Депозитный договор это разновидность ссудного договора: вкладчик ссужает средства банку на возмездной основе, взамен банк обязуется вернуть эти средства и уплатить (уплачивать) проценты.
Я повторяю еще раз, это два абсолютно разных договора и нормы ст. 1046 ГК Позика не распространяются на договор банковского вклада ст. 1058 ГК.
Основная разница между ст. 1058 и ст. 1046 заключается именно в том что при позике (суде) переходят права собственности, а при договоре банковского вклада не переходят.
Дайте ссылку, на то что ст. 1046 регулирует нормы договора банковского вклада, как например ч. 3 ст. 1058 ГК Украины которая указывает -До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
Депозитный договор это разновидность ссудного договора: вкладчик ссужает средства банку на возмездной основе, взамен банк обязуется вернуть эти средства и уплатить (уплачивать) проценты.
Я повторяю еще раз, это два абсолютно разных договора и нормы ст. 1046 ГК Позика не распространяются на договор банковского вклада ст. 1058 ГК.
Можете ещё раз повторить, это не изменит ничего: ни позиции судов (в том числе высших инстанций) по этому поводу, ни норм законодательства, ни судебных прецедентов, ни тем более теорию права.
Основная разница между ст. 1058 и ст. 1046 заключается именно в том что при позике (суде) переходят права собственности, а при договоре банковского вклада не переходят.
Это очень интересная точка зрения, но, к сожалению, ничем не обоснованная. Юристы называют такие аргументы "надуманными" и "безосновательными".
Дайте ссылку, на то что ст. 1046 регулирует нормы договора банковского вклада, как например ч. 3 ст. 1058 ГК Украины которая указывает -До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
Нет уж, позвольте, это вы мне дайте ссылку на то, что деньги после передачи на вклад остаются в собственности вкладчика. Кажется, вы что-то говорили про ЕСПЧ..
Ну ладно, хотя бы не ЕСПЧ, а украинское судебное решение такое можете привести?
Ну или с другой стороны зайдём. Вы мне скажите, например, вот когда кредитчик оформляет кредит и получает его в кассе банка — он как, приобретает право собственности на эти купюры новенькие хрустящие (ну или мятые и рваные)? И если приобретает, то в какой именно момент приобретает?
Депозитный договор это разновидность ссудного договора: вкладчик ссужает средства банку на возмездной основе, взамен банк обязуется вернуть эти средства и уплатить (уплачивать) проценты.
Я повторяю еще раз, это два абсолютно разных договора и нормы ст. 1046 ГК Позика не распространяются на договор банковского вклада ст. 1058 ГК.
Можете ещё раз повторить, это не изменит ничего: ни позиции судов (в том числе высших инстанций) по этому поводу, ни норм законодательства, ни судебных прецедентов, ни тем более теорию права.
Основная разница между ст. 1058 и ст. 1046 заключается именно в том что при позике (суде) переходят права собственности, а при договоре банковского вклада не переходят.
Это очень интересная точка зрения, но, к сожалению, ничем не обоснованная. Юристы называют такие аргументы "надуманными" и "безосновательными".
Дайте ссылку, на то что ст. 1046 регулирует нормы договора банковского вклада, как например ч. 3 ст. 1058 ГК Украины которая указывает -До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
Нет уж, позвольте, это вы мне дайте ссылку на то, что деньги после передачи на вклад остаются в собственности вкладчика. Кажется, вы что-то говорили про ЕСПЧ..
Ну ладно, хотя бы не ЕСПЧ, а украинское судебное решение такое можете привести?
Ну или с другой стороны зайдём. Вы мне скажите, например, вот когда кредитчик оформляет кредит и получает его в кассе банка — он как, приобретает право собственности на эти купюры новенькие хрустящие (ну или мятые и рваные)? И если приобретает, то в какой именно момент приобретает?
Кушай плиз, решение ВССУ, раз хочется так решение украинских судов, признано право собственности, а не только право требования как вы утверждали. Если бы было только право требования, то суд просто бы присудил стянуть с ФГВФЛ гарантийную сумму, устанавливать право собственности на вклад не понадобилось бы.
Визнано право власності на частину банківського вкладу та частину нарахованих відсотків за договором № 173/0 від 08 лютого 2012 року укладеного між ОСОБА_16 та ПАТ «АКБ «БАЗИС» в особі заступника начальника управління банківських послуг Ковальової С.М. (довіреність № 06-1/2185 від 28 вересня 2010 року) за ОСОБА_7 у розмірі 139 800 грн. 67 коп., ОСОБА_6 - 118 301 грн. 70 коп., ОСОБА_5 - 150 492 грн. 48 коп., ОСОБА_4 - 150 492 грн. 48 коп., ОСОБА_3 - 123 647 грн. 65 коп., ОСОБА_8 - 150 492 грн. 48 коп., ОСОБА_9 - 145 146 грн. 58 коп., ОСОБА_10 - 139 800 грн. 67 коп., ОСОБА_11 - 139 800 грн. 67 коп., ОСОБА_12 - 139 800 грн. 67 коп., ОСОБА_13 - 118 301 грн. 76 коп., ОСОБА_14 - 139 800 грн. 67 коп., залишивши за ОСОБА_16 право власності на частину банківського вкладу та частину нарахованих відсотків за договором № 173/0 від 08 лютого 2012 року в розмірі 11 031 грн. 57 коп.
Ivan_74 написав:Кушай плиз, решение ВССУ, раз хочется так решение украинских судов, признано право собственности, а не право требования как вы утверждали.
Визнано право власності на частину банківського вкладу та частину нарахованих відсотків за договором № 173/0 від 08 лютого 2012 року укладеного між ОСОБА_16 та ПАТ «АКБ «БАЗИС» в особі заступника начальника управління банківських послуг Ковальової С.М. (довіреність № 06-1/2185 від 28 вересня 2010 року) за ОСОБА_7 у розмірі 139 800 грн. 67 коп., ОСОБА_6 - 118 301 грн. 70 коп., ОСОБА_5 - 150 492 грн. 48 коп., ОСОБА_4 - 150 492 грн. 48 коп., ОСОБА_3 - 123 647 грн. 65 коп., ОСОБА_8 - 150 492 грн. 48 коп., ОСОБА_9 - 145 146 грн. 58 коп., ОСОБА_10 - 139 800 грн. 67 коп., ОСОБА_11 - 139 800 грн. 67 коп., ОСОБА_12 - 139 800 грн. 67 коп., ОСОБА_13 - 118 301 грн. 76 коп., ОСОБА_14 - 139 800 грн. 67 коп., залишивши за ОСОБА_16 право власності на частину банківського вкладу та частину нарахованих відсотків за договором № 173/0 від 08 лютого 2012 року в розмірі 11 031 грн. 57 коп.
Отличный пример, иллюстрирующий именно мою правоту. Вы вообще читали ухвалу по ссылке?
Районный судья (Киевского райсуда г. Харькова) написал в решении маячню. И вообще маячню, и в частности - про "признание права собственности на часть вклада". Это частенько случается с райсудами.
Апелляционный суд Харьковской области эту маячню отменил. Это случается тоже довольно часто, 90% маячни в банковских делах отменяется в апелляции, ещё 9.9% в кассации, в силу вступает довольно мало маячни, в банках всё-таки есть профессиональные юристы, даже в самых захудалых.
ВССУ потдвердил решение апелляционного суда по отмене этой маячни. Фраза "визнано право власності на частину банківського вкладу" в тексте решения приводится только в описательной части, где фиксируются предшествующие события - а именно приведено неправомерное решение суда, не вступившее в силу и отмененное апелляционным судом.
Вы лишний раз подтвердили мою правоту. Можете спокойно с чувством выполненного долга идти спать.
Хотите ЕСПЧ, вот ЕСПЧ, вот подтверждение того, что решения ЕСПЧ являбтся для украинских судов нормами прямого права.
Если так интересно, то сами найдите текст этих решений.
Відповідно до статті 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположним свобод (надалі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право на повагу її власності; ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства та на умовах, які передбачені законом та загальними принципами міжнародного права. З огляду на положення статті 1 Першого Протоколу Конвенції, ст.190 Цивільного кодексу України та рішення Європейського Суду з прав людини від 14.01.2010р. у справі «Котов проти Росії»(справа №54522/00) банківський вклад є майном, об'єктом права власності. Заборгованість відповідача перед позивачем у вигляді неповерненої суми банківських вкладів з нарахованими на них процентами також представляє собою майно за змістом статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини та основоположним свобод (§48 рішення Європейського Суду з прав людини від 14.01.2010р. у справі «Котов проти Росії»). Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно з ч.1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
У відповідності до ст.41 Конституції України та ст.321 ЦК України право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Тому суд приходить до висновку, що неповернення відповідачем банківських вкладів з нарахованими на них процентами позивачу за його першою вимогою, є фактичним позбавленням позивача власності, навіть без формального (де-юре) позбавлення позивача його власності (§59 зазначеного рішення Європейського Суду з прав людини). У даному випадку дії відповідача не підпадають під дію статті 1 Першого Протоколу Конвенції, яка у виключних випадках виправдовує позбавлення власності при дотримання балансу приватного та суспільного інтересу та на умовах, передбачених законом та загальними принципами міжнародного права. Дії відповідача не відповідають чинному законодавству та не виправдані «інтересами суспільства».
Крім того, враховуючи, що сторони пов'язані зобов'язувальними правовідносинами, суд вважає, що відповідачем також порушуються загальні правила виконання зобов'язання, встановлені ст.ст.509, 526 ЦК України, а також ч.2 ст.1060 ЦК України,
Так, відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.3 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Якщо відповідно до договору банківського вкладу вклад повертається вкладникові на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, проценти за цим вкладом виплачуються у розмірі процентів за вкладами на вимогу, якщо договором не встановлений більш високий процент (ст.1060 ЦК України).
Згідно з ч.5 ст.1061 ЦК України у разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.
Проаналізувавши вищевикладені обставини, суд вважає за необхідне застосувати такий спосіб захисту цивільного права позивача як припинення правовідношення, розірвавши спірні депозитні договори та зобов'язавши відповідача повернути суми вкладів з нарахованих на ними процентами за цими договорами.
Ivan_74 написав:Кушай плиз, решение ВССУ, раз хочется так решение украинских судов, признано право собственности, а не право требования как вы утверждали.
Визнано право власності на частину банківського вкладу та частину нарахованих відсотків за договором № 173/0 від 08 лютого 2012 року укладеного між ОСОБА_16 та ПАТ «АКБ «БАЗИС» в особі заступника начальника управління банківських послуг Ковальової С.М. (довіреність № 06-1/2185 від 28 вересня 2010 року) за ОСОБА_7 у розмірі 139 800 грн. 67 коп., ОСОБА_6 - 118 301 грн. 70 коп., ОСОБА_5 - 150 492 грн. 48 коп., ОСОБА_4 - 150 492 грн. 48 коп., ОСОБА_3 - 123 647 грн. 65 коп., ОСОБА_8 - 150 492 грн. 48 коп., ОСОБА_9 - 145 146 грн. 58 коп., ОСОБА_10 - 139 800 грн. 67 коп., ОСОБА_11 - 139 800 грн. 67 коп., ОСОБА_12 - 139 800 грн. 67 коп., ОСОБА_13 - 118 301 грн. 76 коп., ОСОБА_14 - 139 800 грн. 67 коп., залишивши за ОСОБА_16 право власності на частину банківського вкладу та частину нарахованих відсотків за договором № 173/0 від 08 лютого 2012 року в розмірі 11 031 грн. 57 коп.
Отличный пример, иллюстрирующий именно мою правоту. Вы вообще читали ухвалу по ссылке?
Районный судья (Киевского райсуда г. Харькова) написал в решении маячню. И вообще маячню, и в частности - про "признание права собственности на часть вклада". Это частенько случается с райсудами.
Апелляционный суд Харьковской области эту маячню отменил. Это случается тоже довольно часто, 90% маячни в банковских делах отменяется в апелляции, ещё 9.9% в кассации, в силу вступает довольно мало маячни, в банках всё-таки есть профессиональные юристы, даже в самых захудалых.
ВССУ потдвердил решение апелляционного суда по отмене этой маячни. Фраза "визнано право власності на частину банківського вкладу" в тексте решения приводится только в описательной части, где фиксируются предшествующие события - а именно приведено неправомерное решение суда, не вступившее в силу и отмененное апелляционным судом.
Вы лишний раз подтвердили мою правоту. Можете спокойно с чувством выполненного долга идти спать.
Суд отменил не по этой причине, а по причине что совместная деятельность и договор банковского вклада не предусмотрен ст. 1058 ГК и пришел к выводу Отже, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив із того, що позивачами в справі з ПАТ «АКБ «Базис» не укладалися ніякі договори, в тому числі договори банківських вкладів (депозитів), і доказів, що підтверджують будь-які зобов'язання банку перед позивачами ними не надано.
valya написав:kievlyanka Затерли помощиники уже тему. Правильно плющите. Sens по ходу тролль. Сначала втерся в доверие, а сейчас поет...
просто хотелось понять, и подсказать человеку, что проблема решаемая было бы желание, вот не нравится мне нытики и паникеры, а тем более, если это мужики
просто хотелось понять, и подсказать человеку, что проблема решаемая было бы желание, вот не нравится мне нытики и паникеры, а тем более, если это мужики 
