Але якщо зовсім по темі, то наразі не бачу різниці між майбутнім к-рнж і харківського ржн (десь на форумі писали недавно апокаліптичні сценарії).
Обидва ці ржн -- зовсім близько до майбутнього "рову з крокодилами". Причому, до Києва вони зможуть навіть допливати...
Бо Білорусі вже нема. Після 24лют сумнівів не повинно бути.
А перемога навряд чи буде аж така гарнюня, як усім мріється.
Звісно ж, було би приємно, якби кубанські, поволжзькі та й усі інші українці, вже давно експортовані, і не до кінця винищені ГолодоМорами, -- нарешті отямились, повстали, і відсунули кордони десь так на 1234км...
Але ймовірніше, що московію "пожаліють", вона відповзе назад у нори, і буде десятиліттями тупо себе заспокоювати в телевізорі. Розповідями, що "сво дабілась паставлєних цєлєй -- кієвскій рєжім пєрєваспітан".
І їхні ЗВР нам навряд чи подарують.
І всі західні гранти ретельно простежуватимуть, мабуть.
І ще й може впихнуть нам назад луганду і крим, + мільйони зомбі, яким (сто)вісім років робили лоботомію -- і вони, навіть якщо і не підуть на вибори, але все одно понавибирають купу мутних депутатів (див. виб.округ #51, де мажоритарника "ковальова" вибирало, і вибрало(!), "аж" ~666 осіб... замість 50тисяч...)
Чи захочуть олігархенята, мажоренята, та ін. "нята" і "няшки" жити у Києві -- так близько біля рову з крокодилами? А особливо, якщо Київ чомусь не буде фін.центром.всесвіту? А посполиті невічливо тицятимуть пальцями в освітлені вікна??
От всі десятиліттями любили проклинати тих папіків і синків -- а вони ж, мабуть, годували сотні-тисячі людей. Кожен...
А якщо виїдуть?
Плюс, може, задля стабільності на Землі, треба буде картинка для 90% часу десятків москвинських телеканалів, на тему "кієвскій рєжім переваспітан". У реальному часі, з сотень камер і вебкамер. От її і створять... У Києві. Це ж легко.
От "Площа Ринок" у Львові -- це ж ніби круто мало би бути? А років десять тому бачив облуплені стіни на одній з крихітних вуличок, що в неї вливаються...
А скільки часу треба, аби і Прорізна, і Хрещатик облупились?
Так, це робочі місця для статистів, акторів. Але ж ми знаємо, що москвинське телебачення невибагливе, і один простенький актор навіть без гриму може розповідати майже про все -- нині про розіп'яті трусики, а вже завтра описувати як біогуси, прикриті двома ескадрами бойових комарів, збивали нещасний малазійський боїнг... І навіть заспіває: "сіла птаха, біогуска, на тополю..." От не бачу я тут голівудських масштабів.
І я ж не зловтішаюсь. Хорошого в цьому сценарії мало. А у мене біля Літок дачна ділянка. За скільки я її продам якщо умови погіршаться?
Комусь треба 5.5(5)соток? Недорого, всього 1.99(9)k$. За сотку. Вагончик -- у подарунок.
І гарантована відсутність бомбардувань. Бо кому треба бомбити садове товариство?
Але й це не кінець світу, зрештою, якщо ціни нарешті наблизяться до собівартості. (Може 1.89(9)за сотку? Тільки не всі одразу! Не люблю розчаровувати покупців).
То я раніше було думав, що ця тема, тема кржн -- то справжня драма. Мільйони людей. Два-три, принаймні. Клубочаться, шукають, знаходять, втрачають... І то все може бути навіть в межах одного будівництва. А мо й не раз...
Але більше ніт.
Справжній, екзистенціа́льній драмі -- мільйони, якщо не мільярди років...Прочитав -- і аж здригнувся:
Соціальне будівництво квартир
Навіть якщо дерева вже занадто грубі для всіх раніше описаних цілей, тварини й далі їх активно використовують. Велетні стають жаданими квартирами — послуга, яку вони надають зовсім неохоче. Адже передовсім товстий стовбур старих екземплярів є популярним серед птахів, куницевих та кажанів. Обирають саме товстий стовбур, бо відповідні сильні стіни особливо добре захищають від спеки й холоду. Здебільшого все починається від дятла звичайного або чорного. Він видовбує в стовбурі дірку, щоправда, лише кілька сантиметрів углиб. На відміну від поширеної думки, що птахи будують житло тільки в трухлявих деревах, вони часто вишукують для себе здорових представників виду. Чи ви поселилися б у старезному ветхому будинку, якби мали змогу поруч збудувати новий? Так само і дятли хочуть
...
Одного дня розбудова закінчується — й дупло готове для заселення. Проте великому, наче ворона, чорному дятлу цього не досить, тому він будує водночас кілька кімнат. В одній він висиджує потомство, в іншій спить, а решта служать для зміни обстановки. Щороку дупла оновлюються, як ви можете побачити по тирсі біля підніжжя дерев. Таке оновлення є конче потрібним, адже прониклі гриби вже неможливо зупинити. Вони вгризаються все глибше всередину стовбура, перетворюючи дерево на вологу гниль, у якій уже зле вирощувати потомство. Як тільки дятел викидає все прогниле назовні, дупло стає трохи більшим. Одного дня воно стає аж надто великим і передусім надміру глибоким для пташенят, що, врешті-решт, повинні з нього видертися на свій перший політ. Щонайпізніше тоді діяти починають наступні орендатори. Це види, які самостійно не здатні щось збудувати в дереві. Наприклад,
...
Кажани про таке не думають, бо мають зовсім інший клопіт. Невеликі ссавці потребують водночас багато дупел, щоб виростити своїх нащадків. Приміром, самиці нічниць довговухих маленькими групами спільно вирощують своє потомство. Провівши в одній квартирі лише кілька днів, вони знову переїжджають. Причиною такої поведінки є паразити. Якби кажани цілий сезон жили в тому самому дуплі, то паразити розмножилися б з вибуховою швидкістю й висмоктали б усі соки з крилатих нічних мисливців. Переїзд із короткими інтервалами запобігає такому розвитку подій, адже паразити не встигають їх наздогнати.
...
Для совоподібних дятлові дупла занадто малі, тому вони змушені ще кілька років потерпіти. Адже за той час дерево прогниває ще дужче, відтак деколи стовбур відкривається ширше і лазівка більшає. Деколи цей процес пришвидшують так звані «дятлові сопілки». Ідеться мало не про одноповерхові квартири дятлів, що тісно розташовані одна над одною. Через процеси гниття вони поступово перетікають одна в одну і в певний момент стають готовими житлами для сов сірих та подібних до них.
...
А дерево? Воно заповзято намагається оборонятися. Проте давно вже пізно тримати фронт, який гриби прорвали ще багато років тому. Утім, якщо дереву щастить зарадити принаймні зовнішнім пошкодженням, то воно здатне суттєво подовжити свій вік. Якщо це вдається, то дерево хоч і гниє зсередини, зате залишається стабільним, як порожня сталева рура, й може прожити ще понад сто років. Такі відновлювальні заходи ви побачите за потовщеннями навколо дятлових дупел. Тільки зовсім рідко дереву справді щастить поступово закрити пролази. Адже здебільшого дятел-монтажник знову безжально відколює свіжу деревину.
(Петер Воллебен Таємниче життя дерев)
Все так -- ніби пригадував прочитані колись давно уривки тем (щодо нерухомості).
... бачення світу в цілому, і кржн зокрема -- змінилосьь назавжди...
... нарешті стало зрозуміло, хто ж це увесь час довбе стіни, купує аеродроми, шастає туди-сюди, і ниє про грибки (аби виправдати нове довбання?)... -- вся та дивна діяльність, яку чув краєм вуха, читаючи книги, і не звертаючи увагу на всілякі дивні дрібниці...
... все стало на свої місця...
І це я ще найстрашніший уривок книги не перечитував і сюди не копіював.
Як тепер йти в ліс...
Як йти додому, якщо уява підкидатиме думки, ніби будинок страждає від всього того (майже як і дерево...?)
Куди ж тепер подітись...
І це ж я навіть не зміг лишити в заповіті ту частину, де не хочу на суч.голі, безлісі кладовища, на яких людиняки посмертно міряються кам'яними брилами. Нотаріуска прибрала всю "зайву лірику" і лишила тільки "дерибан".
І вже разом з милицями я знову на цьому донбабве, де таки ж частіше прилітає навіть у віддалені райони.
І тільки німці можуть на щось хороше розраховувати, та й те у вже "заархівованому вигляді":
громада Гюммеля. Вона взяла під свій захист усі старі букові ліси та збуває їх тепер інакше. Частина використовується з метою «природних поховань»: дерева здають в оренду як живі надгробки для захоронення урн. Після смерті стати частиною правікового лісу — хіба ж це не гарна ідея?
Ага. До дятлів...