Ми просто так скаржимось (за звичкою), чи ми дійсно бідні?

+ Додати
    тему
Відповісти
на тему
Макроекономіка України, розвиток регіонів і макроекономічні показники: індекс цін, платіжний баланс, експорт, імпорт, рівень промислового виробництва, ВВП, торговельний баланс і рівень безробіття. Політика, що межує з темою бізнесу та фінансів. Політика яка пов`язана з грошима - аспекти політики у грошовому контексті. Політекономія. Корупція. Хабарі.
  #<123456 ... 26>
Повідомлення Додано: Сер 24 чер, 2015 08:18

Re: Ми просто так скаржимось (за звичкою), чи ми дійсно бідн

І ще для тих, кому подобається впадати в крайнощі. От люди вкотре пишуть, що істина посередині:
Ми живемо в полоні двох міфів.
Перший полягає в тому, що ми ніби приречені на африканські злидні, все вже розкрадене й нічого, окрім подальшого зубожіння, на нас не чекає.
Другий – казка про надзвичайний потенціал і конкурентоспроможність: ось додати тільки якісного менеджменту та грошенят – і Україна матиме той важіль, яким зрушить світ. Якби останнє твердження було правдивим, економіка вже наповнювалася б закордонним капіталом, який не став би чекати Угоду про асоціацію, дорожніх карт та інших формальностей.
... http://m.tyzhden.ua/column/137349

Так, ми небагаті. Але й не бідні. І для того є причини...



  Banderlog написав:
  Bobua написав:
  Banderlog написав:
і це перемога? :lol:

Ваші думки в першій частині повідомлення – якісь зіжмакані(?), тому не знаю як коментувати, поки їх не розрівняєте ;-)
розжмакую
мене не влаштовує це
  Bobua написав:Так, нині в Україні працювати невигідно. Але є можливість не працювати й тратити валютн.заощадження за вигідним курсом.

1. я звик працювати й заробляти.
2. в більшості нема заощаджень.Тому вони приречені на злидні.

2) Це неправильно. Люди повинні працювати над собою. Вдосконалюватись. Боротись з нав'язуваною їм системою споживацтва і вчитись заощаджувати.
1) І це теж неправильна звичка. Бо праця має бути задля якоїсь розумної мети, а не за звичкою...

Опишу останнє докладніше. Бо саме воно є засадничою причиною об'єктивної бідності.

Нині працює (як у світі, так і в Україні) менша, мала частина людей. Вони виробляють товарів і послуг для всіх, бо продуктивність праці зросла неймовірно (особливо за останнє століття).
Напр., навіть в Україні, з її часто застарілими технологіями виробництва, працює по-справжньому ледь чи третина населення. І навіть якщо відкинути всіх "економічно неактивних", то й серед " активних" 20млн десь так 30% реально є безробітними (докладніше в статті в журналі УТ за 8/2012! назва (має знаходитись в інеті) "в Україні налічується 16млн зайвих людей". Зараз може й більше...). І всі живуть і навіть добре, бо скарги часто є надуманими.


Отже висновок 1: за сучасної продуктивності праці – тої праці на всіх не вистачає і працьовитість починає виглядати дивно.
Постають закономірні питання: навіщо малій частині людей працювати багато й годувати купу нероб? Який в тому сенс? Бо ж мова таки про обридлу працьовитість, а не бажану працелюбність. І чи не правильнішим буде поділити наявну працю на більшу кількість людей?


Кому ж таки вигідна ця нестямна працьовитість?
Це не можуть бути нероби, бо як свідчить життя і література, то жити на утриманні у когось — не привід для радості й гордості.


Чи могли б люди працювати менше (годин, днів...) і заробляти попервах менше? Так, щоби майже не зосталось безробітних. Щоби була конкуренція не лише між працівниками за місце, а й між власниками (частина з яких таки має бути пристойнішою, для чого потрібна дієва свобода підприємництва) за працівників.

Щодо конкуренції, то коротко але опишу, бо це важливо.
Уявіть, що всі люди які схотіли працювати – працюють. Ви приходите на роботу зранку, а там все вже погано: напр., з'явились зять, кум, брат, сват... начальника (олігарха). В суч.умовах конкуренція вже програна. В умовах повної добровільної зайнятості в країні Ви легко (не боячись безробіття! і це найголовніша складова успіху ідеї, бо цей страх неабияк використовують власники і напр., він кілька разів згаданий у плані "крєпость" за яким дтек зд. планувало захищати свій монополізм і надприбутки http://m.tyzhden.ua/Publication/135274 ) переходите на іншу роботу (місце завжди можна створити забравши кілька роб.хвилин у всіх працюючих). Там начальник є розумнішою людиною. Всі отримують плату відповідну здібностям і/або продуктивності (залежно він спеціалізації компанії). Всі задоволені. Такі компанії перемагають, розростаються, захоплють ринки. Самі йдуть в місця проживання працівників, замість змушувати їх з'їздитись до центрів. У світі потроху (а часу таки знадобиться, мабуть, багацько...) перероджуються/вимирають бариги, жлоби й горлогризи (напр., завдяки й цьому розпався совєцький союз, бо у ньому плинність кадрів призводила до вдвічі більших збитків, аніж страйки в зах.світі). Оплата праці працівників поступово зростає, бо жадібні керівники й олігархи теж поволеньки виходять з ринку. Одночасно людей привчають берегти Землю і споживати менше. Дотацій нема, соц. допомога мінімальна і призначена лише зовсім непрацездатним. От десь таким має бути "прекрасний новий світ" (навіть не знаю чому письменник Олдос Гакслі в однойменній книзі все попсував; і у "злочинній цивілізації" Роберта Шеклі лише наприкінці побіжно згаданий хороший варіант, обидві книги є українською)

Але є мала дрібниця: для вищенаведеного тре прагнути справжньої справедливості. А не традиційної (для себе рідного). Відтак, нині завадить те, що закон не дає можливості частково поділитись роботою з іншими навіть з власного бажання (тобто, віддати день-два, а не всі 5днів як то є при повному звільненні). Бо схоже, що нема сусп.запиту на правильніший закон і на справжню справедливість...
Напр.: от і тут http://news.finance.ua/ua/news/~/351534 людей (держслужбовів) скорочують на 20%, щоби підвищити зарпл. решті...


Тому продовжуємо працювати як прокляті (40годин або й більше?, повний рік...) й красти право на працю одне в іншого. Олігархи в душі жалісливі ;) (і розумні) тому хоч і стригтимуть люд, але – щоби той не вмер. Десь так, як описував в книзі "Ескадрон Милосердя" Петро Коломієць. І "якось воно та буде, бо ще такого не було, щоб хоч якось не було" ;) Єдино, що то якось негарно скаржитись на об'єктивну бідність, якщо самі ж і винні.

А якщо "пощастить", то Україна перейде (в цьому дикому світі надвиробництва всілякого мотлоху) до розряду країн в яких працівники "арбайтенять" і крадуть працю не одне в іншого, а в людей з інших країн (т.з. "відсталих"). І житимемо так само нещасно. І мо навіть не так довго, як нині. Напр.:
Японцям пропонують брати більше вихідних, щоб скоротити число самогубств

Японія пропонує своїм жителям брати більше вихідних і працювати менше годин на тиждень. Відповідний пакет законопроектів готується урядом з тим, щоб знизити кількість японців, які доводять себе до смерті від перевтоми на робочому місці.

Термін “кароші” – смерть від перевтоми – уже десятиліття як увійшов в лексикон японців, а уряд країни все продовжує боротися за те, щоб взяти контроль над цією проблемою. Вже збільшено кількість державних свят (до 16 днів на рік) і в середньому, кількість днів оплачуваних відпусток доведено до 18, але працюють японці, як і раніше, продовжують уникати відпочинку. В результаті, вже кілька років кількість зареєстрованих самогубств, причини яких пов’язані з роботою, щорічно не опускається нижче позначки в 2 тис осіб.

Все це підштовхнуло уряд країни в минулому році зробити активні дії. В результаті, пакет законодавчих ініціатив, оприлюднений на цьому тижні, стимулює японський бізнес скорочувати робочі години своїх співробітників і надавати більше можливостей для оплачуваних відпусток.

Цими нововведеннями уряд Японії сподівається скоротити частку співробітників,що працюють більше 60 годин щотижня, до рівня менше 5% до 2020 р. Для порівняння, в 2013 р показник сягав 9%. Ще одна мета пакету заходів – стимулювати японців використовувати більше 70% своїх оплачуваних відпусток.

За матеріалами bloomberg.com

http://news.finance.ua/ua/news/~/351243


Хоча я сподіваюсь, що переможе хоча б ісп., фр. підхід...



А втім, з іншої точки зору, то ми вже не втигли. Бо є передумови для наростання безробіття і в передових країнах світу також:
ЕКОНОМІКА 2012-06-05 09:20
Маркіллі Пол
Третя промислова революція: цифрові технології змінять виробництво до невпізнанності

...

але на EuroMold не експоновано жодного обладнання, що його обслуговують люди в робах. Зала за залою наповнені безліччю бездоганно чистого американського, азійського та європейського виробничого оснащення – неймовірно автоматизованого. Чоловіки й жінки обслуговують його, здебільшого сидячи перед моніторами комп’ютерів. Молотка на виставці ви не знайдете.

...

Змінюються також і матеріали, що їх використовують у виробництві. Наприклад, композиційні речовини – з вуглецевого волокна – витісняють сталь і алюміній у багатьох виробах: від гірських велосипедів до авіалайнерів. А колись виготовленням займатимуться не машини, а мікроорганізми, генетично виведені для такої роботи.

Усе на заводах майбутнього керуватиметься розумнішим програмним забезпеченням. Цифрові технології справлять не менш революційний вплив на виробництво, ніж на інші сфери, які стали цифровими, такі як офісне обладнання, телекомунікації, фотографія, музика, видавнича справа й кіно. Наслідки цієї революції не обмежаться великими виробниками; у них насправді з’явиться привід для хвилювання, адже більшість із майбутніх тенденцій дасть карти в руки дрібним та середнім фірмам і приватним підприємцям. Запускати нові продукти стане легше й дешевше. Нині вже створюються онлайн-спільноти, які пропонують 3D-принтування та інші виробничі послуги – щось на кшталт Facebook. І це новий феномен, який можна назвати соціальним виробництвом.

Дозволимо собі зауважити, що наслідки всіх цих змін сягнуть масштабів третьої промислової революції. Перша почалась у Великій Британії наприкінці XVIII століття – з механізації текстильної індустрії. У наступні десятиліття використання машин для виробництва (замість ручної праці) поширилося в усьому світі. Друга промислова революція зародилася в Америці на початку ХХ століття зі складального конвеєра, що започаткував епоху масового продукування.

Виробництво стає цифровим, і насувається третя велика революція. Вона дасть змогу випускати продукти в менших кількостях економічніше й гнучкіше – і вкладати куди менше праці завдяки новим матеріалам, абсолютно новим технологіям, таким як 3D-принтери та прості у використанні рОботи. А в інтернеті можна знайти нові спільні виробничі послуги. Цикл майже завершено – від масового продукування ми переходимо до набагато більш індивідуалізованого. Це, своєю чергою, не виключено, поверне деякі робочі місця заможним країнам, які давно втратили їх на користь тих, що розвиваються.
http://m.tyzhden.ua/publication/50466

Але я не розумію: як оте "менше праці" узгоджуватиметься з суч. перенаселеним світом і повсюдним нав'язуванням працьовитості (починаючи з дитячих казок).
От будуть, і вже скоро (і всюди) ті "неймовірно автоматизовані виробництва". Там працюватиме дрібка спеціалістів (починаймо шукати, куди приткнули свої дипломи гарвардів і єлів :-), бо відчуваю, що ті роб.місця будуть не для всіх). Але куди подінеться решта людства?

І мені таки дійсно цікаво: якою має бути частка бідних і безробітних (50, 70, 90, 99%...) щоби решта працездатних (працюючі) забили на сполох? Щоби з'явилось відчуття, що система нестійка? Чи для цього конче треба потрапити в ту групу "непотрібних" людей?
Ні, звісно ж безробітні не голодуватимуть (чит.книгу "Гладіатори за Законом" Ф. Пола і С. Корнблата). І у них навіть житло буде. Не найкраще (як-от супер-розумні будинки, бо такі будуть монополізовані і надаватимуться лише контрактним працівникам, і після звільнення їх одразу виселяють...), але терпиме (типу хрущиків... у покинутих районах...) та ще й безкоштовно ;-) Та власне вже й нині є якесь соц.житло в США для їхніх бідняків і навіть харч.талони, судячи зі статті англ.вікі про поріг бідності (16% населення =44млн.людей нижче порогу бідності, який у них на члена сім'ї становить ~5900$, а в перерахунку за паритетом.купівел.спроможності=2.25 на купівельну здатність доларів в Україні в ~2011-2013рр., ~ 2600$/рік; а станом на 15р. маю відчуття що коеф зріс аж до 4...).

Але от мені чомусь не хочеться щоби майже все суспільство було перетворене на якихось люмпенів. Незалежно від того в якій його частині (чи навіть за межами) доведеться жити. Бо відчуваю, що життя те буде незатишним, неспокійним...

Хіба зможе планета жити мирно, якщо значна частина її населення буде відлучена від сучасного життя? Навіть якщо те населення годувати й поселити в безкоштовне житло. От Ви як хочете квартиру:
• заробити й купити втридорога?
• чи купити за справедливу ціну біля місця праці?
• чи отримати її як милостиню в якомусь гетто для жебраків (як у вищевказаній книзі)?


Напр., якби от вже зараз почали продавати та ще й дешево термояд.генератори ("генератори Россі") і якби вже існував спосіб відведення зайвого тепла від планети (без зменшення рівня її освітленості), то навряд чи людству від того стане краще. Бо деякі нації можуть не схотіти вимирати мирно. Істерика Аль-Каїди і т.п., Московії (та ін. сировинних додатків) і їх ностальгія за середньовіччям вже очевидні. Чи розумно було би загнати відстаючих у глухий кут, обнуливши ціни на енергоносії? Так, вони швидко булькнуть на дно. Але кого потягнуть за собою? Бо, напр., Україну буде жаль... А без Землі то й зовсім кепсько...:
За словами Елбріджа Колбі, старшого співробітника Центру нової американської безпеки, «що успішніше стратегія компенсації збільшуватиме переваги США у традиційних озброєннях, то привабливішими їхнім суперникам здаватимуться стратегії ядерної ескалації».
http://m.tyzhden.ua/publication/138874



Втім, навіть все це враховуючи й обмірковуючи вже років зо три, я звільняюсь лише нині, коли до цього спонукає ще ціла купа чинників (долар, літо, надто короткі відпустки, небажана шумність на роботі). Тому припускаю, що справедливий поділ праці ще не скоро заполонить світ... Відтак миримось зі своєю об'єктивною бідністю — вона з нами надовго. І може це й на краще, бо що менше грошей мають пересічні люди, то менше шкоди вони можуть завдати довкіллю своїми нездоровими "апетитами". Бо якщо суб'єктизувати проблему, то "бідний не той у кого мало, а той кому мало".








  Yarik Shostak написав:Автор поста забыл еще коммуналку посчитать!

Такі да. :)
Жкп нині ростуть не слабо.
Але у мене на період жовтень13-жовтень14 сума зросла лише на 1%! :) відносно попереднього періоду.
Зате наступний рік має таки здорожчати втричі. Неприємно, але враховуючи зростання грв еквіваленту валютних заощаджень — терпіти можна (заплачу відсотками з майбутнього вкладу з грошей колишної дельти :)). Бо зрештою, перехід на ринкові умови — вигідний саме споживачам, а невигідний баригам типу курченків...
І якщо в минулі роки я мирився з гарячими батареями в теплі місяці, бо у вікна вилітали смішні власні гроші (про бюджетні доплати не думалось...), то нині я вже почав "війну" з теплопостачальником (це єдине на що не маю лічильників у квартирі...:(). Інфо-запит щодо регулювання тепла я вже відіслав листом з повідомленням. Якщо результат буде неналежним, то почну клеїти оголошення і повідомляти людям, що занадто гарячими батареями у них крадуть десятки грв у деякі дні... Далі не завадило б знайти якусь ГО, що зацікавиться темою зменшення надмірного теплопостачання до необхідного мінімуму.







  888ccc888 написав:
  Bobua написав:) Все дуже просто. Економити треба на тому, що дуже зростає в ціні. Серед вищеописаного, це напр., буде форма з її коеф 4.2... Треба шукати форму укр.виробництва, яка не мала будь-яких підстав для такого зростання, бо зарплати працівникам у 4 рази не росли... Або взагалі обходитись без монополізованої форми. І носити нормальний одяг за норм. ціну...
2) Іжа. Поясність: як вона могла вирости вдвічі. Як можна так багато з’їдати? Напр., нормою для людини є 2000 ккал на добу. Припустімо людина велика і їй тре 3000 ккал. На місяць це буде 91500ккал. А це 96 кг йогурту по 20 грв/кг = 1926грв. Це 27.5кг сиру по 90грв/кг = 2470грв. Розкажіть, як можна щодня з’їдати майже кг сиру??? Бо я колись їв його багато, але не настільки... Отже навіть якщо не купувати хліб (42кг на міс = 420грв == повне забезпечення їжею) олію (10.2кг = 250 грв == ВСІ енергетичні витрати людини-лісоруба на місяць) і т.п. дешевки, то в місяць складно з’їсти більше аніж на 2000грв.
А тепер найпідступніше питання: як Ви обходились 1000грв (або меншою сумою) на кожного(!) до того як їжа ніби-то "подорожчала" вдвічі? :? Бо 1000грв на їжу то було не так вже й багато в 2013р. Я у міських умовах тратив більше. Хіба-що в походах їв менше, але там особливі умови (їжу несу на собі, тому багато купувати не можна... буде надто важко).
Тому-то мені не віриться, коли люди кажуть про здорожчання в 2-3-4рази. І де ви берете гроші для оплати ТАКОГО здорожчання???
І взагалі, я вже наводив цитату зі статті "Прогодувати людину дешевше, ніж білого лебедя..." Там були реальні цифри щодо необхідного мінімуму на харчування viewtopic.php?p=762189#p762189

Простите, у вас есть дети?
Да форма - это СПАСЕНИЕ, Вы учитываете психологический фактор, что дети из более зажиточных семей могут позволтить одевать ребенка гораздо лучше. Я не хочу, чтобы моя дочь испытывала ущербность,зависть и т.д., ну не объяснишь ничего в таком возрасте, зачем прививать комплексы, тем более девочка. А так форма, она и есть форма
Школьная форма далеко не лучшего качества УКРАИНСКОГО производства - 2500, обувь покупали 2 недели назад 550 одни босоножки, а ребенку на лето нужно минимум 2 пары - это же ребенок! И в прошлогодних она не может ходить - дети РАСТУТ. 2 раза в год полная смена гардероба. Реально, возмите племянника или соседского ребенка и сходите хоть на троещенский рынок, хоть в секонд и оденьте его! Мои расходы на гардероб одного ребенка 10 лет увеличились в 2015 году - более, чем в 3 раза.
И да, на взрослых гораздо меньше идет денег, так как летние брюки используются 6 сезон (но согласитесь это не нормально)
Где вы взяли цифру 1000 грн. на продукты? Я пишу, что выросли траты в 2 раза, а пришлось отказаться от моих любимых лимонов, оливок, сыра (с плесенью)например
Живем в съемной квартире, и ДА! платим коммуналку. Переехали из двушки в однушку, заставили хозяйку поставить счетчики (частично за наш счет)
Пока выживаем, так как доходы позволяли откладывать еще в прошлом году. Сейчас тратится все до нуля.
И еще, простите, но калорийность ни есть здоровая пища. Ну нельзя считать только по калориям. А надо приводить еду к балансу - белки-жиры-углеводы = 1-1-4.Витамины и микроэлементы Белки должны быть полноценными, т.е.животного происхождения. В идеале обязательно в рационе должна быть красная рыба и морепродукты (хотя бы для ребенка) Скажите чем заменить отечественным аналогом? Фрукты и овощи должны быть отечественные, с витаминами.
С одной стороны наша картошка вроде бы дешевая, но клубника у бабок ДОРОЖЕ, чем в супермаркете.
Вот вам моя математика - в сезон клубника самая дешевая, которую я могу найти в Киеве(деснянский р-н) - 20 грн. Куплено 6 кг. на заморозку - 120 грн. плюс сахар 2 кг - 22 грн. Съедено еще где-то 6-8 кг. по средней цене 25 грн - 200грн. ТОЛЬКО на один вид ягоды за этот месяц с учетом заготовок на зиму - 340 грн. Не много, но это только один продукт, а если бы варили варенье, то сахар берется 1 к 1. Уже не варим.И так во всем.
Ни в коем случае не жалуюсь, выживаем как можем, пытаемся не заморачиваться, но по теме МОИ РЕАЛЬНЫЕ РАСХОДЫ увеличились в 3 раза. Приведите свои расчеты в деньгах пожалуйста, и на чем Вы экономите?

Для мене їжа коштує менше 2т (за власним бажанням). І так само у, щонайменше, 70(93?)% населення України (див у 1-му пов.) Але у них це вимушено. А в декого з них значно менше 2т! Вище я вже описував як ця сума формується. Причому нині я економлю менше, аніж в часи дешевого долара, бо сьогодні грв надлишки не цікаві. От чому я не повірю, що людина у скрутних фін.умовах тратитиме більше 2т на їжу для одного. Жаль, що не рахуєте витрати і не не знаєте які вони у Вас були в середньому в 2013 і в перші 5міс 2015 (зокрема по їжі). Бо зрозуміли б як то дивно: казати про подвійне зростання цін на їжу. Як у 2013 можна було обійтись (за власним бажанням) сумою 2000/2=1000грв на їжу??? НЕ ВІРЮ.
Далі. Якщо Ви нині тратите 2т на їжу (чи більше?), то додавши інші необхідні витрати (транспорт, жкп, одяг?, винайм житла?) можна мабуть вийти на рівень 3мін (~3600/людину) в міс. А більше 3мін на людину в країні має всього 7% людей! (див.перше повідомл.) Тобто, це не бідність... Це аж три рази не-бідність... І такі скарги якимось іншим словом називаються.

Втім, я здається розумію суть Вашої проблеми.
Це мабуть суб'єктивна бідність. Навіяна рекламою та ін. способами загону людей в надмірні витрати...

Крім вже розглянутого, ще напр., Ви написали дивні слова про "обов'язково в раціоні... Червона Риба!" Відкрию Вам велику таємницю... Це НЕобов'язково. Вас обманули. Більше того, я не впевнений, що така риба засвоється організмом людей, у яких сотні тисяч поколінь предків навіть не знали про існування такої риби! Відтак, в кращому випадку така екзотика нешкідлива (напр., для людей, звиклих до інших видів риби). В гіршому — розлад травлення і т.д.
Цікаву інфо про рекламу писав Беґбеде у книзі "99 франків..." (є українською). Не вірте рекламі... Вона вводить в оману...

Щодо дітей, то Вас знову обманюють. Елементарна логіка підказує що жива істота повинна споживати ресурси залежно від своєї маси*швидкості. Ви ж не будете ствержувати, що 3кг дитя рухається в 20 швидше(більше) за дорослого? Про причини надспоживання "дітками" гарно написав Бернард Вербер (ще один француз). Задумайтесь над цим:

←К оглавлению

Бернард Вербер – Империя ангелов

33. ЭНЦИКЛОПЕДИЯ

Материнский инстинкт. Многие думают, что материнская любовь – это естественное и автоматическое человеческое чувство. Нет ничего более ложного. До конца девятнадцатого века большинство женщин, принадлежащих к западной буржуазии, отдавали ребенка кормилице и больше им не занимались. Крестьянки были не намного внимательнее. Они очень крепко пеленали детей, а потом подвешивали поближе к печной трубе, чтобы им было не холодно. Поскольку уровень детской смертности был очень высоким, родители были фаталистами, зная, что у их ребенка лишь один шанс из двух дожить до подросткового возраста.

Лишь в начале двадцатого века правительства поняли экономический, социальный и военный интерес этого пресловутого материнского инстинкта. В частности, во времена сокращения численности населения начали понимать, что это происходит из-за того, что многие дети недоедают, с ними плохо обращаются, их бьют. В перспективе последствия могли быть очень тяжелыми для будущего страны. Стали уделять больше внимания информированию людей, профилактике, и понемногу прогресс медицины в области детских заболеваний позволил родителям вкладывать все больше привязанности в своих детей без боязни их преждевременно потерять. На повестку дня был выдвинут «материнский инстинкт».

Постепенно появился новый рынок: памперсы, соски, детские горшки, искусственное молоко, игрушки. По всему миру распространился миф про Деда Мороза.

С помощью массированной рекламы детская промышленность создала образ ответственной матери, и счастье ребенка стало современным идеалом.

Как это ни парадоксально, но именно в тот момент, когда материнская любовь проявляется и расцветает, становясь единственным неоспоримым чувством в глазах общественности, дети, став взрослыми, постоянно упрекают своих матерей в недостаточном внимании к ним в детстве. А позднее они выплескивают у психоаналитика свои горечи и обиды по отношению к родительнице.

Эдмонд Уэллс.

«Энциклопедия относительного и абсолютного знания», том 4


←К оглавлению

Вверх

Далее

(наведите мышь)
МЕНЮ



Щодо сумнівних ягід за великі гроші. Щодо дорогих дит.таборів. Це все проблеми одного порядку. Бо є безкоштовні ягоди в необмежених кількостях. Навіть там, де заготівельники намагаються зібрати побільше. Ягоди просто сміються з їхнім жалюгідних зусилль. :) З березня-квітня (перемерзла і від того смачніша брусниця, шипшина), ціле літо (всякі), і по вересень-жовтень (чорниця, ожина, суниці другої черги :)...) Миті Дощами й сушені Сонцем. 100%органічні ;)
І є величезний праобраз таборів — Природа. Потрібні тільки спорядження (а от воно таки дійсно подорожчало, слідом за доларом...; втім у людей мають бути сільські корені, а там спорядження не потрібне) і бажання мандрувати. Яке нині зветься "активним відпочинком" і є суттєво здоровішим способом життя і відпочинку за будь-які сучасні...
Тобто, тут мова вже про третій вид бідності, зумовлений чи то страхом чи хто зна чим... Але хто вам всім винен...
Bobua
Аватар користувача
 
Повідомлень: 1942
З нами з: 24.08.10
Подякував: 111 раз.
Подякували: 135 раз.
 
Профіль
3
Повідомлення Додано: Пон 13 лип, 2015 14:11

Bobua Як чудово і влучно розписано, додати дійсно нічого...
anya96mv
Аватар користувача
 
Повідомлень: 13
З нами з: 13.07.15
Подякував: 0 раз.
Подякували: 0 раз.
 
Профіль
Повідомлення Додано: Чет 17 вер, 2015 15:45

  anya96mv написав:Bobua Як чудово і влучно розписано, додати дійсно нічого...





Нє, нє, нє, ще трошки допишу ;)



Непереконлива бідність.

Отже, з суто макроекономічної точки зору (ВВП! + паритет!), як я вже наводив цифри й розрахунки вище -- нема підстав говорити про якусь явну бідність українців навіть порівняно з зах-європейцями. Так, у нас людність більше зсунута до порогу бідності. Але сам поріг можна вважати співставним (навіть завеликим(!) як для країни, що так мало виробляє).

Але враховуючи те, що така точка зору зустріла позаМатематичні незгоду й спротив (бо характерно, що будь-хто не намагався обґрунтовано спростувати цифри... чомусь;), то отже відповідь на питання тре шукати в філософії.
Що ж таке бідність?
Напр., Андрій Ворон казав: „бідний не той у кого мало, а той кому мало”. Тобто, можна припустити, що відчуття бідності в суч.світі майже суто суб'єктивне...
Втім, за цим критерієм запросто може назбиратись 7млрд бідняків... ;)
Хоча ні. Мабуть 5-6млрд. Бо от, напр., індуси. Яких вже майже 1млрд зд. є. Бідні і за міжнародними, і за будь-якими іншими мірками. Їхня влада зробила величезний коеф.паритету (~3.7), мабуть щоби індуси побачили як мало $ заробляють, вжахнулись і відчули свою бідність. Не допомагає. Бо схоже, що самі вони не вважають себе бідними і відтак плодяться як скажені. Мо навіть таким способом (цікава постапокаліптична книжка; є українською і в інеті):
„Робер МЕРЛЬ
МАЛЬВІЛЬ
... Тома, в Індії є каста, в якій, наприклад, об’єднуються п’ять братів, щоб одружитися з однією дівчиною. Ці брати і єдина жінка створюють сім’ю, яка виховує дітей, не дошукуючись, від кого вони. Там вдаються до цього, бо кожен брат неспроможний сам утримати свою сім’ю. Їх штовхають на це злидні, ...”

Але погляньмо на факти тверезо. Француз просто не розуміє специфіку країн третього світу. Втім, він не винен. Навіть ми, мабуть, не до кінця те розуміємо (цитату про Індію я вже давав в першому пов. і сам тоді дивувався). Думаю, насправді все описане має дещо інше пояснення... У суч. світі більш-менш розумні люди (які при цьому вважають себе бідними; як от українці й багато інших націй) майже або взагалі не розмножуються (з безлічі міркувань, десь отаких: житла нема або не таке як треба, машини нема або замала для дитятки, нема грошей на дит.харчування [цікаво, що їли дітки років сто тому... ;], підгузки дорогі і дит.одяг від паризьких дизайнерів -- теж дорогий; і т.д.) Тому то мені здається, що індуси (зокрема й і вищезгадані п'ятеро хитрих, що вбили двох зайців одним пострілом: і зекономили, і з німфоманкою впорались не дуже себе виснажуючи...), деякі африканці і т.д. не вважають себе бідними (бо ми не маємо право вважати величезні давні нації всуціль алкоголіками, наркоманами й дебілами [це ті земляни, у яких діти з'являються рік за роком випадково, незаплановано й не мають що їсти...] У індусів все продумано: що більше дітей зробимо, то більше з них (найздоровіші) доживе до зрілості (частина вмирає без лікування) й краще утримуватимуть нас на старості... Десь таке пояснення плодючості в країнах третього світу читав у Альберта Гора. Індусам, щоби зрозуміти що вони бідні, потрібні краща освіта й "тілі-візор". Їм має хтось розказати, що жити краще аніж жили предки -- недостатньо. Тре жити багато-багато краще ;) І ще тре боятись ГМО (навіть якщо воно вже всюди...)
Подібна ситуація, напр., і в Конго (чит. однойменний роман Майкла Крайтона). Там найбіднішими є племена недавніх людоїдів. Вони й донедавна, в неврожайні роки, повставали й ходили в сусідні області... На "обід". І влада їх винищувала з застосуванням суч.зброї. Хіба це гуманно? А от якби їм донесли думку про бідність і вони б перестали розможуватись, то вимерли б тихо й мирно...
Так і у всьому світі мабуть. Найімовірніше, олігархам загалом вже і невигідно мати надмір раб.сили (хоча Уілбур Сміт писав навпаки), бо виробництва вже можуть бути майже повністю автоматизовані (чит. у попередніх пов., зокрема 1-ше на 4-й сторінці про третю пром.революцію). А отже є підстави думати, що зменшувати населення Землі – новий план світової влади. Якщо застосувати формулу „одна сім'я = одна дитина” то з 7млрд людей років за 500 (20поколінь? кожне з яких буде вдвічі меншим за чисельністю; за 100 років зменшення в 2^4=16разів) зостанеться десь так 7 000 (сім тисяч!) людей (=7млрд/(2^20), тобто 20разів натиснути на знак =, щоби відбулось 20 ділень). Були, зд., новини, що китайців вже до цього привчили (мо поміг і коеф паритету =3 в минулому) і вони не хочуть повертатись до багатодітних сімей...
Ось так от просто, цивілізовано олігархія може розчистити планету для себе (Земля буде як Солярія, описана в "сталевих печерах" Айзека Азімова – величезні маєтки, купа роботів, і один, макс. два власники кожної "латифундії", які насилу терплять одне іншого). Без усіляких дикунських методів і потворних масових вбивств легко можемо досягти такої деградації ;)...
А отже панове -- відчуття бідності в якісь мірі навіть і корисне (от халепа, а я проти нього пишу..., чи ж не зіпсую я собі „карму” цією темою..? тре хоч трохи підправити... даю установку: ви всі бідні-бідні, дуже-дуже ;)), бо призупиняє зростання населення планети, а отже зменшує і ризики екологічної катастрофи (можливої, якщо врахувати непомірне зростання апетитів людей). Тому навіщо нам нарікати на відчуття бідності? ;) Тим більше, що в Україні нема сенсу те відчуття роздмухувати (приріст населення і так був від'ємний), а отже навіть з цієї точки зору можливе або зростання зарплат (+цим будуть додатково "пострижені" власники помірних заощаджень) або якийсь інший метод заспокоєння (напр., "тілі-візор" + зниження якості освіти?), щоби люди не запанікували від надмірного відчуття "бідності";)

Тому шукаю далі... Кого ж можна вважати бідним?
Ще такі книжки про це кажуть:
„Ігор РОСОХОВАТСЬКИЙ
ГОЛОВНА ЗБРОЯ (1979?)
...
Кажуть, що справді необхідне – це те, без чого не виживеш. Дурниці! Марія визначила б необхідне як те, що має більшість людей. Якщо ти не маєш цього, життя видається потворним. Ти починаєш заздрити одному, другому, третьому... Ти втрачаєш спокій, повагу до самого себе. Заздрість з одного боку ганебне почуття, але з другого – сильний стимул. Вона підганяє, квапить. Без заздрощів можна задовольнятися дуже мізерним і поступово опуститися до рівня тварини. Людині необхідно бути «не гіршою за інших» – і в цьому криється безжалісний, але глибокий зміст. Людині необхідно мати те, що мають інші. ... ”

Ось так-от. А в повісті „Джерела” (1988??) цей автор ще додає:
„...
– Якщо вже ви заговорили про головне питання... Були, приміром, демократії, які допускали разючу нерівність своїх громадян. Вони дійсно надавали можливість особистості розкритися повною мірою і принести якомога більшу користь суспільству. Воно нагромаджувало величезні матеріальні блага і розподіляло їх. Але чи були такі системи тривкими? Ні, ні і ще раз ні! Адже суспільство складається з окремих осіб, співгромадян. А людині, громадянину, важливо не просто мати якийсь там, нехай навіть більш-менш задовільний прожитковий мінімум. Набагато важливіше – точка відліку. Вона для кожного у формулі: «Я не гірше за інших». Отже, людина може погодитися жити гірше, бідніше, але щоб його сусід, його співгромадянин, не жив краще за нього. Так людині спокійніше, затишніше. Тому-то значно тривкішими за демократії виявлялися такі диктатури, де чітким еталоном норми визнавався диктатор – особистість, як правило, зовсім не геніальна, а посередня, близька і зрозуміла будь-якому членові суспільства. На таких принципах будувалися цілі імперії і існували століттями, чуєте, століттями! Саме такі системи потрібні зараз, коли наш світ роздирають протиріччя! ...”

Хоча це (навіть з уст негативного персонажа) схоже на спробу виправдати існування срср... :(, але й дійсно можна припустити, що пересічна людина в Україні на нашому рівні бідності (1234грв/міс) маючи в еквіваленті лише ~50% (і то вже з врах.коеф.паритету звісно ж!) від рівня бідності „золотого млрд” -- вже звірітиме від люті. Мовляв, "чого усьо так несправедливо?" :). А якщо до цього додати нерозуміння коеф.паритету навіть людьми з вищою освітою (неекомічною)... Та й економістів мабуть злить думка, що хоч "золотий млрд" і не живе вдома набагато краще (див.у пов.#1 цитати зі статті економіста), але зате має можливість вільно й дешево подорожувати світом (у якому витрати на життя в 2-3-4рази менші в абс.показниках). І мало хто буде роздумувати над тим, який малий % того зол.млрд користується такою можливістю (більшість мабуть просто не вміють економити й можливо так само не знають про коеф.паритету і дешевизну за межами країн золотого.млрд).
Та й взагалі, маю таке враження, що людина, яка вже почала себе (бідну :)) жаліти -- зовсім втрачає здатність до тверезого мислення. Напр., я не автомобіліст і маю вельми розмиті уявлення про ціни на бензин і т.п. Але я відчував якесь безглуздя, коли зростання цін на пальне викликало зойки у оточуючих -- типу „зараз все подорожчає”... І найдивніше було таке чути від інженерів! Я думав так: в крамниці є йогурти з різних куточків країни, а ціни однакові. Отже, якщо машина перевозить 5000кг, по 10грв/кг, то на тлі цих 50 000грв зростання ціни палива на 5грв/літр (?=100грв/100км) дозволить перевезти товар на 500км аж за додаткові 500грв == 1%ціни товару! Цілий один відсотище інфляції! ;)
От чому навіть автолюбителі, замість виконати подумки такі прості розрахунки, натомість починають мало не з насолодою уявляти собі те, як ціни зростуть в 2-3-4рази? (цифра залежить від фантазії крикуна ;)) І розмірковувати: "яким же важким стане життя вже завтра..." ;)
З пас.первезеннями дещо інакше. Навіть не знаю який % палива у ціні проїзду, бо відстані малі, а автобуси перевозять малу суму (напр., 5...8грв*10...50людей). Але цікаве явище: при ціні 5грв автобуси були переповнені (в години пік). Після зростання ціни до 8грв майже завжди можна було зайти й сісти (2міс тому, поки я ще працював)... Цікаво :) Може не я один вирішив, що працювати нині невигідно, тому й впав пасажиропотік? Але таки краще їхати за 8 як людина, а не за 5 як худоба...


Повертаючись від філософії ближче до статистичних і макроекономічних показників.
Всю піраміду Маслоу досліджувати нема потреби. Бо якщо людина сита й зігріта, має безліч книг і можливість їх читати, то як можна її вважати бідною у світі де й досі люди вмирають з голоду? (щодо інтелект.потреб: безліч вже є ел-книжок навіть і без копірайтів, тому потреба читати -- витрат майже не зумовлює, навіть на ел.енергію, якщо читати на мобілці).
Їжі потрібно 2000 кКал на добу. З них 1.1*масу.тіла/1000 =~ 80грам білку (це, мабуть, при активному, рухливому житті).

Як я місяць жив у подвоєній бідності (0.5*прож.мін), але чомусь не страждав :)
Після тривалого, місячного відпочинкого походу (день йти ~ день відпочивати) влітку я знову переконався, що зовсім небагато грв треба для повноцінного життя. Пішов у похід Карпатами. Але район для якого я взяв карту виявився дещо біднуватим (за нечисленними винятками). Тобто, в крамницях нема не те що йогурту, а й навіть тверд.сиру; гарантовано можна купити хіба що горох, цукор, хліб і мабуть олію; вівс.пластівці; можуть бути, а можуть і не бути сир косичка (але ж і рідкий дим їсти не хочеться) і кепська ковбаса за 60-65/кг (рідко коли дорожча й краща); а пряники, печиво, цукерки, морозиво... я похідною їжею не вважаю (як не вірите, то спробуйте на таких харчах хоч тиждень походити...) та й взагалі -- хіба то їжа, а не отрута? Як наслідок: навіть не економлячи і навіть по завищених цінах (дивно, але в бідному селі ціни товарів більші аніж у багатших місцях...; і за що така несправедливість?) потратити в місячному поході вдалось не більше 1/2 т.з. "прожиткового мінімуму" (і саме тому правильна назва його назва мала би бути „рівень бідності” як то є напр., в амер.вікі). При цьому почувався зусебіч добре.

Проста бідність (=1 прож.мін.)
Наступного місяця я натрапив на багатші села і мав змогу частенько в них заходити. Відтак вийшов аж :) на 90% "прож.мін." Але я таки не уявляю як перевищити той прож.мін у поході. Дорога їжа зазвичай швидкопсувна (а за відчуттями -- то ще й шкідлива для здоров'я і якщо в стародавні часи людину вбивало місячне споживання самого лише вареного м'яса(?), то нині з суч.синтет."м'ясом" думаю вистачить і пів-місяця). Похід не може щодня проходити через село (та ще й багате). Так само не можна спинятись на дні відпочинку від походу ближче аніж в кількох км від насел.пунктів (бо єдина справжня незоучність [небезпека?] в походах -- інші люди, і їх діти передусім). А отже неминучими є епізодичність у відвідуванні крамниць і вживання в їжу круп, цукру (без нього дикі ягоди „не йдуть” ;)), а це все різко тягне витрати вниз... Хоч убийся, а потратити увесь "прож.мін." не вдавалось... ;)
Крім того, характерною особливістю є те, що ~подвійне зростання витрат не забезпеяує подвійне зростання "споживчої цінності"... Бо якщо крупи, цукор і т.п. мають ~однакові смакові характеристики (майже незалежно від ціни й виробника; йому складно зіпсувати такий простий і дешевий товар якимось домішками). То дорожчі товари -- то диявольська вакханалія і результат боротьби виробника з законом і моральними нормами. Маючи великий вибір (як от в "супермаркетах") можна зрештою вибрати якісніший товар від пристойнішого виробника. А от в мандрах кожен закуп дорогої їжі ніби лотерея... Може пощастить. А може вони домішали в ковбасу тертої цегли (як то було півтора століття тому) або ще чогось гіршого і з вельми складною хім.формулою... Крім того, сільські крамниці -- то окрема сумна тема. І вони явно показують, що й на продавця треба вчитися... Бо якщо покупець звик до чіткої і якісної роботи якоїсь "дочки" зах.торг.мережі (можна знайти якісні товари і навіть по вигідних цінах; самообслуговування, а отже й можливість оглянути товари зблизька і вибрати найвідповідніші; відсутність прострочених товарів; наявність не лише ціни, а й вартості за кг чи л; відсутність ризику обважування і т.п. приємності), то в сільській крамниці дещо страшнувато брати швидкопсувну їжу, а тим більше нарізану. У них дивовижні уявлення про термін придатності! А прострочений товар просто повертають на вітрину... хай ще полежить ;) Мабуть чекають на покупця, що не зможе прочитати... І от ніби й хочеться потратити більше грошей, а зусебіч лячно... А якби були товари з повною інфо від виробника (дати, маса), то купував би багато (от в Метро є бруски сиру на пару кг; жаль, що таких майже нема в селах, лише раз побачив і купив 1кг сирну кулю)...
Отже, можу припустити, що відчуття бідності в людини формує також і надто часте відвівування крамниць (особливо великих). Недарма в тематичних статтях часто пишуть: ходити туди з переліком необхідного, й ходити ситим! А от ще й моє ноу-хау: ходити не частіше аніж раз на 3-5-7 днів... І вже будете небідні ;)
Більше того, їжа яка коштує менше порогу бідності чомусь краще сприймається системою травлення. Живіт у мене не болів всі два місяці походу. І лише вдома чи то від переїдання, чи від не зовсім здорової їжі (смажена, тушкована..?) я згадав, що буває відчуття важкості в шлунку. Електронні ваги кажуть, що з походу я повертаюсь "здоровим" (завжди втрачаю кілька кг). І знадобляться місяці суттєвіших витрат на їжу (хоч це і складно при такій дешевизні, напр., буряків3, картоплі4, помідорів5грв...), щоби набрати ті кілька кг і щоби ваги сказали, що я "жирнуватий", хоч і не уявляю де вони той жир знаходять :)

Чому ж я не почувався знедоленим ;) живучи нижче (і суттєво нижче) "прож.мін"?
Хоча в першому шматку походу було кепсько виявити, що поїдання чорниць у вел.кількостях погано впливає на рот і зуби (обпікає їх кислотою чи щось таке). Але надалі я почав купувати цукор і перейшов з простої джерельної води на свіжовичавлені нектари (чорничний, малиновий, ожиновий і навіть брусничний і яблучний спробував, хоча ще рано; до речі, я нині вже не вірю, що можуть існувати 100% соки [які можливо було би пити й не вдавитись!] зі справжніх, природніх плодів... хіба що з якогось гмо типу "водяна бомба"). Невже саме пів-літри ягід в день (причому, всі [крім чорниць-брусниць] -- з крупними зернятами і їсти їх неприємно навіть після вимивання кислот :() + цукор робить бідне життя солодким? ;) Бо чомусь і проста вівсянка і навіть суха, приправлена щонайбільше цукром, здається цілком достатньою для життя. Диво :) Чи може мене аж дуже гріла (підсвідомо?) думка, що витрачаючи мало я завдаю менше шкоди Природі (бо менше засмічую своїм енергетичним слідом довкілля [2000кКал = лише 2.33кВт-годин, що ніби-то й небагато {хоча й не віриться що 40%енергії використовує мозок..., причому на отих свої сумнозвічних <10% завантаження}, але ж для виробництва тих кКал в їстівному вигляді витрачають купу енергії і природніх ресурсів, тому можна вважати, що 1 витрачена грв = 1 розсіяний сміттєвий кВт...] Бо ж і дійсно: що більше людина витрачає грошей і що більше їх циркулює в фін.системі перетворючись на безглузде споживання (понад всяку розумну міру), то більше обслуговуюча промисловість загиджує Планету (землю, воду, повітря...). А в умовах коли не існує дієвих методів відводу зайвого тепла від планети, то навіть термоядерна енергія (генератори Россі справді діють?) не вирішить проблему. Так, тоді буде чисто, бо розщеплення як завгодно токсичного сміття можна виконувати в плазмовій камері. Але як бути з температурою повітря? Те, що нині помилково називають глоб.потеплінням, Майкл Крайтон вважає (книга „держава страху”) просто техногенним розігрівом величезних міст. І я з ним загалом згоден (вимірював нічну температуру в лісі на відстані 1 пішої години від Києва – було набагато холодніше аніж у місті). Але як і де працювати й жити якщо необмежена енергія ще більше розігріє міське пекло (на всю весну-літо-осінь)? Крім того, дешева термояд. енергія зробить непотрібними нафту, газ... А біда в тому, що деякі відсталі сировинні країни мають навіть ядерну зброю. От як вони відреагують, якщо у них перестануть купувати енергоносії і зовсім позбавлять нафтодоларів..? Зобидяться ж нещасні. Вони ж не зрозуміють, що розвинений світ їм будь-чого не винен (так само як і ми цього зд. не розуміємо). Ні грошей. Ні сучасних засобів виробництва. От і почнеться бідність. Люди масово почнуть верзти всіякі дурниці про світову змову проти них, проти таких білих і пухнастих. Почнуть домагатись від влади чогось химерного, типу "превентивний ядерний удар". А що робити владі? Вона ж боягузлива. І навіть якщо не хотітиме такого (маючи накрадені млрд і майно в точках удару), то чи зможе керувати ситуацією? І куди скидатиме зайву пару? (саме для нас це питання важливе...)

Ближче до теми.
А може причина невідчутності навіть офіційної бідності (в походах) полягає лише в тому, що я не мав кому заздрити? (див. вище у Росоховатського) Бо й дійсно: порівняно з ким я міг почуватись бідним (у поході влітку)?
Селянам заздрити неможливо (застарілі на століття знаряддя праці і, як наслідок: важка, виснажлива, низькопродуктивна а отже й малооплачувана праця; саме тому при підрахунку реал.рівня безробіття в країні 6млн селян інколи називають прихованими безробітними, внаслідок чого нині матимемо сум 8?млн/21?млн.працездатних =38?%реал.безробіття в країні...)
Але й жителям перегрітих міст я теж не міг заздрити. Особливо коли в горах температура перевищувала 20град.Цельсія і я лежав десь в затінку на прохолодній землі, пив нектар, читав книжку... Як я міг заздрити нещасним, які за ~222$/міс працюють в пеклі (температура понад 30)?
Якби я бачив якихось багатих мандрівників (з шерпами або з в'ючними тваринами, або й з безшумними антигравітаційними пристроями), то й сам би так схотів... Але ж в Україні таких зд. нема...
Може заздрити людям, які все літо просиділи біля кондиціонера, але заробили купу-купезну $ і трошки обросли звичайним жирком й будуть тепер ходити на "фітнес"? Але скільки таких людей? Та й зрештою: чим неперервне життя (праця, відпочинок, фізична активність) в синтетичних умовах (навіть прибуткове) краще за життя серед Природи? Бо от мені спати під тентом (800грам) краще аніж спати в наметі (1200грам) не лише через економію маси наплічника, а ще й через неповторне відчуття живого килима навколо. От напр.: поверну голову направо -- кущики чорниць; наліво -- квітка (жива). В наметі навсебіч був би пластик... Не те... :( Відтак і в готелях, мотелях, пансіонатах... відпочивати не хочу, а тим більше за гроші...
Можна було би подумати (слідом за Росоховатським), що я заздрю диким тваринам :) Але ж ні. Життя у них важке. І хоч вони можуть мігрувати в теплі краї (не зважаючи на кордони), але суто людська можливість зайти серед походу в крамницю і витратити той ніби-то убогий (30$; 60$) прож.мін. неабияк полегшує життя. І хоч можливо ночувати і в снігах навіть людині (є теплі спальники), але мені таки жаль зимуючих тварин: ноги грузнуть в снігу, сісти або лягти не можна бо холодно/мокро, та й мерзнуть вони мабуть...
Так само я не можу вважати, що колись життя було кращим за сучасне, бо саме нині, саме в останні роки у людини з’явилась унікальна можливість мати у маленькому 100-грамовому пристрої мільйони книжкових сторінок (1кБ текст.файлу в зіп архіві ~ =1 сторінка), кілька днів музики, карти місцевості та ще й супутниковий приймач... Свій смартфон я купив років 5 тому. А ще років 10 назад таких зд. і не існувало...
Заздрити людям майбутнього, які матимуть ще досконалішу техніку й похідне спорядження? Зокрема й акумулятори, заряду яких вистачатиме на рік :) Ні. Це вже був би перебір завидющості... ;)
Заздрити людям минулого, які ніби-то колись жили повно й гармонійно? Теж не вдається, бо відома, записана історія такого раю на Землі не підтвержує. А якщо колись таке чудо й було, то воно програло. Злу? Якщо й так, то зло виглядає немічним ;) Нині життя надзвичайно легке й просте. І потребує (при тверезій оцінці необхідного) мін.витрат часу на працю і т.п... Недарма Майкл Крайтон у книзі "держава страху" писав, що людей нині вже навмисне залякують (терористами, безглуздими війнами, надуманими еко-проблемами...), щоби не подумали ніби живуть у раю ;)
Отже, або то я просто недостатньо заздрісний (хоч і не помічав за собою такого ;)), або заздрити й справді нікому... Тому й сталось так, що не відчув бідності навіть живучи під її офіційною межею...
Та й навіть якщо розширити поняття бідності з грошей на щось більше, напр., на інтелект, то й тут лише на перший погляд хочеться геніальності. Бо хоча, здавалося б, і приємно було би бути генієм (саме генієм, а не вузьким спеціалістом, який, за словами Ортеги-і-Гасета є "ідіотом у широкому значенні цього слова"). Але яким є середовище існування справжніх, різнобічних геніїв? Що їм читати, слухати, дивитись? Бо напр., мені (не генію) стало не зовсім приємно читати книги суч.якості, після того як я почистив і вдосконалив свою мову ретельно (зі словниками) переклавши всього якусь тисячу сторінок. Якість друкованого мас.продукту перестала мене влаштовувати..., бо в ньому надто невиправдано зловживають запозиченнями з інших мов. Лише через кілька років я зміг трохи деградувати й опуститись на рівень де терпіти недосконалість легше... А ще мені, інженерові, неодноразово хотілось, щоби деякі цікаві книги були відредаговані науковцями й інженерами, бо явні дурниці написані авторами... Але хай там як, та я таки можу знайти щось якісне почитати на щодень. А скільки книг на планеті Земля може читати геній не кривлячись від їх примітивності? 100, 10, 1, 0:(? А якість відео-продуктів мені не подобається вже віддавна. Те як дивні персонажі проламують одне іншим стіни не дуже то й цікаво, але розумніших фільмів катма... Відтак, можна вважати найкращим такий рівень інтелекту, який дозволяє водночас і розуміти більшість інфосфери, і не бачити її недосконалості всюди й у всьому. Тобто почуватись у ній як почувається риба саме у воді, а не в донному бруді, чи надводному повітрі). Отже й тут заздрити нікому. Ні тим нещасним мрлд людей з вкрай обмеженим словникомим запасом (пряма мова у них значною мірою складається з фраз типу: "еее... ета самає") і відповідним йому світоглядом. Ні дрібній купці геніїв, яким мабуть страшно глянути навколо, щоби не вжахнутись в черговий раз пануючому там "мороку"...
І недарма ж людський мозок віддавна працює навіть з природнім (ідеальним:) навколишнім світом за посередництва численних фільтрів на всіх огранах чуттів, і на пониженій потужності. Зате й вистачає його років на сто :)
Наш світ загалом 100% стабільний у найширшому значенні цього слова. Ось з журналу УТ:
Така ідея подобається вченим, бо має стосунок до заплутаного питання: чому умови у видимому Всесвіті так добре «підігнані» під потреби людства? Найменша зміна фізичних констант, наприклад інтенсивності електромагнітної взаємодії або сили, яка утримує атомні ядра, — і Всесвіт стане непридатним для існування людини чи якихось подібних форм життя

І все що є неправильним у цьому світі – результат суто людських зусилль. Насолоджуйтесь творінням рук своїх... ;)
Навіть землетруси, цунамі, повені, урагани... не були би проблемою – якби не знайшось на планеті кількасот мільйонів дивно затятих людей, які вперто будують щоразу дорожчу нерухомість на споконвічних шляхах отих стихійних лих..., а потім нявкають, що руйнівна сила дуже-дуже зросла, бо збитки багато-багато більші ;)

Ага. Згадав таки після сну, що з суто економічн.точки зору можна заздрити жителям країн золотого.млрд. Хоч би й тому, що їм вигідно працювати й заощаджувати. Мабуть можна :) Але то заздрість якась невиразна, непідкріплена доказами і життя вона не затьмарює, і суттєвого відчуття бідності – не створює :)
Напр., зима, а летіти в півд.півкулю дорого? Не біда (а отже й не бідність :)) -- від походів, навіть від літніх, теж тре відпочити. Крім того, в тій півкулі природа чужа, незвична. Не те... Екзотичне -- не означає краще, бо кожна людина навіть на генетичному рівні найкраще пристосована (фізіологічно, психічно, ментально...) саме до рідних місць. І крім того, і у рідних місцях трапляються такі дивні речі, що аж не віриться. От не має ж бути в Україні колібрі? А я бачив в Карпатах щось неймовірно схоже на нього (мале як палець, крила розмиті від швидкості й гудуть сильніше за джмелині; політало навколо, зависло перед квіткою, попило нектар зирячи на мене й втекло...) А маленькі олені такі крикливі (видають хрипке "гавкання"), що на слух здається ніби то не маленькі й не олені, а великі й кабани... А в дорожніх калюжах бувають не лише пересічні пуголовки й тритони, а й маленькі змійки. До речі, дивно, але змії здаються надто розумними як для істот з такою малою головою... Деякі рідні квіти, комахи, гусені -- викапана екзотика якщо придивитись ближче. Такого глибокого й темного чорного кольору як на шкірній складці гусені-панка (назвав так за зачіскою ;)) я будь-коли в житті не бачив... І неможливо було поглядом оцінити відстань до тої чорноти. Зірвав травинку й спеціально туди потикав, щоби переконатись, що то не віконце в інший вимір... :) От вам і абсолюно чорне тіло (чи таки шаток "тіла" :), яке десь там в лісі непоспіхом повзає, поки фізичні лабораторії про нього лише мріють ;).
І найкраще, що будь-які форми життя у рідних місцях не намагаються нас з'їсти (крім комарів і рідко кліщів; та й ті не всюди водяться). Хоча мурашники в половину людського зросту (а об'ємом в кілька людей) таки справляють лячне враження ;).
Та навіть в лісі біля Києва на відстані хв 20-30 від метро зайці нелякані витріщаються на подорожніх...
Отже екзотики і тут вдосталь.
Крім того, вдома є чим зайнятися на зиму, тому ніколи шастати по інших півкулях :) Хоча б у банки походити, "поперегортати" заощадження, шоби рівномірно засмагали під лютим укр.фін.Сонцем ;)
А отже високі витрати на життя за межами України не є підставою вважати себе бідним жителю Україні.
А мо й попрацювати взимку? Хоча, загалом нині не бачу розумної причини щоби працювати:
1) то невигідно, бо я маю заощадження і їх є сенс тратити саме зараз, поки у країні величезний коеф. паритету купівельної спроможності (>4?), що перетворює якихось 100$ у суму цілком достатню для життя впродовж місяця навіть у місті...
2) навряд чи я знайду на суч. спотвореному ринку праці настільки високооплачувану роботу, щоби мати з неї якісь суттєві щомісячні заощадження (в $!);
3) та й негарно то якось (аморально ;)) -- займати непотрібне мені роб.місце в країні де є таки бідуючі безробітні...
4) отже, якщо й працювати, то лише задля задоволення, і лише в зручних умовах (вставати без будильника, їздити у напівпустому транспорті, мати для праці тихе й зручне приміщення, робити щось цікаве серед інтелігентних, розумних, вихованих колег).

То кому ж заздрити щоби відчутись бідним? :)
О, ще згадав категорію громадян, яким можна позаздрити: експортери. Нині вони мабуть казково збагачуються бо:
1) раб.сила подешевшала щонайменше вдвічі (в $);
2) нафта й бензин теж подешевшали так само;
3) і виробництва на яких пальне й раб.сила були вагомими складовими собівартості нині дають власникам надприбутки...
Але з іншого боку -- ті надприбутки просто вкрадені у працівників, а заздрити злодієві, який вдало краде -- то є повне безглуздя і деградація. Або, іншими словами: не може людина без садистичних схильностей вважати, що успішному садистові живеться краще. Так само як лише упир, а не вегетаріанець, може хотіти жити як якийсь інший, багатший ;) упир...

Отже, в Україні можна буде заздрити (після закінчення теплого сезону!) лише людям, що працюють самі на себе + на експорт і відповідно заробляють значну суму в $ за годину праці. Роблять щось цікаве й приємне. Щасливі. А отже не бідують в будь-кому значенні цього слова. Але чи ж багато таких? Зд. зовсім мала дрібка. Бо планета не змогла би витримати величезну кількість багатих людей, кожен з яких споживатиме море ресурсів... А якщо багатіїв мало, і ще менше серед них порядних людей, то відповідно й заздрість буде маленькою і недошкульною :-)
Крім того, забезпечення зручного життя шаленими капіталовкладеннями є нерозумним екстенсивним шляхом. Напр., набагато щасливішою мені здасться людина, яка здатна усунути неприємні зовнішні шуми (техногенні зазвичай) простим вольовим зусиллям (навіть якщо воно повністю вимикатиме слух; принаймні я би так хотів), аніж інша людина, що загородить для того сотню км2 і сховається десь в центрі... Бо той "центр" якоюсь мірою можна вважати й в'язницею... :(


Відтак, з тієї загадкової неможливості відчути бідність (у відпочинкових походах) навіть тоді коли вона мала би бути (за формальними ознаками) у мене виникла думка: а який же дійсно прожитковий мінімум по їжі?
Отже, їжа на місяць (61т кКал), то може бути комбінація напр., наступних харчів:
Назва. кКал/100грам. Маса(кг/міс). Грв/кг. Грв/місяць.
Вівс.пластівці 355кКал 17.2кг 12грв/кг 207грв!
Горох 300? 20.3 13 264
Цукор 400 15.3 13 198
-Олія 898 6.8 35? 238
І до речі, ціни не найвигідніші як для вказаних круп (такими вони інколи є навіть у маленьких крамницях), так і суттєво вищі порівняно з дешевими, але малоїстівними. Горох і овес дають основу (в т.ч. білкову), а жири й вуглеводи -- за смаком. І якщо правду пишуть на деяких пачках гороху про 25грам.білку/100грам.гороху, то отже має вистачити і 300-400 грам круп на добу.
Відтак, дійсно необхідні харчі на місяць -- то всього лише десь так 250грв! (~ 1/5*"прож.мін"!; а отже й сам "прож.мін" не такий болючий як то здається з його назви ;) І саме тому правильна назва його назва мала би бути „рівень бідності” як то є напр., в амер.вікі, бо ж прожити на той "мін" в 32-33pp людина могла би й пів-року якби дати їй можливість купити харчі тут у нас на гуртовому ринку в свої мішки й бутлі... моторошні цифри ціни людського життя, особливо для початку ХХст. з його механізацією в агропромисловості, з її кризами надвиробництва [якраз в той час одна така вирувала на світовому ринку], ..; ось це дійсно страшно, коли якісь упирі приходять до людини і забирають ті нещасні 1234грв [в еквіваленті], на які можна було пів-року до весни добре жити...; і кожен другий на півдні України вмирає від Голодомору, а вижилі отримують незворотню психічну травму й до смерті бояться навіть думати про себе як про українців, що якраз і видно нині – чит.у статті „без 33 не було би 2013”.
А отже й непереконливими є скарги нинішніх людей на бідність. Не подобається зарплата -- шукай кращу роботу. Зокрема посередництвом усіляких підвищень кваліфікації. Тері Пратчет у „Пласкому Світі” гарно описував як можна все життя змарнувати на такі "підвищення", а потім намагатись згадати, а задля чого ж? :)
Не вдається відібрати дороге раб.місце у інших -- що ж, таке життя і такий суч.ринок праці (з купою безробітних). І така вона загальнолюдська "справедливість". Можна нити (й отруювати собі ж таки життя), а можна критичніше глянути на свої витрати й вгамувати їх (а це ще й для Землі буде легше ;)).
Мабуть саме тому 1$ в день є рівнем бідності за методологією ООН (бо 250грв/31=8.06грв=1$ == курс 2013р., коли ціни на вказані товари були несуттєво менші і зд. відповідали світовим цінам. Нині наші 345грв то менше 1/2$ в день. Ми наздогнали й перегнали увесь світ, бо де ще на планеті нині так дешево жити як в Україні? От лише халепа, що в Україні працювати й заощаджувати зовсім і невигідно (куди економній людині подіти зайві гривні якщо $ по 22, а коеф.паритету купівельної спроможності десь в районі 4-х [торік макс. у світі було ~3.7 в Індії], що відповідно означає заниженість цін [на місцеві товари, які не мають експортних можливостей] і зарплат в країні в ті 4 рази). Або ще простіший приклад: є сенс економити заробляючи в Україні 1000$ (а це рівень бідності у США! на самотню людину; 500 [=рівень бідності на сімейну людину] потратив, 500 зосталось на потім). Або навіть 500 (250/250; як то було в 2013 в Києві з коеф.паритету~2). Але зовсім нема сенсу економити заробляючи 250$ (коеф.паритету~4; 125$ потратити на ~ такі ж товари, 125 залишити???, але де гарантія, що згодом за 125$ можна буде жити як і нині [~2750грв=2.3*прож.мін==середній клас!], а не як колись? [=1000грв 2013p; бідність навіть офіційно..., а може ми так швидко інтегруємось в європ.ринок, що 125$ за купівельною здатністю і взагалі перетвориться на 500(!)грв(в цінах 2013p)...; хіба є хоч крихта здорового ґлузду в тому, щоби працювати задля таких убогих заощаджень?]
Хтось може скаже, що не має змоги заощаджувати (хоча дивно таке чути на фінфорумі). Але навіщо треба таке жалюгідне життя, яке щороку 11міс [в т.ч. і пекельні місяці міського літа = + купу градусів цельсія до норм.рівня] минає в режимі: не висипатись і вставати по будильнику, лізти в переповнений транспортний потік, отримувати зарплату, і все тратити на незрозуміле (й непотрібне) "сміття"... Й насилу дожити до наст.зарплати... Невже наявність під боком великої кількості крамниць і можливість потрати багато "прож.мін" в міс. дає життю кращу якість? Якесь особливе відчуття багатства? І то лише мені краще активний відпочинок (навіть нижче порогу бідності), аніж таке дивне маятникове життя у місті... навіть якщо міське життя буде у сер.класі (починається зд. у всіх країнах з подвоєного рівня бідності), вищому класі (зд.лише 3мін в Україні)?
Крім того, надмір ненапруженого, сидячого життя сам по собі шкідливий. Тіло без різнобічних навантажень стане десь таким як у нижчеописаного диктатора:
„ Микола РУДЕНКО
НАРОДЖЕНИЙ БЛИСКАВКОЮ.
... ... Рухатись він не любив. Через те руки і ноги були тонкі, розслаблені, а живіт нагадував черево павука. Мабуть, він жив за рахунок масажів, які трохи пожвавлювали кровообіг. І Марлон був не якимось міністром чи дипломатом, а звичайним масажистом....” ;)

Я розумію що років 100-150 тому життя було мерзенне. Можливо не таке погане як у рабстві, але кепське... І люди були змушені "працювати за їжу":
„ Андрій Дмитрук
Спадкоємці. (оповідання)
...
– Дуже добре. Я жартома назвав свою оселю гасієндою святого Георгія... Будинок споруджено із справжніх соснових дощок. Недавно я одержав відпустку і, звичайно, полетів до себе, в чудовий вересневий Орегон... Уявіть собі: веранда, вечір, комарі під ковпаком настільної лампи, чашка чорної кави... У верхів’ях бубонить вітер, а біля стовбурів – тихо, тепло, темно. Кажани над будинком – раз туди, раз сюди... Так ось, посидів, випив кави і пішов спати – втихомирений, на себе не схожий. Серед ночі прокидаюся. Тиша. В кімнаті ні кванта світла. За вікном – контури гілок і зірки. Лежу й думаю: чому прокинувся? А на душі тривожно. Голова пашить. Ніколи зі мною цього не було. Так ясно уявилося: адже це злочин – не спати, світанок скоро, а тоді... Уже й калачиком згорнувся, і очі заплющив старанно. Та надто сильний був мій аналіз, і я вчепився за свій незрозумілий страх – що «тоді?» Навколо був холод, Валентине, лютий холод. Точніше, очікування холоду... Хапатися за останні крихти сну, а потім іти, поспішати кудись... Мені ввижалися небачено похмурий шлях, блукання по мертвому, тісному, розділеному на клітки простору. Там нема небезпеки, а є тільки вбивча одноманітність роботи, коли хочеш спати і не можеш. Інакше станеться щось жахливе. День за днем, рік за роком, як вічний двигун... І очі в кімнатній темряві. Я був не сам. Хтось обережно й тихо стежив за мною, боячись стурбувати – стежив по-собачому, голодними очима. Життя його залежало від мене, тільки від мене. Я – брудна, отупіла людина-двигун – був годувальником, господарем життя кількох іще слабших істот. Вони чекали мене, коли я повертався ввечері, немов первісний мисливець із джунглів; вони оберігали мій короткий сон, боячись кашлянути в задушному повітрі моєї конури... Я чув запах... Ні, вранці все скінчилося. Пізніше мені вдалося дізнатися... Колись тут, де нині мій ліс, було величезне місто. Навіть тепер іще археологи знаходять серед сосон іржаві каркаси будинків, завалені тунелі. А в місті жили мільйони людей. Вони народжувалися, росли, плекали свою злість: їм не вистачало кисню, світла, простору. Вони гризли себе й інших, заздрили, створювали ілюзії... І працювали одноманітно, ординарно, всі як один, із покоління в покоління – спочатку мучилися, потім звикали, тупішали, рефлекторно виконували завчені операції. Старіли, вмирали... Тієї ночі я став одним із них... – Ясно, – мовив Вишневський і підвівся з-за столу. – Ви не перший. І не найважчий. Справа в тому, що в Землі величезне минуле. Його відгомін найкраще чути в пустельних заповідниках. Лишаються не тільки іржаві каркаси – нічого не губиться в часі! Ви здорові, Іржі. Це просто невідомий науці вид інформації, так би мовити, довготермінова телепатія – записані незрозумілим кодом почуття й думки наших предків.
...”

Але ж зараз 2015p. Для чого працювати 5днів (40годин) щотижня як проклятому? Це ж норма 100-річної давності! А за 100 років неабияк зросла продуктивність праці. Чому нема змоги працювати менше, а відпочивати більше? Яка-така "бідність" змушує людей працювати забагато? Це якась несправжня "бідність", фальшиві потреби, надумані. Ось як це описував Альберт Гор у книзі „Земля у Рівновазі”:
ЗЕМЛЯ
У РІВНОВАЗІ
...
12
Розладнана цивілізація
В основі кожного людського суспільства лежить мереживо переказів і теорій, які намагаються відповісти на засадничі питання: хто ми й навіщо ми тут? Але тоді, як руйнівний характер нашого ставлення до природи стає дедалі виразнішим, ми починаємо замислюватися, чи не втратили старі оповіді сенс, й іноді заходимо так далеко, що ладні вигадувати цілковито нові, аби вони вказали, у чому полягає смисл і призначення людської цивілізації.
...
... А погляди «глибоких екологів», хоча і небезпечно хибні, все ж таки провокують поставити суттєве питання: яким має бути нове пояснення стосунків між людською цивілізацією і Землею — та як ми дійшли до такої кризи? Одна частина відповіді зрозуміла: наша нова теорія мусить закладати підвалини для природних і здорових стосунків між людьми та планетою.

...
Наполягання на верховенстві кори головного мозку обходиться нам надто дорого, адже за своїм неприродним завданням безтілесний розум має нехтувати інтенсивним психічним болем, що породжується постійним скніючим усвідомленням того, чого не вистачає: досвіду тілесного існування як цілості буття фізичного і духовного.
...
Більшість людей, реагує на психічний біль так, як і на будь-який інший: замість шукати причину, вони відсахуються від нього, намагаючись його якнайшвидше позбутися або, навпаки, ігнорують. Одна з найефективніших стратегій, щоб знехтувати психічним болем, — це відволіктись від нього чимось приємним, або таким, що забирає багато душевних сил і змусить про нього забути. Як тимчасовий засіб таке відволікання не обов'язково шкідливе, але залежність від нього протягом довгого часу стає небезпечною і, зрештою, може стати певного роду згубною звичкою. Справді, можна довести, що кожна згубна звичка викликана сильною та нагальною потребою відволіктися від психічного болю. Отже, згубна звичка — це є спосіб відволікання.
Традиційно термін «згубна звичка» вживається щодо алкоголю або наркотиків. Але нові дослідження поглибили наше розуміння цієї проблеми, і нині вже доведено, що люди можуть впадати в залежність від багатьох занять і типів поведінки — приміром, від азартних ігор або нестямної праці, або навіть безперервного перегляду телепрограм, — аби вони тільки дозволяли уникнути небажаних почуттів. Кожен, хто чогось дуже боїться — інтимного зв'язку, невдачі, самотності — потенційно вразливий до тієї чи іншої згубної звички, бо психічний біль викликає сильне бажання відволіктися.
Сучасний розрив між розумом і тілом, людиною та природою породив новий вид згубної звички, а я вважаю, що наша цивілізація вже дійсно від неї узалежнилася: ідеться про споживання самої Землі. Це згубне заняття відвертає нас від болю за втраченим: безпосереднім відчуттям зв'язку з барвистим, дзвінкоголосим і невгамовним світом природи. За марнослів'ям і затятістю промислової цивілізації криється наша глибока самотність і прагнення з'єднатися зі світом, що може зміцнити наш дух та наповнити почуття багатством і безпосередністю самого життя.
Ми можемо вдавати, ніби не помічаємо цієї порожнечі, але вплив її відчутно у неприродній мінливості наших неконтрольованих реакцій на деякі речі, що з ними стикаємося. ...
...

Так само і наша цивілізація все міцніше тримається звички щороку споживати дедалі більше вугілля, нафти, свіжого повітря та води, дерев, родючої землі та маси інших речей, що їх ми відбираємо у планети, перетворюючи не так на засоби існування чи житло, як радше на те, чого не потребуємо: силу-силенну сміття і забруднення, товарів, на рекламу яких витрачаються мільярди, аби переконати нас в їхній необхідності, надлишок продуктів харчування, що збиває ціни в той час, як самі продукти стають відходами, різноманітні розваги та відволікання. Ми наче квапимося загубитися у розмаїтті форм культури, суспільства, технології, інформації, ритуалів виробництва та споживання, а платимо за це втратою свого духовного життя.
Свідчень цієї духовної втрати чимало. Так, психічні захворювання різного типу дійшли вже характеру епідемії, а особливо у дітей. Три головні причини смертності серед неповнолітніх — нещасні випадки, пов'язані з вживанням наркотиків та алкоголю, самогубства і вбивства. Відвідання крамниці зараз вважається відпочинком. Матеріальних цінностей сьогодні нагромаджено найбільше за всю історію, — але те саме стосується і кількості людей, які відчувають у своєму житті порожнечу.
Потужні рушії відволікання, набуті промисловою цивілізацією, спокушають нас, обіцяючи повне задоволення бажань. Нові можливості людини накидати свою волю світові здатні забезпечити
великий «кайф», який мало чим відрізняється від того, що його відчувають наркомани, коли наркотична речовина, введена в кровообіг, починає впливати на мозок. Але це відчуття швидко минає, не давши справжнього вдоволення. А метафора наркотичної залежності принагідна і в іншому аспекті. З часом, для підтримки задоволення на певному рівні, наркоман потребує дедалі більшої дози наркотику; наша цивілізація також мусить усе вище підносити рівень споживання. Але чому, щороку споживаючи дедалі більше природних ресурсів на душу населення, ми це вважаємо природним та закономірним? Чи ми потребуємо більшого рівня споживання, щоб досягнути того ж ефекту відволікання, якого раніше досягали, обходячись меншим? У публічних дискусіях про спроможність науки, технології та промисловості надати нам нову й страхітливу владу над природою, нас іноді не так цікавлять серйозні аргументи за і проти, як гострі відчуття, що завжди супроводжують перше використання нових удосконалених засобів людської зверхності над Землею.
В основі згубної залежності лежить оманлива надія зазнати яскравості та безпосередності реального життя, уникнувши необхідності знайомитися з його зворотнім боком — страхом і болем. Наша промислова цивілізація обіцяє нам щось подібне: прагнення щастя та комфорту понад усе є першорядним, і нас заохочують вірити, що споживання нескінченного потоку блискучих нових продуктів є найкращим шляхом досягти успіху в його реалізації. Обіцянка легкого вдоволення бажань така спокуслива, що ми ладні радо забути свої справжні відчуття та відмовляємося від пошуку правдивої мети й змісту нашого життя.
Але ця обіцянка завжди облудна, бо залишається потреба справжності. ...

...
+
Існує залізне економічне правило: коли ми щось оподатковуємо, то отримуємо менший його обсяг; коли ми щось субсидуємо, то отримуємо більший його обсяг. Зараз ми оподатковуємо роботу і субсидуємо виснаження природних ресурсів — і та, і друга політика сприяють високому безробіттю і марнотратству природних ресурсів. А якщо б ми знизили податок на працю і одночасно підняли податок за спалювання викопного палива? Цілком можливо змінити податкову систему таким чином, що загальна сума податків залишиться на тому ж рівні, ми уникнемо несправедливого оподаткування і «регресивності» і при цьому будемо сприяти постійному зниженню рівня забруднення.

І так і є: якщо людина не знає чим заповнити дошкульну порожнечу, то пробуватиме всім, що трапиться під руки. Але чи можна те смикання називати життєвими потребами? Чи доречно називати речі, послуги, місця, які були нав'язані дієвою рекламою (проти беззахисної свідомості), справді необхідними? Бо я апріорі вирішив, що навіть відпочивати краще в рідних місцях, аніж десь на Мальдівах. Бо, власне, що таке ті Мальдіви та їм подібні, як не чергова блискуча цяцька? Готелі, які просто тимчасово замінюють домашнє житло. Генделики і т.д. Природності (навіть невластивої українцям) в тому мало мабуть.
А працювати забагато й важко (чи красти без розбору) задля тих Мальдів -- то й зовсім якось неприродно (навіть якщо не враховувати шкоду атмосфері від авіації). Більше того, якщо десь колись влаштовують акцію з головним призом типу „поїздка в Єгипет”, то головна думка -- а я ж не хочу головн.приз з усіма його пісками :-). І так само якщо "роздають" авто (бо нащо воно якщо дороги завузькі, ямкуваті; а кермування саме по собі є важкою працею; ще й купка грошей щомісяця зникатиме на обслуговування того авто...).



Отже, для себе я вже визначив і сам вирішую, що мені дійсно треба. І саме зараз, з таким курсом $, для мене час ой як не бідний. Можу НЕ працювати, а відпочивати (йдемо в похід, й розходжуємо стежки :)) й тратити заощадження. А працю і накопичення грошей відкласти до тих часів, коли економити стане вигідно, і коли коеф.паритету в Україні повернеться до звичної нам двійки (шляхом кратного зростання грв цін і зарплат, мабуть...), або й взагалі впаде до 1 (як то є у розвинених країнах світу, до яких ми зд. хочемо дорости...)

А щодо теми, то я таки залишаюсь при думці, що й жителі України зовсім не бідні (з будь-якої точки зору). Всі мають що їсти. І люди з $ заощадженнями. І любителі жити від зарплати до зарплати. І навіть безробітні (з яких 3/4 селян; можливо селянам нині навіть краще, аніж у 2013р, принаймні тим, які вирощують/збирають експортну їжу).
Ціни на укр.товари зросли несуттєво (як показує річне усереднення найвигідніших позицій; див попередні пов.) А вмирають т.з. "бідняки" від надміру "вогненної води". Це не бідність... Принаймні не фінансова...
Люди, які мали в собі силу волі економити (й заощаджувати $ в попереднє десятиліття "дерибану" кредитів МВФ) нині опинились у взагалі казкових умовах: подвійне здешевлення (в $ звісно ж) багатьох укр.товарів... А всі були попереджені двічі: спочатку втратою суттєвої суми $ в 2008. А в 2012-2013 було видно вдосталь попереджень з повсякденних дій влади. І на форумах розумні люди писали. Початком кінця була "якість" виборів 2012. А агонія просто трохи затягнулась в часі...
Про наступні обвали попереджають вже нині:
... уряд щоразу збільшує мінімальні зарплати й пенсії, і це збільшення постійно на 85% іде в пісок, тобто перетворюється на інфляцію (внаслідок якої зрештою погіршується платіжний баланс, що провокує падіння курсу гривні, врівноважуючи через кризу «доброзичливі ініціативи» уряду).
...
Власне, підвищення мінімальних окладів та пенсій урядом від 1 вересня — це чіткий сигнал для глобальних інвесторів, що нинішня влада не збирається відмовлятися від практик минулого і що рівень зарплат, як уже звично для України, через популізм від влади може перестати бути нашою конкурентною перевагою вже через рік-два. Це відбудеться з усіма наслідками для платіжного балансу, платоспроможності країни та макроекономічної рівноваги.
Постійне зростання зарплат і пенсій немов якийсь фатум для України. Влада нагадує кота, який не може наздогнати свій хвіст і лише виснажує організм гонитвою. Намагаючись у найкращих традиціях популізму компенсувати українцям утрати доходів від кризи, вона заганяє економіку в нову кризу. Це замкнуте коло зберігається десятиліттями.
...
Можливо, з огляду на передачу більшої кількості ресурсів та повноважень на місця в межах децентралізації місцеві вибори варті того, щоб боротися за перемогу в них навіть такими способами. Імовірно, українці навіть позитивно оцінять такий крок, зважаючи на масове голосування за популістів торік, за гречку в Чернігові цього року та глибоку економічну кризу, яка серйозно вдарила по кишенях. Але чи варто так жорстко тестувати громадянське суспільство на зрілість?
...
Тиждень.ua ЕКОНОМІКА 2015-09-11 12:56 
Шавалюк Любомир

Хоча мені здається, що автор погарячкував. Думаю, зростання нині виправдане і є набагато розумнішим способом аніж оті безглузді субсидії для оплати жкп. Кілька міс.тому я грався з калькулятором розрахунку субсидії. Можна тратити купу ресурсів (тепло, вода, газ, світло...) і не платити за те, прикриваючись малою зарплатою. Тупо. Неекологічно. А коли влада підіймає мінімалку, то менше буде безглуздих втрат на субсидії. І люди хоч якось та економитимуть отримані вживу гроші. Це зростання пенсій і зарплат я би й не порівнював з минулим. Фактично це не зростання, а просто передача дотацій (якими колись заливали корупційні НафтоГаз, ТеплоЕнерго та ін.) в правильніше місце – споживачам послуг. От і знову бідності поменшає :) І на що всі скаржитимуться? ;)
Втім, таки цікаво, як саме падатиме гривня в майбутньому? Як і раніше? (стрибками, як у часи "фіксованого курсу"), чи просто щомісяця повзтиме вниз? Хоча саме нині падати вже нікуди (коеф паритету >4? то вже й так перебір)... Лише колись, потім, після значного зростання зарплат і цін укр.товарів (і їх наближення до світових).




Відтак нині думаю так: не працювати, тратити потроху $ (конвертовані за непоганим курсом шановним фгвфо), поки в Україні не впала їх купівельна здатність, стежити хоч одним оком за курсом і намагатись зберегти заощадження від загребущої світової влади...; але переважно радіти життю :)

Тим, хто працює і тратив, і тратить все зароблене – треба радіти, що інфляція не з'їла і не з'їсть зароблене, тому збідніти просто не встигнете :) Щоправда вже є мале застереження щодо такого способу життя. А саме: на що жити в старості? Бо:
А ще є пенсії. Два десятиріччя тому багато хто міг собі жити з патерналістської системи, за якої компанії забезпечували робітникам пенсійний дохід на рівні, прив’язаному до їхньої останньої зарплати. А нові робітники приватного сектору просто накопичують заощадження, які потім мають витрачати оптимально, щоб коштів вистачило на пенсійні роки.
У Британії ці заощадження зазвичай перетворювалися на ануїтет — гарантований регулярно виплачуваний довічний прибуток. То була одна із патерналістських систем. Натомість тепер британці повинні розраховувати, скільки, ймовірно, проживуть після виходу на пенсію, скільки витратять протягом двох десятків років, а то й довшого періоду на пенсії, і при цьому брати до уваги інфляцію, вирішувати, куди інвестувати свої активи, оцінювати переваги конкурентних посередників і враховувати розмір їхньої комісії. Усе це може збити з пантелику навіть найкмітливішого інвестиційного менеджера. Отже, людям знову-таки доведеться ще чутливіше реагувати на найменші нюанси ринків, ніж раніше.
...
2015-08-23 11:08 The Economist
http://m.tyzhden.ua/publication/143490
(статті з перекладами "Економіста" доступні в інеті лише один місяць з дати оприлюднення).
А таки цікаво, коли і в якій формі такі "новації" добредуть до України?




Втім, хай там як воно все буде, але передчасне, зайве й необґрунтоване ниття про якусь ніби-то "бідність" лише спотворює уявлення про буття, а користі не дає навіть на крихту...
У всеЗемної "Держави Страху" завдання просте як лінійка – страхати людей, щоби були сумирні. У людей – протилежне: не піддаватись тому залякуванню. Хіба що комусь дуже хочеться :)
Bobua
Аватар користувача
 
Повідомлень: 1942
З нами з: 24.08.10
Подякував: 111 раз.
Подякували: 135 раз.
 
Профіль
3
Повідомлення Додано: Вів 14 чер, 2016 13:37

Re: Ми просто так скаржимось (за звичкою), чи ми дійсно бідн

Пройшов ще один рік після виборів "однотурового"...
Дуже цікаво, якби Ви зараз порівняли ціни і витарти з 2013 роком. Чи вийде знову "подорожчання лише на 15%"?
Чи так само Ви платите за комунальні послуги "лише на 1%" більше порівняно з 2013?

Ви писали: "я таки залишаюсь при думці, що й жителі України зовсім не бідні (з будь-якої точки зору)". Чи змінилася ваша думка?
ЯЧитатель
 
Повідомлень: 402
З нами з: 15.03.13
Подякував: 1579 раз.
Подякували: 147 раз.
 
Профіль
Повідомлення Додано: Вів 14 чер, 2016 13:47

  ЯЧитатель написав:Пройшов ще один рік після виборів "однотурового"...
Дуже цікаво, якби Ви зараз порівняли ціни і витарти з 2013 роком. Чи вийде знову "подорожчання лише на 15%"?
Чи так само Ви платите за комунальні послуги "лише на 1%" більше порівняно з 2013?

Ви писали: "я таки залишаюсь при думці, що й жителі України зовсім не бідні (з будь-якої точки зору)". Чи змінилася ваша думка?


Поддерживаю. Мне тоже это 15% улыбнуло. Не ну если сравнивать декабрь 2013 с январем 2014 то может и меньше чем на 15% выйдет :evil:
katso
Аватар користувача
 
Повідомлень: 1038
З нами з: 16.05.12
Подякував: 116 раз.
Подякували: 242 раз.
 
Профіль
Повідомлення Додано: Вів 14 чер, 2016 21:58

  katso написав:
  ЯЧитатель написав:Пройшов ще один рік після виборів "однотурового"...
Дуже цікаво, якби Ви зараз порівняли ціни і витарти з 2013 роком. Чи вийде знову "подорожчання лише на 15%"?
Чи так само Ви платите за комунальні послуги "лише на 1%" більше порівняно з 2013?

Ви писали: "я таки залишаюсь при думці, що й жителі України зовсім не бідні (з будь-якої точки зору)". Чи змінилася ваша думка?


Поддерживаю. Мне тоже это 15% улыбнуло. Не ну если сравнивать декабрь 2013 с январем 2014 то может и меньше чем на 15% выйдет :evil:


Отже:

ЇЖА в гривневих цінах:
2013p. 100%
2014p. 115.1%
2015p. 124.1%; 142.8%
2016p.(5міс) 107%; 152.8%
(другий % в рядку -- відносно 2013p.)
І хоч 5 перших міс. -- то поганий показник (сезонність впливає, влітку витрати менші; краще порівнювати рік до року), але бачу, що НБУ таки добре працює: інфляція загнуздана і банки недарма порізали депо-ставки.

ЇЖА в $ (відносно 2013):
2013p. 100%
2014p.(к12.4) 75.7%
2015p.(к23.0) 50.7%
2016p.(5міс;к25.5) 48.9%
Середьорічний курс 12.4 я рахував по щоденних даних НБУ, але то складно. Тому далі брав приблизно. Може десь є вже порахований?

Чим погані ці цифри? Всі ж форумчани сховались у валюту в 12-13pp. І от, їжа подешевшала вдвічі. То що не так?

Дані по транспорту не дам, бо я став значно менше ним користуватись.


"Комуналка" росте, як і має бути, до ринкових цін. Що робити, куди бігти...

Мій рецепт: мало споживати.
Напр., у мене газу йде менше 3куб.м./людину. Воду складно навіть записувати, оскільки деякі лічильники і 1куб.м/міс не показують. Бо тарілку я мию намочивши, обробивши содою і змивши, а не постійним струменем. Себе так само (з милом :)). Навіть у теплій воді. Взимку на мені два шари одягу, а батарею накрив сухою ковдрою (і майже не знімав), щоби знизити темп. до зручних ~18 градусів.
Любите щоби вода, світло, газ, тепло... текли нестримно й безглуздо -- платіть. Саме для перевиховання і потрібні ринкові ціни.

Ще один додатковий рецепт: оформити субсидію. Якщо зарплата трохи завелика, то зробіть собі скорочений роб.тиждень. Сухий фін.залишок буде той самий, а вільного часу більше! І олігархи вкрадуть менше. А країні (людям) буде додаткове 0.х роб.місце. "Жаба тисне" поділитись з кимось працею? Що ж: катюзі по заслузі; а олігархи люблять таких жадібних -- бо при значному безробітті виграють, зрештою, саме вони...




І я ж не закликаю сліпо вірити мені. Просто записуйте і рахуйте свої витрати. Я розумію, що не схочете шукати старі дані. Але чому я з древнім смартфоном (5.5років) можу все записувати і знати про свої гроші, а Ви не можете? Невже приємно жити у невіданні, щедро приправленому безпідставним розпачем і з головою поринати у хвилі психотичного відчаю? Чому не краще трошки напружитись, порахувати й заспокоїтись?
Bobua
Аватар користувача
 
Повідомлень: 1942
З нами з: 24.08.10
Подякував: 111 раз.
Подякували: 135 раз.
 
Профіль
3
Повідомлення Додано: Сер 24 січ, 2018 11:23

Рік закінчився.
НБУ дав новий середній курс:
www​.bank.gov.ua/files/Exchange_r.xls

І настав час підбити підсумки.

Повторюсь: вже віддавна всі свої витрати записую в ел.таблицю. І, тому, оперую в цій темі саме їх % зростанням, а не загадковими даними держстату.


Отже, наразі ситуація така.
Витрати на їжу (гривневі) й далі продовжуть зростання. Але й досі незначне:
2013 – базовий
2014 +15%
2015 +24% (+43%сум – відносно 2013)
2016 +14% (+63%сум)
2017 +19% (+94%сум)
Отже, загалом 2017/2013 (у мене) = +94%. Тобто – ще не навіть і не вдвічі.

Якщо врахувати, що погодинна зарплата (у мене) нині ~ в 2.5 вища, то ситуація таки непогана. :)

Але, трохи непокоюсь, бо чомусь суттєво зростає ціна їжі, якщо виражати її в "прожиткових.мінімумах" (цифру подаю з накопиченням):
2013 – базовий
2014 +9%
2015 +28%сум (відносно 2013)
2016 +30%сум
2017 +34%сум

Тобто, для дійсно бідних людей, чиї зарплати (пенсії) жорстко прив'язані до мінімалки, зростання цін їжі в 2015 і дійсно могло стати трагедією, яка щороку лише поглиблюється (трошки).
Бо якщо крупи, овочі... і досі(?) дешеві (не знаю, мало їх їм...), то молочка і м'ясне таки відриваються від мінімалки.

В $ вираженні ціни на їжу (знову ж таки моя статистика!) такі (відносно 2013р):
2013 – базовий
2014 77% (1.29р зниження)
2015 52% (1.91р)
2016 51% (1.96р)
2017 58% (1.72р)


Звісно ж, всі вищенаведені цифри досягнуті за рахунок суттєвої відмови від імпортної їжі (після обвалів гривні) і переходу на свою, рідну :) Нині вигідно бути саме патріотом. Може тому ватники так зляться? :)



  slavek написав:
  Bobua написав:На їжу (основна стаття витрат переважної більшості людей), 2017/2013 (в грв вираженні) — у мене вдвічі більше грошей піде (все записую в ел.таблицю).
В $ ціни знизились...


Коммуналка осталась той же, транспорт.услуги тоже не менялись?
В общем, все, что называется инфляцией давно съело этот "рост" минимальной зарплаты


Комуналка:
* для бідних (сім'ї, які заробляють оту мінімалку) – комуналка (якщо використовувати її розумно, в межах і так завищених норм) дешева, або безплатна, або, навіть з доплатою! (якщо дуже мало використовують). Тобто – субсидія більша за нараховані послуги і в людей просто росте переплата! А субсидію отримує більша частина країни – неймовірна кількість сімей (близько до 7млн; 42%).
* небідні вчаться економити природні ресурси. Знизити плату за тепло. Законно. Легально.
* багатих комуналка не хвилює.

Транспорт.
Якщо людина працює за мінімалку, то їй не потрібен транспорт. Для чого тратити час і їхати світ за очі, коли оплата мінімальна? Працюйте біля дому. Напр., в якомусь супермаркеті.


Курс $
На перший погляд, і якщо глянути індекс Біг-Мака ( За "індексом Біг-Мака" курс має бути 8,9 гривні за долар... ), то може здатись, що є передумови для суттєвого зниження курсу $.
Але, порахувавши, за даними СвітовогоБанку, коеф.паритету за всі роки, починаючи з 1990, я дійшов думки, що для України стандартним (наразі) є коеф.паритету, що близький саме до 4. Всі спроби наблизитись до 2 – закінчувались лише страхітливими обвалами гривні... І жили ж ми якось з коеф.паритету=6 в 2000р!
Більше тут: Коеф.паритету країн світу за 2015р. Новий "рекорд" України.
І пофарбована ел.таблиця тут: https://drive.google.com/file/d/1Qh-awI ... -n4xj/view

Курс криптовалют – значення не має, бо майбутнє і у них, і їхніх "інвесторів" – страшне й безрадісне: viewtopic.php?p=4273372&sid=71620b8b47b671b67e99b05ba9d9d0de#p4273372


Отже, прогнозую, що й надалі має так само помірно зростати гривнева ціна їжі.
Також, хоча б перед виборами, має відбутись суттєве зростання "прожитк.мінімуму", бо він відстає вже три роки поспіль... А разом з ним і зарплати бюджетників, мабуть.
Трохи непокоїть надто мізерне зростання курсу $ в минулому році (4%! <<< 19% інфляції цін на їжу). Вкупі зі зростанням зарплат —таке дивне явище призведе лише до того, що люди знову накинуться на мандаринки-апельсинки, замість їсти рідні яблука чи "якусь там" моркву (по ціні бруду вона нині...)
Але $ відігрався в січні :). Якщо його не опускатимуть перед виборами, то, в питаннях виховання патріотизму серед покупців – все має бути добре. :)
Bobua
Аватар користувача
 
Повідомлень: 1942
З нами з: 24.08.10
Подякував: 111 раз.
Подякували: 135 раз.
 
Профіль
3
Повідомлення Додано: П'ят 26 січ, 2018 10:33

Re: Ми просто так скаржимось (за звичкою), чи ми дійсно бідн

Тема прикольна - вперше побачив чомусь ...
Багато в чому погоджуюсь - просто ми всі реально занадто багато споживаємо всього . Дуже часто непотрібного . Але дещо і не вкладається в цю струнку систему . Наприклад - освіта , медицина , додатково - фармація . Комунальні послуги - теж не так все просто . Навіть по статистиці офіційній у нас більше третини населення ( це дорослого працездатного ) не живе по місцю реєстрації . І досить великий процент і тих і інших з різних причин скористатися субсидією не може - немає законного права ( хоч теоретично мало би бути ) .
Але в загальному - всі прибідняються - і найбільше говорять про це якраз зовсім не бідні ...
Puente
 
Повідомлень: 3696
З нами з: 12.08.09
Подякував: 0 раз.
Подякували: 418 раз.
 
Профіль
Повідомлення Додано: Суб 01 вер, 2018 14:25

  Puente написав:Тема прикольна - вперше побачив чомусь ...

Ага. З прикольними темами завжди так. :-)

Багато в чому погоджуюсь - просто ми всі реально занадто багато споживаємо всього . Дуже часто непотрібного .

Амінь...

Але дещо і не вкладається в цю струнку систему . Наприклад - освіта , медицина , додатково - фармація .


Освіта у мене (з 1987 до 2003р.) була безплатна. Не знаю як там зараз, але чомусь думаю, що освіта не має бути дорогою.
Дитині, власне, потрібні (були (до поширення генного
коригування: В Україні починають штрафувати за несплату аліментів ) лише книжки. Можна і вживані. Ще в школі вчителька розповідала, що за кордоном (захід) люди купують такі книги-підручники, а потім, в кінці року їх перепродують.
Ще краще – ел.книги, бо з паперовими забагато мороки. Я собі назбирав кілька полиць, а тепер не знаю, що з ними робити... Продавати якось лінь.

Медицина і фармація мені теж вже нецікаві. Ще відтоді як я зрозумів – відпочивати треба не лише активно (похід в гори) але й більше! І 28днів законної відпустки – замало.
Я починав з того, що вибирав повністю 15днів за власний рахунок. В той таки час перестав хворіти і брати лікарняні!
А тепер і взагалі – працюю на пів-ставки (через день). Бо життя не повинне зводитись до роботи і хвороб...

Комунальні послуги - теж не так все просто . Навіть по статистиці офіційній у нас більше третини населення ( це дорослого працездатного ) не живе по місцю реєстрації . І досить великий процент і тих і інших з різних причин скористатися субсидією не може - немає законного права ( хоч теоретично мало би бути ) .

Та... про субсидії вже можна забути...
Настав час, майже для всіх, економити!
Яка радісна новина! :-) Як давно я її чекав, дивлячись як вони відкривають вікна "провітрюючи" зайве опалення... :(

Але в загальному - всі прибідняються - і найбільше говорять про це якраз зовсім не бідні ...

Вони теж хочуть, щоби їх пожаліли :-)




поскаржусь не на бідність, а на податки...


Податки... :(

Останні пару років працюю за цивільно-правовою угодою (контракт)...
Окрім суттєво більшої свободи, також добре, що чітко видно сплачені податки (18%+1.5%, і вже нема прихованих складових), та й самі податки дещо менші за звичайні... :-)

Але трохи напружує, коли виявляєш, що навіть менша сума податків (з ПДВ включно) – перевищує власні чисті витрати... Виникає думка – а на що ж воно все йде (особливо, якщо врахувати, що не отримуєш "соц.пакету", типу – лікарняні, пенсії...) І де звіт!?

Рік тому податки були рівні власним витратам.
Цього року заробляю більше і податки вже в 1.3 рази більші за власні витрати!!!

А ще почали з'являтись всілякі неприємні думки: скільки ще податків (крім ПДВ) держава стягнула з виробника і продавців (а вони переклали все на мене – на споживача...)

От, припустімо, що я трачу 1000.
Тоді, 1300 – відомі мені податки.
І уявімо (гіпотетично), що з явно потраченої мною 1000 – виробник (і продавці) віддають 400 державі. Це, ніби-то, небагато...
Але, тоді мої чисті витрати = 600.
А податки – то повний зашквар: 1300+400 = 1700 – що майже втричі більше за мої власні витрати.
І це ж не врахований інфляц.податок!
І це при тому, що я не отримую і не отримуватиму від держави якихось послуг (можливо, навіть пенсії, хоч і маю 15р стажу і сплачував внески в ПФ). Отже, крім захисту кордонів – нічого...
Чому ж так скажено дорого обходиться утримання держави??? Хто ті 3 упирі, що зусебіч мене обсіли...?
І може краще було би людям плати в раи менше податків і, водночас, взяти на себе право володіння зброєю і обов'язок захищатись самостійно? (від усього, в т.ч. і від неосвіченості, бездоріжжя, хвороб, старості, безробіття...)
Люди і нині вже доволі хороші, доброзичливі і неконфліктні. Я 10 років щоліта ночую десь в горах в наметі і мене навіть разу не намагались обікрасти чи пограбувати.
А зі зброєю все стане просто ідеальним! Найкраще це показано в оповіданні Джек-Рітчі/25953/Усім-брутальним-людям http://www.ukrcenter.com/Література/Джек-Рітчі/25953/Усім-брутальним-людям
А державі мають зостатись лише найскладніші й найдешевші(!) завдання. Наприклад, зберігання на складах важкого озброєння на випадок війни з причмеленим сусідом...
Bobua
Аватар користувача
 
Повідомлень: 1942
З нами з: 24.08.10
Подякував: 111 раз.
Подякували: 135 раз.
 
Профіль
3
Повідомлення Додано: Нед 12 тра, 2019 09:15

Про 50% податків (половину від заробленого; тобто, іншими словами – 100%! відносно ВЧВ) пишуть також і поважні джерела:
viewtopic.php?p=4532329#p4532329


І про безглуді скарги на бідність теж пишу не лише я...:
І про бідність. 21 квітня 19 року – "кінець епохи бідності". Я прошу всіх, хто вважає себе бідною людиною, запам’ятати це, і потім спитати у пана Зеленського про це, що ми з вами побачили…

- У нас не дарма кажуть, що Україна - не найбідніша країна, а країна, що прибідняється. Насправді буквально в кінці минулого тижня були останні дані, опубліковані Всесвітнім агентством по боротьбі з бідністю. І відповідно до даних цього агентства, у нас в Україні всього лише 2,7% населення живуть дійсно за межею бідності. У той час, як, наприклад, в тій же Росії - 12%, а в Білорусі - 7%... Я сьогодні спілкувався з керівниками українського турбізнесу. Ніколи не було такого ажіотажу напередодні, наприклад, травневих свят. Вже навіть сьогодні щодня з України вилітає на курорти Єгипту, Хургади і Шарм-ель-Шейха 25 літаків в день. Тобто, з усієї Західної Європи вилітає три з Італії, два з Німеччини і один з Франції ... Навіть і з Полтави і з Чернівців, з маленьких міських аеропортів вилітають сьогодні чартери на відпочинок. Українці сьогодні в день купують смартфонів на 90 мільйонів гривень. В день! Задумайся про цю цифру. Це більше, ніж в більшості країн Європи, в перерахунку на населення. І в цих умовах ... 
https://prm.ua/z-poroshenkom-mi-mayemo- ... a9Sa0J-s2k
Bobua
Аватар користувача
 
Повідомлень: 1942
З нами з: 24.08.10
Подякував: 111 раз.
Подякували: 135 раз.
 
Профіль
3
  #<123456 ... 26>
Форум:
+ Додати
    тему
Відповісти
на тему
Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 0 гостей
Модератори: Ірина_, Модератор
Топ
відповідей
Топ
користувачів
реклама
Реклама