Відповіді на питання про недержавні пенсійні фонди (НПФ).

у моих знакомых уже есть опыт работы негосударственных ПФ, вывод, развод пенсионеров на ровном месте, благо деньги выплатили, остальные ждут, кто поздно понял, какая это ловушка

Хіба це аргумент, скоріш - ОБС? У мене теж є досвід. Опишіть ситуацію знайомого і я скажу, що він зробив не так. Взагалі, людям з психологією банківського вкладника, не просто зрозуміти принципи роботи НПФ.

Доброго дня! Проконсультуйте будь ласка по питанню: Мені 42 роки у мене є індивідуальний пенсійний рахунок у НПФ «Аструм» кошти зараховувались поки я працювала у банку, після звільнення взноси в НПФ не надходять, але там я маю деяку суму, так як застрахована в ПрАТ МетЛайф добровільного страхування життя можу я перевести кошти з НПФ у СК за рахунок сплати чергової премії (суми), Застрахована МетЛайф 10 років на строк 20 років страхування життя. Дякую.

Доброго дня, Вікторіє.
Ми з вами в деякому сенсі колеги: я теж 10 років тому купив 20-літній поліс МетЛійф і я теж маю пенсійні рахунки в НПФ (щоправда, не в Аструмі і трохи довше за вас).

Питання переводу коштів з НПФ до СКЖ мене теж цікавить, тож відповідні питання я поставив керівництву СКЖ «МетЛайф і Адміністратора НПФ «АЦПО» (до речі, він адмініструє і НПФ «Аструм. Пенсійне забезпечення»). Правда, своє питання я сформулював дещо інакше. Мене цікавило переведення коштів з НПФ до СКЖ по закінченню дії договору страхування, а саме – в довічні ануїтети.

Відповіді від МетЛайф я чекаю досі, хоча минуло вже біля 1,5 місяця. Я знаю, що подібна розважність притаманна СКЖ, тому терпляче чекаю, а як одержу листа, то розповім і вам.

АЦПО швидко відповів, що це можливо при досягненні відповідного віку (пенсійний вік, мінус 10 років) і наявності договору з СКЖ про довічне пенсійне страхування. Інші випадки законом не передбачені, тому відповідь на ваше питання буде негативною. До 50 років ви не зможете перевести свої пенсійні накопичення з Аструму до МетЛайфу.

А чому власне це питання взагалі виникає (не тільки у вас)? Спробую здогадатись.

1. Стало важко сплачувати обов’язкові внески в СКЖ, тим паче, свого часу вони могли бути проіндексовані на відсоток інфляції. Це знайомо. При вирахуванні строку і суми страхування, страхові агенти виходять з суми, яку клієнту хотілось би одержати по закінченню угоди. А який же клієнт не бажає одержати більше? Ось він і ідеалізує свої фінансові можливості. Як бачимо, в цьому сенсі контракт з НПФ більш гнучкий: і розмір, і періодичність внесків, вкладник визначає самостійно на власний розсуд.

2. Страховий агент сказав, що подібне переведення можливе. І така ситуація мені знайома. Щоправда, частіше пропонується перевести кошти з однієї СКЖ до іншої. З суттєвими втратами (для клієнта), але яскравими перспективами (для агента). Справа у тому, що пересічні громадяни зі страховими агентами включно, не дуже розрізняють НПФ і СКЖ. В такому разі вони могли б прочитати про їх відмінності тут: http://pensioneriya.blogspot.com/2014/10/3.html

3. Низька обізнаність про роботу НПФ і пов’язана з нею недовіра. Обізнаність приходить разом з досвідом. Тому треба просто відкрити пенсійний рахунок, внести невеличку суму і спостерігати. Здавалося б, Вікторіє, у вас подібний досвід мав би бути, але я в тому зовсім не впевнений. Тому порада така: пишіть відповідну заяву, отримуйте логін і пароль для доступу до стану свого пенсійного рахунку, беріть його під контроль і намагайтесь хоч якось ним керувати. Що ви можете зробити, написано тут: http://pensioneriya.blogspot.com/2014/10/3.html За подробицями можете звернутись до мене особисто.


І на останок. Різні фінансові інструменти можна порівнювати, але не варто протиставляти їх одне одному. Кожний має свої особливості. Головне, наскільки вони відповідають нашим власним цілям. Якщо відповідають, то у певному співвідношенні треба мати і те, і друге, і третє, а можливо і четверте не завадить


P. S. Принагідно, Вікторіє, хочу додати, що подібних до вас учасників НПФ досить багато. Колись роботодавець вносив на їхні рахунки кошти, потім перестав вносити або вони звільнились і за свій пенсійний рахунок забули чи загубили його дані. Багато серед них банківських працівників, але не тільки. Зараз по Україні 2 500 юридичних осіб-вкладників НПФ, а раніше їх було ще більше. Думаю, що чимала кількість учасників подумки вже давно попрощалася зі своїми грошима. Даремно, гроші з НПФ не пропадають. В залежності від ринкової ситуації, їх може ставати більше або менше, але просто щезнути вони не можуть.

При певних умовах, таким людям можна було б допомогти знайти свої пенсійні накопичення. Іноді це може бути складною справою, а іноді – доволі простою. Так що, звертайтесь.

Сергей, подскажите пожалуйста, у меня счет в НПФ (со времен работы в банке). До пенсии еще далеко, а тут болячка всплыла…
Подскажите какие документы необходимы для возврата средств на мое лечение.
Проблема в том что я нахожусь в Донецке и бланков с голограммами мне никто не может предоставить.

По-перше, вимушений нагадати, що НПФ призначено для накопичення коштів виключно на пенсію, і аж ніяк не на купівлю побутової техніки, відпочинок на морі чи весілля дитини. Все це минається, а старість і пов’язана з нею втрата працездатності, невідворотні. Для інших (подібних названим) цілей існують інші (наприклад, депозитні і страхові) програми.

І лише в найтяжчому випадку, коли мова йде про життя чи смерть майбутнього пенсіонера, Закон робить виключення з загального правила і дозволяє витратити пенсійні накопичення на його врятування. І стосується це виключення лише онкологічних захворювань, інфаркту та інсульту. Я розумію, що перелік смертельно небезпечних хвороб цим не обмежується, але вочевидь, у даному разі справу вирішує статистика.

Саме назви цих трьох хвороб або, скоріше груп хвороб, повинні фігурувати у довідці, виданій медичним закладом, щоб вона стала підставою для одноразової пенсійної виплати.

Наразі, перед моїми очима ця, надана одним з Адміністраторів НПФ, довідка. Мене запевнили, що лікарям вона добре відома. Читаю: «Форма первинної облікової документації № 027/о. Затверджено наказом МОЗ України 14 лютого 2012 року № 110». Простими словами, — це виписка з амбулаторної карти хворого, засвідчена підписом і печаткою лікуючого лікаря, а також кутовим штампом і гербовою печаткою медичного закладу. Все, ніяких голограм я там не знайшов. Ніяких обмежень стосовно Донецька чи інших тимчасово окупованих територій, Адміністратор теж не має.

Тож ваші дії можуть бути наступні: отримуйте довідку форми № 027/о і пересилайте її Адміністратору вашого НПФ разом з відповідною заявою на одноразову пенсійну виплату, з зазначенням реквізитів вашого (!) банківського рахунку, куди вона надійде. Яким чином перетворити безготівкові кошти в готівку, вам повинно бути видніше. Бланк заяви теж надає Адміністратор (сподіваюсь, ви завчасно потурбувались про встановлення з ним контакту).

З одноразової пенсійної виплати утримується податок на доходи фізосіб у розмірі 15%. Розумію, що цей факт видається несправедливим. Я тієї ж думки; тут закон, на мій погляд, дещо не допрацьовано. Але логіку законодавців зрозуміти можна. По-перше, з пенсійних внесків свого часу повертались (хоча і не всім) ті ж 15% (а юридичним особам — всі 60%); по-друге, одноразова пенсійна виплата вважається певним, хоча і вимушеним, відступом від філософії НПФ, за якою, пенсійні виплати повинні бути не разовими, а щомісячними на протязі принаймні 10 років; по-третє, податок не застосовується до інвалідів першої групи і після 70 років. Думаю, з часом ці норми зазнають змін, але поки маємо те, що маємо.

Є ще один шлях отримання одноразової пенсійної виплати за станом здоров’я, — це набуття інвалідності будь-якої групи. Дії аналогічні.

Як бачимо, при певних обставинах і великому бажанні, гроші з НПФ «витягнути» можна. Чи варто цим перейматись – то інше питання. Коли гроші потрапили на ваш пенсійний рахунок не з вашої волі, а з волі роботодавця, коли ви майже нічого не знаєте про НПФ, коли падають банки і знецінюється гривня, цілком природно виникає страх. Що з ним робити? Вчиняти навпаки.

Тепер ви не просто банківській вкладник; наявність пенсійного рахунку в НПФ, переміщає вас на поле інвестиційних ігор, де зовсім інші правила. Головне з них, просте: вчиняйте навпаки загальній тенденції, тобто купляйте, коли всі продають, продавайте, коли всі купляють, робіть пенсійні внески, коли всі прагнуть, як ви кажете, «повернути» їх з НПФ. І буде вам інвестиційне щастя

Бажаю вам успішно впоратись зі своєю хворобою, буду радий, коли пенсійні кошти з НПФ вам в цьому допоможуть.

Здравствуйте! Меня, как современное молодое поколение, беспокоит вопрос моей частности, в частности пенсии. Я понимаю, что к моим 60 годам государственного ПФ или не будет, или, в лучшем случае, он будет работать так же, как сейчас.
Мой вопрос в том, могу ли я отказаться от отчислений в гос ПФ в пользу негосударственного ПФ?

Пенсійний фонд Україні (ПФУ) все одно не зникне. Залишиться і державна пенсія, просто умови її отримання стануть більш жорсткими, зменшиться її розмір відносно заробітної плати, виросте пенсійний вік, тощо. Майбутні пенсіонери вимушені будуть в більшій мірі покладатися на недержавну пенсію від роботодавця (обов’язковий накопичувальний рівень пенсійної системи) і власні пенсійні накопичення (добровільний накопичувальний рівень пенсійної системи).

Само по собі це не станеться. Десять років існування недержавних пенсійних фондів (НПФ) показали, що без примусу тут не обійтись, бо ні надійність, ні прибутковість, ні податкові пільги, не є для українців дієвими стимулами до власного управління своїм фінансовим майбутнім. Хіба що наростаючий економічний тиск рано чи пізно змусить нас турбуватись про своє майбутнє не словами, а справами. Хто, як ви, Карино, зрозуміє це раніше, той одержить перевагу перед наступниками.

В певній мірі, Карино, ви вже сьогодні можете відмовитись від внесків в ПФУ на користь НПФ, використавши один з двох відомих мені шляхів, або й обидва.

Шлях перший. Навіть за недавно оприлюдненими офіційними даними, більше 40% економіки України знаходяться в тіні, не сплачуючи державні податки і не роблячи внески в ПФУ. Звісно, без податків і пенсійного навантаження, всі учасники тіньового сектору заробляють більше (хтось трохи більше, а дехто значно більше). Це означає, що заради свого пенсійного майбутнього, всі вони мали б направити заощаджені кошти на власні пенсійні рахунки в НПФ чи подібні інвестиційні інструменти. Окремі, фінансово обізнані українці так і роблять. Всі інші, по суті, живуть у борг перед власним майбутнім.

Виглядає парадоксальним, але наразі вони сучасні (молоді і здорові) відбирають кошти у самих себе майбутніх (на жаль, старих і хворих), втішаючись дурницями, що до того часу начебто не доживуть. На їхньому місці я б не перебільшував впливу паління, пияцтва, стресів і екології на тривалість життя; на мій погляд, воно буде болісним, тяжким, але довгім, принаймні, довшим, ніж тепер. Уникнути зайвих негараздів можна було б вже зараз, але ж майбутнього болю ми не відчуваємо.


Шлях другий. Можливо на диво, але офіційний сектор української економіки теж існує. Біля 60% розміру фонду оплати праці (ФОП), роботодавці з цього сектору економіки, сплачують державі, відбираючи у найманих працівників. Більша частина відібраного йде саме у ПФУ. Натомість існує достатньо приємна податкова пільга: звільнення від податків сум, внесених роботодавцем на пенсійні рахунки своїх робітників.

Якщо розумно даною пільгою скористатись, можна досягти задекларованої вами мети: переведення пенсійних внесків з ПФУ до НПФ. Ця схема вже існує в моїй голові, але для втілення її у точні цифри, я хочу порадитись з фахівцями Адміністратора НПФ. Тому давайте трошки почекаємо, а тим часом ще раз переглянемо матеріал про податкові пільги: http://pensioneriya.blogspot.com/2015/05/2015.html. Він все-таки важкуватий для сприйняття звичайною людиною.

[1]

Добрый день!
Вы, безусловно, все правильно говорите, только такое ощущение что не об Украине.
1. Доверие к негосударственным ПФ и лайфовому страхованию отсутствует и не будет ближайшие лет эдак столько, сколько потребовалось цивилизованному миру, чтобы к этому прийти.
2. Когда-то смотрел отчетность парочки фондов - доходность ниже банковских депозитов, в т.ч. за счет высоких админрасходов. Зачем кормить очередных в лучшем сулучае дармоедов, в худшем нечестных руководителей и собственников этих контор?.
3. Почему негосударственное пенсстрахование должно быть ОБЯЗАТЕЛЬНЫМ?

Добрый день!
Вы, безусловно, все правильно говорите, только такое ощущение что не об Украине.
1. Доверие к негосударственным ПФ и лайфовому страхованию отсутствует и не будет ближайшие лет эдак столько, сколько потребовалось цивилизованному миру, чтобы к этому прийти.
2. Когда-то смотрел отчетность парочки фондов - доходность ниже банковских депозитов, в т.ч. за счет высоких админрасходов. Зачем кормить очередных в лучшем сулучае дармоедов, в худшем нечестных руководителей и собственников этих контор?.
3. Почему негосударственное пенсстрахование должно быть ОБЯЗАТЕЛЬНЫМ?

Доброго дня.

Можете не сумніватись, я пишу виключно про Україну і українські фінансові інструменти, хоча ніякої особливої специфіки у них немає. В Україні давно і успішно працюють міжнародні страхові компанії життя (СКЖ), а українські недержавні пенсійні фонди (НПФ) практично скопійовані з аналогічних фінансових структур, визнаних у всьому світі. Погляди, дійсно, бувають різними. Давайте порівняємо.

1. Доверие к негосударственным ПФ и лайфовому страхованию отсутствует и не будет ближайшие лет эдак столько, сколько потребовалось цивилизованному миру, чтобы к этому прийти.

Довіра – це питання обізнаності і часу. Подібні процеси доволі інерційні. Подивіться хоча б на банки. Після розпаду Радянського Союзу і краху Ощадбанку СРСР, на фоні тодішніх трастів і пірамід, вони дуже довго і тяжко завойовували довіру населення, а зараз успішно користуються нею, незважаючи на численні банкрутства в своїх лавах. За останні десять-дванадцять років, ні СКЖ, ні НПФ нічим себе не дискредитували. Навпаки, ми стали свідками їхньої стійкості в умовах економічних негараздів.

Особисто я, як страхувальник, майже не помітив банкрутства свого страховика «Alico AIG Life», - його активи викупила інша потужна СКЖ «МetLife», а в моїх полісах нічого не змінилось. До того моменту я досить справедливо критикував СКЖ за різні огріхи, але потім дещо змінив свою точку зору. Я зрозумів, що більшість проблем страхувальників пов’язані з їх поспіхом і нестачею знань, але вже навіть мінімальна фінансова освіта і дещиця власного досвіду ставлять все на свої місця, розкриваючи головну рису страхових компаній – надійність. Вони надійні і варті нашої довіри, але як це зрозуміти з чужих слів, не спробувавши самим?

Як вкладник НПФ, я пережив неприємні моменти падіння активів у 2008-2009 роках, але в 2010 році зростання відновилось і досягло історичного максимуму. Наступний затяжний спад 2011-2013 років, я сприйняв зовсім по-іншому, розуміючи і поясняючи іншим, що подібна криза – найкращий час не для припинення, а для збільшення пенсійних внесків. Тоді я не помилився, і 2014 рік відзначився новим максимумом, а початок 2015 року перевищив і його.

Виходячи з наведених прикладів, можна зробити висновок, що люди різні. Ви не довіряєте СКЖ і НПФ, я довіряю. Моя довіра базується на певних знаннях і власному багаторічному досвіді. На чому базується ваша недовіра, я не знаю, - фактів ви не навели.

Біда багатьох людей в тому, що вони теоретики. Вони слухають і зважують чужі думки або навіть народжують свої, а потім лякають ними одне одного, замість того, щоб самостійно зробити елементарний найменший крок. Нехай це складно у сфері страхування: компанія і програма вибираються один раз і діють 10-20 років. Але нема нічого простішого, ніж відкрити пенсійний рахунок в НПФ, внести до нього 100 гривень і послідкувати за перебігом подій на протязі року-двох. Ні, ми краще будемо теоретизувати на форумах.

2. Когда-то смотрел отчетность парочки фондов - доходность ниже банковских депозитов, в т.ч. за счет высоких админрасходов. Зачем кормить очередных в лучшем случае дармоедов, в худшем нечестных руководителей и собственников этих контор?

Я вже писав вище, що в НПФ бували різні часи. Це довгостроковий інструмент і оцінювати його потрібно на великих проміжках часу. За минулий рік, два моїх НПФ принесли 29% і 32% прибутку. Додавши сюди ще 15% відшкодування ПДФО, зрозуміємо, що банківські депозити явно відстають. Хоча іншого року, все може бути по-іншому. І не в розмірі прибутку, власне, справа. Мета НПФ зберегти пенсійні накопичення і захистити їх від знецінення; для них головне – помірний прибуток з мінімальними ризиками.

Адміністративні видатки, звісно, є. А ви вважаєте, що в пенсійному фонді України (ПФУ) їх немає чи вони менші? Дарма. З подібними підходами, будь-яких посередників можна називати дармоїдами, а їх у нас дуже багато, значно більше, ніж виробників товарів. Що стосується НПФ, граничні розміри всіх витрат встановлені державою, а далі вступає в силу ринкова конкуренція. ПФУ, навпаки, конкурентів не має. Чи це на добро, як ви вважаєте?

3. Почему негосударственное пенсстрахование должно быть ОБЯЗАТЕЛЬНЫМ?


Якщо ви в своєму питання робите наголос на обов’язковості, то нинішні внески в ПФУ не менш обов’язкові. Коли ви вважаєте накопичувальну пенсійну систему недержавною, то це помилка: пенсійна система України складається з трьох рівнів, і всі вони державні. Просто деякі свої функції, держава може реалізовувати з залученням приватного бізнесу. Не дивиною є приватні школи, лікарні, магазини, транспорт, постачальники енергії, банки, нарешті. Інша справа, що всі вони потребують якісного державного регулювання.

Так от, у сфері пенсійного забезпечення, його досить гарно влаштовано. Функції управління, обліку і зберігання рознесені по різних компаніях, кожна має свого державного регулятора, існує періодичний аудит і перехресний контроль. Це надійна система. Вкладники мають податкові пільги, а учасники – право змінювати свій НПФ на інший, більш привабливий.

Але, щоб про все це дізнатись докладніше і пропустити через свою свідомість, треба знову ж таки зробити практичні кроки. Або ж чекати примусу з боку держави.

Українці, чий вік перевищує 35 років, не будуть долучені до участі в другому (обов’язковому накопичувальному) рівні пенсійної системи України, якщо на протязі одного року не приймуть про це самостійного рішення і не звернуться до пенсійного фонду України (ПФУ) з відповідною заявою.

А більшість з них, я впевнений, таки не приймуть і не звернуться. Такий, на жаль, у нас менталітет: насторожено ставитись до будь-яких новацій і побоюватись будь-яких змін.

Суть змін полягає в тому, що частину пенсійних внесків, замість загального котла ПФУ, буде направлено на особисті пенсійні рахунки працюючих, де вони будуть не просто зберігатись, а примножуватись за рахунок інвестування в привабливі українські (можливо і закордонні) активи. Молодше покоління (до 35 років) отримає власні пенсійні рахунки автоматично, а старшим запропонують вибір: залишитись в старій системі чи стати частиною нової.

Наскільки уміло ми зазвичай користуємось своїм правом вибору, давно відомо, тому мій прогноз невтішний: позитивні зміні не зачеплять найбільш консервативний прошарок населення України, який зможе розраховувати лише на досить обмежену державну частку звичайного пенсійного забезпечення.

Позбутись зазначеної халепи можна двома шляхами. Найкраще було б, згадавши, що ми є нацією першопрохідців, творців і новаторів, так змінити власний світогляд, щоб нове і прогресивне тягнулося до нас, як бджоли до меду. Інший шлях – завчасно (інформаційно, психологічно і практично) підготуватись до згаданої пенсійної реформи хоча б тут: http://pensioneriya.blogspot.com/search ... 0%9F%D0%A4


Sapienti, - як то кажуть, - sat, а хто потребує пояснень, прошу ставити конкретні питання.

Здравствуйте, Сергей.
Являюсь Вашим постоянным читателем на Простоблоге и можно сказать учился финансовой грамотности на Ваших статьях.
Очень хотелось бы отметить, что, по моему мнению, очень важны и полезны для читателей Ваши размышления о финансовых инструментах и увязывание их с духовной составляющей жизни человека.
Решил задать Вам вопрос как человеку, хорошо разбирающемуся в лайфовых страховых компаниях.
Я в 2007 году заключил стандартный договор с СК сроком на 30 лет и платежом на 400 Евро/год.
Далее в 2009 году заключил «целевой» договор с СК сроком на 9 лет и платежом на 20 тыс. гривен/год. И все вроде бы шло по плану, но… жизнь как всегда вносит свои коррективы, я имею в виду теперешнюю преддефолтную ситуацию на Украине.
В связи с этим вопрос: как, по-Вашему, стоит ли дергаться и расторгать договора (один или оба) или же все оставить как есть, с учетом того, что два договора взаимно скомпенсируют курсовые колебания, даже если в Украине объявят дефолт и курс нацвалюты рухнет?

Например, можно расторгнуть гривневый договор, а накопленную гривну перевести в Доллар, либо же расторгнуть Евровый договор дабы не платить высокую цену за покупку дорогого Евро (т.к. платежи в предыдущих годах составляли чуть более 4 тыс. грн., а сейчас более 9 тыс. грн.). Или же правильной является обратная точка зрения, что если расторгнуть договора то просто зафиксируются убытки (главным образом из-за выкупной суммы), а в случае продолжения действия договоров возможен лучший вариант развития ситуации.

Заранее спасибо!
С Уважением.


Простоблог не публікував мої статті з циклу «Енергетична теорія достатку», тому прочитайте їх на сайті: http://pensioneriya.blogspot.com/2015/0 ... st_15.html

Запустивши грошові потоки страхових внесків, ви побудували чималий енергетичний привід. На його основі, вже майже без вашої участі, створилися численні енергетичні контури, що несуть вам багато позитиву. Припинивши потоки, ви зруйнуєте все ними напрацьоване. На мій погляд, робити того не можна.

Уявімо (навіть маленьку) річку. Навколо свого русла вона створює величезну екосистему, яка продукує життя. Що станеться з цією системою, коли потік води раптово перерветься? Життя і добра в ній явно стане менше. Щось подібне може статися і в вашому житті, коли ви розірвете страхові договори.

Інша справа – регулювання потоку. Коли не вистачає води (грошей), можна пошукати інші джерела, зменшити витрати, підправити русло, застосувати інші засоби управління.

Але головне навіть не це, головне – ваша первинна мета. Якщо це був захист родини від вашої смерті чи непрацездатності, то до чого тут фіксація збитків? Потреба в захисті відпала? Якщо це була накопичувальна програма, то чому ви не використали НПФ, де нема жорсткої залежності від розмірів і строків внесків? Чому ви вибрали програму на 9 років, на яку не розповсюджуються податкові пільги?

Розкажіть, що ви думали і з чого виходили, укладаючи страхові угоди, якими були ваші цілі і плани. Тоді ми зможемо вибрати кращі засоби реагування на ситуацію, що склалася.

pensionerija

Продовження.

Первичная цель по стандартному договору страхования жизни… да Вы правы, защита семьи на случай смерти. По второму договору с накопительной целью тут уж согласен (стало видно с высоты пройденного пути) дал промаху, но НПФ тогда казались непрозрачными и вообще не было доверия к ним. Договор на 9 лет, так как надо было выйти на определенную сумму. Да конечно, уж лучше бы воспользовался депозитным инструментом банков напрямую, где проценты по определению на 2-3 выше чем в СКЖ, но тут, как вы когда-то уже отмечали, необходимо на протяжении запланированного времени быть дисциплинированным и последовательным в перекладывании депозитов, иначе первоначальной цели не достигнешь и свернешь на другую.
Сейчас же вопрос о выходе из программы возник из-за возможности объявления дефолта целой страны, и страх по поводу устойчивости СКЖ, вдруг рухнет, из-за банка (банков) в котором размещены средства, и тогда никакие свои цели не достигнешь. Хотя, наверно, я мало знаю, как ведут себя СКЖ при таких ситуациях.



Якщо метою є захист сім’ї від втрати годувальника, то реалізується вона за допомогою простого ризикового страхування без накопичувальної частини. Такі програми дешеві і гнучкі, розмір страхової суми і, відповідно, внесків, можна міняти кожного року. Так, коли рік минув без пригод, внески пропадають і це б’є по психології страхувальника. Тому він буває радий оманюватись накопичувальною програмою, де внески нібито інвестуються. Того, що інвестується лише частина внесків, а інше так само пропадає, він не бачить і не знає. Та що там страхувальник, цього не знають навіть рядові страхові агенти.
Можна зрозуміти позичальника, що брав кредит у доларах – там була нижчою кредитна ставка. Навпаки, зрозуміти вибір страхувальником валютної програми, зрозуміти важко. Хіба що він отримує валютні доходи.

Що означає вийти на певну суму не за 10, а за 9 років, я теж не розумію. Для чого втрачати 15% податкової пільги? Спланувати низку страхових програм так, щоб одна підтримувала іншу, на мій погляд, можна було більш ефективно.

За дефолт України я б не переживав; СКЖ в будь-якому випадку викрутиться і на страхувальниках це не позначиться. Якщо нема змоги платити страхові внески, треба звертатись у компанію і робити реструктуризацію. Варіанти у неї є і не один. Краще вибрати серед них той, де внески не припиняються повністю, що грошовий потік не переривався. Непогано було б також конвертувати євро в гривню. Розмовляти з СКЖ набагато легше, ніж з банком-кредитором, вона теж зацікавлена в постійних грошових потоках. Але перед цим, я все-таки визначився б зі своїми нинішніми цілями і планами, з урахуванням минулих помилок. Я міг би провести подібну роботу з вами індивідуально, але то вже окрема історія.

Закінчення.

Да уж, век живи — век учись! Кое о чем не задумывался. Спасибо что проконсультировали, показали более широкий и взвешенный взгляд на инструменты инвестирования. Казалось бы основные моменты знал, но все как всегда кроется в деталях и нюансах. Спасибо большое, что успокоили за жизнестойкость СКЖ, что нацелили на необходимость продолжать подпитывать созданный поток энергии. Успехов Вам и всем читателям. Спасибо.

Дякую і вам. Хто питає про те, щого не знає - мудра людина, а хто не питає - сам собі ворог.
На жаль, я отримую не так багато питань. Виходить, що всі або все знають, або переймаються іншими питаннями. Час покаже, чи були вони праві.