В іншій книзі Мирослава Дочинеця «Лад» (Мукачево, 2014) вміщено
зокрема повість «Світован» про цю дивовижну постать народного мудреця.
Пропонуємо розлогі фрагменти про розуміння ним сенсу життя, людської
душі:
– Чи старіє душа?
– Усе старіє, навіть камінь. Але душа старіє лише та, яка піддалася.
– Піддалася чому?
– Вмирущости. Душа старіє, та не вмирає. Вона вічна, як і Той, що її
дарував нам.
– А життя тлінне і дочасне?
– Немає такого життя, яке хоча б на мить не мало безсмертя.
Подовженість життя – у наших рукотворних і нерукотворних ділах. Що
встигла людина – те смерть забрати не може».
І далі (там само, с. 536-538) автор пише:
– А все-таки є рецепт молодості? Є (засміявся). Радій кождій дрібниці.
І роби те, що тобі любо. Немає милішого за «сродне діло», яке любиш і
знаєш, і немає гіршого, ніж коли робиш щось силувано.
– Що найбільше дошкуляє людині?
– Страх.
– Страх чого?
– Боязнь самої боязні… Люди повсякчас бояться захворіти, вмерти,
щось утратити, бояться, що їх виженуть із насидженого, гідного місця. А
якраз сю гідність і зжирає страх. Того, хто весь час під Небом, нікуди з-під
Неба не прогнати. Бо Небо – скрізь. Вічна твердь духу…
– І що робити?
– Жити. Страх від душевної самотности. Але ж се наша природа,
божественна природа. Самість, осібність, неповторність особини, що носить
у собі цілий Божий світ. Хтось гадає, що се наша юдоль – приходити у світ і
відходити самотнім. Та якраз повнота самоти й породжує знання, що нічого
не слід боятися… Плакати завжди легше, але треба вчитися сміятися…
– Йоги кажуть: спи і чекай…
– А я кажу: роби вчасно те, що маєш робити і те, що має статися –
станеться.
– Що станеться?
– Ти станеш потрібним – людям, світові, Богу, собі. Добре діло ступає
сміло. Може, се і є щастя? Коли хтось молиться за те, що ти є. Людина має
діяти, дертися вгору, а не чекати, коли гора прийде до неї. Людина – се вічна
дорога, а не курява над дорогою. Людина – огонь, а не дим, що розвіюється
вітром… Нехай душа твоя ходить у «чистій сорочці…».
– Ви мали добрих учителів?
– Либонь найліпший учитель ти сам собі. Є чотири головні штудії:
вивчати себе, вивчати людей, вивчати природу і книги…
Ніякі науки не відкрили мені стільки простої і мудрої правди, як трави
своїм шепотом і птиці своїм співом. Се крилаті істоти, що, як ангели,
поєднують землю і небо. Звірі вчать нас бути людьми.
– У яких комах варто вчитися?
– Передусім бджіл. Бджола незмірно довше живе на землі, ніж людина.
Воістину, ця комаха – як Божа іскра. Отже, вчитися нам треба у бджіл і
мурах».
Далі (там само, с. 540-543) Мирослав Дочинець розповідає:
– Ви пройшли багато доріг?
– Дорога – як золота жила життя. Доріг много, та вибираєш одну… Тоді
дорога стає путтю.
– Що є путь?
– Се – вибір… Путь веде до двох найважливіших речей – примирення і
служіння.
– В чому примирення?
– В усьому. Живи в мирі зі світом зримим і нутряним. Приймай усе, як
належне, як твоє. Тоді не буде роботи осоружної, біди непоправної, долі
лихої. Приймай відкрито і вдячно, як дароване лише тобі, приготоване лише
для тебе…
– А служіння?
– У сьому холодному, байдужому і розхристаному світі повинні
знаходитися такі, що простягнуть руку помочи. То чому такими не бути нам?
Кождий може вірно служити на своєму місці, в міру сил і хисту. Вище
служіння – підтримувати в людині божественну сутність, не жертвуючи
людського.
– Як до цього прийти?
– Шукай надих. Служи йому. Заслужи його. Чин служіння треба
заслужити.
– В чому сенс вашого життя?
– Жити і діяти у згоді з духом. У суворій чистоті душі. В душевному
спокої. Се забезпечує сонцестояння мого життя.
– З чого це почалося?
– Зі смерти. Щоб сягнути повноти життя, треба щось у собі вмертвити.
Я умертвив страх… І я молився: «Нехай буде воля Твоя..».
М. Дочинець (там само, с. 542-545) продовжує:
– Скільки людині потрібно свободи?
– Стільки, скільки й води. Тобто скільки готова споживати… Не можна
бути цілком вільним від світу, як того багнув нам великий любомудр
Сковорода. Бо безмежна свобода є різновидом кріпацтва. Кріпацтвом
дозвілля, гулящости духу. А се – обернений бік неволі. Так, як і повна
перемога над чимось… І щоб ти знав: свобода не в тому, щоб конче бути
вільним від усього і всіх. Вища свобода в тому, щоб бути там, де всі, і як усі, і
при тому залишатися осібним, самим собою.
– То яка воля, яке звільнення нам потрібні?
– Звільнення серця. Звільни його від гніву й ненависти – пробач усіх,
на кого тратиш серце. І звільни серце від хвилювань – більшістю вони марні.
При тому провадь просте життя, і цінуй те, що маєш. Віддавай більше, очікуй
менше...
– З чого починати?
– З наміру. З наміру ставати іншим, ліпшим… Світ довкола не
міняється, якщо не міняєшся ти.. День забарвлений не сонцем і хмарами, а
твоїм настроєм. І куди б ти не пішов, знайдеш там лише те, що приніс із
собою.
– Чим є кожен із нас?
– Людина є на третину тим, що робить. На третину тим, що думає. І на
третину тим, що инші думають про неї. Три речі відзначають нас: праця,
чесність і досягнення. Три речі руйнують нас: гординя, злість, пияцтворозпуста. Три речі, які не сміємо занедбати: любов, дружбу і честь. І три,
що є ненадійними й дочасними: влада, удача, маєтність…
– А якщо нас не люблять?
– Тебе любить Господь, і ти маєш себе полюбити, повірити в собі. Якщо
не маєш стержня, будеш шукати його при комусь… Але се не є служінням, се
– прислужництво.
– Кому можна довіряти?
– Довіряй тому, хто вміє бачити в тобі три речі: печаль, що
ховається за посмішкою; любов, що криється за гнівом, і причину твого
мовчання…
– Що найцінніше в людині?
– Співчутливість до ближнього. Се найвища міра любові і ознака
здорового духу… Я вже казав: лікар помагає, лікує природа, а виліковує
Бог».
Продовжуючи бесіду зі Світованом, письменник (там само, с. 544-546)
пише:
– А радість спілкування?
– Мій знакомитий монах, що любив слухати дощ, напучував мене: сім
разів на день обнімися з рідною душею – і день наповниться живим
духом.
– Ми любимо, коли нас хвалять і не любимо, коли нас критикують.
Самі ж чинимо навпаки…
– Якщо не знаєш міри, скільки хвалити і ганити, то не хвали й не
гани. Менше вір словам, більше явищам. Більше слухай, ніж говори.
Більше спостерігай, ніж суди…
– Що має робити той, хто хоче довго жити?
– Хто хоче довго жити, мусить виректися повно жити. Себто,
прийняти поміркованість і повстримність. Чим більше тобі дано, тим
більше мусиш самообмежуватися, бо надмір нищить. І мусиш пам’ятати
приповідку давніх прочан: хто довше живе, той має менше часу. Не штука –
довго плуганити старість. Штука – довго лишатися молодим… І мудрість
справдешня – весела. Се як у квітів і птиць: вони щасливі з того, що просто
цвітуть і щебечуть.
– Не можу не запитати про любов іншу – між двома?
– Гадаю, се великий віддарунок нам за фізичну смертність. Любов і
смерть – два береги ріки життя. Правдиве і велике кохання зароджене
відчуттям тісних меж відпущеного нам часу. І сей час воно осяює і освячує.
Любов плоті відкриває нам иншу сутність, инший шлях, але дуже накоротко –
як спалах блискавиці. Тому любов до тіла має перерости в шляхетну любов
до особи. Тоді ся особа стає дорогою, потрібною тобі більше, ніж ти сам. Дух
бере гору над плоттю. Йнакше то будуть лише похітні ігри, що ведуть до
переситу і тьмяніння душі… Любов незримою ниткою тягнеться через
час…
І далі (там само, с. 547-548) автор пише:
– Можете щось сказати про наше майбутнє?
– Можу, але не хочу (сміявся). Скажу лише, що воно буде не гіршим, і
не ліпшим, ніж сьогодення. Розмиються межі між народами, а між людьми
навпаки – поглибляться. Речі любитимуть, а людьми користуватимуться. Буде
много перекупників і мало виробників. Той, хто виробляє, знає ціну і міру.
Той, хто продає, ненаситний і нестійкий. Все буде покладено на продажу , як
у тому храмі, з якого Господь виганяв гендлярів. І не буде одностайності і
великодушності поміж людей. Се ослабить єдність нашого народу, хоча сама
держава зміцниться й збагатиться. Будемо годувати півсвіту, зате душі
спрагло шукатимуть поживу для своєї ситості. Тоді ще гостріше постане
нестача служебників духу. Бо навчаться лікувати плоть, але не душу.
Далі (там само, с. 548-550) М. Дочинець пише:
– А як знайти своє служіння? Приміром мені?
– Ти вже до нього підійшов – до служіння слову. Від новинок (газет) із
часом відійдеш, бо се не служіння, а прислуговування. Світ страшно
мудрований, хитросплетений. І все через надмір інформації з новинок, радіо і
телевізії. Її буде ще більше. Вона порушуватиме рівновагу, розсіюватиме суть,
руйнуватиме цілісність малого світу людини. Людині потрібні не просто
слова, а опора в слові. Добре, якби ти вибрав сю путь.
– Але ж і в газеті можна служити словом?
– Ваші газети – се не слово, а слова, за якими захована правда.
Людині не конче знати, що, де й коли стається. Важніше – чому і як? Як не
впасти, як піднятися. Слово має злагіднювати душу, засвічувати в ній
сонце, осявати даром Святого Духа, а не пробивати чорну діру…
Прислухатися до голосу дитини в собі. Жодна книга не скаже тобі того,
що повість він… Творення – це безнастанне шліфування душі…
– Як би ви назвали себе одною фразою, одним словом?
– Світован. Родимець світу. Чоловік, що позбувся свого
фальшивого «Я».
– Але ми живемо в конкретній державі і в конкретну епоху.
– В залізний час…
– Чому залізний?
– Бо це час ув’язнення духу, гноблення суспільної волі».
І на завершення своєї бесіди зі Світованом М. Дочинець описує
його бачення майбутнього України в розділі «Гряде велика і тривала
відбудова погубленої Материзни» (там само, с. 554-560):
– І що далі?
– Якщо рабів не звільняти, то вони звільняються самі… Ми народи
різного слова, думки, звичаю (про український та російський етнос – О. П.)…
Та все ж Божа людина має бути вільною. І Божий народ теж…
– Що таке народ?
– Народ – се вічно живий храм особистости. Народ – це єдина
містична душа тисяч, мільйонів тіл. Тому його не можна знищити,
переробити на чужий копил…
Він може захиріти, підупасти, але в смутну хвилю підніметься і
народить поводира… Такі провідники були в нашого народу і ще будуть. Бо
се є Божим благословенням – у часи найбільшої руїни і занепаду зроджувати
для нашого народу захист і опору – запорозьке козацтво, Сковороду,
Шевченка, Франка. Вони зробили більше, ніж десятки армій. Тут я бачу Божу
волю – зберегти сей народ.
– Чому ж тоді по стількох героїчних змаганнях, бунтах і революціях ми
не закріпили свою державність?
– Головна наша притуга – моральний застій. Корінь нашої біди в тому,
що ми не вчимося так, як треба, не розвиваємо високу традицію, котру нам
полишили предки. Не піднімаємо її до мірила поступу передової
людности.Не знаємо, що хочемо, куди й до чого йдемо (А й, справді,
українська влада 20 років «хиталася» поміж «стратегічним партнерством » –
О. П. )… Біда і в неоднорідности, розбрату населення (Трагічні події на
Південному Сході знову підтвердили це – О. П.). Духовна єдність спільноти
– ось головний стержень. А він надломлений. Зродження народу
починається з душі, зі Слова… Щільники нації теж треба заповнювати
медом і воском. Гряде велика і тривала відбудова погубленої Материзни…
Ми любимо вигороджувати себе, мовляв, час такий… Час погідний
завжди. Час для нас, а не ми для часу. Час тече однаково. Се ми пливемо коли
за течією, коли проти течії…
Ми створені для того, аби вічно прагнути Неба… Все в нашому
трибі має свій сенс. Все тримається берегів любові і тече, як річка…»
|
|
Додано: Вів 19 тра, 2020 03:20
Индоевропейские языки Индоевропейские_языки Сторінка 271 підручника (відкрий книгу і знайди цю сторінку) А тепер прочитай, наш "дорогоцінний" маніпуляторе, все що написано у вікіпедії (спеціально для тебе посилання на російськомовний варіант, для уникнення чергових маніпуляцій, що україномовна вікіпедія для тебе не така як слід) про індоєвропейські мови і 271 сторінку підручника. Прочитав? Де там та ахінея про яку ти тут несеш, мовляв "Новый учебник географии для 8-го класса под редакцией Масляка и Капирулиной допускает, что французы, испанцы, португальцы, турки и евреи произошли от галичан."? Ти не знаходиш, що написане в підручнику "могли прийти на ці землі з української Галичини" і написане тобою "французы, испанцы, португальцы, турки и евреи произошли от галичан" це зовсім різні речі? Маніпуляторе, надіюсь ти чув про "велике переселення народів"? Гуни, готи, авари і т.п? І більшість з них пройшли через Україну, в тому числі і через Галичину. А потім перемішались з іншими народами Європи. І всі ці "переселенці" в основному відносились до індоєвропейської мовної сім*ї. То чому б у видозміненому варіанті вони не могли нові землі, де вони поселилися чи пройшли через них, залишивши свій слід серед місцевого населення, назвати похідною від Галичина назвою, як згадка про проведені роки у тій же Галичині (тим більше, що саме слово галичина у ті древні часи, щось та означало, або якось характеризувало місцевість на стародавній індоєвропейській мові)?
Додано: Вів 19 тра, 2020 03:20
Индоевропейские языки Индоевропейские_языки Сторінка 271 підручника (відкрий книгу і знайди цю сторінку) А тепер прочитай, наш "дорогоцінний" маніпуляторе, все що написано у вікіпедії (спеціально для тебе посилання на російськомовний варіант, для уникнення чергових маніпуляцій, що україномовна вікіпедія для тебе не така як слід) про індоєвропейські мови і 271 сторінку підручника. Прочитав? Де там та ахінея про яку ти тут несеш, мовляв "Новый учебник географии для 8-го класса под редакцией Масляка и Капирулиной допускает, что французы, испанцы, португальцы, турки и евреи произошли от галичан."? Ти не знаходиш, що написане в підручнику "могли прийти на ці землі з української Галичини" і написане тобою "французы, испанцы, португальцы, турки и евреи произошли от галичан" це зовсім різні речі? Маніпуляторе, надіюсь ти чув про "велике переселення народів"? Гуни, готи, авари і т.п? І більшість з них пройшли через Україну, в тому числі і через Галичину. А потім перемішались з іншими народами Європи. І всі ці "переселенці" в основному відносились до індоєвропейської мовної сім*ї. То чому б у видозміненому варіанті вони не могли нові землі, де вони поселилися чи пройшли через них, залишивши свій слід серед місцевого населення, назвати похідною від Галичина назвою, як згадка про проведені роки у тій же Галичині (тим більше, що саме слово галичина у ті древні часи, щось та означало, або якось характеризувало місцевість на стародавній індоєвропейській мові)? Востаннє редагувалось Кармелюк в Вів 19 тра, 2020 03:26, всього редагувалось 1 раз.
Додано: Вів 19 тра, 2020 03:22
в цьому інтерв'ю пропагандою займається не Гордон а Стрелков
Додано: Вів 19 тра, 2020 03:24
Индоевропейские языки Индоевропейские_языки Сторінка 271 підручника (відкрий книгу і знайди цю сторінку) А тепер прочитай, наш "дорогоцінний" маніпуляторе, все що написано у вікіпедії (спеціально для тебе посилання на російськомовний варіант, для уникнення чергових маніпуляцій, що україномовна вікіпедія для тебе не така як слід) про індоєвропейські мови і 271 сторінку підручника. Прочитав? Де там та ахінея про яку ти тут несеш, мовляв "Новый учебник географии для 8-го класса под редакцией Масляка и Капирулиной допускает, что французы, испанцы, португальцы, турки и евреи произошли от галичан."? Ти не знаходиш, що написане в підручнику "могли прийти на ці землі з української Галичини" і написане тобою "французы, испанцы, португальцы, турки и евреи произошли от галичан" це зовсім різні речі? Маніпуляторе, надіюсь ти чув про "велике переселення народів"? Гуни, готи, авари і т.п? І більшість з них пройшли через Україну, в тому числі і через Галичину. А потім перемішались з іншими народами Європи. І всі ці "переселенці" в основному відносились до індоєвропейської мовної сім*ї. То чому б у видозміненому варіанті вони не могли нові землі, де вони поселилися чи пройшли через них, залишивши свій слід серед місцевого населення, назвати похідною від Галичина назвою, як згадка про проведені роки у тій же Галичині (тим більше, що саме слово галичина у ті древні часи, щось та означало, або якось характеризувало місцевість на стародавній індоєвропейській мові)?
Додано: Вів 19 тра, 2020 03:33
Re: Політичні дискусіїЗамахався! То робот тероризує велосипедами і автомобілями, разом із зонтиками, то пише, що я не можу так швидко писати, доводиться зменшувати "цитату" до мінімума, а потім не хоче відсилати, а потім відсилає аж три повідомлення і тільки в одному з них є функція "видалити"?
Це що спеціально, щоб зайвий раз не писали? Востаннє редагувалось Кармелюк в Вів 19 тра, 2020 03:37, всього редагувалось 1 раз.
Додано: Вів 19 тра, 2020 03:36
Re: Політичні дискусіїІ в останньому повідомленні поки писав функція "видалити" теж пропала!
Це капець! 
Додано: Вів 19 тра, 2020 03:43
Галичина происходит от города Галич (изначально обозначало его окрестности). Там когда-то добывали соль, которая очень ценилась в средневековье. По-гречески соль "галис". В Румынии есть город с похожим названием того же происхождения - Галац. Название племени галлов (предков французов), народа галисийцы в Испании происходит от кельтов - древней группы народов запада Европы. Галаты из Библии - кельты, переселившиеся в малую Азию. А палестинская Галилея вообще из другой оперы, это слово еврейского происхождения. Так что - заврался ваш автор.
Додано: Вів 19 тра, 2020 08:53
Не пам’ятаю, щоб СNN чи BBC брали інтерв'ю у бенладена. Ви, зебобіки хоть би вже мовчали, не позорились. Всі ваші мозги вилізли на виборах - хуже не будет. Тепер маємо падіння економіки, величезні бюджетні діри, недофінансування всього, реванш антимайдану і повзучу здачу інтересів держави. Хуже вже стало і це лише рік зеленого правління. Що буде далі?
Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 0 гостей
Модератор: Модератор |
|
