Якщо найпростішими заощадженнями вважати депозити, то це, нмсд, не вихід.
Банк в деп-угоді передбачає повне право самостійно розпоряджатись коштами.
Кредити отримують і можуть оплачувати переважно ті, хто найбільше пограбує Природу — бо у них найбільші прибутки (в традиційному обчисленні, яке не передбачає врахування екологічних збитків [докладніше див. книгу А. Гора "Земля у Рівновазі"]. chtyvo.org.ua/authors/Al_Gore/Zemlia_u_rivnovazi
Відмовитись від деп-ів і купувати єври-долари (розраховуючи на низьку інфляцію в країнах-"емітентах") — теж кепська ідея, бо найбільше природних ресурсів на людину споживають саме в тих країнах, а, відтак, купувати їхні гроші — означає прямо підтримувати пограбування ними Планети
... (напр., через видані країнам 3-го світу кредити).
Дорогоцінні метали? Теж, як мені здається, сумнівно, бо що ж доброго для довкілля від шахт і хімічних методів очистки руди?
Навіть якби золото вже добували з води нанороботами, то навряд чи, що при цьому додатково займались би й очищення води від висотокcичних речовин — бо ж де пряма вигода, хто це "оплатить"...
?
Акції і т.д. в Україні взагалі важко, нмсд, вважати заощадженнями, інвестиціями... навіть якби була можливість якось відстежувати виконання екологічних зобов’язань виробниками...
Навіть спалити гроші
не вихід, бо цим швидко скористаються особи для яких слова "еко-світогляд" — незбагненні, а простої друкарського верстату в держскарбниці — неприпустимі (з огляду на те, що постійно необхідно купувати електорат, напр., про запас ...)
То що ж залишається людині, крім як купувати якісні товари тривалого вжитку (якщо вже вдасться придумати щось таке, що обов’язково знадобиться і згодом...), щоби хоча самому менше сміття "виробляти"? Та й де, власне, знайти товар, який дійсно гарантовано довго "житиме"?
