На Евровидении Украина вчера получила полный игнор от жюри, в т.ч. и от соседей (обычно соседи за соседей голосуют даже если шлак полный, а у Украины как раз было достойное выступление) Только Швейцария проглолосовала правильно. Это знак
shapo написав:Но если это Израиль сеет войны на Ближнем Востоке,то тогда и Украина причина всех проблем
Разница существенная
так, Ізраіль має проблеми з палестинцями. а до чого тут перси ті фінансовані ними терористи? це лише підстава для ворожих дій Ірану, який нассправді є джерелом більшості проблем на Близькому Сході...
Shaman написав:так, Ізраіль має проблеми з палестинцями. а до чого тут перси ті фінансовані ними терористи?
Іран регіональний гравець, так само як є глбобальні гравці які лізуть по всьому світу. Крім того Іран вважає палестинців справжніми нащадками Стародавнього Ізраїлю (доталмудичного) і навіть свій режим рахбарів змавпував з ізраїльського Епохи Суддів між Ісусом Навіном та Давідом (у біблії прямо описано незадоволення Саваофа коли євреї запросили собі царів- Це історичний факт, описаний у Старому Завіті, у Першій книзі Царств (глава 8 ). Гнів Бога та пророка Самуїла був викликаний не самим фактом появи царя, а мотивом ізраїльтян. Вони хотіли стати «як інші народи» і відкинули теократію — пряме Боже правління, переставши довіряти Йому як істинному Царю і Захиснику.). Навіть багато талмудичних євреїв в Ірані вважають його більш по духу єврейським ніж Ізраїль
Востаннє редагувалось fox767676 в Нед 17 тра, 2026 11:24, всього редагувалось 1 раз.
Schmit написав:Це алея слави у Гайсині Вінницької області — лише офіційні втрати. На алеї 231 ім'я, населення міста — 23к, коефіцієнт пропавших безвісти до офіційно загиблих — 1,6–2, поранених — 7. Екстраполювати втрати на всю країну неважко.
Ну, якщо вам неважко, то давайте, екстраполюйте, а ми подивимось, який ви математик Робити висновки про всю країну за цифрами з одного(!) маленького(!) міста.
Вы считаете что 1% от общего населения только в маленьких городках потери? Ну и 2% примерно еще без вести. И нет у нас порядка полумиллиона потерь как полных потерь? Львовский бизнесмен очень даже по могилам на Лычаковском кладбище это экстраполировал на всю страну. Только года 2 назад и кто его знает, как он там считал(и все ли погибшие на Аллее Героев похоронены,некоторых же и к родственникам могли подзахоронить)
1 Гайсин , маленьке містечко 23 000 населення, яке складається в тому числі з 59 мото-піхотної Бригади чисельністю в 5000 осіб. То будемо екстраполювати до населення загальне чи чисельність Бригади ? 231 загиблий до 5000 ....це 6% від чисельності Бригади.... Яка у нас чисельність ЗСУ ? -1 млн , 6% від 1 млн = 60 000... і це в БОЙОВІЙ бригаді, а не в тиловій частині.... 2 Шубомайстер чи то спеціально , чи то з дурі(швидше за все останнє) забув що я користувався а - Книга Памяті ( там всі загинувші з Львівської області) б - кількість поховань на Марсовому ( рівняв з книгою памяті і виводив коефіцієнт) в - рівняв Львівську область з іншими і знову ж з виведеного коефіцієнта по Книзі памяті Львівщини * коефіцієнт співвідношення Львівщини до України і множив кількість поховань..
Я розумію що для борова/спекулянта , все що за межами двох операцій собі і ще раз собі - це вже захмарно для розуміння.
sashaqbl написав:А чому не Індія? З точки зору демографії в Індії перспективи куди вищі.
Тому що ні то ні то не має достатньо попиту на внутрішньому ринку, і в разі глобальної економічної кризи вона їх зачепить швидше і глибше.
А вот Африку ничего зацепить не сможет. Она и не лезет на рожон, очень ведет себя. А в тихом омуте, как известно, сокровища и прячутся. Главный ресурс у них такой же, как и у Китая. Это человеческий ресурс и растет он быстрее, чем в Китае. И есть перспективы дальнейшего роста. А значит совокупный спрос на их внутреннем рынке гарантировано стабильно высок, не смотря ни на какие угрозы.
Разве что кто-то скинет случайно на Африку полсотни тактических ядерных зарядов, обеспечивающих радиационное заражение территории. Но это фантастика. Сейчас у всех термоядерные заряды преимущественно.
Шучу.
Есть хорошие новости стратегического плана. Изложу в своей ветке про причины войны.
Якщо 2 млрд (насправді менше) умовних африканців споживає умовного рису на умовний долару США в день, то загальний річний попит буде аж $730 млрд. Допустим, людський ресурс подвоїться (скорі за все ні) і стане 4 млд. (найімовірніше 2.5) то це буде $1.46 трлн.
По-перше, іронія ситуації полягає в тому, що багато хто вважав війну в Ірані вигідною для Росії: очікували, що вона підштовхне вгору ціни на нафту й енергоносії, фактично надавши Москві своєрідний рятувальний круг. Адже до кінця 2025 — початку 2026 року все вказувало на те, що санкції нарешті почали чинити серйозний тиск на російську економіку: бюджетний дефіцит зростав, торговельний профіцит скорочувався, темпи зростання сповільнювалися — країна фактично увійшла в рецесію.
І зараз, незважаючи на короткостроковий позитивний ефект від стрибка нафтових цін, російський уряд уже скоротив прогноз зростання реального ВВП на весь 2026 рік майже на цілий відсотковий пункт — до всього лише 0,4%. На ділі ж економіка, по суті, уже перебуває в рецесії, і я, як і раніше, очікую на негативний результат за підсумками року.
Однак реальність така, що війна в Ірані, можливо, і спричинила короткочасне зростання цін на нафту і газ, але водночас вона розколола ОПЕК: ОАЕ вирішили вийти з організації і фактично проголосили курс на максимальне нарощування видобутку.
З погляду Москви, це може означати насування цінової війни на нафтовому ринку: збільшення пропозиції за рік або близько того збіжиться з моментом, коли нинішній стрибок цін почне руйнувати попит на тлі уповільнення світової економіки.
Для Росії такий сценарій може стати катастрофічним. Він передбачає, що вже за рік ціни на нафту можуть виявитися нижчими, ніж до початку війни в Ірані, а якщо Росія водночас усе ще буде змушена продавати Urals із дисконтом приблизно в третину ціни через санкції, то вартість російської нафти може опуститися до $30−40 за барель.
По-друге, становище Росії на полі бою стає дедалі складнішим. Використання Україною технологій і безпілотників, схоже, стабілізувало фронт на її користь, при цьому Москва продовжує зазнавати колосальних щомісячних втрат. Імовірно, йдеться, як і раніше, про десятки тисяч осіб на місяць, і Росії, судячи з усього, стає дедалі важче компенсувати ці втрати завдяки набору нових контрактників і мобілізаційного ресурсу.
Україна змогла заповнити брак живої сили технологічною перевагою і масовим використанням дронів, і тепер, хоча й повільно, починає повертати території. Складається враження, що український оборонний сектор працює на надвисоких обертах, до того ж отримуючи додатковий імпульс за рахунок поглиблення кооперації та інтеграції з Європою. Українські інновації — фактично перемога у «війні ітерацій» — з'єднуються з європейськими промисловими потужностями, що дає змогу масштабувати виробництво дронів до рівнів, здатних кількісно та якісно придушувати Росію.
По-третє, Путін, імовірно, починає усвідомлювати, що саме його війна проти України змусила Європу нарешті всерйоз зайнятися оборонним бюджетом і реанімувати свій військово-промисловий комплекс.
Німеччина вже виходить на військові витрати понад €100 млрд на рік, а якщо європейські країни НАТО в середньому доведуть оборонні бюджети хоча б до 2,5% ВВП за сукупної економіки Європи орієнтовно $35 трлн, це вже майже $900 млрд щорічних витрат, які більш ніж учетверо перевищують російський військовий бюджет. А якщо додати сюди Туреччину з її 4% ВВП, виділених на оборону, Польщу і країни Балтії, чиї військові витрати наближаються до 6% ВВП, підсумкова сума виявиться ще вищою. І це без урахування самої України, яка вже зараз, імовірно, витрачає $80−100 млрд щорічно на ведення війни.
По-четверте, війна в Ірані, мабуть, остаточно зняла з України колишні обмеження на нанесення глибоких ударів по території Росії. ... Україна, ймовірно, зробила висновок: якщо США більше не вважають зростання цін на нафту критичним фактором, то і Київ не зобов’язаний ураховувати подібні міркування — особливо на тлі дій Вашингтона, які могли бути сприйняті як такі, що суперечать українським інтересам, включно з пом’якшенням тиску на російський нафтовий сектор.
Фактично це означало, що «рукавички знято», меж і кордонів більше не існує. Це також відображає все більшу оборонну автономію України від США і зниження важелів тиску Вашингтона на Київ. У результаті Україна отримує можливість дедалі активніше переносити війну безпосередньо на російську територію. Символічним доказом цього стало звернення Путіна до Трампа з проханням сприяти припиненню вогню напередодні Параду Перемоги в Москві.
По-п'яте, удари США по іранському керівництву, можливо, посилили особисті побоювання Путіна за власну безпеку. На цьому тлі Кремль, судячи з низки ознак, стає дедалі параноїдальнішим у питаннях внутрішньої стабільності та захисту вищого керівництва. Додатковим симптомом цього може слугувати посилення контролю над інтернетом усередині Росії, що спричиняє дедалі більше роздратування серед населення.
Якщо Путін дійсно починає сприймати ризик персональної ліквідації за реалістичніший сценарій, це може серйозно впливати на його стратегічне мислення. У сукупності все це створює для Кремля вкрай тривожну картину: затяжна війна дедалі менше має вигляд інструменту зміцнення Росії і дедалі більше — джерела системних ризиків, здатних підірвати як стійкість держави, так і особисту безпеку самого Путіна.
По-шосте, Путін, цілком імовірно, уже відмовився від очікувань, що Трамп зможе змусити Зеленського піти на поступки Росії. Важливо й те, що в самій Україні зростає впевненість: країна диверсифікувала залежність від американського фінансування й озброєнь і тепер, у разі повторних спроб Трампа нав’язати їй «мир», здатна фактично послати його куди подалі.
Одночасно Путін може виходити з того, що проміжні вибори у США послаблять позиції Трампа і його здатність просувати угоди, вигідні Росії. Наступний склад Конгресу, ймовірно, буде значно більш проукраїнським за настроєм. Це створює для Кремля стимул спробувати укласти угоду до виборів.
По-сьоме, виникає відчуття, що Путін може розглядати можливу поразку США в Ірані як зручну можливість для «прикриття» власного фіаско в Україні. По суті — «гарний час, щоб поховати погані новини». У такому разі російська поразка була б менш болючою на вигляд, якби США одночасно переживали власне приниження у протистоянні з Іраном.
Усі ці фактори, у сукупності, створюють враження, що Путін нарешті справді зацікавлений у серйозних мирних переговорах.
Що стосується можливої структури майбутньої угоди, вона, на мій погляд, буде близькою до того, про що я вже давно писав. Лінію фронту, ймовірно, буде заморожено в її поточному вигляді. Членство України в НАТО перестає бути ключовим питанням, якщо Київ отримує гарантії безпеки за моделлю Ізраїлю — тобто стовідсотково надійний і необмежений доступ до озброєнь і підтримки Заходу, без будь-яких лімітів на розвиток власних збройних сил. ... Крім того, Росія має бути зобов’язана виплачувати репарації, і гарною відправною точкою тут могли б стати $330 млрд заморожених активів Центрального банку Росії, що перебувають у західних юрисдикціях. У зв’язку з цим заслуговують на увагу нещодавні повідомлення Politico про те, що уряд Нідерландів розглядає можливість відновлення в ЄС дискусії про використання цих активів для підтримки України.
І за розвитком подій у цьому напрямі справді варто уважно спостерігати — з якого дива європейські платники податків мають оплачувати наслідки війни Путіна проти України, якщо російські державні кошти не діють у західних фінансових інституціях?
Shaman пропагандистська стаття про рожеві поні. Особливо "правдива" теза про "диверсифікацію" фінансування України, коли ми втратили одного із 2 великих донорів і в нас залишився єдиний, який вже пів року нам не дає ні цента...
За чотири роки повномасштабки "ухилянти" стали окремим явищем української реальності.
Їхні коментарі звучать під кожною профільною темою. Їхні інтереси готові захищати претенденти на політичну кар'єру. Росія киває на них щоразу, коли намагається знецінити українське суспільство. У багатьох виникає спокуса оголосити "ухилянтів" явищем, яке характерне лише Україні та її війні за незалежність.
Але це не так. У тих же США в епоху В'єтнамської війни сумарне число draft offenders (порушників правил призову) сягало 570 тисяч осіб. Звинувачення були висунуті 210 тисячам порушників, засуджено приблизно 9 тисяч, з яких тюремний строк отримали 3200 осіб. Це співвідношення, до речі, мало чим відрізняється від української реальності, в якій кількість порушників правил призову в рази більша за кількість судових вироків.
Ухилянти як явище – зовсім не винахід нашої історії. Вони були на кожній війні, яку вели силами мобілізованих. У будь-якій країні суспільство неоднорідне і в кожному є ті, хто готовий іти добровольцем, і ті, хто готовий за будь-яку ціну уникати служби. Тому головна відмінність нашої війни від попередніх зовсім не в наявності відмовників. Головна відмінність – у наявності соцмереж.
А сьогодні соцмережі перетворили розрізнені голоси ухилянтів на єдиний хор. Тому їх починають обслуговувати люди, котрі переконані, що аудиторія не пахне. Політики виборюють їхні голоси – і закликають скасувати мобілізацію. Блогери переконують ухилянтів у їхній правоті – щоб наростити собі передплатників. Адвокати навперебій дають поради як поводитись на блокпостах – щоб продати свої послуги. Наш ворог інвестує у порядок денний ухилянтів, бо їхня перемога означатиме програш України. Все, що було неможливим за аналогової епохи, стало мейнстримом в еру соціальних мереж.
Ми не тільки стали першими, хто винайшов кілзону завглибшки 15 кілометрів. Ми ще й воюємо в ситуації, коли стратегії колективного виживання змушені конкурувати зі стратегіями колективної поразки. Коли ворогові простіше дотягнутися до дискусій нашого тилу, аніж до наших позицій. Коли соцмережі відкривають можливість для менеджменту масової поведінки та інвестицій у наші внутрішні окопи. І при цьому ми тримаємо фронт уже п'ятий рік.
Якщо ми вистоїмо – нам буде чому навчити всіх інших.
Дюрі-бачі написав:Shaman пропагандистська стаття про рожеві поні. Особливо "правдива" теза про "диверсифікацію" фінансування України, коли ми втратили одного із 2 великих донорів і в нас залишився єдиний, який вже пів року нам не дає ні цента...
у вас все просто - дають гроші - це добре, не дають гроші - це погано. варіант заробити гроші - для вас схоже не існує
Shaman написав:й трошик уваги деяким нашим форумчанам
За чотири роки повномасштабки "ухилянти" стали окремим явищем української реальності.
Їхні коментарі звучать під кожною профільною темою. Їхні інтереси готові захищати претенденти на політичну кар'єру. Росія киває на них щоразу, коли намагається знецінити українське суспільство. У багатьох виникає спокуса оголосити "ухилянтів" явищем, яке характерне лише Україні та її війні за незалежність.
Але це не так. У тих же США в епоху В'єтнамської війни сумарне число draft offenders (порушників правил призову) сягало 570 тисяч осіб. Звинувачення були висунуті 210 тисячам порушників, засуджено приблизно 9 тисяч, з яких тюремний строк отримали 3200 осіб. Це співвідношення, до речі, мало чим відрізняється від української реальності, в якій кількість порушників правил призову в рази більша за кількість судових вироків.
Ухилянти як явище – зовсім не винахід нашої історії. Вони були на кожній війні, яку вели силами мобілізованих. У будь-якій країні суспільство неоднорідне і в кожному є ті, хто готовий іти добровольцем, і ті, хто готовий за будь-яку ціну уникати служби. Тому головна відмінність нашої війни від попередніх зовсім не в наявності відмовників. Головна відмінність – у наявності соцмереж.
А сьогодні соцмережі перетворили розрізнені голоси ухилянтів на єдиний хор. Тому їх починають обслуговувати люди, котрі переконані, що аудиторія не пахне. Політики виборюють їхні голоси – і закликають скасувати мобілізацію. Блогери переконують ухилянтів у їхній правоті – щоб наростити собі передплатників. Адвокати навперебій дають поради як поводитись на блокпостах – щоб продати свої послуги. Наш ворог інвестує у порядок денний ухилянтів, бо їхня перемога означатиме програш України. Все, що було неможливим за аналогової епохи, стало мейнстримом в еру соціальних мереж.
Ми не тільки стали першими, хто винайшов кілзону завглибшки 15 кілометрів. Ми ще й воюємо в ситуації, коли стратегії колективного виживання змушені конкурувати зі стратегіями колективної поразки. Коли ворогові простіше дотягнутися до дискусій нашого тилу, аніж до наших позицій. Коли соцмережі відкривають можливість для менеджменту масової поведінки та інвестицій у наші внутрішні окопи. І при цьому ми тримаємо фронт уже п'ятий рік.
Якщо ми вистоїмо – нам буде чому навчити всіх інших.
Додано: Нед 17 тра, 2026 11:10
