Додано: Чет 07 тра, 2015 13:10
Но сначала мой пост до того, как я знал правду.
Монополия государства на насилие не является его священной прерогативой
В недавней очень странной и запутанной истории с якобы ограблением кассы регионаловской автозаправки и такой же странной истории, но уже с реальной перестрелкой и реальными погибшими и ранеными милиционерами и так называемыми грабителями, на мой взгляд, есть очень тревожный для всей страны звоночек.
Как постепенно выясняется, что так называемые грабители, возраст которых от 17 до 20 лет, были активными участниками Майдана достоинства, а также с оружием в руках защищали Украину от российской агрессии. В то же время милиционеры, по крайней мере некоторые из них, в своем недавнем прошлом были беркутовцами и лично принимали участие в преступлениях режима Януковича, пытавшегося силой, не останавливающейся ни перед чем, разогнать этот Майдан.
Возможно, у «грабителей» к этим беркутовцам был свой личный особый счет, ведь государство фактически взяло под защиту всех преступников и все преступления режима Януковича и, прежде всего, это касается всех событий, связанных с попытками этого режима утопить Майдан достоинства в его собственной крови.
Я не оправдываю действия юных мстителей, я просто пытаюсь понять, что происходит в Украине сейчас и может произойти в ближайшее время.
В 90-е годы прошлого века на экраны вышел прекрасный фильм Станислава Говорухина, который, к моему глубокому сожалению, ныне известен как ярый украинофоб и доверенное лицо кремлевского карлика. Этот фильм назывался «Ворошиловский стрелок», где главный герой, которого блестяще сыграл Михаил Ульянов, вынужден был поневоле восстанавливать справедливость и выступить в качестве карающей десницы, потому что государство отказалось выполнять эти функции по отношению к насильникам его внучки. Сейчас вся Украина изнасилована режимом Януковича и это изнасилование продолжается режимом Порошенко.
Кто возьмет на себя функцию следователя, прокурора и судьи, когда государство фактически защищает преступников, потому что само преступно, потому что все преступники и являются неотъемлемой частью государства, его плотью и кровью? Насилие всегда порождает насилие.
Легендарный Робин Гуд и реальный Степан Разин возникли не на пустом месте, как и Александр и Владимир Ульяновы и Борис Савинков.
Народные мстители, приверженцы индивидуального террора и революционеры появляются тогда, когда государство и общество больны, а Украина сейчас почти в коме.
Индивидуальный террор не имеет морального оправдания, но ведь и убийцы, против которых он направлен, также не должны оставаться безнаказанными.
Если бы кто-то из немцев в порядке индивидуального террора убил бы Гитлера, а кто-то из русских убил Сталина, какой вердикт, оправдательный или осудительный, вынесла бы история этому террористу?
Большевики отказались от индивидуального террора вовсе не по моральным соображениям, а только из-за его неэффективности, они перешли к террору массовому, гораздо более эффективному. Разочаровавшись в тактике одиночных эксцессов, они создали партию, которая, окончательно не отказавшись от террора индивидуального в случае необходимости, перешла к террору массовому.
Однако парадокс сознания и развития человеческого общества в том, что террористы очень часто вызывают к себе больше сочувствия, чем их жертвы. Лев Толстой, знаменитый своей теорией непротивления злу, как ни необычно бы это ни звучало для многих, в пору первой русской революции был склонен, если не безоговорочно оправдывать террор против представителей власти, то во всяком случае и не осуждал его без колебаний. Такая двойственность была непонятна многим его последователям, но тем не менее, он от своей такой позиции не отказался.
Другое дело, если мы говорим о праве народа на сопротивление угнетению. Оно может быть мирным или насильственным. Насильственное сопротивление насилию может быть в виде бунта или восстания. Оно приведет к революции, если в результате такого насильственного или мирного сопротивления изменится государственный строй.
Право народа на насильственное сопротивление зафиксировано во Всеобщей декларации прав человека, принятых ООН. Оно также есть в Декларации независимости США и конституционных документах многих других государств.
В преамбуле ко Всеобщей декларации прав человека прямо говорится: «необходимо, чтобы права человека охранялись властью закона в целях обеспечения того, чтобы человек не был вынужден прибегать, в качестве последнего средства, к восстанию против тирании и угнетения».
Таким образом, государство вовсе не обладает монополией на насилие, о чем постоянно твердят многие политологи и философы.
Перестрелка в ночном Киеве между «народными мстителями» и «палачами народа» открывает перед нами всю бездну пропасти, в которую летит Украина и остановить этот полет может только немедленная мирная революция. В противном случае она будет насильственной, а значит, кровавой, хоть и не бессмысленной.
А теперь о том, что случилось на самом деле!
Ремарка. Перепост, а не мой личный пост.
Ніякого пограбування АЗС не було, а менти першими почали палити!
Ніякого пограбування АЗС не було!
1. Віта Заверюха (Вітамінка) воювала в «Айдарі» з травня по жовтень 2014 року, після чого перейшла в полк «Азов», де, за нашими даними, була офіційно оформлена
2. Вона не приймала участі в перестрілці в Києві! Їй вміняють, що саме вона вивезла зброю, з якої ростріляли беркутів, і ліплять організацію терористичного акту.
3. Ніякого пограбування заправки не було, а реальна історія була наступною:
Хлопці сиділи вночі в якомусь парку, коли до них підійшли міліціонери з претензією: «Чого це ви, малолєтки, у військовій формі».
Пішло слово за слово, дітвора хоч і пояснили, що добровольці і, не дивлячись на юний вік, воюють вже не перший місяць, але на гонор теж відповідали гонором. Розмова загострювалась, поки один з ментів не проронив: «Так може ви і на Майдані людей вбивали?!» Коли сторони вияснили, що під людьми міліціонер мав на увазі беркутів, розмова почала набирати гострих тонів, поки не переросла у бійку. Під час драки одному з міліціонерів проломили голову і правоохоронці відійшли, а хлопці сіли у бус і почали відґїзджати, за ними почалась погоня. Міліціонери перші відкрили вогонь, внаслідок чого поранили одного з пасажирів бусу. Коли хлопці побачили пораненого побратима, то відкрили вогонь у відповідь, але, маючи більше професіоналізму, спрацювали більш результативно. Далі вже, як і в офіційній версії — поранений помер, інших затримали пізніше. А потім і Віту підхопили у звинуваченнях в організації теракту, а реальна провина — у вивезенні зброї, але ж це зовсім різні статті Кримінального Кодексу.
Вперше цю історію розповіли нам вчора знайомі СБУшники, які, на наше прохання, спробували вияснити, що там насправді відбулось.
Потім один зі знайомих нардепів підтвердив, що не знає реальної історії, але ще до того, як ми дізнались, що серед фігурантів Віта, йому вже розповідали, що офіційна і реальна версія подій вкрай відрізняються і ніякого пограбування заправки не було. І ось сьогодні нам ту ж саму історію розповів один з високопосадових міліціонерів.
Звичайно тут ще багато темних плям. І ми досі намагаємось у цьому розібратись.
Особисто я востаннє бачив Віту у серпні 2014 року, на похованні Вови Юричко, і не можу сказати, як вона змінилась за останні дев'ять місяців, але, коли дізнався, що вона є одним із фігурантів справи, то, пам'ятаючи її психологічний портрет, вже мав сумнів у офіційній версії. Дурі в неї вистачало, але направлена вона була у інші русла. В принципі, наскільки я знаю, і з Айдару її вигнали саме через те, що дах почало зносити плотно. Та ось якби мені сказали, що Віта посольство Росії хотіла підірвати і для того в неї було стільки-то МОНів і стільки-то тротилу, можливо, такого я би від неї ще і міг би очікувати. А з РПГ на мирний мітинг кидатись — в цей бік її дурь ніколи направлення не мала, да і у зброї вона добре розбирається, тому навряд би використовувала РПГ проти мітингу.
Це фото зроблено влітку 2014 року на блок-посту біля Металіста. Всю ніч йшов дощ, всі промокли, а Віта тільки вилізла з секретів і намагалась розбити на дрова ящик від БК. За пару годин Віта отримає свою першу контузію, спробувавши вистрілити фугасним снарядом з Д-30 без належного захисту. А потім тільки в Айдарі у неї буде ще чотири контузії, а скільки вона в Азові їх отримала, того мені вже невідомо. Звичайно, зарано вона на війну пішла. Не пам'ятаю, коли в неї день народження, але скоро, бо 18 років їй виповнилось прямо в Айдарі, ще до взяття Щастя, а це місто ми взяли 15-го червня.
То ж зараз намагаємось розібратись у ситуації, бо забагато незрозумілого. Але важливо, щоб, якщо вона і винна, то покарання відповідало реальному злочину, а не тому, який накрутять менти по накрученій історії.
Кирило СЕРГЄЄВ, голова «Товариства ветеранів АТО
uainfo.org/blognews/1430979789-novi-podrobitsi-vbivstva-berkutivtsiv-u-kievi.html
