Козак-характерник написав:
Гірка і повчальна доля бізнесмена в Україні...А міг би просто кайфувати в жирні депозитні роки, смакуючи червону ікру зранку...Я проти активного доходу в Україні. Лише за пасивний. Як на мене, краще вкласти в кріпту, ніж у фури, чи інший бізнес-шмізнес. Немає тут сприятливих умов для бізнес середовища. Навпаки, обдеруть і залишать без репетузів.
Так що залишуся трутнєм і кайфувальщиком!
ЛЬВІВСЬКО-АВТОМОБіЛЬНі СТРАЖДАННЯ
- Вітер за кабіною носиться з пилом...
Зліва поворот - обережно шофер!
Як-небудь дотягне останніє милі
Твій надійний друг і товариш мотор - співав водій-далекобійник Петро...
Мотор прийшлося заглушити: на узбіччі був плакат: "КУПЛЮ ДТ"
- Е... такий плакат проїжджати мимо не можна, - бурчав собі під ніс водій, вилізаючи з автівки хазяїна. І продовжував: "Важка праця у водія-делекобійника: як не крутись, як на старайся, а хазяїн більше 10 000 гривень на місяць не платить... Як прожити на ті гроші? І родина, і діти... А не дай Боже "Зять - любе взять?"
- Скільки ДТ можеш злити? - це питає придорожній майстер ДТ.
- Літрів 50 дизельного пального - ти ж сам знаєш, за 1 поїздку більше вкрасти не можна... Хазяїн заругає...
- Та знаю, - це каже так придорожній майстер ДТ. І продовжує, поки хазяйське пальне (хазяїн фур сидить у чистому кабінеті за компом у Львові в новенькій квартирі нового будинка на розі Наукової та Стрийської (так люблять говорити львівські ріелтори покупанам) - точніше - у вулику на мільон квартир на розі вулиці "Хуторівка" та Стрийської... та читає "Фінансовий форум України" що за адресою forum.finance.ua) - поки хазяйське пальне переливається із бака фури до його бочки:
- І як ти оце живеш на 10 000 у місяць?
- Ну та як - звісно як - із сірниками...
- А це як?
- Ну так очі ж злипаються за кермом, вставлю я сірники, щоб не злипалися...
- Хай Бог милує... оце б я так мучився за 10 000 на місяць....
- Ну, правду кажучи, не 10 000 - плюс все, що у хазяїна вкраду...
- А скільки можеш вкрасти?
Петро не чув запитання... буро мокро навкруги та слизько... трохи капало...
Він наспівував тихенько, витираючи руки від солярки:
Зовсім не страшні ані спека, ні сльота...
Різкий поворот і ось - ко-со-гір!
Щоб не довелося улюбленій вити - от дурні жінки -
Міцніше за баранку держись - гей-гей - пан шофер!
- Так скільки можеш вкрасти?
- 50 літрів за одну ходку...
- А ходок скільки?
- 10 на місяць...
- Тобто можеш вкрасти...
- Ну чого відразу "вкрасти"? Хтось із великих - не пам'ятаю хто саме - сказав "Єслі от многого взять нємножко, то єто не воровство будет, а просто - дельожка!"
- Тобто пів-тони пального за місяць у хазяїна крадеш?
- Краду... Тобто маю ще приблизно 7 500 - 10 000 на місяць...
- Непогано, - так сказав хазяїн бочкової безоколонки, ховаючи шланги...
Петро засунув подалі у внутрішній карман куртки - там, де водійське посвідчення - 1250 гривень...
Стало якось веселіше... він глянув у далечінь, туди, де помалу вверх підіймався карпатський стрижений ліс... Заспівав тихенько... про себе... наче дійсно "про себе":
"Нехай пропахли руки дощем і солярой!
Нехай посріблила віски сивИна -
Радісно зустрічати тебе з маленьким сином
Вийде до перехрестя кохана дружИна..."
Раптом йому здалося, що задзвонив телефон мобілки - дзвінок від хазяїна ...
Ні, почулося... то якийсь телепень мимо проїхав та там у телепня грала музика...
- Чом би тому хазяїну та дзвонити? - так подумав Петро...
Сидить собі у Львові у чистому кабінеті та крутить ручку арифмометра "Фелікс":
- Туди заплатив, мінусую (крутнув ручку), сюди заплатив - мінусую (крутнув ручку), ще заплатив - мінусую (крутнув ручку), і ось так заплатив - мінусую (крутнув ручку).. Ну ось, "Фелікс" видав:
20 000.
Непогано... 20 000 гривень на місяць дала в цьому місяці одна фура... чистими...
В тому було 30 000 гривень... чистими...
Ну да, так він і планував: 20 000 - 30 000 гривень мати з кожної фури...
- Малувато буде... - це він так прошепотів, дивлячись у забризкане львівським дощиком вікно...
Як же підняти виручку?
Перевезення на маршруті "Київ-Чоп", про який писали на форумі про Львівську нерухомість, як альтернативу пасивному бізнесу, він всі "просчитав" - самі дешеві та самі невигідні...
Чесно кажучи, возять хлопці за цим маршурутом зовсім вже даром... Ще трохи - накупили бісові діти всі старих зіржавілих фур всі кому не ліньки - так ось, скоро вже даром будуть перевозити...
Це так хазяїн фури, сидячі у Львові думає...
Петро хитрий - Петро знає його думки...
Петро бурчить тихенько собі під ніс:
"Зовсім не страшні ні спека, ні сльота...
Різкий поворот і - косогір!
Щоб не довелося коханці-сусідці ридати
Міцніше за баранку держись, шофер!"
Петро все про хазяїна знає, все... і про родину його, і про жінку... Але то таке - нікчемна інфа... Головна інфа - де хазяїн бере замовлення...
- Ось купити би собі фуру та витіснити хазяїна! - так подумва Петро...
Та як же її в Біса ту фуру купиш... Хазяін так сказав: що якийсь там легінь порадив комусь там купити не одну, а чотири фури...
Ой, і дурні...
Ось цю "голову" - він глянув на кабіну фури - хазяїн узяв за 25 000 долярів.
"Голова" 2011 року... це їй вже скільки - він замислився: шість? Ні, сім років... Старенька...
А нова? Хі! Нова фура коштує 125 000 долярів! Сто і двадцять п'ять! Тисяч! Долярів!
А це - стара...
Як там той одеський жид казав:
- Вчора були великі, але по п'ять! А сьогодні є маленькі - але по три!
Так воно і є!
Голова для фури стара, куплена за 25 000 долярів... дає прибуток для хазяїна який? А в біса його знаєш, який? Але думаю, довго він відбивати буде ті 125 000...
Долярів... Машина - то не квартира - вона однозначно стрімко падає у ціні... А ще - не дай Боже - ще зламається... Свят-свят-свят... Перехерщуся... де тут церква? Не видно. Однаково - перехрещуся!
Перехрестився...
- Ото ж хазяїн і взяв старе... - бурчав Петро...
Петро сів у кабіну "голови" фури. Мотор на диво зразу завівся...
Ну що, "З Богом!" - сказав він та рушив...
Уключив радіо:
- В ніч з 30 на 31 січня у Львові вночі мінус один. На ранок плюс 1... Хмарно... сніг очикується тільки у п'ятницю-неділю...
- Тьху!
"А дорога сірою стрічкою в'ється...
Залито дощем лобове - з тріщиною - скло.
Нехай твоя фура через бурі проб'ється!
Я хочу, шофер, щоб тобі повезло"
