Ukrainian написав:Два десятки доказів і жодного спростування
Олександр ПАЛІЙ, політолог. 26.11.2010 р.
Рівно рік тому, після того як Президент України Віктор Янукович назвав Голодомор «спільною трагедією» народів колишнього СРСР, політолог Олександр Палій оприлюднив низку запитань до Глави держави та тих людей, які заперечували геноцидний характер нищення українців голодом. Проте й до сьогодні ці запитання залишаються без відповіді.
Якщо Голодомор не є геноцидом українського народу, а «спільною трагедією», то як могло статися, що між переписами 1926 і 1937 років населення СРСР, без урахування українців і казахів, зросло на 119,4%? За цей же час чисельність українців зменшилася на 15,3% від їх чисельності у 1926 році. Тобто станом на 1937 рік число українців, у разі поширення на них загальносоюзних тенденцій, мало б становити 37,246 мільйона. А їх було 26,421 мільйона, тобто на 10,825 мільйона менше.
Звісно, можна сказати, що перепис 1937 року організували шкідники троцькісти-бухарінці, за що їх було суворо покарано радянським правосуддям. Але як тоді бути з даними офіційно визнаного в СРСР радянського перепису 1939 року? А вони свідчать, що кількість українців з 1926-го по 1939 рік скоротилася з 31,195 до 28,111 мільйона, тобто на 11 відсотків. За цей же час, приміром, кількість росіян зросла з 77,791 до 99,591 мільйона, тобто на 28%. Населення СРСР загалом зросло на 16% — з 147,028 до 170,557 мільйона. Якби до України застосувати хоча б середньосоюзні темпи зростання населення, навіть з урахуванням показників у республіці, то тоді кількість українців у 1939 році мала б становити 36,186 мільйона, тобто на 8,075 мільйона більше, ніж їх виявилося насправді.
І це при тому, що ще на початку ХХ століття Україну за швидкістю зростання населення порівнювали з Китаєм. А сьогодні наша країна — №1 у світі за стрімкістю зменшення населення.
Можна було б людям, які заперечують геноцидний характер Голодомору, поставити ще чимало запитань. Наприклад, такі:
— Чому в українських селах, де проводились відповідні обрахунки, число загиблих унаслідок Голодомору більш, ніж у Другій світовій війні (а в ній загинуло щонайменше шість із половиною мільйонів мешканців України)?
Області України, населені пункти, а також кордон УРСР у 1932-1933 роках були оточені військовими загонами, у сутичках з військовослужбовцями загинуло багато втікачів. Є сила-силенна доказів цього та свідчень досі живих людей.
— Чому єдиним регіоном СРСР, крім України, де в 1932-1933 роках були застосовані збройні сили для огородження територій після вилучення харчів у населення, стала Кубань — в якій на той час переважало українське населення?
— Чому по всьому периметру кордону України, від Житомирщини до Луганщини, жителі численних українських сіл вимирали від голоду, а за кілька кілометрів, на території Росії та Білорусії, населення не згадує жертв голодомору?
— Чому тільки щодо населення України було ухвалено постанову, яка запровадила вилучення в селян не лише зерна, а всіх без винятку харчових запасів?
— Чому в розпал голоду 22 січня 1933 року Кремль спеціальною директивою наказав не дозволяти виїзду селян із території України й Кубані в інші райони, а «тих, хто пробрався на північ», негайно заарештовувати і після виявлення «контрреволюційних елементів» висилати на місця попереднього проживання?
— Чому в розпал Голодомору, 17 березня 1933 року, було прийнято постанову, згідно з якою вихід із колгоспу допускався тільки з дозволу адміністрації на основі організованого набору робочої сили?
— Чому поселенців і червоноармійців, які заселялися в хати померлих селян, влада забезпечувала харчами, а місцеве населення — ні?
— Чому Голодомор проводився одночасно з відновленням масштабних репресій проти культурної еліти України та згортанням українізації в Україні й на Кубані?
— Чому про Голод у Поволжі 1921-1922 років у СРСР можна було вільно писати, а за бодай згадування про Голодомор в Україні ще в 1980-х роках можна було потрапити за ґрати? Чому в розпал Голодомору в Україні СРСР називав повідомлення про нього у світі «брудними наклепами» й продовжував так робити ще кілька десятиліть поспіль?
— Чому під час Голодомору в Україні в 1932-1933 роках СРСР експортував за кордон мільйони тонн зерна та великі обсяги інших харчів, на що є безліч підтверджень в офіційній біржовій статистиці?
— Убивство мільйонів українців завдало значної шкоди економіці СРСР. Найбільш вразливими до голоду є діти. Вони мали б стати продуктивним населенням і основою економічної могутності країни. Однак СРСР усе одно пішов на їхнє вбивство. Врятувати українських селян від голодної смерті коштувало б копійки в порівнянні з тим, як багато ці люди щороку заробляли для країни. Однак керівництво СРСР їх не врятувало. Чому?
— Невже в такій країні, як СРСР, де люди часто боялися говорити навіть пошепки про «заборонені» речі, могли вмирати від голоду мільйонами протягом майже двох років без відома й схвалення цього в Москві?
— Чому іноземні дипломати повідомляли про приватні заяви радянських керівників про те, що в Україні внаслідок голоду «етнографічний матеріал буде змінено»?
— Чому свідки розмови Сталіна з участю Постишева і Косіора розповідали, як Сталін похвалив їх за звіти про кількість померлих від голоду в Україні і сказав Постишеву: «Ты, Паша, назначен нами туда в роли главгола (главнокомандующего голодом), и этим оружием сделаешь там больше, чем Семен конными армиями. Стасик (Косіор) немного растерялся, а у тебя рука и воля железные»?
— Чи є підстави не довіряти самому Генеральному секретареві Комуністичної партії Хрущову, який на ХХ з'їзді КПРС зізнався у тому, що Сталін мав намір виселити всіх українців з України: «Українці уникли цієї долі тому, що їх занадто багато й нікуди було вислати. А то він (Сталін) і їх би виселив». Ця ідея була реалізована в наказі народного комісара внутрішніх справ СРСР Берії та заступника народного комісара оборони СРСР Жукова від 22 червня 1944 року про виселення всіх українців до Сибіру. У своїх спогадах радянські генерали зізналися в існуванні такого наказу та готовності його виконати. Згідно зі спогадами американського державного секретаря Стеттініуса, під час переговорів у Ялті в 1945 році Сталін нарікав на «ненадійне» становище в Україні та шкодував, що не прийняв остаточного рішення про виселення українців до Сибіру. Якщо в 1944 році керівництво СРСР схилялося до геноциду українців посеред війни, то чому вони не могли цього хотіти в 1933?
Якщо важливі правда і повага до земляків, то на ці запитання повинні бути логічні відповіді.
Тупо и провокационно.
Таким же образом можно поинтересоваться о том, куда делись 6 млн русских на Украине - еще к 1991 г. русским был каждый третий (15 млн) гражданин УССР, а потом вдруг их стало 6 млн. Русскомор?
