Проект «Венера»

Я плюсовал человеку за основную мысль. За беспокойство о скором перенаселении людьми нашей любимой планеты.

А от це Ви дарма...

Я ж, критикуючи безробіття і людей (які його самі створили), тим самим підштовхую їх позбутись засадничих причини бідності (напр., нерівномірний розподіл праці). Але ж якщо вони це зроблять і рівномірно збагатяться, то почнуть надто активно розмножуватись! А враховуючи точку зору Джо Холдемана в фант-книзі «міст до розуму» про нестійкість штучно створеного довкілля (тобто: "райські кущі" по всій площі планети можуть існувати лише при безперебійному постачанні додаткової енергії з орбіти), то буде надто небезпечно.

А мені ж всього-навсього треба скорочений робочий рік... (напр., 4-5 неоплач. місяців влітку; скорочений роб. тиждень або місяць взимку...)

Тому повертаю Вам + (напр., за гарно перелякану фотку ) і надалі будьте обачніші

Бо „не можна нав'язувати людям щасливі кінцівки... щастя так просто не створиш.” (до речі, слова проф. відьом )

І так само: навряд чи можливо нав'язати справедливість людям силою (напр., законодавчо скоротивши тривалість роб.часу й цим рівномірно поділивши працю) якщо самі люди люто не бажатимуть ділитися й затято тягнутимуться до старої, зручної несправедливості

Демократія і самоврядування як джерела щастя
Безробітний чоловік завжди нещасливий

Щастя - відчуття людини. Створюється набором хімічних речовин у мозку. Є природній синтез, є "таблетки". Тобто відчуття щастя людиною є природним станом, до якого треба прагнути.
Демократія не принесе щастя. Як і наявність роботи.

1) [u]Законодавчо можна обмежити тривалість робочого часу - французи та ЄС - яскравий приклад. Людина, що вийшла на 10-100тис. євро річного доходу, може самостійно зменшувати тривалість робочого часу. І відповідно використовувати вільний час для збільшення щастя в особистому житті.

2) З особистого досвіду. Був безробітним кілька місяців за останні 10років.
3) Це найщасливіші місяці мого життя(крім дитинства та молодості).

1) Воно то можна... Але що робити з натовпами "громадян" обурених не стільки зменшенням зарплат пропорційним до зменш роб.часу (бо в перший час саме так і має бути...), а тим, що праця доступна вже всім? Напр., таке було в громад.війну в США (біла голота з півд. Штатів воювала на боці Конфедерації саме тому, що зникав нижчий за них клас [раби])
2) А з мого особистого досвіду:
2.1) найкраще мені було працювати 3 дні на тиждень (через день) замість 5, тому про 2009р маю дуже хороші спогади
2.2) якщо додатково "видряпати" хоч би 10 днів без збереження зар.плати, і ще й розбивати відпустку так, щоби зайняти нею більше робочих днів, то ХВОРОБ ВЖЕ НЕМА. От 5 років гарно живу без лікарняних. І хочу зазначити, що неоплачувані вихідні таки значно кращі за оплачувані лікарняні (шмарклі, головний біль, слабкість...)
2.3) але якби на ринку праці не було суч.конкуренції, то було би, мабуть, легше зменшувати свою зайнятість (не ривками == повне звільнення, а плавненько якось )

А мені ж всього-навсього треба скорочений робочий рік... (напр., 4-5 неоплач. місяців влітку; скорочений роб. тиждень або місяць взимку...)

Начните адвокатскую практику.

забезпечення повної занятості

За последние полтора века человеческой истории энерговооружённость и эффективность производства выросли на порядки, а численность населения Земли всего в семь раз. Столь существенные изменения в сфере техники и технологий вызваны:
-- как переходом от использования в производстве преимущественно мускульной силы человека и животных к использованию техногенной энергии;
-- так и скачком научно-технического прогресса.
Тогда почему в условиях резкого повышения эффективности производства не сокращается продолжительность рабочего дня, а для того, чтобы «сводить концы с концами» и сохранить потребительский статус, людям приходится работать всё больше и больше? Для ответа по существу на поставленный вопрос, необходимо понять какие задачи стоят перед человечеством. Если предельно обобщить, то таких задач выявляется всего две:
- первая -- обеспечение условий выживания и развития биологического вида, т.е. обеспечение приемлемого уровня жизни;
- вторая -- осознание и реализация целей, ради которых человечество помещено в биосферу планеты.
Когда первичные потребности - достаточное количество пищи, одежды, жилья удовлетворены, у человека должно остаться достаточно времени и средств для воспитания детей, саморазвития и улучшения общества. Исходя из практики Жизни, наиболее эффективная продолжительность рабочего дня не превышает 4х часов. Если же человек в индустриальном секторе загружен работой по 12-15 часов в сутки, как сейчас это происходит в Китае -- такой темп жизни выдерживает лишь молодежь, и то на срок не более 2х лет. По подсчётам учёных, при уровне развития технологий, который достигнут к 60-м годам ХХ века, для производства жизненно необходимых человеку вещей продолжительность рабочего дня составляет не более 1 часа в сутки.


С точки зрения рабовладельцев, для того чтобы человек всё время был занят выживанием, а не достижением целей, ради которых он появился на свет, необходимо:

1) Не сокращать продолжительность рабочего дня;
2) Не допускать роста покупательной способности денежной единицы;
3) Поддерживать в обществе воспроизводство деградационно-паразитических потребностей для того, чтобы утилизировать высвободившееся время и творческий потенциал людей;
4) Вовремя избавляться от негодных и неугодных элементов общества.

Воно то все, звісно, правда.

До речі, рабовласники мають і інші способи. Напр., того ж можна досягти і надлишком населення. Читав:

Уілбур Сміт
В джунглях чорної Африки
...
«Человеческие существа – наша главная прибыль, – любил повторять старый Нинг. – Чем больше людей, тем лучше. И чем дешевле становится человеческая жизнь, тем легче нажить состояние. Потому нам, могущественной компании „Везучий дракон“, надо всячески препятствовать любым попыткам ограничить рост населения в странах третьего мира. Люди – вот наш главный товар и источник прибыли».
Чжэн улыбнулся мудрости и прозорливости отца, хорошо знавшего, что собой представляет история человечества. Старый Нинг придерживался твердой позиции, что простолюдины заявляли о своих правах на достойное существование и определение собственных судеб лишь в те моменты истории, когда в результате каких-либо катастроф или природных катаклизмов численность населения планеты резко уменьшалась. Чума, в средние века унесшая миллионы человеческих жизней, развалила основы феодального строя Европы, ибо жизнь отдельного человека резко поднялась в цене и он был волен распоряжаться ею по собственному усмотрению.

Може тому у нас доплачують за активне розмноження????



Але ідея, що у всьому винні ті підлі рабовласники здається трохи недостовірною. Особливо після того як прочитав такі гіркі думи:

Терри Пратчетт
Патриот
(Плоский мир – 21)
…
За всем этим кто то стоит. Тот, кто хочет, чтобы началась война. И кто оплатил убийство Осей и Склонса. Он же хотел устранить принца. Я должен запомнить это. Это не война. Это преступление. А вдруг те же самые люди организовали нападение на закусочную Гориффа? — вкралась неожиданная мысль. — И поджог посольства?»
Но следом за ней сразу вкралась вторая мысль, объясняющая первую.
Он думал так, потому что хотел найти заговорщиков. Куда проще представлять себе кучку людей, засевших в какой нибудь прокуренной комнате, плетущих заговоры за бутылкой бренди, избалованных своей властью, обнаглевших от своей избранности. Ты цепляешься за это представление, потому что иначе тебе придется принять неоспоримый факт: порой самые дурные вещи случаются из за самых обычных людей — из за тех людей, что вычесывают собак и рассказывают детишкам на ночь сказки. В один прекрасный момент эти обычные люди вдруг выходят на улицу и делают ужасные вещи с другими обычными людьми. О нет, гораздо легче все валить на Них. Если дело в Них, то никто ни в чем не виноват. А если дело в Нас, то что такое Я? Я ведь часть Нас. Иначе быть не может. Частью Них я уж точно никогда себя не считал. Мы всегда часть Нас. А плохие вещи делают Они.
В своей прежней жизни на этой самой ноте Ваймс откупорил бы бутылку, не особо заботясь о ее содержимом, главное — чтобы в нем краска растворялась, и…
— У ук?

(до речі, Пратчет пише веселу й цікаву фентазі [одна книга є навіть українською ], але й він, як бачимо, не витримує дійсності…)

Бо й справді: чи ж у всьому винні лише «рабовласники?» З тим же успіхом мож заявити, що обвал гривні з 1.8 до 8.1 – справа рук спекулянтів або математичних маніяків
А насправді, якщо в країні 14 млн зайвих людей (див статтю на попередній стр), то «НЕзайвих» = 45.5-14=31.5млн. Але всі ці «НЕзайві» завзято працюють по 5 днів на тиждень, з яких мають моральне право лише на (31.5/45.5)*5=3.46 дні (або, напр.., на 4 дні, якщо врахувати неминучу імміграцію частини працюючих). Тобто 1.53 (або 1) роб. дні – крадені (у безробітних)! І коли я бачу як радісно народ чіпляється за 6-7 роб. день (зд., задля понаднормових?) або як просто мені вдалось в 2009р. брати дні не оплач. Відпусток і за себе і за деяких співробітників (які зовсім не рвались за виділеною на людину «нормою»), то я маю значні сумніви, що у всьому винні саме ВОНИ («рабовласники»)… І має припущення, що ВОНИ лише скористались умовами, які «щедро й рясно» творимо МИ. В т.ч. і я, бо за вищеописаною схемою я вже майже 2-3 «НЕсвоїх» років набрав. Цікаво, як працедавці ставляться до працівників, що відпочивають 2-3 роки поспіль?

А насправді, якщо в країні 14 млн зайвих людей (див статтю на попередній стр), то «НЕзайвих» = 45.5-14=31.5млн. Але всі ці «НЕзайві» завзято працюють по 5 днів на тиждень
І коли я бачу як радісно народ чіпляється за 6-7 роб. день (зд., задля понаднормових?)

Цікаво, як працедавці ставляться до працівників, що відпочивають 2-3 роки поспіль?

З 31млн 5млн діти, 14млн пенсіонери, 1млн міліція та охоронні сруктури, кілька сотень тисяч чиновники.
Народ чіпляється, бо низька оплата праці. За середньої ЗП 8000-10000грн охочих попрацювати понаднормово було б значно менше.
Роботодавці з підозрою ставляться до працівників, які не працювали 3-6місяців, про 2-3роки важко сказати. Все залежить від професії.

Я ж, критикуючи безробіття і людей (які його самі створили), тим самим підштовхую їх позбутись засадничих причини бідності (напр., нерівномірний розподіл праці). Але ж якщо вони це зроблять і рівномірно збагатяться, то почнуть надто активно розмножуватись!

Сомнительный вывод.

Many of the ideas on this web site are being translated into reality NOW. Phase One of The Venus Project is a little over twenty one acres design center in still pristine south-central Florida, where the future is currently taking shape. The actual buildings and conference center are supplemented by models, illustrations, blueprints, posters, books and video presentations. These are the first steps that have been completed to help one see, feel, and touch the future.

http://www.thevenusproject.com/about/research-center

vmlevchuk вам важливі відповіді на ваші запитання? послухайте Жака Фреско(тільки не чиюсь суб'єктивну, а суто його думку)., (я гарантую - не пожалієте.)сподобається, чи чимось ні - всеодно знайдете щось корисне для себе!, поцікавтесь його біографією. в цікаві речі говорить. головне - хоч ознайомтесь з цим!.
"за вуха" ніхто нікого тягнути не збирається. не маленькі діти.
серед різних речей тут питання освідомлення того, що "людство догралось" і так все продовжуватись не може, якщо хочемо більш ніж нормального майбутнього.

якщо не можете знайти відповіді на власні запитання у його інтервью чи матеріалах - зппропонуйте щось свої!. в будь якому випадку критика не змінить нічогінсінько з того, що навколо вас.

"маєте недовіру до проекту?" - ніхто вас не заставляє.

погоджуся з Фреско - "Если Вы ничего не сделаете, ничего и не произойдет!".

Ейнштейн говорив "Самая большая глупость – это делать тоже самое и надеяться на другой результат".

p.s. радий, що у проекто масса прихильників. чуваки, я з вами! харе сидіти ічекати.