Макроекономіка України, розвиток регіонів і макроекономічні показники: індекс цін, платіжний баланс, експорт, імпорт, рівень промислового виробництва, ВВП, торговельний баланс і рівень безробіття. Політика, що межує з темою бізнесу та фінансів. Політика яка пов`язана з грошима - аспекти політики у грошовому контексті. Політекономія. Корупція. Хабарі.
А бюджет надо наполнять. В том числе и с проштрафившихся каналов. Показали в эфире украинофобское отребье - заплатите штраф. 50 миллионов гривен за каждую минуту. И если госпожа Безлюдная плевала на мнение украинцев, то посмотрим, как она объяснит Фирташу почему за 10 минут эфира тот должен заплатить государству пол миллиарда гривен. Пару раз заплатит и риторика канала изменится. Покажет любой иной канал фильм с очередной рашистской мразью и заплатит те же 50 миллионов гривен за каждую минуту фильма. Фильм это порядка 100 минут. Пять миллиардов в бюджет. И больше таких фильмов, передач или концертов в украинском эфире не будет. Каналы надо не запрещать, а наказывать гривней и воспитывать. Но для этого надо, чтобы правительство и Министерство Правды работало, а не имитировало деятельность.
Проактивность, игра на опережение — вот наше основное требование к власти. И это касается не только информационной безопасности. Где утвержденный список, о котором столько говорят, из людей и фирм которым запрещено работать в Украине? Где заградительные санкции для Сбербанка России и других финансово-экономических столпов путинского режима? Почему в Украине работают и контролируют более 90% лотерейного рынка компании МСЛ и Патриот, учредители которых российские Альфа-групп и россиянин Олег Бойко, официально финансирует российскую армию? Это диверсия или саботаж? Почему мы требуем санкции от Европы и Америки, но сами не делаем ничего. Где список из всех пророссийских компаний и персон которым должно быть запрещено работать в Украине и почему он еще не утвержден? Вопросы без ответов...
Що зробив Стець за 2 місяці? Де звіт для громадськості, сайт міністерства?
«РМ»: В мире романа «Родитель номер два» противопоставлены Город и Лес. В Городе никакой свободы личности, в общем-то, нет, да и гуманность горожан – например, по отношению к животным, – под сомнением.
Дмитрий Петров: Дело в том, что Город – плод развития культуры так называемых либералов. А на мой взгляд, нет больших врагов свободы личности, чем либералы. Разве только фашисты, но о них уже много сказано. Естественно, это не касается отдельных людей либеральной наклонности – они могут быть и не врагами свободы, а вполне разумными гражданами. Но сама по себе либеральная идеология только прикидывается свободолюбивой. Причем, в последние годы все менее ловко…
Вот например во многих странах принят закон об уголовной ответственности за отрицание геноцида армян в 1915 году. Это же надо додуматься: сажать за отрицание некоего факта…
«Традиционные ценности» оборачиваются зверствами, покалеченными жизнями, «крепкая семья» — развратом, какого нет даже в Городе, жизнь на природе – жертвоприношением…
Дмитрий Петров: Ну, конечно! И в книге, и как Вы верно заметили только что, в жизни, под маской борьбы за «традиционные ценности» зачастую скрывается обыкновенный фашизм. А я вначале уже сказал, что фашисты и либералы друг друга стоят.
«РМ»: И тогда естественный вопрос – а каким Вы видите третий путь? Не оборачивающийся торжеством бюрократии и диктатурой под лицемерными лозунгами о свободе. Не фашистский.
Дмитрий Петров: А третий путь, думаю – посередине. Люди вообще должны отказаться от идеи мучить друг друга. Одни люди не должны заставлять других принимать и исповедовать какие-то ценности. Ценности – у каждого свои, и у каждой группы населения – тоже свои. Например, в Питере какие-то казачьи общества требуют закрыть музей Набокова, запретить какие-то спектакли, выставки. Это же дикость! Уж не будем говорить о том, что настоящих казаков давно нет – их вырезали коммунисты, а кто сумел – ушел с немцами на Запад во время войны. А те, кто сейчас так себя называет – просто ряженые. Но какое им дело до Набокова или выставок в Эрмитаже? Их ли ума это дело? Не хочешь читать – не читай, не хочешь смотреть – не смотри, но не лезь к другим людям со своими взглядами. Хочешь исповедовать традиционные ценности – исповедуй, придерживайся, как амиши в США, но не лезь к другим. Хотите быть православными и играть в шестнадцатый век – пожалуйста, ходите в длинных юбках и платках по самые глаза – это ваше дело, но не общественное. То же самое можно сказать и либералам: хотите быть гомосексуалистами – будьте на здоровье, но не смейте ходить парадами и смущать граждан – их не касаются ваши удивительные пристрастия… И гомосексуальным парам нельзя усыновлять детей, потому что ребенок имеет право не воспитываться в патологической обстановке. А гомосексуализм – тяжелая патология, что бы там ни говорили за большие деньги нанятые ученые и врачи.
«РМ»: Интересно в книге и вот что: я бы отнес ее к классу «постапокалиптики», к большой группе книг от «Путешествия Иеро» Стерлинга Ланье до «Кысь» Татьяны Толстой. Хотя по сюжету никакой атомной войны не было, цивилизация просто съела саму себя.
Дмитрий Петров: Первоначально я вообще хотел описать этакую «золотую осень человечества»: пустая планета Земля, мало людей, все спокойны, никакой суеты – тихое умирание цивилизации. Но по мере работы над замыслом стали сами собой вылезать проблемы, острые углы. Я стал думать о том, каким путем человечество могло прийти к такому финалу, ну и все закрутилось… «РМ»: На грани 80-90-х казалось, что вот-вот, еще немного, и у нас возникнет такая качественная фантастика, которая оставит позади все американские достижения. Некоторые предпосылки были. Потом, в конце 90-х – начале «нулевых», шли споры о тематике, о будущем… А кончилось все яркими обложками со «спецназовцами» (некоторые неуловимо схожи с политиками РФ), расправляющимися с «бандеровцами» (частично похожими на политиков из Украины). Почему российская фантастика прошла именно такой печальный путь?
Дмитрий Петров: Деградация началась в 2002–2004 годах. Я это хорошо и точно помню, потому что был непосредственным свидетелем и даже в некоторой степени участником. Я тогда возглавлял «Северо-Запад Пресс» и лично придумал сделать новую серию о том, как наши современники провалились в прошлое. Серия называлась «Боярская сотня», я разработал концепцию, место и время действия и т.д. Писать первые романы было поручено никому тогда неизвестному «литературному негру» Александру Прозорову… С тех пор, собственно, и началась в русской фантастике тема попаданцев, так набившая оскомину спустя несколько лет. А начиналось все вот так благородно и интересно. Теперь самое главное: очень скоро выяснилось, что читателя интересует вовсе не фантастика, а только одно – восхваление отечественной истории, охаивание Европы, отрицание мирового опыта, превознесение Руси над всем остальным миром – одним словом, все то, что характеризует творчество Александра Прозорова. Последовавшие затем многочисленные сериалы и сериальчики о попаданцах уже совсем в открытую использовали весь этот набор, ведь рецепт успеха стал понятен… Кстати, в профессиональной среде эти сериалы стали называться «книжки для простаков» – все-таки неловко как-то своих преданных читателей называть дураками…
Ця ідея "провалу в минуле" в російській літературі, кінематографі захопила цілий пласт реконструкторів, які воюють з "примарами минулого", нажаль примари минулого увірвались у сучасне життя сусідньої країни...
Лист до президентів України Панове президенти є до вас розмова Бо ми давно не чули від вас правдиве слово І може я ніколи б не починав її Та скажу вам відверто - причина у війні В яку ви цю країну всі разом погрузили І щоб її не було ви нічого не зробили Невже за стільки років ви достатньо не нажили Щоб заробляти гроші копаючи могили Панове президенти є до вас питання Чому ви всі живете як голубці в сметані Тоді коли всі люди скидаються солдатам Копійками, які ви ще в них не встигли відібрати Чому ви не пошлете на війну своїх синів Ні внуків, ні племінників, самих вас там не видно Зате на смерть кидаєте чужих чоловіків Скажіть мені, невже це виглядає справедливо Чому холоднокровно ви зливаєте країну? І у крові своїй ви власну топите дитину Скажіть, будь ласка, чим всі люди в цій країні винні Скажіть ціну, за скільки ви продали Україну! Я хочу побажати вам , панове президенти Відчути весь наш біль на собі перше ніж померти А всім нащадкам вашим - я хочу тільки зла Яке ви всі разом роками готували нам!
Один из этих президентов сбежал к агрессору и оккупанту после того, как приложил руку к развязыванию войны... Вряд ли его волнует мнение какого-то музыканта.
mortimer написав:Один из этих президентов сбежал к агрессору и оккупанту после того, как приложил руку к развязыванию войны... Вряд ли его волнует мнение какого-то музыканта.
Уявіть Ви - президент України і Путін повідомив, що почне війну з вашою державою. У Вас на рахунках Сбербанку, інших банків кілька мільярдів $$. Путін знає все про всі ваші активи в Росії, Україні і за кордоном. Що Ви зробите?
Останній рік – це рік спекуляцій на валютному ринку, коли конкретні люди там по-крупному заробляють.
«Я на війну списую не більш як 10-15% наших проблем. Решта – це те, до чого нас довели наші керманичі. Януковичі тримали стабільну гривню, збільшуючи борги і спалюючи валютні резерви. Я втомився тоді говорити про те, що ми будемо розплачуватися за цю видимість доброго життя в умовах, коли ми дуже погано працювали. Уже майже 40 місяців у нас падіння промислового виробництва і ніхто на це не звертав уваги. Сьогодні ми вигрібаємо ту політику. Плюс до цього додається абсолютно безграмотна і принизлива для народу політика з боку сьогоднішнього економічного блоку уряду і Нацбанку. Нині ми вигрібаємо небажання творити свою українську економіку, бажання позичати, позичати і позичати», – наголошує він. Оголошені вчора заходи Нацбанку для стабілізації ситуації на валютному ринку Олександр Сугоняко вважає, скоріше, рефлекторними рухами: «Ця спроба утруднити імпорт, безумовно, вдасться на якийсь час. Але замість того, щоб робити це рефлекторно, треба було розбиратися з імпортом раніше. Якщо у вас немає валюти, то залишіть тільки той імпорт, який називається критичним, а решту все припиніть. Але мало припинити імпорт – паралельно потрібно запускати виробництво українських товарів, які б замінили імпортні. Але нічого не зроблено за весь цей рік. Усе, що робиться зараз, – це все шарпанина».
Але, додає він, це комусь вигідно. За його словами, останній рік – це рік спекуляцій на валютному ринку, коли конкретні люди там по-крупному заробляють. А заробляють ті, хто «знає, який курс сьогодні і який буде завтра».
На думку Олександра Сугоняка, карколомне падіння курсу гривні є наслідком чотирьох факторів: «Це надзвичайно поганий стан платіжного балансу. Це проблеми з виконанням бюджету, з його дефіцитом і необхідністю друкування грошей, що, відповідно, тягне за собою інфляцію. Це падіння промислового виробництва і взагалі падіння економіки. І четверта причина – негативні очікування, щоб зняти які, треба елементарно дати програму виходу із кризи. А її немає, вони говорять про якісь реформи, які по суті означають виконання вимог МВФ. Тобто за жодним з напрямків нічого владою не робиться. Реально те, що написано в коаліційній угоді, – це маразматичні речі, направлені на те, щоб зупинити виробництво і знищити українські банки. Чим вони там займаються і в тому числі весь парламент, який ми обрали зовсім недавно? Ясно, що за таких умов зупинити падіння гривні просто не вдасться».
Профіцит зовнішньоторговельного балансу України за підсумками 2014 року становив 3,884 млрд доларів, тоді як за 2013 рік баланс зовнішньої торгівлі був зведений з дефіцитом в 8,514 млрд доларів.
В України профіцит зовнішньоторговельного балансу 3,884 млрд доларів! В Україні достатньо валюти. Треба бути "суперпрофесіоналами" щоб за профіциту зовнішньоторговельного балансу обвалити курс гривні в 4 рази.
За звітний період імпорт товарів і послуг в Україні, без урахування послуг з переробки давальницької сировини, знизився на 23,340 млрд дол., або на 38,9%, – до 60,007 млрд дол., експорт товарів і послуг з України знизився на 10,942 млрд дол ., або на 17,13%, – до 63,891 млрд дол.
