Еміграція, заробітчанство

Оскільки тема про еміграцію - а значить, про переїзд, облаштування і життя в інших країнах - то чи має шановне панство що сказати з приводу Канади? Або ж про ЛатАм.

По поводу Канады что-то можно обсуждать, про Латинскую Америку могу сказать чуть меньше чем ничего, ибо ни родственников ни родственников родственников ни даже знакомых там не имею, а видосы на Ютубе не смотрел.
Хотя нет, вру. Семья знакомой моей жены живет сейчас в Перу, но мы не общались уже больше 10 лет, поэтому сказать нечего, а выдумывать - тут есть другие персонажи. По крайней мере кто-то научившись пользоваться Ютубом, может посмотреть несколько видосов и разродиться повестью печальней всех насвете начинающуюся словами Ньюс фром...

Оскільки тема про еміграцію - а значить, про переїзд, облаштування і життя в інших країнах - то чи має шановне панство що сказати з приводу Канади? Або ж про ЛатАм.

За Латам не скажу, але про Канаду багато інфи продивився. Загалом:
Мінуси:
- клімат, будинки за 500 тис побудовані за дендрофекальною технологією і максимум 1 соткою (друга найбільша по площі країна в світі).
- мало роботи, вірніше всього багато мігрантів які є конкурентами за роботу.
- чорні, індуси, араби - непотизм з їх сторони.
- відсутність ГТ і рейкового транспорту.
- шмаль і наркомани.

Плюси
- швидка легалізація.
- не буде війни
- англійська мова
- мігранстька країна.

Короче узагальнюючи - бідна версія США.

К плюсам - есть франкофонная провинция Квебек, где, подозреваю (ибо не знаю достоверно на своем опыте), намного меньше индусов, ввиду того, что в Индии исторически сложилось так, что Инглиш - второй государственный, а Франсе не было шанса таковым стать.
Безумно красивая природа, но суровые климатические условия. Но есть люди, которым это ок.
В остальном - согласен.
Добавлю, что если кто готов стартовать с непростых условий и нет Инглиша для сдачи айлтс на федеральную программу или какую иную провинциальную (на них треббуется меньший балл), то можно поехать в Галифакс (Новая Шотландия), там есть варианты без сдачи Инглиша. Если-бы в свое время я знал о таком, то может и не штурмовал до 18 часов в сутки Инглиш , но что не случается, все к лучшему.

За Латам не скажу, але про Канаду багато інфи продивився. Загалом:
Мінуси:
- клімат, будинки за 500 тис побудовані за дендрофекальною технологією і максимум 1 соткою (друга найбільша по площі країна в світі).

А що якщо собі будувати якісно, і не в місті, а в селі або взагалі за населеним пунктом? Території купа, бери скільки хоч.

- мало роботи, вірніше всього багато мігрантів які є конкурентами за роботу.

Короче узагальнюючи - бідна версія США.

Для віддаленої роботи вони не конкуренти. З цього ж і витікає другий плюс - раз бідна версія, то багато чого буде дешевше, тож, мабуть, можна навіть взагалі не міняти роботу при переїзді туди з Європи/України? Це і ЛатАм, наскільки я розумію, стосується. Це плюс.

Плюси
- швидка легалізація.

Легалізація аж до громадянства точно не цікавить. Максимум - пмж, або постійний внж. Громадянство краще не отримувати в країні, в якій реально збираєшся жити.

К плюсам - есть франкофонная провинция Квебек

В критеріях відбору - сорі, що одразу не уточнено - лише англомовні провінції/території. Нам сепаратизм не потрібен.

Безумно красивая природа, но суровые климатические условия. Но есть люди, которым это ок.

Природа - це супер. І не обов'язково холодно - можна жити на 50-55 паралелі, де досить прийнятна погода. Південь Манітоби, Саскачевану. Або - піти в ліси трохи північніше тут же, але все-таки не дуже далеко на північ. Зате - без такого шаленого потоку людей.
Буде щось типу як Швейцарія, тільки по грошам доступніше для повсякдення.

Добавлю, что если кто готов стартовать с непростых условий и нет Инглиша для сдачи айлтс на федеральную программу или какую иную провинциальную (на них треббуется меньший балл), то можно поехать в Галифакс (Новая Шотландия), там есть варианты без сдачи Инглиша.

За Нову Шотландію цікаво. Чому ж це там без екзамену?

...которые разработали очень остроумные конструктивные и объемно-планировочные решения , позволяющие не только минимизировать воздействие ветровой нагрузки интенсивности "ураган", но и, как ни удивительно, наводнениям. Я видел на Ютубе, то есть ни я в живую ни мои родственники ни родственники родственников ни даже просто знакомые, дома, скругленной архитектуры в прибрежной зоне (как правило - флад зона), которые ввиду скругленных форм хорошо противостоят ветрам, а вода проходит буквально сквозь них и так-же отступает.

Не знаю каким образом осуществляется пропуск воды,но,скорее всего,в этих домах реализована та же конструктивная идея что и при строительстве Будж Халифа пришедшая из парусного спорта. К центральному ядру примыкают три спиралевидные крыла гасящие ветровые воздействия,а внутри здания есть и динамические гасители колебаний которыми я занимался в аспирантуре и в полной мере они реализованы в Тайбей 101 в Тайване хотя гораздо чаще их ставят в радио и телебашнях и один поставили в мече клепаной бабы в Киеве.
Мой руководитель был одним из ведущих специалистов в этой области и под его редакцией вышел справочник по расчету сооружений на динамические нагрузки.
После развала СССР ,естественно, давно этим не занимаюсь ,но интерес из прошлого до сих пор почему-то как и к высоткам остался.
Про каменные здания в США в сравнении с более распространенными сборно-щелевыми деревянными мне рассказала впервые жена которую в конце 90-х в Атланте возили на экскурсию и показали в лесу дом владельца Кока-Колы. Их тогда больше удивило почему он стоял без забора и охраны.
По визам в США.
У израильской одноклассницы по ульпану дочь с мужем и детьми прожив всего полгода в Израиле уехали в США.
На вопрос зачем было сюда для этого приезжать сказала,что уехали по инвесторской визе всего в 100 тысяч баксов из которой сразу купили авто за 20. А из Москвы за такую же визу нужно было заплатить 1 млн.
Но что-то это виза мало им дала или она не все договаривает,но сейчас они боятся выехать на авто даже в соседний город не говоря о полете по стране т к.боятся экстрадиции

За Нову Шотландію цікаво. Чому ж це там без екзамену?

В тій далекій суворій частині країни півтора року прожив син моєї приятельки. Навіть вона із молодшим сином та мамою своєю прибула. Головна мета: пожити нарешті в раю та головне: правильно «пристроїти» молодшого сина, якому на момент прибуття було чи 15, чи 17 років.
Старший син заради возʼєднання родини взяв будинок в оренду.
Мама витримала 3 місяці, мама мами (і ту із собою привезли) витримала 6 місяців та вивезла молодшого онука з Канади. Оптимізм згас швидко.

Старший син подивився на той рай та завербувався в армію Канади «вільнонайманим».
Тобто він в армії, але не солдат, а працівник на різних роботах.
Тобто він вже в континентальній частині Канади мешкає. Безкоштовне житло та зарплатня.
Оцим дуже задоволений.
Після закінчення контракту отримає право навчатися в університеті Канади безкоштовно.
Тобто обпеклася людина суворо, зрозуміла, що діє знаменита приказка:
«И запомни: имя твое «Никто» и зовут тебя «Никак!»»
та намітив план подальшого ПРАВИЛЬНОГО життя.
З вивченням мови. С освітою. З кваліфікацією.
Ось так.
Будьте обережні.

А що якщо собі будувати якісно, і не в місті, а в селі або взагалі за населеним пунктом? Території купа, бери скільки хоч.

Це помилкова точка зору про порожні території.
Територій було неймовірно багато і їх реально роздавали мешканцям Канади (можливо і новоприбулим) десятками гектарів за умовний 1 канадський долар. Один. Не жартую.
Цей факт є історією вже.

На сьогодні немає ніякої вільної землі для забудови.
Можливо, за Прлярним колом на півночі.

В червні 2023 року, коли я особисто відвідував Канаду, я проїхав її дорогами тисячі кілометрів.
Багато чого вразило, але ось такі факти:
- всю землю, яку роздавали безкоштовно, передали не просто так, а під фермерські господарства. Я декілька з них відвідував: не факт що є асфальт - може бути просто щебенем засипана дорога. Багато грязюки (я їздив на Ford Edge чорного кольору то було авто дуже брудне потім). Ліворуч та праворуч - гігантські поля, які є під кукурудзою та пшеницею. Посеред дуже великих ділянок землі будинок фермера середніх розмірів - не можна сказати, щоби дуже «крутий». Такий звичайний, які є мільйонами в Україні. Біля будинка 2 авто, дитячі гойдалки, власний трактор та комбайн. Вражають дві речі: у кожного фермера власний елеватор/ємності для зберігання зерна. Ще більше вражає «качалка» з під землі нафти. Кожен фермер має свою «качалку». Сам спостерігав як приїхав великий нафтової та забирав нафту. Спостерігав я особисто про такий додатковий заробіток.
- всі природні подарунки типу лісів, річок або пагорбів має дивні назви, обовʼязково повʼязані щ іменем/прізвищем власника, типу: ріка Джона, ліс Майкла, гори Стівена, та аналогічно.
Так що сподіватися на дармову землю не варто: всюди таблички PRIVATE.

Вечеряли в кафе разом з колоритною сімейною парою: кремезний дядько та така ж жінка.
Як виявилося: ці канадці - колишні німці, які вже років 30 тому переїхали в Канаду. Ось вони отримали 50 гектарів землі - переважно ліс. Природний ліс. Там побудували з дерева за дендрофекальною технологією (тобто без б/в шпал, просочених креозотом, та без радіоактивного шебеня - цей бовлур використовував дуб із власного лісу) будинок середніх розмірів. Ділянка у власності без жартів - 50 га. Коли я йому намагався розказати, що українці мають теж земельні ділянки площею в 5-10 соток, то людина не могла зрозуміти, що це за такі ділянки в 5 чи 10 соток?
З гордістю показував свої власні лісові трофеї: полює в своєму лісі на оленів.
Олені - власні у власному лісі.
Без жартів.
Бог подарував подружжю дочку. Ну батько як Шрек, мама як Шрек, то і дочка як Шрек.
Щойно видали заміж. Наречений як Шрек.

Все без жартів.
Будьте обережні.

А що якщо собі будувати якісно, і не в місті, а в селі або взагалі за населеним пунктом? Території купа, бери скільки хоч.

Це помилкова точка зору про порожні території.
Територій було неймовірно багато і їх реально роздавали мешканцям Канади (можливо і новоприбулим) десятками гектарів за умовний 1 канадський долар. Один. Не жартую.
Цей факт є історією вже.

На сьогодні немає ніякої вільної землі для забудови.
Можливо, за Прлярним колом на півночі.

В червні 2023 року, коли я особисто відвідував Канаду, я проїхав її дорогами тисячі кілометрів.
Багато чого вразило, але ось такі факти:
- всю землю, яку роздавали безкоштовно, передали не просто так, а під фермерські господарства. Я декілька з них відвідував: не факт що є асфальт - може бути просто щебенем засипана дорога. Багато грязюки (я їздив на Ford Edge чорного кольору то було авто дуже брудне потім). Ліворуч та праворуч - гігантські поля, які є під кукурудзою та пшеницею. Посеред дуже великих ділянок землі будинок фермера середніх розмірів - не можна сказати, щоби дуже «крутий». Такий звичайний, які є мільйонами в Україні. Біля будинка 2 авто, дитячі гойдалки, власний трактор та комбайн. Вражають дві речі: у кожного фермера власний елеватор/ємності для зберігання зерна. Ще більше вражає «качалка» з під землі нафти. Кожен фермер має свою «качалку». Сам спостерігав як приїхав великий нафтової та забирав нафту. Спостерігав я особисто про такий додатковий заробіток.
- всі природні подарунки типу лісів, річок або пагорбів має дивні назви, обовʼязково повʼязані щ іменем/прізвищем власника, типу: ріка Джона, ліс Майкла, гори Стівена, та аналогічно.
Так що сподіватися на дармову землю не варто: всюди таблички PRIVATE.

Вечеряли в кафе разом з колоритною сімейною парою: кремезний дядько та така ж жінка.
Як виявилося: ці канадці - колишні німці, які вже років 30 тому переїхали в Канаду. Ось вони отримали 50 гектарів землі - переважно ліс. Природний ліс. Там побудували з дерева за дендрофекальною технологією (тобто без б/в шпал, просочених креозотом, та без радіоактивного шебеня - цей бовлур використовував дуб із власного лісу) будинок середніх розмірів. Ділянка у власності без жартів - 50 га. Коли я йому намагався розказати, що українці мають теж земельні ділянки площею в 5-10 соток, то людина не могла зрозуміти, що це за такі ділянки в 5 чи 10 соток?
З гордістю показував свої власні лісові трофеї: полює в своєму лісі на оленів.
Олені - власні у власному лісі.
Без жартів.
Бог подарував подружжю дочку. Ну батько як Шрек, мама як Шрек, то і дочка як Шрек.
Щойно видали заміж. Наречений як Шрек.

Все без жартів.
Будьте обережні.

а казки досягли непоганого вже рівня

який ліс на 50 га, які олені? для оленів малувато буде. й це про фермера, чи він лише полюванням займається? бо місця немає більше для нічого.

Природа - це супер. І не обов'язково холодно - можна жити на 50-55 паралелі, де досить прийнятна погода. Південь Манітоби, Саскачевану. Або - піти в ліси трохи північніше тут же, але все-таки не дуже далеко на північ. Зате - без такого шаленого потоку людей.
Буде щось типу як Швейцарія, тільки по грошам доступніше для повсякдення.

Приграничные с США регионы? Там, где все "ужастики", о которых вам целую портянку написали???

а казки досягли непоганого вже рівня
який ліс на 50 га, які олені? для оленів малувато буде. й це про фермера, чи він лише полюванням займається? бо місця немає більше для нічого.

Дякую за високу оцінку моїх дописів.
Одне зауваження: у нас тут є кому казки розказувати.
Я зараз повертаюся від казкового Атлантичного океану додому - зараз жінка сіла за кермо.
Попередній текст було написано в готелі.
Якщо не полінуюся, то дома знайду вам фото і оленів, і фото наречених масою по 90…120 кг.
Фото з Канади.

P.S. Але я не проти: нехай пан won поїде в Канаду, візьме вільну ділянку землі та побудує будинок за не дендрофекальною технологією.
Буде цікавий досвід.

P.P.S. Ви помиляєтеся: олені мешкають там, де на них не полюють щодня пʼяні в дупу мисливці, як мої приятелі, які вибили в Україні вже всіх кабанів, оленів, косуль та зараз надсилають мені фото, де пацюки масою в 100-120 кіло тримають за голови вбитих на пʼяне око фазанів. Куплена вся лісова охорона та всі ті, хто повинен слідкувати за природою.
Там, де я мешкаю зараз, майже вільно пасуться олені (порода невеликих, назву не знаю), косулі (на вихідні дозволено полювати в певні періоди року), фазани, куропатки, зайці. В мене на подвірʼї ховаються від мисливців 1-2 зайці. Ми з жінкою думали, що вони погризуть всі дерева: ні, їдять тільки газонну траву. Під парканом в двох місцях прорили підкопи, через які залазять на мою територію та вилазять.
Ввечері трета дуже обережно їхати дорогами: несподівано вискочити можуть і олені, в косулі.
Сусідка їхала - збила випадково оленя, автівка була сильно пошкоджена.

Така ось чергова казка…

Зараза дендрофекальних технологій дивним чином проникла у Францію.
Фото зроблено мною 24 травня під час відвідування маленького містечка Lupiac це місто народження та життя людини, яку описано відомим письменником як дʼАртаньян.
Ліворуч - будівництво нового будинка з деревʼяних балок, бруса та дошки. Збоченці реальні.
Праворуч від мого авто - музей дʼАртанʼяна.
Збоченців - любителів дендрофекальних технологій - це не зупинило!