Еміграція, заробітчанство(або "Навчи дурня Богу молитися - він і лоба розіб"є")Як відомо, всі країни Європи - крім, мабуть Румунії та Болгарії - почали скорочувати Програми екстреної допомоги українцям у війні, яка затягнулася вкрай і невідомо коли буде закінчуватися.
Багато країн вже активно думають, як їм позбутися таких
кмітливих та вкрай активних прибульців із зачарованої території, де живуть сміливі люди, які повчають, як треба жити іншим народам та іншим країнам.
Все дуже добре починалося у Франції: в 2022 та в 2023 роках активно приймали українців, на сьогодні у Франції осіли близько 55 000 українців. Це зовсім небагато у порівняння з іншими країнами - де Польщя та Німеччина прийняли по мільйону людей, а такі країни як Іспанія, Чехія, Румунія та Болгарія - 1/4 мільйона та більше.
З 2023 року уряд Франції почалв активно скорочувати витрати на прийом, звівши їх практично до нуля.
Сьогодні, коли кількість бажаючих переселитися саме у Францію почала збільшуватися - практично не надають ніякої допомоги та преференцій.
Історія нижче викликала вчора під час наради в українській діаспорі Франції спочатку сльози. А потім - несприйняття та роздратованість.
Все починалося чудово: у Францію і саме в Париж прибула родина українців біженців з України, а точніше з Польщі, де родина жила до 2023 року.
Не сподобалося в Польщі: поки це вимовиш "
Rzeczpospolita Polska" - так вся
Psia krew витече...
w ogóle...
ochewidshe...
Прибули - яке і більшість наших українців - в Париж. Як відомо, найкращі умови життя в Луврі або у Версалі. Ну, ще люди казали в Сен-Жерменському палаці непогано, або в Булонському замку...
Через 2 місяці очікування з"ясувалося, що там вже немає вільних спальних місць і треба шукати щось на периферії.
На периферії
за допомгою нашої діаспори дійсно знайшлося відносно непогане житло: отримали
безкоштовно 4-к квартиру в триповерховому будинку.
Вселилися: мама (голова рдини), старший син років 25-ти та молодший син років 15. Пізніше викликали з Харкова і маму мами - всім місця знайшлося.
Містечко менше за Париж, але непогане: є навіть Арена для бою биків.
Старший син знайшов роботу в
Пункті видачі продуктової допомоги іноземним біженцям - то голодним не був.
Наші люди підказали, що він зробив невелику помилку: до роботи їхати треба автобусом або на авто - десь 20 км. То оформив себе як "окрема родина", та отримав
безкоштовно ще одну квартиру - окрему - тільки для себе - вже поруч з роботою.
Пропрацював рік на продуктах - жалівся що приходиться дуже багато кожен день викидати у смітник - і не тільки банани, яблука та помаранчі, а й сметану, сардини та Фуа-гра (без жартів) - невдячні іноземні біженці не все, виділене на день роботи, забирали - прийшлося витрачати сили, щоби все викидати на смітник - та щось здоров"я підвело: розкабанів вдвічі.
А тут ще одна біда прийшла - саме вчора і обговорювали - невдячна жорстка нелюдська компанія, яка є постачальником електричної енергії, взяла та відключила електрику в його квартирі. Причому дуже підступно та якось хитро: може загорятися тільки одна лампочка та і та - сміятися будете - в туалеті.
Без жартів.
А все чому - борг за останній рік склав 1 200 (одна тисяча двісті) євро.
Ну забула людина платити за електрику, так що...
Коротше, наш герой, ображений однією лампочкою в туалеті, вчора звернувся до наших українців якось допомгти подзвонити/поїхати/накричати/натопати ногами в ту нелюдську енергокомпанію та домовитися, щоби борг за спожиту електричну енергію скасували.
Невже прийдеться робити так, як сказано класиком
5 (п"ять!) років тому:
flyman написав:Вобщем собираєм дальше активи на філіпінок на Філіпінах, або просто на Португалію.
5-6 кавалірок в Києві біля ШРТ мають дати засоби.
Ще можна пару в Битомі, чи Ченстохові або Щецині.
Джерело:
viewtopic.php?p=5259878