Ринок нерухомості. Ціни на квартири та земельні ділянки, аналітика, прогнози. Купівля та продаж нерухомості, оренда квартир та офісів, пропозиції комерційної нерухомості. Ріелтори та агентства нерухомості в Україні
antey1969 написав:Кстати, сегодня услышал информацию из немецкого Джобцентра о новых веяниях в этом году: закончивших курс немецкого В1 начали вызывать друг за другом в Джобцентр и там проводить беседу на тему, что нужно приступать к поиску работы, параллельно дают подписаться под обязательством всерьез и старательно заняться поиском рабочего места. Еще в январе такого не было. Наших в Германии потихоньку начинают подталкивать в сторону более плотной интеграции. Думал, процесс начинается с середины лета, ан нет, уже стартовал.
Так 80% хотят остаться, они только рады такому повороту или нет? )
Хотеть и остаться - разные вещи. Но вот то, что основная масса уже конкретно так обустраивается - это точно. Свой шанс получили все, какое окончательное решение примут и какие усилия приложат, чтобы интегрироваться по-настоящему, это уже другой вопрос. И о новых веяниях в Джобцентре пока почти никто из наших еще не знает, сам узнал почти случайно.
fler написав:Свіжі новини з Мико - повертаються дружини до чоловіків, 35-40, з Німеччини та Болгарії. 10 місяців сиділи за кордоном з дітьми. Причина повернення - щоб не втратити чоловіка та гроші (тут є бізнес, який працює).
Скільки я писав, що жінкам 35+ за кордоном світить дуже мало - мене майже в сексизмі звинувачували...
Можливо, але точно не в даному випадку, читайте виділене. Ці дві кралі - замІжні та замОжні бізнес-леді. Вони не працювати поїхали за кордон і не влаштовувати своє життя. Вони вивезли своїх дітей, щоб там їх прихистити, поки в Україні було небезпечно. Та, що в Німеччині, чекала вид на проживання, отримала і повертається. Та, що в Болгарії - не знаю чи отримала щось подібне, але повертається, зокрема, тому що в її бізнесі починається "сезон". Обидві жінки були добре влаштовані за кордоном.Та, що була в Німеччині, виїхала з мамою та дочкою 16 років. Каже, що мамі вдалося накопичити гроші на ремонт у квартирі.
Та, что вернулась из Германии, если сама письменно не отказалась и уведомила власти об отъезде, потеряет статус временной защиты лишь после полугода отсутствия на территории Германии. Ей на время отсутствия лишь приостановили выплаты социала.
Більшість повернеться по одній причині - велика вартість житла - якщо людина хоче жити не в сараї то повинна або вкалувати на трьох роботах і знімати або мати вільними півмільйона і купувати - що перших що других в Україні обмаль - але ринок все одно вниз незалежно від кількості тих хто повернеться - бо всі гроші в країні (крім корупційних) підуть на армію в найближчі 5-10 років
Кучинелли написав:Куме, привет и от меня, рад тебя видеть.Давай в теме коротко расскажи о своих похождениях и дальнейших планах. Но умеренно, т к не место для курилки.
Всім привіт! Я в Сакраменто. Всім дякую за увагу до моєї персони. Все добре в мене. Одружився. Планую залишитися назавжди в США. Життя одне, а невідомо коли війна закінчиться. Жінка - громадянка США українського походження, тому буду тут натуралізовуватися. Сорі за флуд.
Тоже история из 2-х рук: родина мама,дитина і бабуся приїхали з Польщі в Німеччину і повернулися знову в Польщу, бо бабусю жодна страхова не брала на обслуговування(сказали,- що за віком). Спочатку так було, що не могли відмовити в обслуговуванні біженцю. Чи правила змінилися, чи,може, вони до цього в Польщі вже прихисток мали. Подробиць не знаю.
Востаннє редагувалось Wisznia2021 в П'ят 24 бер, 2023 06:14, всього редагувалось 1 раз.
Думаю, що повертатися будуть, так як більшість не знайдуть прийнятну роботу за 1700( чи навіть 1500) чистими. В мене знайомі: родина, 5 чоловік, винаймають добротний будинок( будувався для себе, мабуть, купили чи по заповіту відійшов арендодавцю). В будинку всі меблі, дуже добротні, дерев'яні. Арендна плата 800 євро + комуналь. Це містечко від жд станції десь 5 км. Тобто, на одну людину 160 євро+ комуналь. Тобто, гроші не захмарні, але знайти роботу, щоб не залишити на ній своє здоров'я - людині без якісних знань буде важко. Вони,до речі, так і рахували, що їм вигідніше вже йти працювати, а не на курсах " штани протирати"( але спочатку вони прийшли на курси і 6 місяців собі і іншим голову дурили і ці місця на курсах забрали в когось, хто б дійсно, вчився- але то наш менталітет- " понадкусувати"). Але за десь 3 місяці пошуків, ще ніхто з них не працевлаштований, при тому, що чоловіку підходить не дуже здорова робота на заводі. Жінка теж спочатку була згодна прибирати, але потім вирішила " хочу бути царицєю", прибирати соромно.
cherchiltank написав:Більшість повернеться по одній причині - велика вартість житла - якщо людина хоче жити не в сараї то повинна або вкалувати на трьох роботах і знімати або мати вільними півмільйона і купувати - що перших що других в Україні обмаль - але ринок все одно вниз незалежно від кількості тих хто повернеться - бо всі гроші в країні (крім корупційних) підуть на армію в найближчі 5-10 років
В принципе, это уже миллион раз обговаривалось, аренда примерно равна месячному платежу по ипотеке, для США достаточно 2 года подачи инком такс, чтобы формально иметь возможность быть рассмотренным на получение ипотеки. Собственно, в моем случае, я даже не просил, но мне пришло именное (не реклама) письмо из банка с предложением взять мортгидж по сниженной ставке. Не в Украине, да, сложно пройти процедуру на рент, даже ходит поговорка "проще купить жилье, чем снять", но если уже живешь в ренте, то это в некотором смысле более комфортно, чем жить в своем.На лендлорде море обязанностей, на тенанте -вовремя платить. Прав больше у тенанта, чем у лендлорда. Если лендлорд перестанет платить банку, то через 3 месяца попадет в префоркложе, потом в форкложе (уже лишится права распоряжаться объектом) и аукцион, на котором банк продаст объект. Если перестанет платить теннант, то, в зависимости от занкона штата, процедура эвикшн (выселение через суд) может занять до года времени и с момента подачи лендлордом в суд до момента выселения, плата не может начисляться. Кроме того, по моему мнению, покупать для себя надо тогда, когда ты понял, что эта локация - твое. Это может занять и пять лет. Это время лучше прожить в ренте. Ну и про то, что надо иметь с полмиллиона - это во первых пальцем в небо, а во вторых, большинство людей именно и эмигрируют недовольные доходами в Украине. Как-то перед отъездом, разговаривал с друзьями на тему " Может вы тоже?" ответ удивил, причем в разных вариациях он повторился с другими друзьями - " Туда надо ехать с состоянием" Почему? Это как в поговорке из запоребрика "В тулу со своим самоваром". Деньги, хоть и нельзя сказать что легко, но намного быстрее и больше зарабатываются в забугорье. Потратить полжизни (и это еще хорошо) на то, чтобы наскирдовать сумму, которая скирдуется за несколько лет за бугром, и после этого свалить туда? Бред. Когда-то из Украины выехала тн "советская интеллигенция" (с) - врачи, инженеры, учителя, ученые. Это были самые низкооплачиваемые профессии. И сейчас они владеют миллионными (без преувеличения) состояниями. То состояние, которое они везли - 152 доллара на человека, свои профессиональные знания и навыки и английский язык. Простите, при всем уважении, но Ваш пост - это просто набор штампов, не имеющих ничего общего с реальностью. Да, вернутся люди в Украину. Не все. И среди них, большинство пересидевших на социале и попробовавших работать. Когда-то в США приезжали первые массовые волны эмигрантов из СССР. После принятой поправки к иммиграционному законодательству США в 1989 году. Если Вам возраст позволяет вспомнить совок 1989 года, то попав в США эмигранты думали, что попали в рай - полные товаров и еды магазины, велфер, фудстемпы, медикейд. Зачем работать. Селились на Брайтоне, на берегу Атлантического океана, в минутах ходьбы до пляжа. Курорт! Оллинклюзив! И так и остались на в общем-то нищенских пособиях и фудстемпах многие так и не выйдя ни дня на работу. А потом еще веселее - эсэсай (пособие по бедности для тех, кто не заработал себе пенсию). Но уже дети тех первых эмигрантов выучились и пошли работать. С уже свободным Инглишем. И с сожалением смотрели на своих родителей, которые не воспользовались своим правом на работу. Потому что работая эти дети за месяц зарабатывали столько, сколько давало пособий их родителям государство за год. И они были свободными. И если не сидеть на пособиях, которые пока дают беженцам, а пытаться адаптироваться и ассимилироваться, то добьешься того чего хочешь. И за это, как минимум, дети скажут спасибо. Сидеть на пособиях, чтобы купить машину и на ней вернуться в Украину - это не от большого ума. Порой складывается впечатление, что для украинцев машина - такой-же фетиш, как для индейцев бусы.
Wisznia2021 написав:Думаю, що повертатися будуть, так як більшість не знайдуть прийнятну роботу за 1700( чи навіть 1500) чистими. В мене знайомі: родина, 5 чоловік, винаймають добротний будинок( будувався для себе, мабуть, купили чи по заповіту відійшов арендодавцю). В будинку всі меблі, дуже добротні, дерев'яні. Арендна плата 800 євро + комуналь. Це містечко від жд станції десь 5 км. Тобто, на одну людину 160 євро+ комуналь. Тобто, гроші не захмарні, але знайти роботу, щоб не залишити на ній своє здоров'я - людині без якісних знань буде важко. Вони,до речі, так і рахували, що їм вигідніше вже йти працювати, а не на курсах " штани протирати"( але спочатку вони прийшли на курси і 6 місяців собі і іншим голову дурили і ці місця на курсах забрали в когось, хто б дійсно, вчився- але то наш менталітет- " понадкусувати"). Але за десь 3 місяці пошуків, ще ніхто з них не працевлаштований, при тому, що чоловіку підходить не дуже здорова робота на заводі. Жінка теж спочатку була згодна прибирати, але потім вирішила " хочу бути царицєю", прибирати соромно.
В любой стране можно найти депрессивный регион, где нет работы. Где-то больше, где-то меньше. Как правило, в таких местах и аренда дешевая. Поэтому, для эмиграции одно из правил - ехать в крупные города, где много работы. В НЙ сейчас в более-менее нормальном районе 1бдрм начинается с 1700 в месяц, а где-то в Омахе можно снять дом за 500 баксов в месяц. И что дальще? Сидеть в этом доме и смотреть в потолок? Или платить 1700, но иметь возможность зарабатыывать и в какой-то момент или купить свое или взять мортгидж и выплачивать его вместо рента? Я уж не говорю про инфраструктуру.
Кстати, насчет "постыдной"работы. Практически 70-80% эмигрантов делают шаг вниз по социальной лестнице. Многие начинают с сюрвайвэл джаб. И это никого не удивляет и не вызывает порицания окружающих. Это временно, это просто первые шаги на рынке труда. Если человек белоручка, и хоть пристрелли - таким и останется и при этом не имеет навыков, чтобы работать только головой, то да - таким лучше и не начинать. Когда-то в Киеве познакомился с преподавателем Инглиша. Она с мужем эмигрировала в Канаду. У нее - свободный Инглиш, а у него - ноль. И вот она заболела серьезно и долго не могла работать, а он ничего тяжелее ручки в руках не держал. И не хотел держать. Соответственно, без языка и без готовности прикрутить яркость короны, никак не смог зарабатывать. Было у них с собой 80 куе на старте, когда закончились - вернулись в Киев. Потратили время и деньги, просраои шанс.