Милованов: земельної реформи не буде Скасовуються:
– відшкодування відсотків на кредити на закупівлю землі
– фінансування фонду гарантування кредитів для закупівлі землі
Це означає, що фінансової підтримки для малих фермерів під час запуску ринку землі (якщо він взагалі тепер станеться) більше не буде. І знов виграють ті, у кого кращі зв’язки та більше грошей. А розвиток села відкладається на потім ((((
Також скасовуються:
– вся підтримка с/г виробникам. А саме програми підтримки тваринництва, розвитку садівництва, фермерських господарств, відшкодування витрати на с/г техніку (! підтримка промисловості!)
– видатки на створення торгових представництв за кордоном (! А зто буде просувати наш експорт?!)
– видатки на просування експорту (! Під час кризи, експорт стає ще більш критичним !)
– обнуляються видатки на інвентаризацію землі (це взагалі одна з передумов запуску ринку землі і боротьби з корупцією в агро)
– не буде грошей на профілактику захворювань тварин та препарати для дослідження цих захворювань (протиепізоотичні заходи)
“І нарешті скасовується фінансування Фонду національного багатства який мав налагодити контроль за державними підприємствами, які не будуть приватизовуватися. Тобто, корупція в цих підприємствах буде продовжуватись”, – зауважив він.
Українське суспільство намагаються заплутати двома примітивними дискурсами: з одного боку - "модель Чаушеску" і заклики віддавати борги до останнього українця, а з іншого – "пропозиції" просто не віддавати борги кредиторам, мовляв, не збідніють. Інтелектуальний потенціал дискусії знижено до рівня плінтуса.
Постійно тиражуються такі негативні приклади дефолту і виходу з країни МВФ, як Аргентина і РФ. Тут є доречними фотки вуличних заворушень, як правило, в Аргентині та інших латиноамериканських країнах. Або такий "меседж" - якщо МВФ відмовиться з нами співпрацювати, нас чекає обвал гривні, інфляція і закриття ринків капіталу, всі інвестори відмовляться вкладати в нас гроші.
А тепер "включаємо" логіку. Найнижчі показники прямих іноземних інвестицій спостерігалися у нас на тлі співробітництва з МВФ, а найвищі (з нульових років до 2008-го) – якраз тоді, коли Україна відмовилася співпрацювати з фондом, що втім цілком зрозуміло: для будь-якого розсудливого інвестора співробітництво тієї чи іншої країни з МВФ – це ознака того, що ця економіка інфікована кризою, вона токсична і до неї краще не наближатися. Це своєрідний "дзвіночок прокаженого". Ось для кого меморандум співпраці з фондом дійсно важливий, так це для портфельних інвесторів, які дають у борг, але зараз, на фоні кризи, відтік спекулятивного капіталу з ринків, що розвиваються, вже склав майже 90 млрд дол. І цей процес триває. Простими словами, зараз інвестори будуть вкладати гроші в "тихі гавані" і консервативні фінансові інструменти, як-от казначейські облігації США або банківські метали, а зовсім не в борги таких країн, як Україна. Та меморандум з МВФ нічого не змінить у цій новій спекулятивній парадигмі: коли спекулянтам було вигідно, вони вкладали гроші в наші ОВДП в 2019-му році, аж гай гуде. І зауважте, торік при новій владі у нас вже не було чинної програми співпраці з МВФ….
Йдемо далі. Згадуємо 2014-2015 роки, девальвацію гривні (чотириразове знецінення) та інфляцію (70% за два роки). І все це, зауважте, на тлі найтіснішого співробітництва з фондом. Тема впливу війни на економіку в той період заслуговує окремої моделі оцінки і відповіді на питання, які амортизатори тоді були би більш ефективними. Але факт залишається фактом: якщо б не "очищення" банківської системи, яка коштувала для економіки 36% ВВП, то і не було б таких катастрофічних наслідків у вигляді гіперінфляції і девальвації, а те саме "очищення" було однією з головних вимог фонду. І що ми отримали на виході: 60% банківської системи сконцентровано в кількох державних банках, 50% активів банків є непрацюючими, тобто проблемними. Отже, якщо у таких показників, як курс та інфляція, і є взаємозв'язок з фактом співпраці з МВФ, то вже очевидно не такий, як нам намагаються представити.
не варто демонізувати фонд, він грає, як може, і за власною партитурою. Його теж можна зрозуміти: він втомився від недоговороздатності і хронічного злодійства наших "еліт", але це зовсім не означає, що він при цьому сприятиме зростанню української економіки. Його мета – повернення взятих нами боргів і занурення соціальної системи в формалін довгострокової апатії населення
Діалектика співпраці з фондом для нас досить проста: спочатку системна криза, потім наше прохання про допомогу в обмін на "стиснення" економіки, бюджету, соціальної системи, при цьому гроші виділяються Україні лише в тих пропорціях, які необхідні для повернення старих боргів, на розвиток економіки практично нічого не залишається. Як подарунок з панського плеча, нам можуть дозволити у кращому випадку 2-3 млрд дол. спрямувати на покриття бюджетного дефіциту. Це призводить до "казусу Яценюка", коли Україна в 2014-му віддала кредиторам 14 млрд дол. в умовах війни і при цьому отримала від донорів близько 11-12 млрд, і повністю оголила резерви НБУ до критичного рівня
Та ж парадигма нав'язується нам і зараз: ми повинні будемо "спустити" на повернення боргів майже всі резерви НБУ, мимохідь використовуючи монетарний потенціал Нацбанку для емісії гривні під погашення ОВДП, а фонд при цьому буде "заливати" нам у рот по чайній ложці свої транші, як дитині, зв'язаній рушником і з роторозширювачем. Мимохідь вимагаючи продати землю та державні активи, адже земля в умовах нинішньої кризи буде віддаватися бідному населенням за ціною імпортного "фена"…
На цю мить існує кілька базових сценаріїв: дефолт (за ініціативою кредитора або позичальника), технічний дефолт (тимчасове невиконання зобов'язань), реструктуризація боргів. Останній варіант, до речі, приймається в інтересах як країни-боржника, так і її кредиторів. Реструктуризація – це бажання віддати борг, але не на шкоду економіці і не за рахунок остаточного руйнування соціальної системи країни. Реструктуризація - це і захист інтересів кредиторів, які отримають необхідне, але пізніше, адже інакше держава може збанкрутувати, і тоді вже ніхто не зможе розраховувати навіть на часткове погашення боргу. Для реструктуризації склалися майже ідеальні умови: світові фінансові ринки пірнають у зону нульових, а в деяких випадках і від'ємних процентних ставок, і випуск гарантованих урядом нових зобов'язань з позитивною прибутковістю буде користуватися попитом на ринку. Нам потрібна реструктуризація як внутрішніх, так і зовнішніх боргів, що дозволить сформувати національний резервний антикризовий фонд в обсязі до 250 млрд грн.
У нинішніх умовах у НБУ є два варіанти дій: збільшення облікової ставки та уповільнення витрачання резервів з остаточним умертвінням економіки або зниження облікової ставки і витрачання резервів на підтримку курсу національної валюти. Нам потрібен другий варіант, але в такому разі "Болівар не витримає двох", тобто золото-валютні резерви не витримають одночасно і валютні інтервенції, і погашення боргів. Окрім того, ресурс планової емісії НБУ потрібно направляти не на погашення внутрішніх боргів за ОВДП (а іншого джерела погашення в умовах бюджетного дефіциту і нульових нових аукціонів з розміщення облігацій ніби і немає), а на фінансування бюджетного дефіциту за умови його збільшення з 2% до 4%. Цільова емісія в межах 100 млрд грн не спричинить шокового інфляційного впливу на фінансову систему.
Що стосується теми дефолту, то в цьому випадку ми свій шанс втратили в 2014-му під час війни на Донбасі й анексії Криму, завдяки уряду Яценюка і персонально міністру фінансів Яресько, яка раптово "виринула"
Але навіть враховуючи токсичність дефолту, не варто повністю покладатися на думки прихильників погашення боргу за будь-яку ціну. Порівняння з Аргентиною очевидно не на часі, бо ця країна, не дивлячись на дефолти, володіє розвиненим індустріальним комплексом, сектором послуг, якісною системою освіти і входить до 20-ки найбільших країн світу з ВВП понад 500 млрд дол. і населенням, як у нас (40 млн ос.), тобто більш ніж утричі випереджаючи "бездефолтну" Україну за економічними параметрами. Як казав один економіст, є чотири типи країн: розвинуті, які розвиваються, Японія й Аргентина.
Та й РФ, яка допустила дефолт у 1998-му році змогла увійти до групи країн з інвестиційним кредитним рейтингом, а "бездефолтна Україна" і далі перебуває в "сміттєвому кошику". І про досвід Ісландії забувати не варто, хоч там була дуже специфічна історія. Хай там як, загроза дефолту і єдність нації в небажанні йти на повідку у фінансових спекулянтів часто призводить до більш кращих для країни умов реструктуризації. Загроза дефолту тут – як примус кредитора до відстрочення за виплатою зобов'язань на потрібних для держави параметрах.
Реструктуризація боргів для України – це своєрідна "теорема Зеленського", яку президент має довести і зробити аксіомою. Це не завдання Шмигаля або Разумкова, це персональна ноша глави держави. Людина реалізує себе у виборі між добром і злом, а президент повинен визначити, що для нього важливіше: направити всі ресурси на порятунок людей або віддавати борги "до останнього українця".
Как вам - господа, неплохо ведь написано ?
Востаннє редагувалось Автор77 в П'ят 27 бер, 2020 14:28, всього редагувалось 1 раз.
freeze написав:массово понеслись мнения в СМИ, что продовольственный экспорт должен быть приостановлен в целях безопасности страны.
на фоне этого стоит прикинуть о том, стоит ли продавать землю, которая нас кормит. Следующий карантин, изменения климата....Там уже никакой курс не поможет, обратно можно не выкупить
The way to make money is to buy when blood is running in the streets - John Davison Rockefeller. Думаю, эту фразу бывший хозяин Привата знает. Поэтому, дальнейший план супер простой. 1. Получить деньги за Приват. Сам банк ему не нужен. 2. Продавить закон о земле. Цена земли в текущей ситуации будет стремиться к 0. 3. Затариться землей по максимуму скупая землю за копейки. 4. Продать землю через пару лет с наваром. 5. Обложить землю новых собственников налогами . Этот пункт опционально. Так сказать для получения морального удовлетворения.
freeze написав:массово понеслись мнения в СМИ, что продовольственный экспорт должен быть приостановлен в целях безопасности страны.
на фоне этого стоит прикинуть о том, стоит ли продавать землю, которая нас кормит. Следующий карантин, изменения климата....Там уже никакой курс не поможет, обратно можно не выкупить
Нет, лучше давайте раздадим её бесплатно, в аренду на 49 лет за копейки местным барыгам вроде Бахматюка! Странно, что вы, вроде цивилизованный человек, выступаете против рынка...
Игорь Алексеевич написав:а что если прокатит закон по земле, а денег мвф даст, но или меньше, чем обещал типа не такой закон, или частями в течении года?
А что плохого в законе о земле, вы говорите о законе, как о каре небесной, а на самом-то деле это благо!
Serg-ik написав:на фоне этого стоит прикинуть о том, стоит ли продавать землю, которая нас кормит. Следующий карантин, изменения климата....Там уже никакой курс не поможет, обратно можно не выкупить
Нет, лучше давайте раздадим её бесплатно, в аренду на 49 лет за копейки местным барыгам вроде Бахматюка! Странно, что вы, вроде цивилизованный человек, выступаете против рынка...
Чорт ховаєтсья в деталях як відомо. Сам по собі термін "ринок землі" непоганий і всі хороші люди мають його якби підтримувати. Але назвіть хоч одну цивілізовану країну, де вводили ринок землі не давши селянам ані копійки кредитів та підтримки? Україна буде першою країною, де під гарним терміном "ринок землі" ховається її олігархічний дерибан. Фермери наразі просто будуть не в змозі її викупити, єдиний реальний покупець - спекулянти від олігархів. Скуплять в народу, оголодавшого від карантину, за скляні буси, як тут вже писали
((((
