Макроекономіка України, розвиток регіонів і макроекономічні показники: індекс цін, платіжний баланс, експорт, імпорт, рівень промислового виробництва, ВВП, торговельний баланс і рівень безробіття. Політика, що межує з темою бізнесу та фінансів. Політика яка пов`язана з грошима - аспекти політики у грошовому контексті. Політекономія. Корупція. Хабарі.
Що було не очевидне, то це відповідь на запитання: чи ця влада не має політичної волі тільки тепер, через війну – чи не має політичної волі взагалі, використовуючи війну як привід. Приятель, який знає київську політику краще за мене, переконував, що взагалі. Найгірше, що міг би зробити Путін, казав він, це припинити війну проти України. Тоді всі болячки вилізли б одразу на поверхню.
Тепер, коли увага Путіна перейшла з України на Сирію і коли воєнні декорації зникли зі сцени, стало очевидно: наш король – голий. Відставка міністра Абромавичуса це просто проявила. Хочеш чи не хочеш, доведеться погодитися зі словами Коломойського: єдине, чим Порошенко відрізняється від Януковича, то це тим, що має добру освіту, добру англійську і не має судимостей.
Мовою науки це називається так: Янукович і Порошенко представляють різні форми тієї самої системи, які формально можуть різнитися – як, скажімо, різниться імперія інків від імперії Путіна. (Порівняння не моє, але люблю його повторювати.) Однак по суті вони представляють два підвиди одного виду – системи обмеженого доступу.
Про Януковича розказували: щоразу, коли йому говорили про кризу в країні, він підводив до вікна свого кабінету й показував рукою: "Яка в Україні криза, якщо на подвір'ї стоять такі дорогі машини?" Це – аргумент, добрий для системи обмеженого доступу. Бо її ефективність вимірюється тим, скільки суспільного багатства (ренти) ти встиг привласнити і розподілити між собою та своїми васалами.
За такої системи жодна країна не може бути багата. Багатство – ознака не суспільства, а влади. Влада і є власність, принаймні відкриває до неї доступ. Відповідно, в Україні злочин – це не коли ти вкрав. Злочин – це коли вкрав замало. Бо це означає, що ти – не при владі. Отже, не захищений владним імунітетом.
Революційна ситуація - зіткнення двох концепцій. Влада лише відзеркалення застарілої концепції. Маємо конфлікт елітарної(стара влада) та солідарної (громади, громадянське суспільство) концепцій. Влада стає лише жертвою цього конфлікту концепцій. Їх перемелюють жорна історії, історичного процесу.
Президент, прем’єр, уряд, міністерства, ВРУ, централізована держава - це все атрибути старої елітарної концепції. Вони не можуть мислити інакше, діяти інакше.
Україна повертається до солідарної концепції (курені, виборність будь-якого "керівництва", громади, тощо). Нажаль повернення до солідарної концепції відбулось з перервою в 300-400 років, бо "вікно переходу" 1600-1720 рр було втрачено, перемогла елітарна концепція сусідніх імперій того часу.
P.S. В мене нема любові до "братнього народу".
«Ви чули, що сказано: «Люби свого ближнього, і ненавидь свого ворога». А Я вам кажу: «Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує, щоб вам бути синами Отця вашого, що на небі... »
Мені доведеться над собою довго працювати. Бо важко полюбити навіть ближніх і друзів, що вже казати про ворогів. І це не тільки в мене. Українців занадто довго вчили ненавидіти владу, керівників, колег, співгромадян. Мине кілька років поки Ми досягнемо миру у суспільстві.
На самом деле мало какая страна на востоке Европы располагает такими ресурсами. По оценкам экспертов, на руках у украинцев $70-100 млрд налички. За год с рынка исчезает $20 млрд вкладов. Только за один год! С точки зрения финансов, мы достаточно ресурсная нация. Если мы перейдем к офшорам, с которых практически не платятся налоги в страну, которая ведет войну со своим врагом, мы будем говорить о порядках не меньших, чем я назвал. Но везде нужен диалог. Диалог, который приводит к доверию. Почему каждый второй бизнес в Украине не платит налоги? Это не потому, что он преступный. Нет. Это потому что власть сделала для него такие условия, что он выбирает серый или темный стиль своей бизнесовой жизни. Это совсем не дефицит ресурсов. Это дефицит диалога "власть-бизнес". Около 5-7% "тени" всегда будет в немецкой, польской или украинской экономике. Но не 55%! Извините, это даже не Гондурас. - Раз мы коснулись темы финансов. Почему гривна так быстро обесценилась? - Во-первых, гривна – это следствие, а не причинный фактор. Гривна показывает, насколько больны наши финансы, экономика и управление. То есть, в финале всего этого процесса она просто поднимает карточку: красную, желтую или зеленую. Я возьму такие цифры. Дефицит украинского государства – 70 млрд на этот год. - Дефицит бюджета… - Да, это дефицит национального бюджета. Дефицит двух государственных банков приблизительно 25 млрд. Извините, это цифры 2014-го года, потому что новой статистики еще нет. "Укрзализныця" – убытки, "Укрпочта" – убытки, НАК "Нефтегаз" – 25 млрд убытков, по прогнозам на этот год –где-то минус 4 млрд. Плюс мы набираем 47 млрд некомпенсированного НДС, 25 млрд вперед заплаченного налога на прибыль. Если вы возьмете общий дефицит государственного бюджета и финансов государственных предприятий, это цифра минимум 150 млрд. Возникает вопрос: кто все это финансирует? Из частных лиц кто-нибудь держит облигации украинского правительства? Нет. То есть, частные лица не финансируют правительство. Может, юридические лица, корпоративные уровни финансируют госбюджет? Нет, не финансируют. Его не финансируют и извне. МВФ запрещено финансировать дефициты бюджетов. Нет финансовых учреждений мира, которые бы покрывали дефицит. Возникает вопрос: кто же наши дефициты покрывает? Есть одна институция: Национальный банк, который, в соответствии с законами, печатает деньги и финансирует дефициты. Как мы в России покупали газ? За счет резервов Центрального банка. Он выпускает эмиссию, правительство выпускает облигации, которые якобы покупает НАК. НАКу дается якобы гривневая эмиссия, за которую он покупает валюту. Если у нас есть колоссальные дефициты, и нет ресурсов их покрытия на фондовом рынке, очевидно, тогда включается станок национального банка. Включая станок НБУ, мы входим в две спирали: девальвацию национальных денег и инфляции. Берем дефицит госбюджета в 70 млрд. Поскольку ни один из рынков, внутренних или внешних, не покрывает дефицит, правительство идет в Нацбанк, Нацбанк делает эмиссию в 70 млрд, цены срываются, валюта падает. Все, что мы имеем из ресурсов НБУ, идет на потребление правительством, а не на потребление экономикой. Раз в экономику не вкладываются деньги, а вкладываются в потребление, тогда валовый продукт падает на 10%. Потому что экономика – это такая леди: если ей не дали, нечего ожидать от нее. Эта модель охлаждения экономики. В экономику не направляется никаких ресурсов. Их все потребляет так называемое украинское государство через сногсшибательные дефициты государственных финансов и финансов госпредприятий.
«Дефіцит української держави – 70 млрд на цей рік … «Укрзалізниця» – збитки, «Укрпошта» – збитки, НАК «Нафтогаз» – 25 млрд збитків, за прогнозами на цей рік – десь мінус 4 млрд. Плюс ми набираємо 47 млрд некомпенсованого ПДВ, 25 млрд вперед заплаченого податку на прибуток. Якщо ви візьмете загальний дефіцит державного бюджету і фінансів державних підприємств, це цифра мінімум 150 млрд … Якщо у нас є колосальні дефіцити, і немає ресурсів їх покриття на фондовому ринку, очевидно, тоді включається верстат Національного банку. Включаючи верстат НБУ, ми входимо в дві спіралі: девальвацію національних грошей і інфляції», – пояснив Ющенко.
За словами екс-президента, сьогодні в Україні найбільше безробіття за 25 років.
«Потрібно ще сказати, що у нас 55% тіньової економіки, яка не платить податки. В уряді утворюється дефіцит. Дефіцит не може покриватися реальною купівельною спроможністю, тому Національний банк, згідно із законом, робить емісію. Емісія зриває стабільність цін і грошей. Все разом це призводить до охолодження економіки, падіння ВВП, звільнення робітників з фабрик і заводів. І, врешті-решт, до реального падіння зарплат і пенсій. Це такий короткий екскурс моделі охолодження економіки …», – пояснив Ющенко.
Також колишній президент пояснив, як Рузвельт і Сталін вели фінансові справи країни.
«Наприклад, чому у Миколи II, коли він вів Першу світову війну, не було девальвації рубля? Чому у Сталіна не було девальвації рубля? Чому у Рузвельта не було девальвації долара? Тому що кожен з них брався не за друкарський верстат, мовляв, давайте ми фіктивні гроші випустимо. Микола II випустив більше 18 емісій облігацій на фінансування війни. І власник кожної звільнявся від податку на доходи з грошових капіталів. За цими облігаціями стояла черга, і не було необхідності включати верстат і девальвувати рубль. Так само у Сталіна …», – розповів Ющенко.
Большинство населения Украины твердо уверено, что во всем виноваты Порошенко, Яценюк, Янукович и еще два десятка персонажей. На самом деле, все указанные персонажи ничем не отличаются от большинства населения Украины, кроме объемов консервов, которые они спешат заготовить.
Собственно говоря, я пишу эти строки вот по какой причине. Пару недель назад общался с одним человеком, который знает ситуацию в верхах. Ну, ради чего люди идут наверх, какие ценности и приоритеты их толкают. Он поделился наблюдением, что наши «элиты», реализуя схемы “первоначального и окончательного накопления капитала», предпочитают кэш, который потом рассовывают и хранят где-то по подвалам по всей Украине. Многие здесь вспомнят “Камазы” с долларами Януковича, но я в этот момент вспомнил байку о том, как у регионалов в подвале в штабе на Липской баксы лежали в пачках так долго, что их погрызли мыши….
На самом деле, наши олигархи ничем не отличаются от таксистов от бабушек, которые каждый год закрывают консервацию. Никто давно не жрет это варенье, огурцы с уксусом, помидорчики, стоящие на полках годами, постепенно захламливая этими банками свободное пространство. Потому можно купить свежие продукты, всегда вкуснее консервов. Изменился мир, изменилась логистика и технологии, потому свежие помидоры и огурцы можно покупать круглый год. Однако все наши бабушки, мамы и тети продолжают каждый год закрывать тонны варенья и искренне удивляются, почему мы не хотим лопать засахаренные сливы, вишни и прочие углеводы. Точно также возмущаются таксисты, которые не понимают, что потребитель не хочет ездить на грязном разваливающемся, прокуренном авто, с хамовитым водителем, опаздывающим на 15 минут на вызов. Uber пинком отправляет биоорганизм с шашечками вместо мозгов на свалку истории, как автомобиль в свое время отправил кучеров с лошадьми.
Туда же отправятся и наши олигархи. Почему? Потому что наши олигархи, как и эта шобла схемщиков, воров, аферистов смотрят на деньги не как на капитал, а как на консервы. Т.е. для них деньги это не энергия, не потенциал, а ценность сама по себе. Такая же ценность, как банка консервов, которую нужно в нужный момент достать и сожрать.
Собственно говоря, в этом вся суть той системы экономики, или, в более широком смысле, суть наших отношений в социуме. Социальные группы или сословия борются за “консервы”, которые забирают друг у друга и прячут, как тот мальчик-буржуин из «Мальчиша-кибальчаша», который радовался коробке печенья и банке варенья. За коробку печенья в виде облэнерго и банку варенья в виде коммунального предприятия они готовы продать кого угодно.
Когда же тиха украинская ночь и сало нужно перепрятать, то никакого капитала нет. Есть консерва, доступ к которой лучше всего ограничить, не показывать ее другим, чтобы не видели, не волновались, не желали, не могли реализовать.
Поэтому имеем мотив не иметь никаких правил, чтобы в постоянной мутной воде вечно прятать, дрожать, проклинать и с ужасом ждать, что кто-то придет отберет, надкусит, сожрет.
Потому вся страна — это сплошной хлам, покрытые паутиной и мхом цеха, гнилые помидоры на полях, убитые дороги, а потому и гнилые помидоры, потому что нельзя вывезти их на рынки, чтобы переработать. Страна эта — это гниющие души, гниющие в гнилых, разваливающихся хрущовках, живущие в покрытых плесенью квартирах, которые нельзя продать, потому что нельзя до них доехать, нельзя отремонтировать коммуникации, нельзя определить, кто и за что отвечает, кто кому водоканал, горгаз, райсвет, обллес.
Потому вся страна консервирует, консервирует, консервирует. Консервирует с утра до ночи, консервирует образование не образовывая, консервирует старый обреченный уклад, консервирует старую энергетику коммунальными субсидиями, консервирует во имя консервации.
В этом суть происходящего. В этом наша главная беда. Это альфа и омега нашей законсервированной Второй Украинской Республики..
Так дайте українцям високі зарплати у 500-1500 євро на місяць! І населення саме буде платити комуналку за високими тарифами, платити податки. Простіше віддати 40-60% з зарплати 500-1500 євро ніж 10-30% з 50-200 євро. Інвестори не йдуть в Україну, бо бідне населення! Який бізнес можна робити в країні, в якій нема споживачів??? Інвестори приходять у країни, де середня зарплата від 500 євро.
Додано: Суб 13 лют, 2016 18:05
