Еміграція, заробітчанство

2 абсолютно разные системы. То есть в СССР высшее образование было привилегией, позволявшей не идти в рабство на 2 года, а в Штатах наоборот надо идти в рабство на 3 года, чтоб получить привилегию иметь высшее образование.

Далеко не все вузы советов были с военкафедрой,примерно половина.

Те в которых не было - в день кафедр отправляли своих студентов в соседние, ну те кто хотел

Хм,никогда такого не слышал.А в какие годы?

Далеко не все вузы советов были с военкафедрой,примерно половина.

Те в которых не было - в день кафедр отправляли своих студентов в соседние, ну те кто хотел

Хм,никогда такого не слышал.А в какие годы?

В роки незалежності дійсно так і було, а от як за радянських часів хз

Шановні форумчани, пропонуємо до обговорення

Заміна водійських прав за кордоном: особливості та суми

В Німеччині пару днів тому узгодили обмін українських посвідчень на місцеві без автошколи і іспитів. В мене знайомий стрибає до стелі, і готується міняти посвідчення і зіскакувати з 24 параграфа, бо його тримала саме складність отримання німецького посвідчення водія в разі переходу на інший параграф.

Австрія одна з небагатьої країн, де досі дозволено використання автомобілів з українською реєстрацією без перереєстрації на місцеві номери. Така перереєстрація тягнула за собою необхідність сплати екологічного податку, внаслідок чого перехід на місцеву реєстрацію не мав економічного сенсу, бо за суму того податку часто можно було просто знайти місцеве аналогічне авто. Зараз законодавчо запропонована особлива процедура сплати цього податку для українських біженців, завдяки якій сума податку в таких випадках зменшиться в десятки разів. Разом з тим буде (чи вже) встановлена кінцева дата, до якої цю перереєстрацію необхідно буде здійснити, або ж вивезти автомобіль за межі країни.

Так що процеси йдуть різні, і зовсім не тільки в бік унеможливлення.

Під час перебування президента України у Франції очікується підписання низки документів.
Серед них Угода про безпроблемний обмін водійських посвідчень українців на французькі.
Там такий «каКзус» получився: і росіяни, і навіть молдавани обмінюють. Тобто ті хлопці вчасно підсуєтилися. А наші «пасли задніх».
А українці - обміняти - ні!
Подивимося.

Далеко не все вузы советов были с военкафедрой,примерно половина.

Те в которых не было - в день кафедр отправляли своих студентов в соседние, ну те кто хотел

Хм,никогда такого не слышал.А в какие годы?

С конца 80-х по-моему. Но американская система в этом плане честнее - не приукрашивая американскую армию (там тоже дедовщины хватает, и риск быть укушенным каким-то пауком или змеей в джунглях значительно выше чем у солдата СА в Средней Азии), должен отдать должное, что в СССР это не был личный выбор - все решали экзамены в институт - поступил, и у тебя одна жизнь - общага, стипендия, аспирантура, нии, загран-командировки и т.д. Не поступил - 2 года за решеткой и потом всю жизнь работягой.

В Штатах же ты сам решаешь сможешь ли заработать на дом и образование. Если нет, то идешь служить 3 года, и потом тебе и ипотека без первого взноса под льготный процент, и образование детям бесплатно. Ну то есть страна понимает, что человек идет в рабство на 3 года и согласна за это щедро заплатить. А в СССР тебя просто определили в рабы по умственным способностям, и всё, никто тебе ничего не должен.

что в СССР это не был личный выбор - все решали экзамены в институт - поступил, и у тебя одна жизнь - общага, стипендия, аспирантура, нии, загран-командировки и т.д. Не поступил - 2 года за решеткой и потом всю жизнь работягой.

В наиболее массовом варианте при поступлении после школы была цепочка институт - мастер на заводе. Без аспирантуры и загранкомандировок.
После армии поступить в институт было проще.
Наиболее благоприятный для карьеры вариант:
- после школы сразу на завод до призыва в армию;
- в армии вступление в партию;
- после армии институт.
Именно такая последовательность открывала путь к высоким должностям с перспективой загранкомандировок.

2 абсолютно разные системы. То есть в СССР высшее образование было привилегией, позволявшей не идти в рабство на 2 года, а в Штатах наоборот надо идти в рабство на 3 года, чтоб получить привилегию иметь высшее образование.

Далеко не все вузы советов были с военкафедрой,примерно половина.

Те в которых не было - в день кафедр отправляли своих студентов в соседние, ну те кто хотел

Не знаю, у нас у знакомых, в те годы сын учился в полиграфическом институте, там военки не было. Так его в армию забрали,но он в типографии военной газеты служил. Так, что все одно полегче было.

что в СССР это не был личный выбор - все решали экзамены в институт - поступил, и у тебя одна жизнь - общага, стипендия, аспирантура, нии, загран-командировки и т.д. Не поступил - 2 года за решеткой и потом всю жизнь работягой.

В наиболее массовом варианте при поступлении после школы была цепочка институт - мастер на заводе. Без аспирантуры и загранкомандировок.
После армии поступить в институт было проще.
Наиболее благоприятный для карьеры вариант:
- после школы сразу на завод до призыва в армию;
- в армии вступление в партию;
- после армии институт.
Именно такая последовательность открывала путь к высоким должностям с перспективой загранкомандировок.

Попадание в армию в среде интеллигенции приравнивалось к судимости. Как только появились кафедры - всех мальчиков старались туда впихнуть. Отслужившие тоже учились, но как правило мозги у них уже были отбиты наглухо, и в аспирантуру их уже не брали. И в партию тоже уже в Брежневские времена вступать считалось моветоном. Таких скорее всего записали бы в стукачи и ни на какие квартирники бы не звали и самиздатами бы не делились.

Кстати, в каждой группе обязательно находились человека 3, которые обязательно подвязывались в какой-то добровольческий партхозактив - вот как раз отслужившие студенты или рожавшие (если студентки) - не знаю почему так. На них все поглядывали весьма косо, как на юродивых.

Схоже США першими таки зрозуміли в якому напрямі треба вирішувати демографічну кризу.
21st Century ROAD to Housing Act став законом.

• Компанії, які вже володіють 350 і більше односімейними будинками, не можуть купувати нові такі будинки.
• Створюється федеральна програма грантів приблизно $200 млн на рік для міст і штатів, які реформують зонування, пришвидшують видачу дозволів та стимулюють будівництво.
• Гранти до $10 млн на перепланування територій, конверсію офісів у житло тощо.
• Скасування вимоги щодо постійного шасі здешевлює виробництво модульних будинків приблизно на $5–10 тис.
• Підвищуються максимальні ліміти FHA-кредитів для забудовників багатоквартирного житла (конкретні суми визначаються окремо HUD відповідно до інфляції, а не фіксуються законом).
• HOME Program Розширюється коло сімей, які можуть отримувати допомогу: програма була орієнтована на сім'ї з доходом до 80% AMI (медіана доходу по округу). Після ухвалення дозволено використовувати допомогу для домогосподарств із доходом до 120% AMI

Пан Сибарит вище написав дуже правильну думку з питання.
Супер.

Його опонент пише таку вибачаюсь, фігню, що стає зрозумілим, що переписано з підручників для курсантів військово-політичних училищ десь в Новосибірську.
Згадування «СССР» в кожному повідомленні не даремне: все із серії «Можем повторить», «На Берлин», «Господа офицеры, нас предали: мы в жххх».

Особлива турбота про громадян США, які ніби-то обовʼязково їдуть в аримвб заради університету в майбутньому». Ідуть. Тільки спробуй спочатку конкурс пройти в армію - здається 1:10. І йдуть самі бідні з бідних. Тому що навчання в університетах США для громадян та мешканців даного штату стартує від 3 500$ на рік, що є десь 1/10 зарплатні одного з батьків, а то і менше.
Або фанати (в хорошому сенсі цього слова) військової служби. І з досить заможних родин.
Там є свій особливий сенс.

Всі три пункти від пана Сибарит вірні. Звісно, якась коректировка або послідовності, або процентного відношення може бути.
Наприклад: мій випуск - це 3 групи по 25 студентів. Технічна спеціальність.
З них 10 хлопців пішли офіцерами в армію.
Частина відслужили 2 роки та пішли «на гражданку». Частина шукала більш легких хлібів.
Все було по-різному: один з колишніх лейтенантів повернувся в рідне місто та заради квартири влаштувався двірником в ЖЕК. Двоє дослужилися до таких звань, що не насниться.