Хм,никогда такого не слышал.А в какие годы?
Еміграція, заробітчанствоВ роки незалежності дійсно так і було, а от як за радянських часів хз
В Німеччині пару днів тому узгодили обмін українських посвідчень на місцеві без автошколи і іспитів. В мене знайомий стрибає до стелі, і готується міняти посвідчення і зіскакувати з 24 параграфа, бо його тримала саме складність отримання німецького посвідчення водія в разі переходу на інший параграф. Австрія одна з небагатьої країн, де досі дозволено використання автомобілів з українською реєстрацією без перереєстрації на місцеві номери. Така перереєстрація тягнула за собою необхідність сплати екологічного податку, внаслідок чого перехід на місцеву реєстрацію не мав економічного сенсу, бо за суму того податку часто можно було просто знайти місцеве аналогічне авто. Зараз законодавчо запропонована особлива процедура сплати цього податку для українських біженців, завдяки якій сума податку в таких випадках зменшиться в десятки разів. Разом з тим буде (чи вже) встановлена кінцева дата, до якої цю перереєстрацію необхідно буде здійснити, або ж вивезти автомобіль за межі країни. Так що процеси йдуть різні, і зовсім не тільки в бік унеможливлення. Під час перебування президента України у Франції очікується підписання низки документів.
Серед них Угода про безпроблемний обмін водійських посвідчень українців на французькі. Там такий «каКзус» получився: і росіяни, і навіть молдавани обмінюють. Тобто ті хлопці вчасно підсуєтилися. А наші «пасли задніх». А українці - обміняти - ні! Подивимося. С конца 80-х по-моему. Но американская система в этом плане честнее - не приукрашивая американскую армию (там тоже дедовщины хватает, и риск быть укушенным каким-то пауком или змеей в джунглях значительно выше чем у солдата СА в Средней Азии), должен отдать должное, что в СССР это не был личный выбор - все решали экзамены в институт - поступил, и у тебя одна жизнь - общага, стипендия, аспирантура, нии, загран-командировки и т.д. Не поступил - 2 года за решеткой и потом всю жизнь работягой. В Штатах же ты сам решаешь сможешь ли заработать на дом и образование. Если нет, то идешь служить 3 года, и потом тебе и ипотека без первого взноса под льготный процент, и образование детям бесплатно. Ну то есть страна понимает, что человек идет в рабство на 3 года и согласна за это щедро заплатить. А в СССР тебя просто определили в рабы по умственным способностям, и всё, никто тебе ничего не должен. В наиболее массовом варианте при поступлении после школы была цепочка институт - мастер на заводе. Без аспирантуры и загранкомандировок. После армии поступить в институт было проще. Наиболее благоприятный для карьеры вариант: - после школы сразу на завод до призыва в армию; - в армии вступление в партию; - после армии институт. Именно такая последовательность открывала путь к высоким должностям с перспективой загранкомандировок. Не знаю, у нас у знакомых, в те годы сын учился в полиграфическом институте, там военки не было. Так его в армию забрали,но он в типографии военной газеты служил. Так, что все одно полегче было.
Попадание в армию в среде интеллигенции приравнивалось к судимости. Как только появились кафедры - всех мальчиков старались туда впихнуть. Отслужившие тоже учились, но как правило мозги у них уже были отбиты наглухо, и в аспирантуру их уже не брали. И в партию тоже уже в Брежневские времена вступать считалось моветоном. Таких скорее всего записали бы в стукачи и ни на какие квартирники бы не звали и самиздатами бы не делились. Кстати, в каждой группе обязательно находились человека 3, которые обязательно подвязывались в какой-то добровольческий партхозактив - вот как раз отслужившие студенты или рожавшие (если студентки) - не знаю почему так. На них все поглядывали весьма косо, как на юродивых.
|
|