Політичні дискусії

[2]

Потрібний результат. За результат відповідає керівник. Керівник ефективний чи ні? Може досягнути результату чи ні? Не вміє досягати результату, то значить неефективний, на смітник історії. А стиль керування, то вже другорядне. Результат! Оце головне. Взявся за гуж, не кажи, що не дюж!

Китайцы смогли достичь результата и при одной партии, и без выборов, и на основе коммунистической идеологии.

«Не важно, черная кошка или белая кошка, если она может ловить мышей — это хорошая кошка» (с)Дэн Сяопин

Так ото ж... А поганому танцюристу завжди яйки заважають... Особисто я не проти диктатора, що зможе побудувати державу, що захищатиме українця. І впевнений, що й більшість не чинитиме супротив діям такого диктатора, якщо побачуть результат від його діяльності.

А що - НАРОД - вміє правильно вибрати ? Он в Білорусі правильно вибирають , чи ні ? Чи в РФ ?
Демократія на виборах правильно працює тільки там , де все і так добре ...
Ну і жодного у нас не було з трьома П : Професійний , Патріотичний , Порядний ...

Як сказав один президент(по-моєму) - демократія погана форма правління, але поки що кращої не придумали.
В сучасному світі є фактично 2 форми правління - авторитарна і демократична.
Є країни, які живуть добре і з диктаторами - наприклад СА. Але ніхто ж не буде говорити що це заслуга їхніх шейхів. Це заслуга нафти і тільки нафти.
В загальному у світі демократії живуть значно краще ніж диктатури.
Я знаю одне - демократія краща ніж диктатура!
Хочете диктатуру - так і пишіть - "нам демократія не потрібна, потрібна диктатура"
Тоді подискутуємо дальше. А чи вміє НАРОД обирати - в мене відповіді немає, і мені ця відповідь не потрібна. Якщо вам вона потрібна - читайте літературу, просвіщайтесь.

Из того, что демократия лучшая форма никак не следует, что народ действительно самостоятельно сознательно осуществляет выбор.
И тем более правильно.

И причем тут диктатура, как альтернатива?!
Речь о другом.

[2]

Из того, что демократия лучшая форма никак не следует, что народ действительно самостоятельно сознательно осуществляет выбор.
И тем более правильно.

Не факт, що найкраща. Тут питання головне, для кого найкраща? Демократія - не священна корова.

Так на хвильку
А перед Ким відповідає народ?
Я -народ ,відповідаю перед своєю сімєю
Моя сімя народ - відповідає перед мною...
А ще перед ким?

Будивельник
Вопрос был не перед кем.
А чем и как. Это главное.

Отже перед ким - розібрались
Тепер почнемо розбиратись чим і як....
Для того щоб отримати щось - треба це щось оплатити
Народ працює і виплачує в середньому 2000 грн/місяць на особу( з усіх джерел)....
Питання на засипку
Чи відповідає розмір оплати - отриманим благам...

В мене питання
А які блага можна отримати - сплативши 2000 грн/в місяць(600 з яких відразу пішли в пенсійний)?
То може треба платити більше?
Чи може треба хотіти менше?

Не знаю, что Вы там разобрались)), но меня к этому не приписывайте.

Речь была о том, что народ отвечает за ошибки и халатность управленцев. Можновладци и так давно живут, как в Европе...
А не о том сколько ему, народу, возвращается благ.
Вы перескочили на другой предмет.

Из того, что демократия лучшая форма никак не следует, что народ действительно самостоятельно сознательно осуществляет выбор.
И тем более правильно.

Не факт, що найкраща. Тут питання головне, для кого найкраща? Демократія - не священна корова.

Найкраща для всех.
Так как является самой прогрессивной формой общественных отношений. Расширяет конкуренцию во власти.

Ну а то, что и ей присущи недостатки (косяки можновладцив) - это такая же неизбежность, как и косяки при диктатуре.

Глянув. І що?
Хочете диктатуру - так і пишіть - "нам демократія не потрібна, потрібна диктатура" А то ви виляєте хвостом. Наводите якісь одинокі приклади. Озвучте свою позицію нарешті.
І я не почув відповіді:
Якщо шість керівників з шести не змогли виконати ваші "хотелки", то можливо проблема не в керівниках а у вас і ваших "хотелках"?

Насправді форма правління несуттєва - хоч демократія , хоч диктатура , хоч монархія .
Результат важливий . Результат очікуваний завжди один - покращення життя більшості населення . В усіх аспектах .
А наші керівники не туди пішли - і нас за собою потягли ... Їм непогано . Один за одним - вже в утрамбованій колії .
Проблема еліти та "еліти" ...

Глянув. І що?
Хочете диктатуру - так і пишіть - "нам демократія не потрібна, потрібна диктатура" А то ви виляєте хвостом. Наводите якісь одинокі приклади. Озвучте свою позицію нарешті.
І я не почув відповіді:
Якщо шість керівників з шести не змогли виконати ваші "хотелки", то можливо проблема не в керівниках а у вас і ваших "хотелках"?

Насправді форма правління несуттєва - хоч демократія , хоч диктатура , хоч монархія .
Результат важливий . Результат очікуваний завжди один - покращення життя більшості населення . В усіх аспектах .
А наші керівники не туди пішли - і нас за собою потягли ... Їм непогано . Один за одним - вже в утрамбованій колії .
Проблема еліти та "еліти" ...

Элитах, которые не меняют систему.
Хоть сотня их сменится, но если нет заинтересованности изменить систему, толку мало.
Лишь штукатурку меняют.

[2]

Нельзя не замечать и другого: на фоне последовательного усиления государственно-охранительного аппарата во
всех развитых странах, граждане чувствуют себя все более беззащитными. Если довести этот тезис до крайности
и апел­лировать к преобладающим чувствам населения, то
получит­ся следующий (мягко говоря — мало приятный)
вывод: госу­дарство еще может кого-то наказать, но в ряде
случаев и си­туаций оно уже почти никого не может защитить, включая депутатов, мэров, банкиров, бизнесменов,
олигархов, губер­наторов и т. д., которых, несмотря на армию телохраните­лей, убивают десятками каждый год (что
уж там о простых гражданах в подъезде). И как Вам такая демократия? И все равно — никто даже не заикается о
кризисе демократии — «священная корова». Для кого?
Параллельно простейшие наблюдения показывают, что во многих европейских странах обнаруживается тенденция некоего злорадства в отношении
ослаб­ления государства, его институтов и лидеров, со
склонностью винить во всех смер­тных грехах последних. Это вряд ли рационально. Извест­ное выражение: «Государство — это я», — не более чем краси­вая фраза.
Государство — это мы. И когда оно страдает, мы все —
не в лучшем положении. Это повод для серьезных размышлений, а также для поиска и последовательного
разви­тия новых форм кооперативных отношений государства и граждан, и я бы даже сказал — принципиально
новых форм об­щественного договора о распределении
обязанностей и от­ветственности.

Нашими общими усилиями мы создали прекрасную ма­териальную и духовную культуру, получившую
наименова­ние Европейской. Но она не единственная.
В последнее сто­летие мы начали вначале объединять,
а затем и путать куль­туру с техническим прогрессом, а
чуть позднее — техничес­кий прогресс с цивилизационным процессом. Нет ли здесь заблуждения? Или даже
ряда заблуждений? Действительно ли весь неевропейский мир страстно мечтает присоединить­ся к нашей
преимущественно благоухающей (а местами — все-таки
дурно пахнущей — наркотиками, алкоголем, безве­рием
и продажностью) цивилизации? А если нет — не хотят?
Какое наказание ждет инакомыслящих со стороны тех,
кто столетия отстаивал право на инакомыслие? Мы, где
молча­ливо, а где без ложного стыда — открыто, признали, что жи­вем в обществе потребления. Да, можно потратить всю жизнь, чтобы иметь как можно более широкий доступ к это­му потреблению, чтобы иметь еще
один дом или дворец, еще одну или две машины, еще
один миллион или миллиард... но умирать за это — нельзя. Умирать можно только за идею. Назовите мне такую, общую для всего нашего евро-амери­канского сообщества?
Распад государств как прогресс
Что консолидирует нацию? Вовсе не границы (независимо от того «открыты» они или задернуты «железным занавесом»), не флаг, не гимн, и не гражданство. Прежде
все­го, общность истории, языка, культуры, традиции
и — самое главное — обращенность в общее (для всей
нации) будущее, которое вначале существует только как
идея. Естьли это сей­час? А когда мы говорим о многонациональных государствах, где общность истории, языка,
культуры, традиции исходно отсутствует или была вынужденной и временной (а толеран­тность почти всегда
больше декларируется, чем существуют реально) — остается только общее будущее, и оно должно обладать равной привлекательностью для всех национальных и религиозных групп. Во всех остальных случаях «разложе­ние»
и распад неизбежны. Но стоит ли этого бояться? Был ли
распад Римской или Австро-Венгерской империй исторической ошибкой или все-таки прогрессом? Точно
такой же вопрос можно было задать и о цивилизациях:
шумерс­кой, египетской, средиземноморской... Не относится ли это в равной степени ко всем существовавшим и
существующим империям, включая такую виртуальную
империю как «стра­ны НАТО», где количество мусульманского населения уже достаточно значимо и будет последовательно возрастать?

Из того, что демократия лучшая форма никак не следует, что народ действительно самостоятельно сознательно осуществляет выбор.
И тем более правильно.

Не факт, що найкраща. Тут питання головне, для кого найкраща? Демократія - не священна корова.

В тоталітарних державах - наркоманів тримають в їжакових рукавицях. І білий квиток для відкосу від армії - не так просто отримати. Так що, "козак", молись на демократію!

Глянув. І що?
Хочете диктатуру - так і пишіть - "нам демократія не потрібна, потрібна диктатура" А то ви виляєте хвостом. Наводите якісь одинокі приклади. Озвучте свою позицію нарешті.
І я не почув відповіді:
Якщо шість керівників з шести не змогли виконати ваші "хотелки", то можливо проблема не в керівниках а у вас і ваших "хотелках"?

Насправді форма правління несуттєва - хоч демократія , хоч диктатура , хоч монархія .
Результат важливий . Результат очікуваний завжди один - покращення життя більшості населення . В усіх аспектах .
А наші керівники не туди пішли - і нас за собою потягли ... Їм непогано . Один за одним - вже в утрамбованій колії .
Проблема еліти та "еліти" ...

Потрібен результат - підтримую на 100%, хто ж проти. Потрібен результат - це очевидно як 2+2=4. Обговорювати декілька сторінок і прийти до висновку "потрібен результат" - вам не здається це примітивно. Надіюсь ви не настільки примітивні як пан Козак-характерник.
Я зрозумів вашу позицію:
Нехай ХТОСЬ прийде і покращить МЕНІ життя. Тоді я можливо(а може і ні) скажу йому "Дякую".
Така позиція в багатьох українців. Але це позиція раба. Нажаль роки кріпацтва, сталінські роки виробили таку позицію.
Хтось повинен прийти і зробити для вас подвиг.
Вірно сказано - кожен народ заслуговує на своїх керівників.