- найперше, я б змінив імена.
Кун цзи
Слово.
Що являє собою держава? Чому держави народжуються? Якими є закономірності державного розвитку? Чому навіть наймогутніші держави й витворивші їх народи, рано чи п*** відходять у небуття? Чи можливо у державотворенні запобігти не бажаному розвитку подій? Наскільки суттєвим є означення универсальними чіткими дороговказами бажаний?
Так чи інакше, незнаходження відповідей на сі, ачи подібні до сих, питання, непокоїло людство починаючи вже від часів зародження протодержав.
Йшов час. Одні цивілізації відходили у небуття, інші народжувалися на їх уламках, процвітали, й також відходили у небуття. Інтуітивний пошук державотворчого шляху, збагачувався неоціненим замішаним на крові, подекуди локально успішним, досвідом. Але як би ми не намагались віддати належне древнім й не дуже древнім теоретикам, треба відверто констатувати- відсутність цілісної теорії державотворення, наразі, є просто кричуще беззаперечною. Й се при тому, що засадничі елементи державотворення, як показує досвід, є практично незмінними в часі!
В чому ж причина такої, лише на перший погляд, дещо дивною ситуації? Чому за умови постійного попиту на широкоформатну державотворчу концепцію, всі дотепер відомі теорії розбудови нових форм соціумів є настільки недолугими, однобокими, розпливчастими й не придатними для практичного втілення?
Причина безсовісно проста! Без чіткої, ПОПЕРЕДНЬОЇ, розшифровки понять- ідеал, гармонія, справедливість, чесність й тп (щоб й не вкладали у їх значення), якими постійно оперують усі більшою, ачи меншою мірою відомі дотепер теортики, будь-яка теорія розвитку ідеальної, гармонічної й тп держави, приречена на беззаперечний провал. Можливо причина того що настільки очевидне, й досі не впало нікому у око, просто у недостатніх розумових здібностях попередніх теоретиків? Ні!
Просто завдання уніфікації, понять ідеал, гармонія, справедливість, чесність й тп - є апріорі невирішуємим. Просто се й є вершиною інстинкта виживання,- трактувати будь-які, навіть власнеозначені, поняття, не як непорушну аксіому,- а залежно від умов. Ті ж самі особи які вважають за справедливість безумовний усезагальний розподіл порівну усіх існуючих під юрисдикцією держави статків, так само беззаперечно ніколи, не погодяться, в значній своїй більшості, добровільно ділитися порівну з сусідом своєю коханою дрижиною, заробленою потом й кров.ю краюхою- з неробами, й тп... Ті ж самі особистості що моляться на священну приватну власність,- безумовно, в значній своїй більшості, ніколи добровільно, не погодяться на те, щоб ближній сусід влаштовував на своїй приватній території відкриті гучні оргії, засновував небезпечне виробництво, абсолютно не підпорядковувався загальнодержавним законам й їх представникам, й так далі й так далі. Всюди виникають, здебільшого абсолютно нерегламентовані у означених теоріях, виключення з усезагальних правил. Всюди, в такій схемі, за теорією закріплюється не первинна направляючо-актуальна, а доволі нехитра вторинно-закостеніла функція обслуговування, з абсолютним правом за її актуальним виконавцем на довільне її трактувавння.
З огляду на раз-по-раз, супроводжуючії державотворчі теорії, расово-євгеністичні й тп псевдодержавотворчі спалахи, окремо треба зауважити наступне,- жодним чином не відрікаючись від досягнень в генетиці, біохімії й тп, на загал, треба чітко визнати- сі теорії (у значній своїй частині) просто кричуще слабко аргументовані, й є направленими лише на інстиктивне сприйняття. Не завжди правильно повторюватись, але, ті ж самі, будь-які організми, виказують характеристично, абсолютно різноякісні показники своєї життєдіяльності (регенерація, приплод, врожайність, активність, розумові здібності,- будь що) виключно залежно від умов, заданими для них оточуючою системою координат. Не потрібно вчити літати слона, але потуги дискримінації по кольору шкіри, розрізу очей, статі, соціальному статусу й тп вторинним ознакам, є абсолютною несінітницею, навіть не зважаючи на те, що вона й проростає з беззаперечно необхідного кожному живому організму, інстинкту самозбереження.
Тож що ми маємо, зважаючи на вищеозначене? Приреченість на споживання недолуго-нежиттєздатних теорій, й абсолютно не проглядаємі перспективи?
Ні! Просто для позитивного вирішення будь-якого відкриваючого нові обрії завдання, поторібно, насамперед, правильно його означити, співвідносно до вже відомої перевіреної часом, системи оточуючих координат, й лише перевіривши правильність отриманих на виході результатів, через вирішення по тій же схемі аналогічних завдань,- рухатись далі. Щодо державотворення, то його багатовіково захаращена система координат, вже просто зачекалась великої чистки. Ідеал, гармонія, справедливість й тп глибокоефимерні, не тілько стосовно державотворення, поняття, мають бути не просто вичищені з нової державотворчої системи, як ті що ніколи не здатні перейти у практичну площину, їм має бути відмовленно навіть у займані місця державотворчіх ідеалогем! Най сими поняттями відають релігії!
Не пошук ефимерного, не спроби гарантування державою на основі химерних теорій, окремо означеного переліку переліку благ, окремо означеним колам,- прагнення до гарантування УСЕЗАГАЛЬНОГО ДОСТУПУ, усіх без вийнятку доступних для держави благ! Не нескінечне втручання у особистий простір, не намагання штампувати по протиприродним калькам непогрішну людину,- витворення сприятливих умов для природного розвитку як соціуму загалом, так й особистості, зокрема,- ось скелет нової державотворчої концепції! Лише перевірена часом доцільність- от що має стати новою державотворчою ідеалогемою! Лише в такому разі, ми отримаємо саморегулюючуюся, значно розвиненішу за попередні, систему, в якій постійна зміна (залежно від умов) технічних деталей, не просто не є пагубною (на відміну від ідеально-гармонічних концептів), а навпаки є центральною складовою теоритичної схеми!
Втім, яким б заманливим, й не виглядав означений концепт, треба ясно розуміти,- подаваєма нижче його ДЕТАЛІЗАЦІЯ (тіло нової державотворчої теорії), не претендує на досконалість, й є ні чим іншим, як лишень спробою осмислення вже набутого людством досвіду.
|
|
Додано: Пон 08 жов, 2012 16:35
ну поехали: мысли с трудом можно назвать твоими. Кун Цзи тут при чём? Гоголя/Гегеля тоже в сад. ОТКУДА НОГИ РАСТУТ? Востаннє редагувалось apollo в Пон 08 жов, 2012 17:02, всього редагувалось 1 раз.
Додано: Пон 08 жов, 2012 16:47
"Теория государства и права" от любого автора. "История политических и правовых учений" от любого автора. 1-й курс затрапезного юрфака. Жёвано-пережёвано. Без авторских вбросов, а нормальный анализ концепций. Познакомься для начала…
Ерунда. Государство вторично по отношению к социуму. Целью создания государства всегда было более эффективное перераспределение результатов совместного труда. В интересах изначально более сильной/активной, но обязательно уже сформировавшейся прослойки или части общества. Никогда "машина для принуждения" не пользовалась таким костылём, как интуитивный поиск. Протогосударства (это ваще тема для Нобелевской премии), а особенно на пике существования империи Древнего Рима подбросило "вольным" философам идею, служащую для единого, унифицированного и общедоступного существования такого пережитка как "рабовладение" в частично уже "демократическом" обществе… Теория Дэржавотворення – это дальнейшее развитие темы, которая сводится к одному постулату: "Защита собственности (средств производства)".
Бинго! Унификация понятийного аппарата "государство", "власть", "общественно-политический строй", "налоги" и пр. находятся в такой же зоне риска. Они всегда будут скорректированы в зависимости от: 1. заказчика детализации такой информации, 2. личности исследователя (субъективный фактор).
Для (даже частичной) реализации предложенного концепта есть только 1 возможность: забыть тысячелетний опыт существования человечества.
Додано: Пон 08 жов, 2012 16:54
Re: УКРАЇНА (Антиутопія)
Обознач задание! Обознач систему координат! Хоть свою, хоть Куна... А вообще:
А с чего взят тезис о том, что целью государства есть имеено написанное выше? всеобщий доступ закроет основной энергетический поток саморегулирующейся системы и приведёт её к коллапсу. Государство скорее должно устанавливать правила конкуренции.
Додано: Пон 08 жов, 2012 17:08
apollo 1-мя не влаштовують затрапезно пережоване кимось щось.
2- держава є продуктом розвитку соціуму. В сенсі розвитку людства держава є абсолютно первинна. У всіх животних є ієрархія, се й є соціум. Держава є вищою формою ієрархії. Якшо нема ієрархії- який нах переросподіл????? який спільний захист ??????? 3- метод тика є вічним 4- довільне трактування основа нинішніх практик
Додано: Пон 08 жов, 2012 17:11
1-Не пошук ефимерного, не спроби гарантування державою на основі химерних теорій, окремо означеного переліку переліку благ, окремо означеним колам,- прагнення до гарантування УСЕЗАГАЛЬНОГО ДОСТУПУ, усіх без вийнятку доступних для держави благ! Не нескінечне втручання у особистий простір, не намагання штампувати по протиприродним калькам непогрішну людину,- витворення сприятливих умов для природного розвитку як соціуму загалом, так й особистості, зокрема,- ось скелет нової державотворчої концепції! 2- cе авторський концепт доступ не є гарантією отримання блага
Додано: Пон 08 жов, 2012 17:13
я не претендую подаваєма нижче його ДЕТАЛІЗАЦІЯ (тіло нової державотворчої теорії), не претендує на досконалість, й є ні чим іншим, як лишень спробою осмислення вже набутого людством досвіду.
Додано: Пон 08 жов, 2012 17:38
Re: УКРАЇНА (Антиутопія)сколько на Земле до сих пор существует культур/общин/племён без государства? Много! Множество! До сих пор! Как это вписывается в теорию первичности?
Додано: Вів 09 жов, 2012 09:01
ну шо ж за йомайо ієрархія в стаді-громада-племя-держава - се суть одне й теж, просто різного ступеня розвитку. Для нинішньої землі держава- се суть вища форма. Якшо наприклад, людство заселить інші планети- вищою формою ієрархії цілком можливо стала б планетарна спільнота. Але на тепер- держава є абсолютно вищою формою ієрархії.
Додано: Вів 09 жов, 2012 09:02
Глава 1 Держава
Держава Державою є об.єднання достатньо великого масиву, більшою ачи меншою мірою, генетично, культурно, економічно пов.язних між собою груп населення, з метою збереження й примноження ними як своєї популяції загалом, так й додержавно набутого ними симбіозу духовно-матеріальних благ*, зокрема. При сьому, значні зміщення пропорцій в симбіозному тілі (тотальне домінування матеріального над духовним, й навпаки, диктат псевдодуховності над матеріальним) як правило, призводить до значних потрясінь (громадянські, ідеалогічні, расові, й тп війни й затяжні конфлікти; економічні кризи, й тп), або навіть й розпаду держ утворень. *Державними благами, є набір найрізноматніших забезпечуємих державою прав й послуг, які неможливо, або майже неможливо, отримати У достатньо якісному об.ємі поза соціумом. А саме,- захист від зовнішнього агресора- армія; захист від внутрішньої агресії- судочинство, поліція; забезпечення доступу до освіти, мед допомоги, тощо. При чому, чим розвиненішою є держава, тим більший набір тим більш якісних послуг тим більш широкому колу, забезпечує вона своїм громадянам. Перелік надаваємих державою благ не є незмінною величиною, й при успішному розвитку держав може поповнюватись, а при стогнації, відповідно зменшуватись. Інститут громадянства 1- Громадянином є всяка особа що отримала доступ до сього привілею за фактом народження, або формалізувала свої претензії на громадянство, через процедуру натуралізації. (Докладніше про натуралізацію в главі про держ міграційну політику). 2- Всі, пов.язані з данною державою фактом народження, або натуралізації батьків, неповнолітні* особи (діти), є носіями статусу неповного, тобто тимчасово обмеженого в правах й обов.язках, громадянства. 3- Всякій, як натуралізуємій так й отримавшій право претендувати на громадянство по факту народження, особі, має бути окремо роз.ясно, що громадянство держави надається лише в тому випадку, коли пошукач громадянства погоджується,- з повагою сприймати державну цілісність, єдину державну мову, традиції, історію й культуру данної держави. 4- Кожен громадянин має право відмовитись від свого громадянства, або через набуття громадянства іншої держави, або через інші доступні на данний час форми (Наприклад, через отримання тимчасового статусу). Всякий неповний громадянин, за тих чи інших причин, відмовившийся по набуттю повноліття, прийняти статус повноцінного громадянина, залишається у статусі- неповний громадянин, з одночасним позбавленням його будь-яких привілеїв й прав, в частині статусу стосуючоїся конкретно неповнолітніх. 5- Всякий громадянин в праві сподіватися отримати від держави якомого ширше сприяння у забезпеченні доступа до якомого ширшого переліку благ. В той же час, всякий громадянин має окремо означені обов.язки** перед державою. 6- Всякий громадянин ігноруючий або порушуючий обов.язки громадянина може бути як тимчасово враженим у правах, так й позбавлений громадянства безстроково. 7- Відносини громадянина й держави, мають формалізуватися через посередництво таких унікальних, засвідчуючих особу (й ширше її статус) документів,- свідоцтво про народженння, паспорт, податковий паспорт (трудова книжка), пенсійне посвідчення. За доступності відповідних можливостей й технологій, окремі документи можуть бути об.єднані у єдиний масив. 8- З метою сприяння підтримання й активізації родинних й традиціональних звязків, а також як безсумнівно підвищуюча державний авторитет, складова, в державним законодавством має бути передбачений статус закордонного громадянина. На отримання статусу Закордонний Громадянин може претендувати всяка довівша свою причетність до держави емітента (виїхав сам, виїхали пращури, члени родин (чоловік, дружина) виїхавших й тп), пройшовша окремо прописану процедуру набуття статусу (базові вимоги до натуралізовуємих), особа будь якого громадянства. Статус закордонного громадянина має забезпечувати його володарю окремо прописані права доступу до деяких надаваємих данною державою благ (наприклад,- вільний в.їзд-виїзд, право на освіту, право на пришвидшене отримання повноцінного громадянства й тп). За умови (з 25* річного віку ) регулярного внесення у загальнодержавний бюджет, суми, рівною за величиною податку на фізичну особу з офіційно встановленої на данний відрізок часу мін з/п, володар статусу отримує ідентичні з автентичним громадянином права, за виключенням виборчого права. *докладніше про означені статуси в главі д/а **Всякий громадянин держави є зобов.язаним- а- при загрозі, або здійснившомуся факті, зовнішньої агресії, по першому ж заклику, вставати на захист державної цілісності й недоторканості державної території (свяшенний обов.язок) б- не порушувати її правове поле, в частині її кримінального законодавства (вбивства, розбій, крадіжки й тп). Якими б, більш ачи менш досконало розвиненими, не були правові поля тих чи інших держав, історія засвідчує далеко непоодинокі випадки маніпулятивного інкримінування кримінальних злочинів політичним, громандським, й релігійним активістам. Відповідно, слід мати на увазі,- навіть при повній фактичній безпорадності, перемеленого державно-репресивною системою громадянина,- неадекватне покарання лише відстроковує й накопичує підняті репресованим проблеми, критичне ж накопичення подібних випадків є прямою дорогою ведущою до більшою, ачи меншою мірою, радикальних революційних змін, включно з можливістю державного розпаду. Мінімізувати подібну практику можливо лише через розвиток політичної системи. в- по набуттю 25 річного віку й до досягнення пенсійного статусу, регулярно вносити свій особистий вклад у загальнодержавний бюджет (мін у розмірі суми, еквівалентної величині податку на фізичну особу з офіційно встановленої на данний відрізок часу мін з/п. Держава 1.1 1- Державою є централізоване політично-економічне утворення, службовий апарат якого, здатен контролювати окремо означені кордони, з забезпеченням функціонування у їх межах, єдиного правового поля. 2- Держава може вважатися такою що відбулась, якщо на протязі життя 2 поколінь, БІЛЬШІСТЬ населення держави було об.єднане єдиною (домінуючою) мовою, традиціями* й схожим потрактуванням віддалених в часі (тою чи іншою мірою), історичних подій. * Домінуючою мовою й культурою держави можуть стати як мова й культура пасіонарної державотворчої меншості, так й при порівняно вищому рівню розвитку,- апосіонарної більшості (характерно для поліетнічних імперського роду держав). Для унітарних, виникаючих на базі споріднених родоплемінних союзів держав, мовна й культурна проблеми не є визначальними й актуальними апріорі. Безсумнівно являючи собою основний засіб державної масової комунікації, державна мова, разом з тим, виконує й ще одну надважливу функцію,- функцію державного оберіга. Мова не є чимось закостенілим й трансформується в часі. Зміна однієї державної мови на іншу, можлива лише під окупаційним впливом. Строки реабілітації мовного простору, можуть широко вар.юватися (від кількох десятків до сотень, років) в залежності від специфіки успадкованої ситуації. Остаточна втрата мови, або її неспроможність до повноцінного постокупаційного відновлення, означає смерть одного, й народження, або утвердження на тих самих теренах, іншого держ утворення з новітнім поглядом на історію, традиції, політичний устрій й тп, яке з плином часу, все ж не зможе не перейняти на себе, в залежності від ступеня його розвитку, ті чи інші компоненти спадщини попередників. 3- Держава не є раз й назавше усталеним утворенням. Держави народжуються, вмирають й трансформуються в часі. Територія й населення держав, приростають ачи маліють як внаслідок об.єктивних (зміна клімату, природні катаклізми й епідемії, вичерпання ресурсної бази й тп), так й суб.єктивних обставин (різного рівня виваженості зовнішня й внутрішня політика). 4- Держави поділяються на - моно, полі, квазі держави, а також держави змішаного типу. а- Моно державами, є держави більшість населення яких складається з однієї етнічної групи(Японія, фінляндія й тп). Утворення моно держав є або формалізацією наступної фази розвитку родо-племінних відносин, або відбувається шляхом обособлення споріднених родових груп(народу), в результаті розпаду більш розвинених держ утворень імперського типу. б- Поліетнічними (сша,індія,бразилія й тп), як правило є держави претендуючі на першість як в окремому регіоні, так й у світовому контексті, або ж є уламками колишніх імперій. Всі поліетнічні держави, рано чи пізно розпадаються на моно, квазі й змішаного типу держави. в- Державами змішаного типу є держави з яскраво виражним одним або кількома етнічними анклавами (Канада). г- Квазі державами (Монако, Люксембург) є абсолютно необороноздатні, штучні територіальні утворення, існуючі виключно завдяки домінуючій в регіоні політичній волі. Як правило, при поліетнічному складі, подібні утворення, схильні до розпаду (типу Бельгії, Швейцарії й тп) на етнічні компоненти, кожен з яких здатен відносно безболісно приєднатися до своїх метрополій. 5- Існування будь-якої держави, немислиме без підтримуючого її життєдіяльність державного апарату. 6- Всяка держава з тим, ачи іншим ступенем ефективності проводить зовнішню (забезпечуваєму представницьким апаратом й збройними силами), й внутрішню (забезпечуваєму виконавчою й судовою, спираючоюся на законодавчій й репресивний аппарат, владою), політики. Функцією зовнішньої політики всякої держави є- а- створення ефективного апарату відповідаючого за передбачення й попередження зовнішніх загроз (військових, ідеалогічних, економічних) а також за первинне на них реагування б- налагодження ефективної логістики (доступ до передової закордонної освіти, ноу-хау, природних ресурсів й тп.) в- надання якомога ширшої допомоги громадянам перебуваючим за межами метрополії Функцією внутрішньої політики всякої держави є- а- створення ефективного апарату здатного адекватно відповісти на зовнішні загрози б- забезпечення громадянам якомога ширшого доступу, до якомога ширшого переліку благ (захист життя, свобода совісті й слова, недоторканість приватної власності, освіта, медичне обслуговування, право на працю й вільне пересування, пенсійне забезпечення й тп) 7- Могутність держави визначається комбінацією могутності її збройних сил й економічного потенціалу, множеного на духовно-ідеалогічну основу.
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||
