Купуємо для здачі в ОРЕНДУ Львівську Нерухомість!

Тобто пріоритетним було саме місце розташування, а не новобуд чи старий фонд? Чому обрали саме ближній центр врешті решт після всього отриманого досвіду проживання у різних частинах Львова?

Пересування переважно пішки і громадським транспортом (велосипед - не мій варіант), а авто - це для вихідного дня. Необхідність кожного дня, на кожен пчих сідати в машину і кудись їхати, деколи напрягає (за містом як? забув хліба купити - 8 км в Ашан, захворіла дитина - в чергову аптеку 10 км в Пустомити). Зрозуміло, для цього потрібен європейський громадський транспорт і європейські чисті тротуари. Але тут є банальний ризик, що такими темпами Львів скоро стане (бездумна забудова будинками без паркінгів + polskie blachy, які роблять машину доступною навіть для тих, хто не в стані її утримувати), тому пішохідна доступність всього, що потрібно, дуже бажана, ну і компакність Львова тут дуже грає на руку.

3. Ну і щоб було хоча б 3 пункти - ранкова пробіжка в Стрийському парку, мені подобається більше ніж пробіжка на шкільному стадіоні яких є безліч в районі Топольної, або на біговій дорожці в СпортЛайфі на Сихові.

Якось так.

абсолютно згідний
життя за містом - то купа гемору з добиранням і вирішенням щоденних питань
якщо власний будинок - тільки у місті
за містом - хіба пенсія

місто уже практично стоїть - щодня за кермом, на вихідні часто їду до брата, батьків - пересування на авто стає невиносимим, що буде далі - страшно уявити (маршрутки патологічно не переношу: брудні і немиті люди, галасливі та матюкливі підлітки із кількома звивинами у голові, пянота, крикливі тітки із торбами, кравчучками...)

...ще раз повертаючись до моїх авалонців.......- от уважно переглянув Лайт на "ЛУНі" і що я бачу? - то, що по 16000м2 - то тільки "трьохи" залишились і то лише в третій секції, бо перша і друга сек. - РОЗКУПЛЕНО ВСЕ ВЩЕНТ! - а однуха(бо двухи теж всі розкуплені) на моменті коштує 19000м2! (а пів року тому, я там взяв однуху, але таку, щоб можна буде розділити на двуху(більше 50м2) за 14200м2! - подорожчало "нєпадєтскі"! - Я прикинув на калькуляторі і перевів на доляри, то вийшло, що моя "прєлєсць" подорожчала за ПІВ РОКУ приблизно на 10тис. дол.!
...а головне, якщо б я вичікував того "дешевія", про який беззупинно пишуть на Київській гілці("шо будєт дєшевєць" ), то на моменті(в Лайті) для мене НЕМАЄ - НІ ВАРІАНТІВ, НІ - грошових МОЖЛИВОСТЕЙ!
... отаке(с).... а так, дійсно, чекай Долярчику, поки "подешевіє" до........ пенсії

....ну, звичайно, я там(вище) трохи перебільшив, бо восени брав однуху по найнижчій ціні..... - але, тоді, був вибір однух, а тепер, однухи - лише по 19000м2, а це означає, що якщо хтось дуже хоче купити(на моменті) ОДНУХУ, а я б запропонував на тисячу менше(по 18000м2), то б в мене шанси продати по такій ціні - булиб ДУЖЕ ВИСОКІ!
(тож, в будь-якому випадку, ціна таки ЗРОСЛА!)

продовження про квартиру на Грабовсько-Коперніка

додам трохи про планування: 1кімнатна, але кухня велика, здається 12 квадратів, з неї є вихід на невеличкий балкончик, місця там на 2 стільці і малесенький столик, по периметру балкона іржаві перила висотою десь по пояс. Кімната - 15-16квадратів+коридор+малесенька ванна кімната - загалом, по пам"яті 44м2
В ідеалі треба було викупити і квартиру збоку, був би свій загальний коридор і далі об"єднати то все докупи, перепланувати і зробити шикарну квартиру. Але сусіди вперлись рогом і не схотіли віддавати спочатку взагалі, потім ломили неадекватну ціну. Потім ситуація змінилась у корені... Власниця померла, співмешканця вигнали її спадкоємці, зробили мінімальний ремонт і віддали ту квартиру під оренду.

Далі про ремонт:
як стисло описав Coder: "Ми купили квартиру в стані "полный убой", хоча людина там жила."

родичі закупили усі необхідні матеріали та попросили допомогти занести до квартири, запевнивши, що там небагато носити і буде ще кілька людей. Завбачливо вибрали суботу та попередили мене за тиждень до тієї акції...
Лихе передчуття з"явилось у мене, коли у внутрішній двір натужно поперджуючи від шаленого перенаватаження в"їхала зелена тентована газеля із надписом "Нова лінія"
Ми відкрили борт, скинули на землю піддони і почали вивантажувати, усе те, що було за бортом. Було нас багато: я і брат..., хлопці, які мали розвантажувати не прийшли, оскільки вони, знаючи який то гемор запросили за роботу щось біля 100долярів, а їм відмовили, мовляв то дорого (про це я дізнався уже ввечері).
Водій собі спокійно покурював, поки ми скидали на землицю мішки з піском, гіпсом, цементом, вапном, витягували гіпсокартонні плити та всілякий інший матеріал для майбутнього ремонту.
З жахом глянувши на гору матеріалу, яка гордо височіла посеред двору, ми подзвонили до батька, аби приїхав допомогти, але він ще був у селі: "приїду ближче до вечора". Перехрестившись та промовивши молитву взялись носити те все на 3 поверх по закручених, скрипучих і довжелезних сходах.
З дитинства і по даний час постійно займаюсь спортом, то ж мені спочатку було не важко. Брат вхоркався набагато швидше, казав що перед очима зелені кола, серце рветься десь піти прогулятись за межі грудної клітини і ноги все сильніше прогинаються у колінах і не хочуть розпрямлятись назад. На 2 годині того таргання я уже хотів попросити політичного притулку у сусідів навпроти, а на приблизно 3 годині під час закидання правої ноги на чергову сходинку я відчув легенький шурхіт у себе за лівим вухом. Останнім зусиллям я повернув свою голову глянути, що ся діє: на плечі у мене сидів гарненький ангелик і махаючи ніжними рученятами кликав мене увись десь до сонечка та хмаринок. Я якось навіть незчувся як уже майже став невагомим і став підійматись догори і тут на грішну, зачовгану та запльовану підлогу мене вернув стогін брата з 1 поверху "тато приїхали".
Ми вже не мали сили ходити, то позатягували останні міхи з піском до підвалу (невеличкий, входив у ціну квартири).
Ввечері ми троє висмалили літру горілки та чотири літри пива, правда бокал підіймали двома руками, бо скручені пальці уже нормально не випрямлялись і руки дуже тремтіли, як у вуйка Петра після місяця запою.

далі було подібне як у Coder:
"Ремонт розпочався з повного демонтажу - збили штукатурку на стіні/стелі до цегли/перекриття, вивезли дошки дошки/лаги на яку він був покладений, забрали пісок, щоб дійти до перекриття."

Сусіди то пам"ятатимуть до другого пришестя
Мене попередили за місяць, аби не втік зі Львова...
Ми були озброєні до зубів: кувалди, долота, гвіздотяги, викрутки, дрелі, ломи різних розмірів. І почалось...
Грав бойовий марш іменитих тевтонців Rammstein - "ich liebe dich"
Пилюка стояла над будинком, птахи збивались з курсу, бо внутрішній компас раптово зупинявся, коли вони попадали у епіцентр нашого ремонту. Як скидали старі меблі, дошки, ригелі, двері, налічники з балкону додолу - стояв такий гуркіт та пелена, що ворони та сороки, які облюбували довколишні дерева дістали всі враз атаку серця і попадали у корчі знизу, голуби, які гасали за голубками по карнизу будинку (весна) дістали параліч своїх цюцюрок та стискання анальних отворів, через, що все внизу було засіяне їх послідом, вперемішку із послідом котів, які ще кілька хвилин тому спокійно грілись на сонечку і тут якось всі разом дістали дриставку.
Серед того грому та блискавиць я раптом почув ледь розбірливі ніжні вигуки: "Ви...й..б... твою...мать...пішли всі на х..., уди й розтуди. З подивом повернувши голову на ці ласкаві слова я помітив, що на сусідньому балконі бабуленція уперемішку із матом якось дивно махає руками і показує униз під балькон. Як потім виявилось, знизу ріс кущ бузку, який вона посадила за день до втрати дівочої цноти, який був дуже дорогий її серцю і потихенько зачахав разом із нею (на жаль ми не вічні). Вона слізно благала не пошкодити того коричневого корча, рясно засипаного лайном пташок, котиків, песиків, та недопалками.

p.s після ремонту за 5років у тій хаті жили усього кілька місяців, потім її здали в оренду.
ремонт зробили якісний, пральку поставили у кухні, оскільки ванна кімната дуже маленька: з унітазу перекинувши ногу через чашу можна одразу було залізти у душову, що є практичним та вдалим рішенням. У кухні поставили диван, можна було спати там або в кімнаті на ліжку

[2]

Мені здається центр поступово буде викуплений заможними людьми, що зможуть довести до пуття отой старий фонд. Поки не вимруть всі пєнси, що отримували хати нахаляву (двірники, нащадки окупантів і т.п) або поки їх непутьові нащадки не розбазарять майно батьків, діла не буде. Ставлення до халяви відповідне. Така людина не відчуває себе власником, а почувається врємєнщіком. Вважає, що хтось повинен прийти і зробити їм все знову ж таки на халяву, жек чи міфічна держава. Але ніхто не прийде. А вони не можуть те усвідомити. І живуть в засцяних під'їздах. А можливо підсвідомо й розуміють, але їм вже пофік...Аби якось дожити. Тому й коли викуплять ті хати, там такий розкардаж і бомжатник, що мама нє горюй! Наразі людина, що прагне придбати польский люкс стає перед ділемою: або робити цукерочку в гівні або за власний кошт ремонтувати не лише власну квартиру, а й увесь будинок. Викликаючи на себе увесь гнів пролетаріату... + шкідництво і різні підлянки... Тобто людині середнього достатку простіше розпочати життя в новобудові. Хоча 100% гарантій і там немає, контингент може бути ще той... Але ймовірність жити по людськи вища!

[2]

....ну, звичайно, я там(вище) трохи перебільшив, бо восени брав однуху по найнижчій ціні..... - але, тоді, був вибір однух, а тепер, однухи - лише по 19000м2, а це означає, що якщо хтось дуже хоче купити(на моменті) ОДНУХУ, а я б запропонував на тисячу менше(по 18000м2), то б в мене шанси продати по такій ціні - булиб ДУЖЕ ВИСОКІ!
(тож, в будь-якому випадку, ціна таки ЗРОСЛА!)

А я все частіше думаю про придбання не з котловану новобудови, а вже готове щось. Можливо вже з ремонтом.

Вважає, що хтось повинен прийти і зробити їм все знову ж таки на халяву, жек чи міфічна держава.

Людина може не мати грошей...пенсія мізерна, хророби, ліки...потрібно виживати якось.

Тут є імяреки, які останнім часом саме купили львівську нерухомість для здачі під аренду?

[2]

Вважає, що хтось повинен прийти і зробити їм все знову ж таки на халяву, жек чи міфічна держава.

Людина може не мати грошей...пенсія мізерна, хророби, ліки...потрібно виживати якось.

Це все зрозуміло. Але по факту вони стають гальмом для розвитку будинку, непотрібним баластом. Як би це цинічно не звучало. Я маю на увазі з економічної точки зору. Без лірики. Наприклад, ініціативні мешканці будинку хочуть розширити зону комфорту. Умовно 10 квартир. Затрати 10000, теж умовні. З 10 квартир половина пєнси, сірі та убогі...

Ідеальний варіант: 10000:10 = 1000 на нос.

Соціалістичний варіант: 10000:5 = 2000 на нос.

Користуватися зоною комфорта будуть всі 10 квартир, а не 5 пайщиків - концесіонерів. Де справедливість? Деякі махнуть рукою і скажуть, нафік нужно? Простіше в новобудові нове життя почати, ніж спонсорувати чужу старість...

А саме препаскудненьке, що пєнси зазвичай не такі вже сірі й убогі, але дюже хитрожопі: мають доляри під матрасом, мають дітей заможних, що отримають ці хати потім. Але падають на дурку: в очах сльози, в ноздрях соплі, пожалійте старість!

[2]

Тут є імяреки, які останнім часом саме купили львівську нерухомість для здачі під аренду?

А Ви з якою метою цікавитеся? Плануєте теж інвестувати в місто Лева? Чи інтерес сугубо теоретичний?