Конкурс від Finance.ua: розкажіть свою унікальну історію...

Пропонуємо до обговорення:

Ваші розповіді збираємо до 14 грудня!

Дивися повний текст Конкурс від Finance.ua: розкажіть свою унікальну історію та вигравайте приз.

У дитинстві сім разів їздив в одной і той же дитячій табір протягом семи років. В останній раз був там коли мені було 15. З попередніх років у мене залишилась хустка, яку носили вожаті. І мені на думку спала ідея виокристати її для створення невеличкогї самозайнятості. Я збирав "замовлення" від інших в отряді, як правило, щось заборонене накшталт контрацептивів, та ввечері, поки всі були на дискотеці потайки вилазим через паркан за територію, йшов до найближчого магазину, надягав хустинку, і купував за списоком необхідне. Звісно ж, за таку роботу брав свою "комісію", тож повернувся додому я з майже тисячею гривень, при тому що коли їхав - мав з собою лише двісті. Цю тисячу потім з гордістю віддав батькам, "на ремонт житла".

Заробити гроші у ранньому віці це ще не найскладніше завдання інша справа заробити їх у критичній ситуації наприклад такі як в'язниця. Коли я потрапив до в'язниці мені було 23 роки відбулось це у місті Астрахань, а я сам з Чернігова і жодних знайомих в мене там не було. Я почав думати як там заробити грошей. Проаналізувавши рівень життя і потреби людей котрі там перебувають я знайшов варіант. Я знайшов людину котра мала вихід на контрабандні цигарки по 50 російських рублів за пачку, через нього я вийшов на того постачальника і почав замовляти в нього невеликими партіями цигарки в колонію і продавати їх там вже по 100 російських рублів за пачку таким чином збільшуючи свій дохід і в подальшому збільшуючи кількість поставок. Згодом я додав до свого асортименту халву та бісквітні рулети.

Нагадування про свій перший заробіток я можу бачити майже щодня:)
Але не буду інтригувати, а почну спочатку. Колись, ще за часів студентських років, мої знайомі займались тим, що привозили в Україну смачне польське морозиво та продавали його на головній вулиці України — Хрещатику. Тоді їм терміново потрібен був продавець, поки не знайшли постійну людину на це місце - ось так я опинилась на Хрещатику, продаючи морозиву у спеку.
Вражень було маса — все проходило весело і легко. Товар розходився, як гарячі пиріжки:)) За кілька днів праці вийшло розпродати товар та заробити грошей. Перший заробіток вирішила витратити на щось таке, що збережеться надовго. То ж зайшла в найближчий ювелірний магазин у купила невеличкі золоті сережки.
...Ці часи давно пройшли, я маю улюблену роботу, яка не пов'язана з торгівлею;) але сережки з першого заробітку можу бачити майже не щодня на вушках своєї доньки, що іноді їх носить.
Ось так ця річ нагадує мені про перший заробіток (зі смаком солодкого морозива у спекотну погоду в центрі Києва на Хрещатику;)).

Моя перша робота була у 8-му класі (14 років). Я працювала з близьким родичем – збирали дверні ручки на автомобілі Таврія та Славута. Мені довелося вчитися працювати зі станком – обтачувати деталі, молотком та іншими недитячими і тим паче нежіночими інструментами. Вставала я о 5 ранку, а додому поверталася о 5-6 вечора. Працювала на канікулах (2 тижні) і заробила 140 гривень. Не пам’ятаю чи багато це тоді було, але на ці гроші я купила собі рюкзачок, топ і гарні сережки (біжутерію). Я пишалася собою і своєю силою волі, адже це було вкрай важко для мене у всіх сенсах. А той рюкзачок у мене й досі є (а минуло вже 15 років) – це моя згадка про важку працю і перші зароблені гроші.

Моя перша робота - прибиральниця в ПУМБі, коли була студенткою. Там я зустріла свого майбутнього чоловіка, який працював охоронцем. Сказати, що це було романтично, - нічого не сказати... Мій охоронець НЕ допомогав мені тягати ведра з водою (поганець такий!), казав не можна залишати пост, проте це не заважало йому відключати камери, коли... ну, треба було... обливатися водою (бавилися ми так іноді, дурні були)... але робили це, звісно, коли в банку вже нікого не було ;) Стосовно зарплати хочу сказати, платили мало - 100 грн. в місяць у 2000 році, але вчасно, та колектив був дійсно чудовий! Було приємно, коли Голова банку завжди перед прибиральницями відкривав двері, було приємно зустрічати Новий рік за одним столом з усіма працівниками банку, було приємно обмінюватися книжками з начальницею тех.відділу! А ось зарплата витрачалася, як правило, за три дні на всилякі мої забаганки;))) Якось так... З чоловіком, до речі, досі живемо разом у щасливому шлюбі!
Дякую finance.ua, що пробудили в мене трохи підзабуті спогади! Ностальжи!

Свои первые деньги я заработала продавая пучки укропа на рынке. Мне 14 лет. Вечером, заготавливала укроп с огорода и шла гулять. Утром на ДПА в школу, а после на рынок. 2 пакета BMW это не тяжело, но очень прибыльно! 1 пучок 1.50грн. И за 1 день я смогла купить серебряное кольцо за 48 грн.,которое мне до одури понравилось)
После покупки я поняла что укропа на огороде полно,а дело прибыльное😀
Так продолжалось пока укроп не иссяк. Траты были как полезные так и без... купила канцелярию на будущий учебный год и стандартно кола, чипсы и жвачки себе и подругам!
Хорошо в общем то... с огородом😊
А кольцом восхищалась я еще долго! Такая желанная девичья покупка на "свои"!

Доброго всім дня!
Перший заробіток я отримав у віці 6 років. Всі діти тоді збирали вкладиші з жувальних гумок «Турбо», «Тіпітоп», «Бомбібом» та інші. Вкладиші в голодній на той момент га все «закордонне» і інше були місцевою дитячою валютою. Підлягали обміну на все – іграшки, самі жувачки без гумок та інше. Я ж вкладиші «обмінював», як я казав, а вірніше продавав за кишенькові гроші, які дітям давали батьки.
Мені вдалося заробити чимало, як для дитини такого віку, так як я міг і знав де дістати (обміняти) вкладиші , які рідко попадалися. Чому не пригадую точну суму, по мій бізнес тривав не довго і гроші я потратити не встиг (трішки на морозиво і нові жувачки), бо прийшли батьки до мене додому і розповіли батькам.
Тато, замість того щоб підтримати в мені підприємницьку жилку, всипв мені ременем по перше число. Гроші, відповідно, були експроприйовані і віддані «страждущим і обманутим», при чому вкладиші мені не були повернуті. Несправедливо.
Так я за перші зароблені гроші отримав - ремене по, вибачте, попі
Але підприємницьку діяльність у сфері послуг веду і досі, хоча і не в цьому напрямку

Моє дитинство пройшло у звичайному селі на Дніпропетровщині. Кінець 80-х,початок 90-х - важкі часи. Батьки переважно займалися сільським господарством. Зокрема, на городі вирощували на продаж солодкий перець та помідори. ТОвар возили на продаж в російські міста Курськ та Орел. Батько часто брав мене в поїздки, мама залишалась вдома з меншим братом. На ринку в мене було окреме місце, я продавав солодкий перець поштучно, батько неподалік торгував на ваги. Мені було 7-8 років, маленького зросту, тому всі дуже дивувались як така мала дитина так гарно рахує і самостійно продає. По закінченні дня я "здавав" виручку та отримував свою "комісію", яку витрачав переважно на морозиво та солодощі. Пізніше закінчив школу з золотою медаллю, працюю юристом. 😁

Вперше пішов на роботу в 16 років на будівництво. Чому пішов? Тому що вдома не вистачало коштів - мама одна, а нас четверо.
Працював різноробочим. Пам'ятаю як вперше мене побачив прораб, то так поглянув дивно - мабуть подумав, чому я не в школі)) але не вигнав. Працював за 30 грн. в день. Платили раз в тиждень.

И як вперше я заробив 150 грн. за тиждень праці)) це для мене були круті кошти))) перше що я зробив, на що потратив - це купив гаманець)) тому що, якщо маєш гаманець, значить в тебе є гроші))

Гаманець купив за 60 грн. - він був крутий на той час. 50грн. віддав мамі і 40 залишив собі - в гаманці))