресу позивача, не вбачається конкретних обставин, що змусили відповідача вчинити підвищення процентної ставки по Кредитному Договору до 29,04 % річних.
Окрім того, судом не береться до уваги посилання відповідача в своєму листі на зміну з 30.04.2008 р. облікової ставки НБУ як на підставу зміни відповідачем процентної ставки по Кредитному договору, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, Кредитний договір між відповідачем та позивачем було підписано 14.04.2008 року, на момент підписання Кредитного Договору діяла постанова Національного банку України N 492 від 29.12.2007 року, згідно якої розмір облікової ставки становив 10 %. Після підписання Кредитного договору розмір облікової ставки на підставі постанови Правління Національного банку України N 107 від 21.04.2008 р. "Про регулювання грошово-кредитного ринку" облікова ставка з 20.04.2008 року була змінена до 12 %.
Відповідно до пп. 2.3.1 п. 2.3 Кредитного договору збільшення процентної ставки Банком вищевказаному порядку можливо в границях у кількості пунктів, на яке збільшилася ставка НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд, середньозважена ставка по кредитах або пропорційно збільшенню курсу долара США.
З умов Кредитного Договору випливає, що відповідач міг ініціювати збільшення відсоткової ставки за користування лише до 19,04 % річних.
Таким чином, дії відповідача щодо ініціювання збільшення відсоткової ставки за користування кредитом до 29,04 % річних порушують умови Кредитного Договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 10561 ЦК України (що набула чинності 09.01.2009 року) встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку.
Як вбачається з листів-повідомлень відповідача, процентна ставка по Кредитному Договору підвищується відповідачем з 01.02.2009 року, тобто після набранням чинності ст. 10561 ЦК України, та оскільки позивач не надавав свою згоду на зміну відсоткової ставки за Кредитним Договором повинна залишатися без зміни до повного виконання всіх умов обома сторонами Договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 10561 ЦК України умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.
Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Відповідно до ч. 4 ст. 216 ЦК України правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.
Таким чином, умова Договору, передбачена пп. 2.3.1 п. 2.3 Кредитного Договору про
право відповідача збільшувати розмір відсоткової ставки в односторонньому порядку є нікчемною з 09.01.2009 р. і не створює для сторін цієї угоди ніяких юридичних наслідків, а тому процентна ставка за Кредитним Договором повинна залишатися без зміни до повного виконання всіх умов обома сторонами Договору.
Є такою, що ґрунтується на Законі, а тому підлягає задоволенню вимога позивача, щодо визнання недійсним умову пункту 2.3.3 Кредитного Договору НОМЕР_1 від 14 квітня 2008 року щодо такої події як право Банка при виникненні кожної з наступних подій зокрема відмови Позичальника в оформленні (переоформленні) якого-небудь із договорів, договорів іпотеки, поруки, договорів страхування, згідно п. 2.2.7 даного Договору згідно статті 651 Цивільного кодексу України здійснити одностороннє розірвання договору з надсиланням Позичальникові відповідного повідомлення з наступних підстав.
Відповідно до пп. 2.3.3 п. 2.3 Кредитного Договору при виникненні кожної з наступних подій зокрема, відмови Позичальника в оформленні (переоформленні) якого-небудь із договорів, договорів іпотеки, поруки, договорів страхування, згідно п. 2.2.7 даного Договору згідно статті 651 Цивільного кодексу України здійснити одностороннє розірвання договору з надсиланням Позичальникові відповідного повідомлення. У зазначену в повідомленні дату договір вважається розірваним. При цьому, в останній день дії Договору Позичальник зобов'язується повернути Банку суму кредиту в повному обсязі, винагороду й відсотки за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов'язання за договором. Одностороння відмова від договору не звільняє Позичальника від відповідальності за порушення зобов'язань.
Правовик регулювання визнання правочинів недійсними здійснюється на підставі ст. 203, 215 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" продавець (виконавець, виробник)
не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір із споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про захист прав споживачів", крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені, виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.
Стаття 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 N 2121-III передбачає право комерційних банків самостійно визначати процентні ставки як складової частини кредитної політики банку, а не підстави для її зміни в укладеному кредитному договорі. Банки самостійно визначають процентні ставки для надання послуг клієнтам, проте, зазначена в договорі процентна ставка може бути змінена на підставах, передбачених законодавством.
Зі змісту пп. 2.3.3 п. 2.3 Кредитного Договору, відповідно до яких Банк на власний розсуд має право згідно ст. 651 ЦК України в односторонньому порядку розірвати договір у разі відмови Позичальника в оформленні (переоформленні) якого-небудь із договорів, договорів іпотеки, поруки, договорів страхування, згідно п. 2.2.7 даного Договору вбачається, що положення пп. 2.3.3 п. 2.3 Кредитного Договору порушують права та законні інтереси позивача, містять дискримінаційні стосовно позивача правила зміни відсоткової ставки, та є несправедливою умовою договору
(такою, що в супереч принципу добросовісності має наслідком істотний дисбаланс договірних пав та обов'язків на шкоду позичальника).
Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту,
вимог розумності та справедливості.
Згідно ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо. При цьому справедливість можна трактувати як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи адекватно її ставленню до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. Розумність - це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів усіх учасників, а також інтересів громади (публічного інтересу).
Таким чином, підпункт 2.3.3 пункту 2.3 Кредитного Договору підлягає визнанню недійсним, а позов є обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 203, 215, 10561 ЦК України, Законом України "Про захист прав споживачів", Законом України "Про банки і банківську діяльність", ст. ст. 10, 11, 57 - 64, 212 - 215, 224 ЦПК України, суд вирішив:
Позов ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" задовольнити повністю.
Визнати незаконним з 09.01.2009 року збільшення Закритим акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" процентної ставки за користування кредитом за Кредитним Договором НОМЕР_1 від 14 квітня 2008 р.
Визнати недійсною з 09.01.2009 р. умову пункту 2.3.3 Кредитного Договору НОМЕР_1 від 14 квітня 2008 року в частині щодо такої події як право Банка при виникненні кожної з наступних подій зокрема відмови Позичальника в оформленні (переоформленні) якого-небудь із договорів, договорів іпотеки, поруки, договорів страхування, згідно п. 2.2.7 данного Договору згідно статті 651 Цивільного кодексу України здійснити одностороннє розірвання договору з надсиланням Позичальникові відповідного повідомлення. У зазначену в повідомленні дату договір вважається розірваним.
Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Херсонської області через Бериславський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження рішення і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку, встановленого ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя
В. М. Сіянко
Даже если убрать ЦК о никчемности такого пункта, все равно дело выиграшное ТОЛЬКО на ЗУ О защите прав потребителя. Т.Е. Это решения надо заточить под конкретный случай. Можно найти и более ранние решения . Но нет времени этим заниматься.
А если в договоре будет написано, что клиент обязан будет совершить заказное убийство ???
Подумайте об этом.
ЦК Стаття 3. Загальні засади цивільного законодавства
1. Загальними засадами цивільного законодавства є:
1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого
життя людини;
2) неприпустимість позбавлення права власності, крім
випадків, встановлених Конституцією України ( 254к/96-ВР ) та
законом;
3)
свобода договору;
4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена
законом;
5) судовий захист цивільного права та інтересу;
6) справедливість, добросовісність та розумність. 
