Макроекономіка України, розвиток регіонів і макроекономічні показники: індекс цін, платіжний баланс, експорт, імпорт, рівень промислового виробництва, ВВП, торговельний баланс і рівень безробіття. Політика, що межує з темою бізнесу та фінансів. Політика яка пов`язана з грошима - аспекти політики у грошовому контексті. Політекономія. Корупція. Хабарі.
Чому в США, ЄС і СРСР підсудні сиділи і сидять на лаві підсудних без кліток, а у "вільній" і "демократичній" Україні сидять у клітках? Чим пояснити таке нелюдське ставлення влади до людей?
Президент Віктор Янукович у новій редакції Кримінально-процесуального кодексу пропонує замінити металеві клітки для утримування підсудних в судах на скляні.
Про це заявив радник президента, керівник головного управління Адміністрації президента з питань судоустрою Андрій Портнов на брифінгу, повідомляють "Українські новини".
Він зазначив, що зараз підсудні утримуються під час судових засідань у стаціонарних металевих загородженнях, що суперечить Загальній декларації прав людини та Європейській конвенції із захисту прав людини.
"Положеннями проекту передбачається, що місця для утримування підсудних відділяються від іншої частини залу судового засідання загородженнями зі скла або органічного скла", - сказав Портнов.
Проект передбачає відповідне доручення Кабінету міністрів з фінансування переустаткування судових залів.
Зі слів Портнова, переустаткування буде дорогим і складним, але забезпечить права людини.
Коли з’явились металеві клітки в українських судах?
– Підстави для перевірки документів? – ну якщо хтось підозрілий… – а які критерії підозрілості? – ну якось не так себе поводить, якось неправильно… – неправильно поводиться це як наприклад? – дьоргається… – і цього достатньо, щоб перевірити документи? – ну я так більше по машинам, я ж з дорожно-патрульньої.. – ну ок, підстава зупинки автомобілю? – перевірити документи.
«Взяв то й взяв»
– Давайте змоделюємо ситуацію. Ваш безпосередній начальник взяв хабар розміром в 1000$. Ви єдиний свідок. Ваші дії? – Які дії. Взяв тай все. То ж начальнік «Син»
– Ваш син хотів стати міліціонером? – Хотів. – І? – Єлє отговорив!!!
«Радикальні організації»
– Розкажіть, чим ви займаєтесь. – Розслідую злочини, вчинені іноземцями та радикальними організаціями. – І які радикальні організації вам відомі? – Мммм… «Молот» (насправді правильна назва Білий Молот:) – А ще? – «Тризуб» – Ще якісь? – ні. – А що це за організації – «Молот» і «Тризуб»? – Правоцентристські. – А ліві радикальні організації вам відомі? – ні – А проросійські? – ні – сепаратистські? – ні «Не бив»
– Ви били підозрюваних коли-небудь? – Ні. – А ваші колеги? – Ні. – Може чули про такі випадки? – Ні. – Василь Васильович, ви все життя в карному розшуці, і ніколи за всі ці роки не стикались з застосуванням фізичноі сили до підозрюваних? – Ні. [відводить очі. Бореться з собою і все ж широко посміхається] – А чому ви посміхаєтесь? – Ну як… [ більше не може стримуватись, сміється вголос] «По велику зарплату»
– В чому по Вашому полягає суть реформи поліції? – Форменний одяг – Що форменний одяг? – Дадуть хорошу форму! – І? – Машину дадуть! – І? – Заправлену! Машину з бєнзіном! – І? – Зарплату велику! – З чим ви пов’язуєте низький рівень довіри населення до міліції? – Ну як вам сказати. Якась погана людина в органах затесалась, по ній і судять про всю міліцію. «Після Майдану»
– Брали хабарі? – Брав канєшно. Начальнік заставляв. Зарплата маленька… – А зараз шо? – Ну після Майдану не беру – А чого так? – Бо лучше стало. З кожним днем стає все лучше… Обласне ДАІ
12-го січня вночі стартувала національно-захисна акція, спрямована проти компанії "Мегаполіс", яка належить російському олігарху і президенту фонду ветеранів ФСБ Ігору Кєсаєву.
У містах Тернопіль, Київ, Ковель, Львів, Рівне, Луцьк патріоти заблокували склади російської компанії. Бійці-фронтовики і активісти різних патріотичних організацій, серед яких і "Правий сектор", не можуть дозволити, щоб Кремль отримав принаймні копійку з кишень українців. Тому вдалися до дій і склали такі вимоги:
• розслідування Антимонопольного комітету України щодо монополізації українського ринку компанією "Мегаполіс";
• розслідування щодо фінансування сепаратизму та тероризму "Мегаполісом", оскільки власник компанії володіє заводом зброї у Росії;
• застосування до ТОВ "Мегаполіс" Закону України "Про санкції";
• відкриття справ проти замішаних в даному питанні поплічників "сімї", зокрема куратора бізнесу "Мегаполіса" в Україні Бориса Кауфмана.
Що заважає просто кинути палити і припинити купувати цигарки?
Треба просто весь російський газ конфісковувати на кордоні Україна-Росія поки Крим, території Донецької та Луганської області повернуть. Конфіскувати всі активи громадян Росії, російських компаній на території України. За рішенням якогось українського суду. Прийняти закон про перевагу українського права над міжнародним на території України. Цим Україна поверне собі сувернітет. Чим депутати у ВРУ займаються майже 2 роки?
Спроби організації українського війська реєстрового козацтва сягають 1524 року, у якому Великий князь литовський і король Польщі Сігізмунд (Жиґмонт) І Старий доручив Семенові Полозовичу і Кшиштофові Кмитичу організувати козацький відділ на державну службу. Через брак фінансів цей проект не реалізовано. Подібна доля зустріла пропозицію черкаського старости Остафія Дашковича у королі вважали, що створення урядових козацьких формацій допоможе контролювати козацькі рухи й стримувати протитатарські акції козаччини.
Реєстрові козаки одержали додаткові привілеї: звільнення від податків, право землеволодіння, самоуправління з назначеною старшиною; вони мали свій прапор, литаври й інші інсигнії. Реєстрові козаки одержували платню грішми й одягом; їм передано у власність містечко Трахтемирів з Зарубським монастирем для розміщення арсеналу і військового шпиталю (див. Трахтемирівський монастир). Реєстрові козаки дістали офіційну назву Запорозького, або Низового війська.
Реєстрові козаки були зобов'язані відбувати службу на Наддніпрянщині й посилати за наказом польського уряду загони на Дніпрові пороги. Намагання короля Стефана Баторія і його наступників контролювати через реєстр зростання українського козацтва виявилися марними. Ці козаки несли службу на найнебезпечнішому кордоні, через який татари нападали на українські землі. Цей особливий реєстр був створений з метою мати в разі татарських нападів завжди напоготові 2 000 козаків. Вони були на самозабезпеченні .Тільки під час військових походів отримували незначну платню. Як дарунок раз в рік отримували кожух і один дукат.
Під час козацьких повстань 1591–1596 рр. сеймовими постановами реєстрове козацтво було ліквідовано. Але 1599 р. почалося нове складання реєстру. В 1-й половині 17 ст. чисельний склад реєстрового козацтва не був сталий. Козацтво вело боротьбу за розширення реєстру. Польсько-шляхетський уряд намагався зменшити чисельність реєстрових козаків. Однак під час воєн польсько-шляхетський уряд з метою збільшення збройних сил був змушений закликати все боєздатне козацтво до реєстрового війська, яке тимчасово зросло до кількох десятків тисяч чоловік.
У 1617 році сейм затвердив реєстрове військо в кількості 1 000 чоловіків. За Раставицькою угодою 1619 р. реєстр встановлювався в 3 000 чол. Під час Хотинської війни 1620–1621 рр. П.Сагайдачний привів під Хотин 40 тис. запорозьких козаків. Куруківський договір 1625 р. встановлював 6-тисячний реєстр. За гетьмана М.Дорошенка було сформовано 6 реєстрових полків. Після розгрому козаками польсько-шляхетського війська в Переяславському бою 1630 р. (див. Переяславська угода 1630) реєстр було збільшено до 8 тис. чоловік. Участь Балтійської козачої флотилії з 1500 реєстрових козаків під проводом Костянтина Вовка у польсько-шведському військовому конфлікті 1635 року. Внаслідок поразки селянсько-козацького повстання 1637 р. (див. повстання Павлюка) реєстр було зменшено до 6 тис. чол. та обмежено козацьке самоврядування.
Складання реєстрів супроводжувалося загостренням боротьби в Україні. Десятки тисяч виключених з реєстру, так званих виписних козаків (випищиків), польсько-шляхетський уряд не визнавав за козаків. Щоб позбутися закріпачення, вони тікали на Запоріжжя — центр визвольної боротьби українського народу проти польсько-шляхетського гніту. Тому під час складання реєстру на Придніпров'ї розміщувалися значні сили польсько-шляхетського війська.
Реєстрові козаки зазнавали утисків від коронних феодалів. Польсько-шляхетський уряд роздавав козацькі землі шляхті та магнатам. Особливо посилився гніт та переслідування реєстрових козаків після Ординації 1638 р.
Реєстрові козаки не раз підтримували визвольні виступи народних мас, брали участь у антифеодальних селянсько-козацьких повстаннях кінця 16 — 1-ї пол. 17 ст. під керівництвом Криштофа Косинського, Северина Наливайка, Івана Сулими, Карпа Скидана, Якова Острянина та інших. Лише невелика частина реєстрової старшини, захищаючи свої особисті інтереси, проводила угодовську політику, зраджувала свій народ, допомагаючи польсько-шляхетським загарбникам придушувати визвольні народні повстання.
Реєстрові козаки відіграли значну роль і в боротьбі українського народу проти турецько-татарської агресії. Під час визвольної війни українського народу 1648–1654 рр. внаслідок масового покозачення селян і міщан та переходу на сторону повсталого народу реєстрові козаки, збройні сили селянсько-козацького війська досягли понад 100 тис. чол. Спроби шляхетської Польщі обмежити число козаків 40 тис. (Зборівський договір 1649), 20 тис. успіху не мали (Білоцерківський мирний договір 1651).
Зборівський договір (18 серпня 1649) — Чисельність козаків Війська Запорозького обмежувалась реєстром у 40 000 осіб.
Народно-визвольна війна 1648–1654 рр. скасувала реєстри як політичні документи польсько-шляхетського уряду, що обмежували чисельність українського козацтва. Замість реєстрів почали складати компути (списки), на підставі яких визначали приналежність до козацького стану.
Варто провести аналогію між добровольчими батальйонами, нацгвардією, мобілізацією, демобілізацією і сучасними подіями...
"Російська культурна політика на українському напрямі була повністю інтегрована в загальну стратегію ліквідації української державності. Для ведення російської пропаганди широко використовуються не тільки ЗМІ, але й культурно-розважальна індустрія. Російська культурна експансія проти України здійснювалась свідомо і наполегливо протягом усіх років незалежності, чому сприяла неефективність державної гуманітарної і культурної політики". Тези до другої річниці російської агресії проти України оприлюднив директор Національного інституту стратегічних досліджень Володимир Горбулін. Українсько-російські відносини мають довгу і суперечливу історію, яка нараховує сотні років. Основним її змістом є прагнення Московії та її спадкоємців – Російської імперії, Радянського Союзу та Російської Федерації – унеможливити становлення незалежної держави Українського народу – повноправного члена європейської співдружності націй.
