Ми просто так скаржимось (за звичкою), чи ми дійсно бідні?
+Додати тему
Відповісти на тему
Макроекономіка України, розвиток регіонів і макроекономічні показники: індекс цін, платіжний баланс, експорт, імпорт, рівень промислового виробництва, ВВП, торговельний баланс і рівень безробіття. Політика, що межує з темою бізнесу та фінансів. Політика яка пов`язана з грошима - аспекти політики у грошовому контексті. Політекономія. Корупція. Хабарі.
Примат написав:3600 грн в мес., "скаржитися, чи ні" ?
Ні. Так (від 1 до 2 прож.мін.) живе десь 2/3 країни, згідно статистики (див. цитати на 1 сторінці). І при всьому цьому -- Україна споживає вдвічі більше, аніж мала би (див. "День екологічного боргу").
А те що люди тут хваляться дорогими квартирами -- то трохи "не на часі"... У селі, і бажано глухому (є хати всього за пару тис. $) -- то нині якраз найкраще місце для життя, мабуть.
В мене на колишній фірмі власник літав кудись щонеділі (візьмем 50 раз на рік, в році 52 неділі). А 10 співробітників по 1 разу на рік. В середньому 11 співробітників фірми літали округлено 5-6 раз на рік.
Примат написав:3600 грн в мес., "скаржитися, чи ні" ?
Ні. Так (від 1 до 2 прож.мін.) живе десь 2/3 країни, згідно статистики (див. цитати на 1 сторінці). І при всьому цьому -- Україна споживає вдвічі більше, аніж мала би (див. "День екологічного боргу").
А те що люди тут хваляться дорогими квартирами -- то трохи "не на часі"... У селі, і бажано глухому (є хати всього за пару тис. $) -- то нині якраз найкраще місце для життя, мабуть.
В мене на колишній фірмі власник літав кудись щонеділі (візьмем 50 раз на рік, в році 52 неділі). А 10 співробітників по 1 разу на рік. В середньому 11 співробітників фірми літали округлено 5-6 раз на рік.
Ні. Не те. Хай хоч скільки грошей мають всілякі БілиГейтси -- а рот у них лише один. Більше відра не з'їдять. І частіше разу на тиждень не політають, бо втомляться...
roberto dark написав:Когда хочу работаю - это сказки для "приезжих". Собственный бизнес зачастую рабство 24/7, а работая на дядю - ушёл с работы и забыл. Про продолжительность жизни в Украине и Израиле и говорить не стоит. В 1995 году в Киеве ещё были вонючие советские гастрономы , а в израиле супермаркеты и огромные моллы.
Не знаю как в Израиле, но работа на дядю в Украине - в рамках "ушёл с работы и забыл" - зачастую грозит вылетом с работы. Чаще всего приходится работать и вечерами и даже на выходных. Про профсоюзы в Украине даже не слышали что это такое.
когда люди работают по вечерам и на выходных, то и зп они получает существенно выше среднего.
когда у фирм проблемы, как сейчас например, наемные работники не сильно парятся, что делать дальше. просто ждут деньги - или не ждут - кому как повезло.
Чомусь є наразі відчуття, що зубожілих нині майже й нема -- по всій неозорій Землі. Яка стогне, нещасна, під гнітом вже понад 8млрд людиняк (і кількість продовжує зростати щодня...: народжується в 2.5 рази більше аніж вмирає ) Бо хіба ж зростання чисельності популяції не є свідченням, що умови життя гарні? От якби кролі в Австралії, на початках своєї експансії, скиглили про „зубажіння” -- хіба ж то не було би смішно? А нині на Землі населення найшвидше росте у найбідніших країнах (по ВВП на душу). Африка. Індія (і околиці)... А у багатших країн (Україна і т.д.) все настільки добре (їжа, одяг, інет...), що, мабуть, від надспоживання навіть сил на розмноження вже не вистачає. От-як, напр., уявити кролів, які аж так об'їлись якимись для них "дефіцитними" смаколиками, що не подужали би ті „безглузді рухи тілом”.
Непрямим показником, що людство втратило традиційне „зубажіння” -- є характер сучасних війн. Все ж зовсім не так, як було в "старі добрі часи". Вже не збігаються волаючі людські зграї з купами гострої холодної зброї. Вже не стоять обмундировані солдатики шеренгами навпроти -- змагаючись хто швидше перезарядить рушниці й перестріляє суперників. Вже й дуелей нема... Та навіть бігти на кулемети -- вже нема дурних. Так, -- ніби майже всі люди на Землі раптом почали значно суттєвіше цінувати своє життя. Так, -- ніби життя нині набагато краще й привабливіше, аніж було тоді. І так -- вже майже всюди. Крім як десь у зовсім диких куточках Африки і т.п. Вже навіть такі оскаженіли країнки як Московія -- а бояться застосовувати хім., бакт. чи яд. зброю. Можливо -- аби таке не прилетіло у відповідь...? "Трагічне самогубство" за весну ~30тис. військових москвинів -- може здаватись "зубожительською" відсутністю страху смерті. Але ж вони сподівались на початку, мабуть, на зустріч як у Білорусі (була колись така країна...) з квітами, і майже безкарні грабунок, гвалтування. Чорт зна як москвинам вдалось стати такими злиднями, маючи ВВП на особу втричі більший аніж в Україні...? Але тепер вже виявилось, що навіть ті голодранці, що звались у них "армією", і які, насправді, крадуть вживаний одяг... -- а вмирати теж не хочуть, як і вся решта людства! Отже, навіть особи, що жили в багатоповерхівках без каналізації(!?) й унітазів... не вважають своє життя нікчемним. Навіть отакі прокляті, які не змогли облаштувати життя у своїй країні, маючи там купу-купезну ресурсів (=грошей, якщо на всіх) -- а суїцидних настроїв не мають. Звісно ж, і досі трапляються приємні події -- ці тупорилі істоти можуть на фронті йти вдень у зоні огляду, й ще буває нагода кількох закатрупити без особливих зусиль. Але, схоже, що навіть коли їхній фюрер розлючено тупотить ногами -- вони, зазвичай, більше не готові ризикувати життям. Навіть рядові. Що вже казати про відносно багатше керівництво. Навряд чи там багато охочих йти колективно "в пекло, поки всі інші -- в рай". Чи якось так. Їм фюрер вже давно пропонував щось таке у "відосиках". Але, схоже, що без явної загрози життю такий вихід нецікавий навіть москвинському жебрацьму недонародові... А поки Захід не насипле нам вдосталь арти й снарядів (взамін втрачених на підірваних складах у 201х рр. ), доти винищення окупантів поставити на потік буде складно -- вони так і ховатимуться під плінтусами, не дозрілі ні вмерти, ні звалити у свої тьмутаракані...
Bobua написав:
), доти винищення окупантів поставити на потік буде складно -- вони так і ховатимуться під плінтусами, не дозрілі ні вмерти, ні звалити у свої тьмутаракані...
