Quo vadis, Україно? - 2

+ Додати
    тему
Відповісти
на тему
Макроекономіка України, розвиток регіонів і макроекономічні показники: індекс цін, платіжний баланс, експорт, імпорт, рівень промислового виробництва, ВВП, торговельний баланс і рівень безробіття. Політика, що межує з темою бізнесу та фінансів. Політика яка пов`язана з грошима - аспекти політики у грошовому контексті. Політекономія. Корупція. Хабарі.
  #1234 ... 19>
Повідомлення Додано: Сер 30 січ, 2013 20:41

Quo vadis, Україно? - 2

На 22 році своєї незалежності Українська держава опинилась в скрутному економічному, політичному становищі. Нові світові економічні реалії відкрили навіть останнім оптимістам реальний стан української промисловості, що паразитуючи на радянському спадку (який ще за створення поступався західним конкурентам) та дешевих ресурсах (газ, вугілля, робоча сила) сформувалась на основі низькотехнологічних, слабоконкурентних та малодохідних галузей (металургія, хім. промисловість, машинобудування). Хабарницька виконавча влада, лобістська законотворча та майже відсутня судова за умови повної імпотентності та злочинності міліції доповнюють сучасний політичний малюнок України. Популістські дії, імітація владою реформ призводять тільки до збільшення бюджетного розриву, що покривається за рахунок зовнішніх запозичень, які, по суті, проїдаються та врешті лягають податковим тиском на плечі громадян. На фоні цього лунають (часто корисливі) заклики в якості панацеї до вибору Західного чи Східного вектору розвитку, приєднання до Європи чи Митного союзу і т.п. То який шлях вибрати українцям, куди піти-приєднатися, чи є вихід з даної ситуації? Спроба відповісти на це та інші питання буде пізніше, а поки спрямуємо свій погляд в нещодавнє минуле України для того, щоб зрозуміти корінь проблем, причини сучасного стану.

Коли в 1991 році на голови українців "несподівано" впала незаслужена, але така жадана багатьма поколіннями, можливість створення незалежної держави, більшість населення на референдумі віддала свій голос за незалежну Україну. Зважаючи на досить пристойний (в порівнянні з іншими пострадянськими республіками) тогочасний економічний стан та патріотичний підйом, здається, ніщо не заважало патріотичним силам почати необхідні реформи в інтересах перетворення радянського типу економіки в ринкову. Проте відсутність громадянсько свідомого, зрілого суспільства, яке б усвідомлювало своє провідне значення, відповідальність і безпосередню участь в формуванні та контролі державної влади, зіграла вирішальну роль в ході новітньої історії України. Населення, що звикло до радянської системи держуправління та за відсутності/пасивності національно-спрямованих альтернатив, обрало на ключові державні посади представників все того ж бюрократично-корумпованого, ринково-недосвідченого, нездатного до швидких змін радянського апарату. Другу провідну роль зіграв інший "спадок" СРСР — криміналітет, що посилився в період "перебудови" та розквіт вже в незалежній Україні на фоні деградації міліцейського апарату та погіршення економічної ситуації. Таким чином злиття радянської бюрократії та криміналітету за умови пасивності громадянського суспільства вирішило подальший хід української історії: замість необхідної трансформації економіки за рахунок адаптації до світового ринку та проведення суспільно-важливих реформ в Україні стартував процес "роздержавлення" найприбутковіших підприємств в інтересах владно-кримінальних структур. Цей 22-річний процес так званого "первинного накопичення капіталу" триває й донині, в результаті якого український політично-економічний устрій сформувався як олігархічно-бюрократичний.

Так, повертаючись до сьогодення, в результаті цього процесу більшість прибуткових галузей України (енергетика, металургія, хім. промисловість, фінансові послуги ...) опинилися у володінні та/або під контролем фінансово-олігархічних груп. Частина — покищо в державній власності, очолювана неефективними вихідцями з "радянської" бюрократії та керована на створення "умов" для подальшої приватизації. Тому політика країни (як внутрішня так і зовнішня), яка по суті є наслідком економіки, спрямована не на національні (тобто в інтересах більшості громадян) пріоритети, а диктується нагальними економічними інтересами фінансово-олігархічних представників. Неймовірно, але українське суспільство та економічний потенціал всієї країни стали заручниками низькотехнологічних, малоефективних галузей, які знаходяться в приватній власності! Хабарництво, злочинність та неспрожність всіх гілок влади, судової системи, міліції довершують сумну картину занепаду соціально-економічного устрою сучасної української держави.

Тож звернемось до головного питання, що хвилює небайдужих українців: чи потрібні взагалі та які саме зміни в державі для перелому вектору розвитку країни? Одна частина песимістично налаштованих українців обрала однозначний вихід для себе — імміграція. Що ж, кожен має право особистого вибору, на щастя цей нерадісний для країни процес теоретично може набути зворотнього напрямку та, головне, не підходить для більшості громадян. Інша, пасивна, частина населення очікує, що об'єктивні зовнішні чинники та природні внутрішні процеси врешті призведуть до "еволюційно" правильного вектору розвитку української держави, тобто з часом ситуація вирішиться самостійно і спроби радикальних змін є марними. З цим рішенням також важко погодитися: такий матеріалістичний підхід (як і протилежний — чисто "ідеалістичний") є антиісторичним по суті: розвиток людського суспільства у всі часи спрямовувався розумовим (людським) чинником, будучи обмеженим об'єктивними "матеріалістичними" обставинами. Новітня світова історія має яскраві приклади рішучих успішних реформ (Сингапур, Південна Корея, Тайвань) ініційованих ефективною та діючою в державних інтересах владою. Скільки ще необхідно чекати українцям: 20, 30, 40 років ..., вічність? Чи виправдовує тактика "очікування" те, що за ідентичний часовий проміжок та ідентичних початкових умов Китай (Польша, Прибалти ....) досяг незрівнянно кращих економічних результатів? Очевидно, ні. Врешті, недаремно народ каже: "Під лежачий камінь вода не тече".

Отже, зостається шлях активних змін. Демократична держава, якою де юре є Україна, логічно повинна була б скористатися виборчим механізмом для зміни ситуації в країні. Але цьому заважає низка особливостей сучасного українського суспільства.

Одним таким важливим моментом є крайній цинізм великої частини жителів України. Важкі економічні реалії 90-х та необхідність жорсткої боротьби за гідне життя перетворили більшість з морально здорових радянських людей в остаточних циніків. Склалась парадоксальна ситуація: з однієї сторони, українці в прагненні до кращого життя обирають владу в надії, що вона буде діяти в їх інтересах; з іншої — розуміють, що попри декларовані наміри кандидати прагнуть в політику для вирішення своїх особистих та/або лобіювання бізнес інтересів спонсорів. Навіть обурюючись корупцією та непрофесіоналізмом влади, багато хто відверто зізнається, що потрапивши на їх місце, вони вчиняли б так само. Саме тому, чергові вибори закономірно поглиблюють зневіру в людях, недовіру до політики в цілому, призводять лише до більшого розчарування.

Так в 2004 році активна частина української громади підтримала тогочасну опозицію існуючому політичному режиму, яка, об'єднавшись в "помаранчеву" коаліцію та претендуючи на роль нової еліти, здобула можливість для корінних політичних змін. Проте чвари, корупція та особисті мотиви ключових фігур, а також "безпроблемне" злиття опозиції та представників олігархату показали справжню суть "еліти". Варто зазначити, що попри деякий негатив та розчарування суспільства Помаранчева революція була єдиним демократичним шансом України на шляху до якісного перетворення на зразок Грузії. Головне, її наслідки та подальші політичні події дають нам можливість констатувати два ключових факти: перший — наразі в Україні не існує справжньої патріотичної політичної еліти; другий — активна частина українського громадянського суспільства є єдиною внутрішньою силою, яка за бажанням здатна змінити долю держави.

Не сприяє виборчому механізму впливу на політику і ганебний стан демократичних інститутів країни (які є необхідним базисом будь-якої успішної демократії). Понад два десятиліття незалежності не тільки не посилили демократичні засоби держуправління, а лише остаточно перетворили Україну на олігархічну державу. Результати виборів лише підтверджують несформованість українського громадянського суспільства — а без нього демократія неможлива в принципі. Доводиться констатувати, що Україна ще "не доросла" до демократії.

Ось так, відсутність патріотичної політичної еліти, недовіра до всіх партій та кандидатів, розчарування в політиці в цілому та виборчому механізмі зміни влади зокрема призвели до, здавалося б, безвихідної ситуації для тієї частини суспільства, яка все ж прагне змін. Залишки української інтелігенції закономірно не мають бажання займатися брудною та безрезультатною політичною боротьбою та/або не мають чіткого плану дій. В умовах недовіри українців до один одного, очевидно, не видається можливим поява нової політичної еліти, яка здобула б широку підтримку народу.

За таких складних обставин логічним було б, якби активна частина суспільства об'єдналась та висунула єдиного кандидата, наділивши його широкими політичними повноваженнями для проведення реальних реформ. Необхідними якостями такої людини повинні бути високі моральні та розумові здібності, відсутність прагнення до матеріального збагачення та влади і, як наслідок, невідношення до жодної політичної чи фінансової сили. Тільки національний лідер, затверджений активною громадою та наділений нею необхідними повноваженнями, здатний сформувати професійну команду, ініціювати та провести такі необхідні політичні та економічні перетворення в інтересах держави та народу України.

Тільки за умов надання такому кандидату надзвичайних тимчасових повноважень можливі наступні реформи:
1. Законодавча. Функція законодавчого органу — зміна та створення ефективних законів, діючих в інтересах держави й суспільства. Цю функцію реально здійснюють і можуть продовжувати це робити фахові юристи (помічники депутатів, юридичний апарат ВР). Логічним буде розпуск депутатів Верховної Ради як держслужбовців, які не тільки не виконують власні обов'язки, а й є джерелом значного та безглуздого бюджетного навантаження, засобом лобіювання приватних бізнес інтересів, протидії реальним реформам.
2. Судова, МВС. Корупція, кругова порука, зв'язки з криміналом, неефективність не дають можливості очікувати радикальних змін за сучасної системи державного управління. Необхідна повна ревізія персоналу щоб залишити (замінити на) чесних та професійних працівників.
3. Апарат держуправління. Оптимізація роботи, знищення корупції за рахунок автоматизації та постійної перевірки кадрів можливо лише за системи, де корупція не є складовою частиною механізму, заважає ефективному керуванню державою.
4. Ревізія незаконних приватизацій, банкрутств держпідприємств, належна судова оцінка фактів бюджетних зловживань, корупції.
5. Трансформація та стимулювання економіки. Наразі безпосередня економічна "підтримка" держави зосереджена на пошуку альтернативних джерел енергоносіїїв (газу, нафти). Народ України опосередковано оплачує розвідку та видобуток ресурсів для приватних (!!!) компаній хімічної, металургійної та нафтопереробної галузей, які не вкладають жодних коштів в розробку та особливих зусиль до модернізації виробництва. Натомість пропонується, окрім фіскального та законодавчого сприяння, створення/підтримка державних підприємств для прискорення (синергії) розвитку аграрної, ІТ, логістичної, енергетичної, авіаційної, машинобудівної галузей. Зосередження на наданні затребуваних, якісних послуг спочатку для внутрішнього ринку дасть змогу з часом вийти на конкурентний експортний потенціал.
6. Скорочення дефіциту державного бюджету. Максимальне скорочення державних витрат, зовнішні запозичення можливі лише під реальні економічні проекти з прозорим переліком робіт.
7. Максимальна прозорість та звітність держапарату та держслужбовців. Інформація, яка не становить державної чи комерційної таємниці повинна бути загальнодоступною.

Тільки жорстке керівництво та персональна відповідальність дасть змогу провадити національно-орієнтовану політику, а не політику підтримки приватних інтересів. Відсутність марної для країни політичної "боротьби", популізму значно підвищить можливість проведення реальних довгострокових реформ, створення дієвої судової системи нарешті дозволить застосувати "єдиний закон для всіх". Люстрація та оновлення апарату держуправління, радикальні економічні перетворення в поєднанні з режимом "сильної руки" здатні якнайкраще сприяти зміні вектору розвитку країни, особливо за умов світової економічної стагнації. Недаремно, бізнес також схильний використовувати одноосібний режим управління підприємством. Теорії управління та ймовірностей стверджують, що система, яка складається з меншої кількості елементів (органів керування-влади) є більш стабільною та передбачуваною ніж складніші системи. Та й в новітній історії є приклади незаперечної важливості ролі особистості (Лі Куан Ю, Сингапур; Ф.Рузвельт, США; Ден Сяопін, Китай) на шляху радикальних економічних трансформацій демократичних країн.

Зрозуміло, що окрім високих моральних якостей можливого кандидата, суспільство потребує дієвого інструменту регламентування, контролю його діяльності. Відповідно до сучасних демократичних принципів така можливість вбачається в особливому документі-доповненні до Конституції. Своєрідний Договір/Контракт, складений за участі активної громади та кандидата, повинен включати права та зобов'язання майбутнього лідера, пріоритети зовнішньої та внутрішньої політики, реформ, порядок передачі влади тощо. Цей договір підписується кандидатом під час передачі владних повноважень, ним складається присяга на зразок президентської. Таким чином відбувається легітимізація нового керівника країни, цим документом суспільство надає необхідні повноваження своєму представнику, зобов'язуючи його діяти в узгоджений спосіб відповідно до зазначених пріоритетів. Щодо самого механізму передачі влади: потрібно розуміти що така зміна прямо не передбачена Конституцією України, і чим більше активних учасників братиме безпосередню участь, тим більш легітимною та стійкішою до реверсу буде нова система управління. Дуже важливо, що мирна (покищо) передача влади можлива лише за значної кількості активістів, знову ― ймовірність мирного перебігу процесу збільшується з кількістю учасників. Враховуючи суспільну важливість таких змін, необхідність доповнення (хоч і тимчасового) до діючої Конституції, визнання легітимності нової влади міжнародною спільнотою, необхідно не менш 2-3 млн. активістів.

Важкі часи потребують нестандартних та радикальних рішень. Країні конче необхідні рішучі перетворення в економічній та політичній сферах. Врешті, за умов продовження деградації та погіршення світової кон’юнктури Україна може остаточно втратити цей історичний шанс і припинити своє існування як єдина незалежна держава. Зазначимо, що незважаючи на те, в якому об'єднанні/державі може опинитися країна, ніхто крім самих українців не буде зацікавлений в їх економічному добробуті. Конституції демократичних держав, й України в тому числі, констатують просту аксіому суспільства — носієм верховної влади в країні є народ і лише йому під силу змінити ситуацію. Враховуючи вищезазначені причини, марно очікувати на єдину позицію більшості, тому саме від особистого бажання змін активних громадян буде залежати майбутнє країни загалом і кожного з нас зокрема. В українців, що хочуть жити в правовій та стабільній державі, з оптимізмом дивитися в майбутнє, є простий вибір — об'єднатись і разом змінити ситуацію в державі або ж чекати на закономірний результат дерибану та регресу країни.

Вірю, українцям до снаги здивувати світову громадськість та продемонструвати нестандартне рішення складної ситуації. Закликаю всіх небайдужих долучитися до обговорення та поширення даної ідеї. Наша доля — в наших руках.
Nemo_UA
 
Повідомлень: 118
З нами з: 06.01.13
Подякував: 0 раз.
Подякували: 5 раз.
 
Профіль
Повідомлення Додано: Чет 31 січ, 2013 10:23

  Nemo_UA написав:Проте відсутність громадянсько свідомого, зрілого суспільства, яке б усвідомлювало своє провідне значення, відповідальність і безпосередню участь в формуванні та контролі державної влади, зіграла вирішальну роль в ході новітньої історії України.

То есть каково нынешнее общество на данный момент Вы представляете довольно объективно.

Но при этом в дальнейшем опираетесь в своей программе на данное общество (общество требует..., общество надаёт ...):
Зрозуміло, що окрім високих моральних якостей можливого кандидата, суспільство потребує дієвого інструменту регламентування, контролю його діяльності.
Таким чином відбувається легітимізація нового керівника країни, цим документом суспільство надає необхідні повноваження своєму представнику


К тому же парадокс: международная общественность должна признать легитимность власти в обществе, представляющей (продвигающей) по факту интересы 2-3 млн. граждан 45-ти млн. общества:
Враховуючи суспільну важливість таких змін, необхідність доповнення (хоч і тимчасового) до діючої Конституції, визнання легітимності нової влади міжнародною спільнотою, необхідно не менш 2-3 млн. активістів.



И главное:
Вы не раскрыли механизм получения власти данным автократом и его сторонниками (командой):
За таких складних обставин логічним було б, якби активна частина суспільства об'єдналась та висунула єдиного кандидата, наділивши його широкими політичними повноваженнями для проведення реальних реформ.

Головне, її наслідки та подальші політичні події дають нам можливість констатувати два ключових факти: перший — наразі в Україні не існує справжньої патріотичної політичної еліти; другий — активна частина українського громадянського суспільства є єдиною внутрішньою силою, яка за бажанням здатна змінити долю держави.


З.Ы. Коллега, на заметку.
Если создать (или иметь условия) условия, при которых в обществе к власти с такими полномочиями может прийти группа (2-3 млн. заинтересованных во главе с лидером), то уж, поверьте, более сильные граждане сего общества давно бы уже сколотили такую группу и захватили (узурпировали) власть.

В некоторой степени это и сделали регионалы :wink:
И то настолько, насколько им позволяют объективные условия в обществе.

Почему Вы считаете, что у другой группы ("нищебродов", но с огнем в душе, то есть с огромным желанием) больше возможностей (или что они хотя бы есть) -- я так и не понял.
Возможности у таких групп появляются только при чрезвычайных потрясениях в обществе (социальных, военных и т.д.).
Но пока данных условий нет -- так о чём тогда разговор.
Искусственно же приближать данные условия -- это уже метод именно таких групп, как большевики и пр.
detroytred
Аватар користувача
 
Повідомлень: 18635
З нами з: 23.02.09
Подякував: 1131 раз.
Подякували: 2593 раз.
 
Профіль
Повідомлення Додано: Чет 31 січ, 2013 10:41

Re: Quo vadis, Україно?

Думки цікаві в загальному , але якраз сьогодні прочитав інтервью з Гайдаєм - і там дуже багато відповідей ... Виходу не видно - але ситуація описана ( http://www.telekritika.ua/lyudi/2013-01-31/78641 )
Про еліту :
Элита - это определенный процент населения, чьи интересы и цели отличаются от основной массы народа. Гумилев их называл «социальные мутанты». Любая эволюция происходит из-за мутации, мутации - это отклонения от привычного. Обычный нормальный человек живет энергетически сбалансировано и подчинен инстинктам - инстинкту самосохранения, инстинкту продолжения рода. А еще есть инстинкт свободы - он, к сожалению, неочевиден для большинства людей, но когда попадаешь в тюрьму, там он сразу проявляется. Хочется на свободу. Так вот, а у элиты есть дополнительная жизненная энергия. Эта энергия позволяет выйти за рамки собственных инстинктов. И если обычный человек бесконечно будет цепляться за инстинкт самосохранения, то человек, захваченный некой идеей, Гумилев называл это пассионарностью, может пойти наперекор собственным инстинктам ...
Про нас :
Условно говоря - национальная идея делает нас уникальными. Мы такие, как мы есть, потому что в начале нашего возникновения была национальная идея. И я тебе могу ее попытаться сформулировать: жить вольно, в благополучии и без государства. Чем мы отличаемся от россиян? Их способ жизни и возникновение как российской нации предполагал величайшее уважение и признание сакральности власти. Наш же менталитет предполагал бесконечное неуважение к власти ...
Puente
 
Повідомлень: 1214
З нами з: 12.08.09
Подякував: 0 раз.
Подякували: 155 раз.
 
Профіль
Повідомлення Додано: Чет 31 січ, 2013 10:42

Re: Quo vadis, Україно?

  detroytred написав:К тому же парадокс: международная общественность должна признать легитимность власти в обществе, представляющей (продвигающей) по факту интересы 2-3 млн. граждан 45-ти млн. общества:

Признаёт же она легитимность нынешней власти (20-30 тыс. чел.) 8)
Ищу разработчика мобильных приложений для создания музыкальной информационно-рекомендательной системы на основе коллективного интеллекта: http://p45tern4k.wixsite.com/melofinder
mortimer
Аватар користувача
 
Повідомлень: 38035
З нами з: 25.07.08
Подякував: 2446 раз.
Подякували: 2815 раз.
 
Профіль
Повідомлення Додано: Чет 31 січ, 2013 11:09

Вроде как бы не по теме, но по большому счету - очень даже по теме:

РОССИЯ ТОТАЛЬНО ДЕГРАДИРУЕТ

http://www.2ic.us/Analysis_sites.aspx?a ... 0%B5%D1%82

все сказанное в статье о РФ можно почти полностью сказать об
Украине

ПЫСЫ. Там есть еще интересные материалы, в том числе обоснованная критика
теории М.Хазина
aleksalt
 
Повідомлень: 9600
З нами з: 16.11.09
Подякував: 666 раз.
Подякували: 1502 раз.
 
Профіль
Повідомлення Додано: Чет 31 січ, 2013 13:17

  detroytred написав:Если создать (или иметь условия) условия, при которых в обществе к власти с такими полномочиями может прийти группа (2-3 млн. заинтересованных во главе с лидером), то уж, поверьте, более сильные граждане сего общества давно бы уже сколотили такую группу и захватили (узурпировали) власть.

В некоторой степени это и сделали регионалы :wink:
И то настолько, насколько им позволяют объективные условия в обществе.

Почему Вы считаете, что у другой группы ("нищебродов", но с огнем в душе, то есть с огромным желанием) больше возможностей (или что они хотя бы есть) -- я так и не понял.
Возможности у таких групп появляются только при чрезвычайных потрясениях в обществе (социальных, военных и т.д.).
Но пока данных условий нет -- так о чём тогда разговор.
Искусственно же приближать данные условия -- это уже метод именно таких групп, как большевики и пр.

Історичні події 2004-2005 років і 1 млн. мирна демонстрація переконали суд скасувати результати виборів президента (що також не передбачено Конституцією). Уявіть на що здатні 2-3 млн? А якщо вони будуть лише іскрою?
Регіонали змогли привести 10 тис. п'яниць максимум. Матеріально заохотити 1 млн. чи навіть 100 тис. активістів НЕРЕАЛЬНО.
Nemo_UA
 
Повідомлень: 118
З нами з: 06.01.13
Подякував: 0 раз.
Подякували: 5 раз.
 
Профіль
Повідомлення Додано: Чет 31 січ, 2013 14:06

  Nemo_UA написав:Історичні події 2004-2005 років і 1 млн. мирна демонстрація переконали суд скасувати результати виборів президента (що також не передбачено Конституцією). Уявіть на що здатні 2-3 млн? А якщо вони будуть лише іскрою?
Регіонали змогли привести 10 тис. п'яниць максимум. Матеріально заохотити 1 млн. чи навіть 100 тис. активістів НЕРЕАЛЬНО.

"1 млн. мирна демонстрація" -- это следствие сложившихся на тот момент объективных условий, а также работы СМИ.

Вы мне покажите инструменты (доступные Вам, как организатору процесса), которыми Вы реально можете создать 2-з млн. сторонников (и-или 100 тыс. активистов), с помощью которых влиять на власть (вплоть до полной её узурпации).

Ещё раз: ни условий, ни инструментов реализации -- я не увидел.
Только анализ и следствие (цель). Даже не следствия (о которых просил Левчук, то есть принципы создания нового общества), а только результат - обретение власти автократом.

З.Ы. Воспитать (привлечь на свою сторону) "навіть 100 тис. активістів" ещё более нереальнее.
С имеющимися у Вас возможностями.
detroytred
Аватар користувача
 
Повідомлень: 18635
З нами з: 23.02.09
Подякував: 1131 раз.
Подякували: 2593 раз.
 
Профіль
Повідомлення Додано: Чет 31 січ, 2013 15:28

  Nemo_UA написав:сформувалась на основі низькотехнологічних, слабоконкурентних та малодохідних галузей (металургія, хім. промисловість, машинобудування)

Ахметов, Коломойський, Пінчук, Фірташ, Жеваго, Порошенко, Васадзе та інші напевно довго сміялись, якби прочитали :mrgreen:
Дохід основних фінансово-промислових груп, 2008-2011 роки, млрд грн
http://fotohost.org/images/a1458144-68kB.jpg
http://news.finance.ua/ua/~/2/0/all/2013/02/01/295904
Одна частина песимістично налаштованих українців обрала однозначний вихід для себе — імміграція.

може то були якраз оптимісти?

вам потрібно шукати сподвижників серед підприємців - це найбільш активна частина населення (і їх 2-4млн). Також варто знайти спільну мову з мільйонерами, що володіють реальними активами.
Як повiдомив директор департаменту оподаткування фiзичних осiб державної податкової служби Степан Дусяк, доходи понад 1 млн. грн.. за пiдсумками 2010 року задекларували 6,661 тис. громадян України.

але мільйонерів мало 8-12тисяч :( тож треба буде домовлятись з власниками менших статків.
Більшість українців "вросли" в існуючу систему, тож важко буде щось змінити різко. Варто також орієнтуватись на інтереси молодого покоління 15-30 років, щоб через років 5-10 здобути багато прихильників.
Востаннє редагувалось tobias в П'ят 01 лют, 2013 17:36, всього редагувалось 2 разів.
13 думки містять творчу енергію, корисно відправити у Всесвіт добру думку
past performance does not guarantee future results
tobias
 
Повідомлень: 4982
З нами з: 21.01.08
Подякував: 389 раз.
Подякували: 230 раз.
 
Профіль
Повідомлення Додано: Чет 31 січ, 2013 15:59

  detroytred написав:Вы мне покажите инструменты (доступные Вам, как организатору процесса), которыми Вы реально можете создать 2-з млн. сторонников (и-или 100 тыс. активистов), с помощью которых влиять на власть (вплоть до полной её узурпации).

Здається Ви неправильно розумієте для чого створена ця Концепція. Ніхто нікого (і Вас в тому числі) не змушує і не примушуватиме до дій. Автором створена ця Концепція як відповідь на дорікання форумних "революціонерів" на відсутність реальних ідей для зміни та розвитку України. Більшу частину реально реалізуємих проектів для України та обставин, за яких вони можливі, Автор вже описав. Приведена концепція є аргументованим дослідженням на питання: чи можна і як змінити економіку країни як базис для розвитку суспільства і країни загалом.
Автор з самого початку скептично ставиться до реального втілення даної Ідеї, але будучи патріотом України розглядає свою незначну працю як мінімальний обов'язок перед Батьківщиною. Йому буде приємно, якщо ця Ідея повністю або частково, можливо, буде використана кимось в майбутньому.
Автор є самодостатньою особистістю і його життя не залежить від сприйняття данної Концепції.
Nemo_UA
 
Повідомлень: 118
З нами з: 06.01.13
Подякував: 0 раз.
Подякували: 5 раз.
 
Профіль
Повідомлення Додано: Чет 31 січ, 2013 16:42

  Nemo_UA написав:На 22 році своєї незалежності Українська держава опинилась в скрутному економічному, політичному становищі. Нові світові економічні реалії відкрили навіть останнім оптимістам реальний стан української промисловості, що паразитуючи на радянському спадку (який ще за створення поступався західним конкурентам) та дешевих ресурсах (газ, вугілля, робоча сила) сформувалась на основі 1) низькотехнологічних, слабоконкурентних та малодохідних галузей (металургія, хім. промисловість, машинобудування).

Зараз світ в стані надвиробництва.
Навіть поточні укр. засоби виробництва — зд., у середн. відповідні такому світові.

2) Населення, що звикло до радянської системи держуправління та за відсутності/пасивності національно-спрямованих альтернатив, обрало на ключові державні посади представників все того ж бюрократично-корумпованого, ринково-недосвідченого, нездатного до швидких змін радянського апарату.

Не обрало: вони купили владу у пролів (гречкою, зомбуванням...)

3) Так, повертаючись до сьогодення, в результаті цього процесу більшість прибуткових галузей України (енергетика, металургія, хім. промисловість, фінансові послуги ...) опинилися у володінні та/або під контролем фінансово-олігархічних груп.

Хто забагатів, той і купив...

4) Тож звернемось до головного питання, що хвилює небайдужих українців: чи потрібні взагалі та які саме зміни в державі для перелому вектору розвитку країни? Одна частина песимістично налаштованих українців обрала однозначний вихід для себе — імміграція.

Не обирала: у них відібрали справжню працю (висопродуктивну — ручне закопування і викопування овочів до такої не нині належить!!!) і вони знайшли її лише там...

5) За таких складних обставин логічним було б, якби активна частина суспільства об'єдналась та висунула єдиного кандидата, наділивши його широкими політичними повноваженнями для проведення реальних реформ. Необхідними якостями такої людини повинні бути високі моральні та розумові здібності, відсутність прагнення до матеріального збагачення та влади і, як наслідок, невідношення до жодної політичної чи фінансової сили. Тільки національний лідер, затверджений активною громадою та наділений нею необхідними повноваженнями, здатний сформувати професійну команду, ініціювати та провести такі необхідні політичні та економічні перетворення в інтересах держави та народу України.

Тільки за умов надання такому кандидату надзвичайних тимчасових повноважень можливі наступні реформи:

Ідея з "царем" завжди погана :(

6) Люстрація та оновлення апарату держуправління, радикальні економічні перетворення в поєднанні з режимом "сильної руки" здатні якнайкраще сприяти зміні вектору розвитку країни, особливо за умов світової економічної стагнації.

Оновлення буде, коли "пересічні" стануть багатшими, незалежнішими і т.д.

7) Зрозуміло, що окрім високих моральних якостей можливого кандидата, суспільство потребує дієвого інструменту регламентування, контролю його діяльності.

Коротко кажучи — має бути сильним (багатим...), гордим...

8 ) Вірю, українцям до снаги здивувати світову громадськість та продемонструвати нестандартне рішення складної ситуації. Закликаю всіх небайдужих долучитися до обговорення та поширення даної ідеї. Наша доля — в наших руках.




Отже, як зробити українців гордими, сильними, незалежними від олігархії? Тобто як їм всім забагатіти?
Ідею, що прийде "цар", обдере злих "олігархів" і роздасть все людям (і нічого собі ;)), одразу відкидаю, як нездорову (судячи з подій 1917р...)


Люди мають багатіти й набувати сил самі. Як?
1) Треба праця (справжня, сучасна, високопродуктивна!):
Але що найстрашніше, проблема безробіття/працьовитості видається мені наразі замкнутим колом:
1) От, уявімо, що майже всі люди втратили "нестямну працьовитість" і вирішили працювати 4 дні на тиждень замість 5-ти (напр., у Франції 35год роб. тиждень, а країна на чосі ЄС).
Які можуть бути наслідки??
1.1) майже зникне безробіття (якщо воно було до 20% – бо зросте попит на роб.силу);
1.2) перший час працівники ще може миритимуться (за "традицією") з усілякими жадібними або просто нездоровими роботодавцями, але побачивши, що роботи є вдосталь — частіше шукатимуть кращі умови;
1.3) хоч люди й працюватимуть менше, але оплата праці зростатиме (зг.п.1.2);
1.4) відповідно падатимуть прибутки "олігархії" (зараз вони зд., співставні з прибутками всіх решти людей разом взятих);
1.5) навіть у випадку якщо п.1.4 відбудеться без бійки постане інша біда: вдвічі багатші "пересічні" — вдвічі швидше "загризатимуть" Землю, бо нездатні обмежувати свої "потреби" (див. нижче у А. Гора) :(
... бо "що таке працьовитість і навіщо вона нині"?

І здається, що нинішнє ставлення людей до своїх "братів по планеті", яке виражається засадами типу "людина людині вовк", "всіх уб’ю, один зостанусь", "працюватиму до скону, щоби олігархи не збідніли" і "відбери всю роботу у ближнього свого" є єдиним захистом Землі від людей... :(
Схема десь така:
2) Люди метушаться і вишукують якнайбільше роботи... Наявні нині наслідки:
2.1) безробіття дедалі більше...;
2.2) більшість працючих готові на все, на найсмішніші зарплати, лиш би не стати безробітними (передусім мова про нездатних заощаджувати);
2.3) у більшості людей грошей вистачатиме лише на їжу (чит. сучасні дані про розрив між бідними й багатими);
2.4) олігархія має неймовірні надприбутки на добровільних кріпаках, які просто не зможе витратити повністю (навіть у розвинених, здавалося б, країнах);
2.5) Землі буде легше... Бо скільки та жменька олігархів згризе?

Але хоч як би я цю Землю любив, прикро, що людей опускають до такого скотського рівня, лиш би вони її не вбили :( Невже нема іншого виходу????



А про "потреби" гарно писав А. Гор:
Земля у рівновазі - Альберт Ґор - Тека авторів - Чтиво

EARTH in the BALANCE
Ecology and the Human Spirit
Vice President Al Gore

ЗЕМЛЯ У РІВНОВАЗІ
Екологія і людський дух
Альберт Гор


12
Розладнана цивілізація

Традиційно термін «згубна звичка» вживається щодо алкоголю або наркотиків. Але нові дослідження поглибили наше розуміння цієї проблеми, і нині вже доведено, що люди можуть впадати в залежність від багатьох занять і типів поведінки — приміром, від азартних ігор або нестямної праці, або навіть безперервного перегляду телепрограм, — аби вони тільки дозволяли уникнути небажаних почуттів. Кожен, хто чогось дуже боїться — інтимного зв'язку, невдачі, самотності — потенційно вразливий до тієї чи іншої згубної звички, бо психічний біль викликає сильне бажання відволіктися.
Сучасний розрив між розумом і тілом, людиною та природою породив новий вид згубної звички, а я вважаю, що наша цивілізація вже дійсно від неї узалежнилася: ідеться про споживання самої Землі. Це згубне заняття відвертає нас від болю за втраченим: безпосереднім відчуттям зв'язку з барвистим, дзвінкоголосим і невгамовним світом природи. За марнослів'ям і затятістю промислової цивілізації криється наша глибока самотність і прагнення з'єднатися зі світом, що може зміцнити наш дух та наповнити почуття багатством і безпосередністю самого життя.
Ми можемо вдавати, ніби не помічаємо цієї порожнечі, але вплив її відчутно у неприродній мінливості наших неконтрольованих реакцій на деякі речі, що з ними стикаємося. Тут для ілюстрації мені стане в пригоді .... вони вперто тримаються своєї згубної вдачі, навіть відчуваючи, що життєві сили їх залишають.
Так само і наша цивілізація все міцніше тримається звички щороку споживати дедалі більше вугілля, нафти, свіжого повітря та води, дерев, родючої землі та маси інших речей, що їх ми відбираємо у планети, перетворюючи не так на засоби існування чи житло, як радше на те, чого не потребуємо: силу-силенну сміття і забруднення, товарів, на рекламу яких витрачаються мільярди, аби переконати нас в їхній необхідності, надлишок продуктів харчування, що збиває ціни в той час, як самі продукти стають відходами, різноманітні розваги та відволікання. Ми наче квапимося загубитися у розмаїтті форм культури, суспільства, технології, інформації, ритуалів виробництва та споживання, а платимо за це втратою свого духовного життя. Свідчень цієї духовної втрати чимало. Так, психічні захворювання різного типу дійшли вже характеру епідемії, а особливо у дітей. Три головні причини смертності серед неповнолітніх — нещасні випадки, пов'язані з вживанням наркотиків та алкоголю, самогубства і вбивства. Відвідання крамниці зараз вважається відпочинком. Матеріальних цінностей сьогодні нагромаджено найбільше за всю історію, — але те саме стосується і кількості людей, які відчувають у своєму житті порожнечу.
Потужні рушії відволікання, набуті промисловою цивілізацією, спокушають нас, обіцяючи повне задоволення бажань. Нові можливості людини накидати свою волю світові здатні забезпечити великий «кайф», який мало чим відрізняється від того, що його відчувають наркомани, коли наркотична речовина, введена в кровообіг, починає впливати на мозок. Але це відчуття швидко минає, не давши справжнього вдоволення. А метафора наркотичної залежності принагідна і в іншому аспекті. З часом, для підтримки задоволення на певному рівні, наркоман потребує дедалі більшої дози наркотику; наша цивілізація також мусить усе вище підносити рівень споживання. Але чому, щороку споживаючи дедалі більше природних ресурсів на душу населення, ми це вважаємо природним та закономірним? Чи ми потребуємо більшого рівня споживання, щоб досягнути того ж ефекту відволікання, якого раніше досягали, обходячись меншим? У публічних дискусіях про спроможність науки, технології та промисловості надати нам нову й страхітливу владу над природою, нас іноді не так цікавлять серйозні аргументи за і проти, як гострі відчуття, що завжди супроводжують перше використання нових удосконалених засобів людської зверхності над Землею.



.... Заперечення — це стратегія тих, хто ладен вірити, що зможе продовжувати своє залежне від згубної звички життя, уникнувши негативних наслідків для себе й навколишніх. Наприклад, алкоголіки вперто відмовляються визнавати, що їхня пристрасть шкодить їхньому життю; повторювані автомобільні аварії, спричинені одним і тим самим п'яним водієм, алкоголік пояснюватиме випадковістю, щораз іншою.
...
Заперечення може набирати страшних та химерних форм. Наприклад, у Південній Кароліні 1991 року, на п'ятий рік посухи, деякі домовласники обприскували зеленою фарбою свої мертві газони так само, як деякі власники похоронних контор гримують мерців за допомогою косметики, щоб ті скидалися на живих і менше шокували глядачів, надто вразливих до споглядання смерті.



І як розірвати це закнуте коло, якщо "пересічних", замість переводити на вищий рівень самосвідомості, до розумного споживання, невпинно зомбують рекламою і видовищами "райського життя" олігархії?

А якщо й прийде "цар" і розжене "олігархів", але не роздасть все людям, то навряд чи вони повірять, що то для їхньої ж користі, для збереження довкілля, для майбутнього... :(
Востаннє редагувалось Bobua в Чет 31 січ, 2013 16:51, всього редагувалось 2 разів.
У нас кожна третя працездатна людина є безробітною.
Або, іншими словами: двоє вкрали право на працю у третього (14млн.людей*5днів=20*3.5). Тому так і живемо...: https://m.facebook.com/groups/261683110 ... 40719&_rdr
Bobua
 
Повідомлень: 567
З нами з: 24.08.10
Подякував: 48 раз.
Подякували: 49 раз.
 
Профіль
1
  #1234 ... 19>
Форум:
+ Додати
    тему
Відповісти
на тему
Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 0 гостей
Модератори: Irina555, ТупУм, Модератор

Схожі теми

Теми
Відповіді Перегляди Останнє
Quo vadis, Україно? 1 ... 27, 28, 29
Nemo_UA » Нед 06 січ, 2013 23:08
283 26204
Переглянути останнє повідомлення
Чет 31 січ, 2013 12:29
Модератор
реклама
Топ
відповідей
Топ
користувачів