Політичні дискусії

Ви схоже не розумієте суті ... Судова система - це третина держави ! Законодавча , виконавча , судова .

Я також за все ідеальне і проти всього поганого...
Тільки не розумієте якраз Ви..
Є 30 000 суддів в Державі.
Чим сильніше створюється враження їх богоподібності - тим менше вони відповідають назві-найняті менеджери для вирішення питань....
А як тільки вони побачать, що суспільство їх бачить в дупі бо
а - 98% з ними не стикаються( і вони не можуть збільшити кількість населення яке хоче мати з ними справу,вони розглядають тільки ті справи які до них потрапляють)
б - суспільство скаже ,що всі адмін справи повинні бути виведені з розгляду в судах і так само як автоцивілка переведені до розгляду страховими компаніями

Так відразу судейки які сьогодні вершителі судеб - перетворяться в мілких клєрків...
І чим більше ви таких клєрків створите в Державному апараті-тим менше ДБРівців будуть виносити двері в музеях ,щоб отримати інформацію яка лежить на серверах митниці вже 15 років.

Атошники через суд отсуживали атошные отпусные

Таке легеньке питання по суті
Якщо АТОшник судиться в суді по питанню відпускних... - це проблема суду чи фінансового відділу військової частини?
Суд тут вторинне... і як правило питання буде вирішено судом позитивно для АТОшника...

Тепер розумієте,в чому концептуальна помилка?
Не треба шукати зручного козла-відбувайла(будь-то суд чи прізвища керівника Держави) треба шукати реальну проблему і її вирішувати.

Это был пример востребованности судовой ветви власти со стороны пересичного.
Что даже всл-атовцы вынуждены добиваться реализации своих прав через суд.
Пересичный же, имея нормальную судовую систему ... тоже судился бы гораздо чаще.
Не судятся, потому что уверены, что коррупционная и халатная судовая система не защитит их права.
И они проиграют, лишь потратив время и деньги на процесс.

Зато насировы и пр. запросто отсудят себе зарплаты и т.д.

У Вас опять картинка: никто ничего не делает, а только ждёт, ищет цапа-видбувайла. Народ шевелится, толку только-то мало.
Искать реальную проблему низкоэффективной работы регуляторов обязаны и могут только сами власть имущие.

К тому уже
Времена, когда для развития достаточно было только не мешать, давно прошли.
Помогать нужно. Создавать максимально благоприятные условия.
В неблагоприятных получается хорошо работать лишь единицам (самым сильным, умным, ловким и т.д.).
А нужно повышать эффективность работы всех. Чтобы добивался результата, развивался даже слабый.

я тебе говорю для чего они ДОЛЖНЫ идти во власть, а ты мне загадки загадуешь.
у світі, нормальному, принято выполнять предвыборные обещания
а в БЛАГОДАРНОСТЬ за это получать поддержку на след. срок

А що там Зе обіцяв? .... а-а-а нічого! Значить усе виконав. Які проблеми? На другий срок його!

ну ты шо, прикалуешься?
т.е. зе, идя на выборы не озвучивал никакой программы?
вот это и есть его ОБЕЩАНИЯ

Це ти прикалуєшся. Цими програмами, що Зе, що По, що інших можна зразу одне місце підтирати. Я впевнений що 90% виборців Зе цієї програми не читали. І правильно робили.
Важливі публічні обіцянки!
І Зе нічого(майже) не обіцяв.
По обіцяв досить багато.

У Вас опять картинка: никто ничего не делает, а только ждёт, ищет цапа-видбувайла. Народ шевелится, толку только-то мало.

Це якраз до Вас не доходить
Декларуючи якісь інструменти - ми даємо дороговказ...
Якщо інструмент - треба покращити суд.... - то це тупик
Якщо дороговказ - до дупи суд,спасайся хто може... то 10 млн тих ,хто сидить і вірить зомбіящику-змушені будуть піднімати свої дупи ,розуміючи що допомога не прийде і все залежитеме тільки від їх зусиль...
На тому що не треба нічого робити і просто достатньо зробити хороші закони і гарних керівників - ми вже протримались кілька десятків років..
Як бачите ні до чого корисного це не привело..
Все одно повторюємо світовий досвід
Спочатку сильніші(нагліші) все захоплять ,потім розширяться до максимуму і тільки потім почнуть ділитись з біднішими

Я ж пропоную інше
Не тільки сильніші.але й середні і слабіші - піднімають дупу і кожен починає робити себе багатшим... тоді в нас є шанс не потрапляти в сторічний період первинного накопичення-бо відразу перейдемо до Шведської моделі(всі відносно багаті)

Це ти прикалуєшся. Цими програмами, що Зе, що По, що інших можна зразу одне місце підтирати. Я впевнений що 90% виборців Зе цієї програми не читали. І правильно робили.
Важливі публічні обіцянки!
І Зе нічого(майже) не обіцяв.
По обіцяв досить багато.

всё, вопросов не имею

Цими програмами, що Зе, що По, що інших можна зразу одне місце підтирати.
Важливі публічні обіцянки!

удачи, ыксперд

А нужно повышать эффективность работы всех. Чтобы добивался результата, развивался даже слабый.

Масло-маслянисте....
Як підняти ефективність роботи группи,якщо індивідуми з цієї групи не хочуть підняти власну ефективність роботи?
Для мене однозначно
Будь-яка група(команда) формується з осіб приблизно однакової
а - професійного рівня
б - фізичного рівня
в - морального стимулювання...

Совок а-ля макаренко - беремо десять сильних і одного слабкого ... і змушуємо цього слабкого підніматись до сильного - ще так/сяк може й спрацює
Але
Беремо десять люмпенів і з допомогою одного сильного пробуємо змусити люмпенів покращитись... - можливий.якщо в сильного в руках не бібілійна брошурка ,а хлист/автомат і ключі від хлібного складу.

У Шария про вывод денег через якобы покупку картин шоколадным гораздо интереснее рассказано чем это унылое действо канала честных новин

Ни одного факта в видео, стандартное поливание грязью, но для свидетелей секты сойдет.
А по факту очередная перегрузка мозга для поддержания условного рефлекса у лохов. На выходе - одно упоминание имени ПО и у подопытных сразу дефекация.

Ха-ха,как поэтично, особенно в свете того что помойки под названием 5, прямой, эспрессо на этой ветке не режутся, а другие ссылки в которых как раз детально раскрывается фокус с картинами , их покупкой у самого себя, неуплатой налогов удаляются.
Я вовсе не идеализирую ни Шария, ни кого иного,но специфика и журналистики, и просто жизни в Украине состоит в том, что правду здесь можно узнать только прослушав противоположные точки зрения от,как правило,ненавидящих друг друга оппонентов.

[2]

Якщо 2014 року передвиборча програма й гасла Порошенка не містили вираженої ідеології й обіцяли швидке вирішення всіх соціально-економічних проблем — від війни, яку Петро Олексійович обіцяв закінчити за години, до підвищення рівня зарплат і пенсій, то на другий термін діючий Президент йшов в образі «консерватора і націоналіста».

Гасла в стилі «віра, мова, армія» завжди були невід’ємним атрибутом націоналістично-консервативних рухів, виражаючи ідеї сильної національної держави та духовних цінностей нації. Про їх невід’ємність в державному будівництві та націєтворенні згадували всі визначні українські класики політичної думки: від В’ячеслава Липинського до Степана Бандери. І зовсім несподівано їхні ідеї підняв на білборди російськомовний олігарх і, до недавнього часу, — парафіянин Московського патріархату Петро Порошенко.

Після п’яти років президентства стало очевидно, що виборці не повірять у нові соціально-популістичні гасла, особливо, після того, як Порошенко їх не виконав упродовж п’яти років першого президентського терміну. Знову обіцяти високі зарплати та пенсії чи, тим більше, зниження цін на комірне, при тому, що саме за його президентства ці ціни підвищували по кілька разів щороку, — занадто явно програшний варіант. Тим більше, що соціально-популістичну риторику вже зі значно більшим успіхом підхопила Юлія Тимошенко й інші кандидати, котрим значно легше обіцяти покращення життя, перебуваючи в опозиції.

Тому команда Президента зробила ставку на стандартну для всіх претендентів на другий президентський термін риторику, а саме: державницький патріотизм. Коли більше нічим похвалитися і нічого запропонувати, тоді політики у всіх країнах зазвичай пропонують дві основні тези: патріотизм, безпеку і вказують на загрози. Дональд Трамп у своїй передвиборчій кампанії на другий термін також вже говорить не стільки про економіку, скільки про будівництво стіни на мексиканському кордоні, тому що безпека американців та їхній захист від мігрантів — понад усе.

А на перші шпальти республіканських медіа виходять теми чергових мирних перемовин із Північною Кореєю, які демонструють «мирні досягнення» президента. Безпека країни, мир, захист простих громадян від загрози й інші абстрактні ідеї, які неможливо порахувати чи відчути у гаманці, але які інтуїтивно сприймаються суспільством як незамінні. Такі ключові гасла другої виборчої кампанії Трампа.

Подібні гасла вже понад півстоліття використовуються виборчими штабами усіх кандидатів на другий термін, коли результати роботи мізерні, а владу покидати дуже не хочеться. Адже безпека — одна з базових потреб людини згідно піраміди А. Маслоу. «Зате я зберіг державу», «не допустив розвалу країни», «на переправі коней не міняють і президентів під час війни не змінюють», «сьогодні тільки президент здатний захистити країну» а також «патріотизм мінімальними зарплатами не вимірюють» — це вже класичний політологічний набір гасел для неуспішних президентів, бажаючих знову виграти вибори.

Між іншим, це навіть стара психологічна бізнесова “відмазка”, коли доводиться пояснити причини якогось фінансового провалу. Якщо люди не заробили грошей, скажіть їм бути вдячними за те, що вони залишилися живі-здорові, бо могло бути гірше, і частина дійсно буде вдячна. Так само Кучма, йдучи на другий термін, побудував виборчу кампанію на загрозі — перемозі комуніста Симоненка та апелював до існуючої стабільності. Й усі патріоти у другому турі були змушені голосувати за «менше зло».

«НАЦІОНАЛІСТ» В ШОКОЛАДІ

Тому Порошенко побудував свою нову передвиборчу програму на експлуатації теми патріотизму, безпеки та іміджі останнього оплоту державності — коли всіх інших кандидатів зображають «агентами Кремля». Якщо не переможе Порошенко, Росія одразу захопить всю Україну. Немає досягнень, високі ціни? А що могло б трапитися якби була повномасштабна війна, теракти чи розвал країни? Подумайте про державу, про безпеку і стабільність, а не про власні кишенькові інтереси!

«Нову передвиборчу програму Порошенко спрямував на експлуатацію націоналістичного електорального поля, копіюючи досвід Кучми 1999 року»

При цьому, головними реципієнтами таких гасел має стати патріотичний, націоналістичний електорат — люди, які поділяють і розуміють вагомість ідей державності, національних цінностей, єдності вертикалі влади під час війни. Тому нову передвиборчу програму Порошенко спрямував саме на експлуатацію націоналістичного електорального поля з метою заволодіти голосами патріотів, не в останню чергу копіюючи досвід Кучми 1999 року.

Базовими ідеями в промовах Порошенка стали емоційна патріотична риторика та міцні висловлювання на адресу Москви. Однією фразою «прощай, немытая Россия», Порошенко заробив мільйони лайків і репостів у соцмережах навіть від тих українців, які були від нього не в захваті. А кілька таких антиросійських фраз за умов правильно підібраної частоти послідовностей — і чимало виборців вже бачать у ньому реального патріота та непримиренного ворога Кремля.

У новому для себе образі державника та патріота Порошенко найбільше сподівається заволодіти довірою виборців того регіону, в якому найбільше державницько-націоналістичного електорату, тобто насамперед Західної України. Саме там проживає найбільш свідомий і чутливий до національних гасел виборець, для якого вираз «ціна держави» далекий від асоціацій з цінами на ринку. Тут ще досі чимало людей пам’ятають багатостраждальну боротьбу за українську державність і слово «патріотизм» не є порожнім звуком. І що найважливіше — на Заході мешкає найбільш релігійний електорат, який щонеділі відвідує церкву, а слова священика мають високий авторитет.

І якщо одними гаслами «геть від Москви» патріотичних виборців, звісно, не переконати, то в команді президента на п’ятому році перебування при владі витягнули недорогий але ефектний козир — томос. Можливо, цю ідею Порошенкові підкинув хтось з радників чи політтехнологів, але до нової виборчої кампанії російськомовний Порошенко вже постав в образі будівничого української церкви, захисника мови та нації, стоячи пліч-о-пліч з авторитетним для патріотичного електорату патріархом Філаретом.

При цьому здобуття томосу виявилося чудовим способом завоювати голоси патріотів та знову виграти вибори, не проводячи реальних реформ та не несучи збитків від небажаного демонтажу корупційної системи. Адже як можна говорити про мінімальну пенсію чи малу зарплату, коли вирішується епохальна державницька справа тисячолітнього значення — автокефалія для національної Церкви?

Не можна звісно заперечувати позитивного значення автокефалії для національної церкви, як і не можна не помічати неприхованого електорального виграшу від томосу політика, якого ніхто раніше не міг запідозрити у симпатіях до українського православ’я, якщо не сказати навпаки. Однак церковна автокефалія стала найголовнішим аргументом на користь Порошенка, а томосом президентські прихильники намагаються прикрити тотальну корупцію, несправедливість в судах та олігархічні схеми грабунку країни, до яких прямо причетна команда президента.


Якщо 2014-го Порошенко використав для перемоги соціально-економічні гасла, то 2019 року використовував патріотично налаштованих виборців-націоналістів. Саме цих виборців у штабі Порошенка цього разу вирішили вважати найбільш довірливими: їм достатньо сказати «геть від Москви» і показати томос, і вони занесуть Порошенка знову в президентське крісло. При цьому можна навіть не обіцяти підвищення зарплат і рівня життя. Народ мусить повірити у новоявленого «президента-націоналіста» з томосом.

их покупкой у самого себя

Я постійно провожу операції купівлі/продажу всередині сімї...
І це нормально
діти ростуть-їм треба щось від себе перерозподіляти , та й жінки живуть довше від мужиків..
Можна звичайно робити це шляхом подарунків, але як на мене - купівля/продаж більш надійна в юридичному сенсі.

[2]

Сьогодні довелося побачити як порохоботське шапіто мусило зіткнутися із суворими реаліями життя. Коли Барна і компанія (ага, саме той, який мацав Яценюка за геніталії ) прийшли під КСУ порохоботська братія почала кидатися за озвучку акції інших організацій, які там теж зібралися.

Про це пише український політолог Олександр Солонько.

Але це не головне. Хотів би розповісти про інше. Почнемо з того, що «зупиняти реванш» (нагадаю, що всі зібралися проти визнання неконституційним закону про люстрацію) прийшли люди, які всі 5 років президентства Порошенка розколювати суспільство, виправдовували віденський олігархічний договорняк, покривали свинарчуків та подібні радощі президентского життя. Звісно, не можна було цього не зауважити. І у відповідь на таке зауваження, як це і притаманно цій братії, вона почала кидатися на націоналістів. А ще зривати плакати із зображенням Свинарчуків та Медведчука (як незручно).

Ця братія роками надавала медіа супровід Поришенку, який на кожному кроці розповідав про реформу правосуддя. Але чогось ця реформа не торкнулася КСУ, який виявися напевне недоторканим і зберіг свій привілейований статус. Суд, який отримував вказівки за телефонним правом від нього. І тепер його люди прийшли під цей суд щось вимагати. Верх лицемірства і важка форма шизофренії.

Так от у відповідь на зауваження про це, порохоботи з піною біля рота викрикували щось там про брехунів. Було смішно спостерігати за обличчями цих людей у відповідь на питання: чи є брехнею членство Порошенка в СДПУ Медведчука, заснуванням ним з іншими ригами Партії регіонів, участь в корупційному скандалі будучи секретарем РНБО, займання посади міністра в уряді Азарова, лобіювання в суспільстві правильності Харківських угод, Віденська змова ну і все решта. Бачили б ви ці перекошені обличчя. Все це для них брехня.

Вони жили в своїй віртуальній реальності, але коли вийшли на вулицю і почули неприємні речі, виявилися до цього не готовими.

Найгірше те, що з Порошенка зараз ліплять націоналіста, яким він не є. Сама вже постановка питання таким чином паплюжить націоналізм як ідеологію.

Знаково про це висловився філософ Сергій Дацюк:

"Ще одна згубна річ порохоботів полягає у тому, що вони руйнують націоналізм. Я завжди критикував націоналізм і націоналістів за інтелектофобію і спрощення, але я завжди поважав націоналістів за витриманість їх переконань, незламну волю, за жертовність щодо своїх ідеалів. Для порохоботів посилання на націю та патріотизм є таким же інструментальним прийомом, як апеляція до держави та економіки. Пастка порохоботів для націоналізму у тому, що своїм моральним релятивізмом і олігархо-корупційною інструментальністю вони руйнують саму основу ідеалів націоналізму – віру у сакральність нації як спільності. Захищаючи олігархів та корупцію, покриваючи мародерство, розколюючи суспільство, порохоботи руйнують політичну націю, спричиняючи внутрішню кризу націоналізму. Говорячи про порохоботів, потрібно відмовитися від терміну "націоналісти", вживаючи термін "націонал-патріоти".

Порохоботи руйнують не лише націоналізм. Вони руйнують все, до чого торкаються. І при цьому вони захищають олігархічну систему управління державою та, як би це парадоксально не звучало, "право" декого безкарно займатися корупцією. А зривання плакатів зі свинарчуками - це просто симптом, зовнішнє вираження таких поривань.