Макроекономіка України, розвиток регіонів і макроекономічні показники: індекс цін, платіжний баланс, експорт, імпорт, рівень промислового виробництва, ВВП, торговельний баланс і рівень безробіття. Політика, що межує з темою бізнесу та фінансів. Політика яка пов`язана з грошима - аспекти політики у грошовому контексті. Політекономія. Корупція. Хабарі.
Правоохоронці затримали в Києві тимчасово виконуючого обов’язки директора держпідприємства “Київський бронетанковий завод”.
Затримання проводили співробітники СБУ спільно зі слідчими прокуратури Центрального регіону з нагляду за дотриманням законів у військовій сфері, повідомляється на сайті спецслужби.
СБУ встановила, що в червні керівництво заводу уклало угоду на поставку 20 корпусів для БТР-3Е1 з одеським приватним підприємством, яке не є їх виробником і не має відповідної ліцензії на торгівлю товарами військового призначення, а фактично здійснює діяльність у сфері надання охоронних послуг.
Комерційній фірмі, яка навіть не знаходиться за вказаною в договорі адресою, було перераховано аванс у сумі 12 млн грн, хоча, згідно з чинним законодавством і за умовами договору, кошти мають бути перераховані постачальнику тільки після виконання ним замовлення.
http://news.finance.ua/ua/~/1/0/all/2014/07/18/330289 У випадку запровадження військового стану таких типів вже б розтріляли до ранку, конфіскували все майно сім'ї. Українцям вже не потрібно було збирати кошти на бронежилети, каски, приціли, прилади нічного бачення та інше спорядження. Вистачило б конфіскованого у колаборантів та зрадників.
Cуспільство деморалізоване. У органах влади поширюються чутки про ввід російських військ на територію Черніговської та інших областей.
Потрібно терміново. Яценюку А.П. провести селекторну нараду з керівниками міністерств та відомств. Дати вказівку начальникам департаментів, управлінь, відділів провести до кінця дня збори в колективах органів влади, запобігти поширенню чуток.
Наливайченку В.О. провести роботу з провайдерами на предмет блокування доступу до російських ЗМІ.
Представникам направити спікерів на центральні канали телебачення, FM радіостанцій. Оголосити список сайтів, яким можна довіряти в інтернет. Моніторити інформацію в російських ЗМІ.
Закликаю власників бізнесу, керівників підприємств провести збори трудових колективів. На зборах донести правдиву інформацію про стан в країні, у військах. Закликати людей запобігати поширенню чуток та брехні.
Россию вряд ли можно назвать обычной классической империей. В отличие от типичных колониальных империй, завоевывавших и осваивавших заморские владения, Россия развивалась, расширяя прилегающие пространства. При этом само освоение этих пространств проходило по парадигме климатических приоритетов: колониальный народ готов был годами воевать за украинские степи и горы Кавказа, но отнюдь не спешил в Сибирь и в особенности на Дальний Восток, где даже сейчас на территории более чем в 6 215 900 кв км проживает всего 6 миллионов человек – в разы меньше не то что в центральной России, а в одной Москве. Это – приграничная и асимметричная империя, которая с трудом справляется сама с собой.
Понятно, что распад этой империи не может быть таким же простым и понятным, как угасание заморских владычиц. Разложение Российской империи затянулось на столетие – и рискует продлиться еще несколько десятилетий.
росіяни мають усвідомити, що Україна (Київська Русь) була, є і буде метрополією Бунтівна провінція, хай велика, багата і сильна отримала ці переваги тимчасово (на 200-300 років), у Росії нема ідеології, тисячолітнього досвіду - це колосс на глиняних ногах, час якого підходить до фінальної стадії. Потрібно привчити росіян читати українську пресу. Почнуть розуміти стан речей.
Наприкінці ХVІІІ століття, після ліквідації Гетьманщини та Запорозької Січі, Україна була включена до російської загальноімперської державної системи з її уніфікаційними методами управління та самодержавно-поліцейською владою. Умови Переяславського договору 1654 року, за якими Україна, визнавши протекторат царя, зберігала вироблений нею суспільний устрій, були брутально розтоптані російським царизмом, і «країна козаків» втратила залишки своєї державності.
Українське «бути чи не бути»
Перед українцями невдовзі постало питання про те, чи існуватиме їхня батьківщина як окремий національний організм, чи буде повністю поглинута зажерливим північним сусідом. Ішлося не про зміну існуючої доти моделі відносин між Україною та Росією, а фактично про припинення національного існування українців. Саме в цьому полягала мета Російської імперії і саме цим визначався головний зміст «спільної історії двох народів», про яку сьогодні з таким пафосом промовляють російські політики та їхні підспівувачі в Україні. На цьому тлі сучасні суперечки з приводу того, чи наша країна була колонією Росії, чи мала якісь інші форми залежності, позбавлені серйозного сенсу, хоча й досі є каменем спотикання для деяких суспільствознавців. Адже характер відносин України і Росії жодним чином не вкладається у зміст взаємин традиційних колоніальних держав (Англії, Франції, Іспанії, Голландії тощо) із захопленими ними територіями. Наш північний сусід ставив перед собою завдання, яким не переймалася жодна колоніальна імперія світу: повністю зрусифікувати і фактично ліквідувати український національний організм. Понад 300 років Російська імперія крок за кроком прагнула знищити національно-культурну окремішність України й варваризувати її, нав’язавши свій суспільний устрій і спосіб життя.
Протягом тривалого часу Україна мала дві головні самоназви: «Русь» та «Україна». Перша з них уже стала історичною, а друга остаточно утвердилася як національне найменування. Такі зміни національної назви мали місце і в багатьох інших європейських народів. Свідоме чи несвідоме небажання розуміти це призводить до помилкових визначень часу появи українців як етносу або слугує «підставою» для відвертих ксенофобських спекуляцій.
По ієрархії інформація – це первинна субстанція і першооснова усього сущого. Умовна інформація ділиться на природну і штучну.
Природна впливає на нас, але не залежить від нас.
Штучна залежить від нас і створюється людиною із моменту зародження і в процесі розвитку.
Інформація має відношення як до неживої так і до живої природи.
Більш виправданим є віднесення поняття «інформація» до систем живої природи, що володіють властивістю адаптації до змін навколишнього середовища і, в силу цього, зазнають потребу у визначенні ознак цих змін. Виходячи з викладеного, будемо вважати, що інформація являє собою результат відображення руху об'єктів матеріального світу в системах живої природи і, як наслідок, не є атрибутом матерії, або «фізичною величиною», яка визначає цілеспрямовані властивості матерії.
Розглянемо сім основних видів зброї виходячи із сили її враження, а також рекомендації щодо їх нейтралізації.
1. Концептуальна – методологічна зброя.
Інформація світоглядна, філософська, методологічна - дозволяє бачити загальний і частковий хід речей. Саме на базі цих знань формується філософський погляд на Всесвіт і відмінності "добра і зла", приймаються рішення за основними напрямками розвитку народів і держав. На їх базі формуються методологічні стереотипи, що забезпечують ефективність концептуальної зброї. Розуміння "добра і зла" для власного народу або для іншого і визначає вплив національного чинника на цьому рівні. Індивідуалізм у формі "прав людини" або колективізм у формі "служіння її народу і державі", "боротьба класів" або "боротьба націй" і т.п., що і визначає вплив національного чинника на саму концепцію життя.
У цього виду зброї, який застосували проти України, найбільша згубна сила, а ми не чинимо їй відповідної протидії. Чому? Тому, що не володіли новими знаннями. Лише нові знання дають надію на перемогу. А чи є у нас така надія і звідки ми одержимо знання? Безумовно надія – є, а новими знаннями ми повинні оволодіти самі.
3. Ідеологічна зброя. Інформація прикладного характеру: релігія ідеології, технології. Описова інформація приватних і осяжних процесів.
Україна багата країна. По грошах ходимо і їх не бачимо. А сліпі від того, що не віримо у свої сили і даремно надіємось на когось.
7. Інформаційна зброя.
До видів інформаційної зброї можна умовно віднести п'ять відповідних сукупностей або групи засобів, які можуть бути застосовані для деструктивних (дезорієнтуючих, дезінформуючих, дезорганізуючих, дестабілізуючих, руйнуючих, пригнічуючих тощо) інформаційних впливів на змістовні компоненти стратегічних систем управління:
- засоби масової інформації і агітаційно-пропагандистські засоби;
Додано: П'ят 18 лип, 2014 11:27
