Еміграція, заробітчанство

Якісь стереотипи.
Якщо ви не граєте у гру "споживацтво", працюєте і заробляєте вище середнього + щось інвестуєте, то так собій й назбираєте. Може, не за пару років, але й без такого дауншифтерства, як у Флаймана

Так власне житло потрібне в 25-30 років щоб завести родину, а не в 60... От і доводиться брати кредити, а не купувати за свої.

в 25 років - це дійсно якщо родичі підкинуть гроші.
а так потроху заробляєш та збираєш - й не обов'язково чекати 60...

Напишу приклад з життя, з початку ковіда 2-к квартири в Києві сегмент яких дивились, стали дуже круто дорожчати, були місяці коли подорожчання було і на 10 куе місяць. Таке подорожчання за місяць додає ще 2 роки скирди - тобто відкидує людину на два роки назад. І це тільки одне подорожчання за один місяць. В результаті ті квартири доросли до нечуваних 140 куе, і ми плюнули на те. Просто не треба ганятися за локаціями які не по карману.

житло буває різне, вартість якого відрізняється в рази і навіть на порядок по країні

Логічно що перше житло - бюджетне. Скажімо 40 м2. десь в селах під Києвом...

"звичайна робота" це що? Є

Робота із середньою зарплатою, яку отримує значна частина громадян.

Крім того, свідоме рішення не грати в кредити означає, що ви самі свідомо вибрали дещо складніший шлях. Бо кредит в певному сенсі - купівля часу.

В Україні (та інших країнах із низким доходом) є шлях заробітчанства, коли працюєш закордоном, отримуєш значно вищу ЗП, і витрачаєш вдома. Але з США / Німеччини чи Японії нема куди їхати на заробітки.

То ви цікавитеся, як в Україні, чи США/Німеччині? Визначтеся вже. В США/Німеччині можна в рази більше заробляти, але й оренда і саме житло куди дорожче.

Щодо написаного вище. Якщо вже жити в оренді, з сім'єю з дітьми, то якось немає сенсу орієнтуватися на 40м2. Яка різниця, перше то житло, чи ні. Якщо ситуація така, що буде змога купити то ще до народження дітей, то, мабуть, сенс є і в такому, невеличкому.
В селах, і в якому регіоні - залежить від того, де робота, якщо не можна працювати віддалено (а це досить обмежений вибір). Село, чи передмістя, якщо працювати в великому місті - це витрати і грошей, і часу щодня, і треба тверезо дивитися на те, чи є в тому сенс, чи відносно більш дешеве житло варте таких щоденних витрат часу, сил і грошей.
Орієнтуватися на роботу із середньою зарплатою, "яку отримує значна частина громадян" майже несумісна з поставленою задачею, як в Україні, так і в США/Німеччині, бо парадигма "не гратися в кредити", як я вже писав, це важчий і довший шлях. Однозначно заробляти треба більше середнього.

То ви цікавитеся, як в Україні, чи США/Німеччині? Визначтеся вже

Я мав на увазі що нема різниці де хочеш купити житло, але якщо будеш працювати там же (житло в Україні - праця в Україні, житло в Каліфорнії - праця в Каліфорнії) то збирати доведеться неприпустимо довго.

. Бо кредит в певному сенсі - купівля часу.

Кредит - це можливість не відкладати життя на потім. В багатьох "цивілізованих" країнах - безальтернативна можливість.

Якраз навпаки. Це купівля часу, саме щоб не відкладати на потім життя. Вчитися зараз, а не за кілька років, коли набираєш на навчання. Користуватися чимось зараз, а не коли накопичиш. Придбати житло зараз, і жити в ньому зараз, а не коли зможеш на нього назбирати. Звісно, за це треба платити гроші. Виходить, ви платите саме за час. Головне в цій грі не забувати, що платити таки треба.

Орієнтуватися на роботу із середньою зарплатою, "яку отримує значна частина громадян" майже несумісна з поставленою задачею, як в Україні, так і в США/Німеччині, бо парадигма "не гратися в кредити", як я вже писав, це важчий і довший шлях. Однозначно заробляти треба більше середнього.

Не може більшість заробляти більше середнього бо тоді просто виростуть ціни.

Є одиниці унікалів, які в 25 років вже професори/генерали/директори, але ними можна знехтувати, як і дітьми олігархів.

Faceless А тепер вернемось до початку дискусії:
"ніхто не змушує до кредитів" - невірне твердження для ряду "цивілізованих" країн, де просто нема альтернатив для покупки власного житла (іноді і для отримання хорошої освіти).

В Україні ж альтернативи є.

То ви цікавитеся, як в Україні, чи США/Німеччині? Визначтеся вже

Я мав на увазі що нема різниці де хочеш купити житло, але якщо будеш працювати там же (житло в Україні - праця в Україні, житло в Каліфорнії - праця в Каліфорнії) то збирати доведеться неприпустимо довго.

Неприпустимо довго може бути, якщо:
- обрана локація є надзвичайно дорогою, як от умовна Каліфорнія. В межах майже будь-якої країни є локації з різним співвідношенням вартості житла й рівня доходів.
- невідповідність забаганок рівню доходів. Потрібно постійно рости, і навіть якщо починати з некваліфікованих робіл (survival job rjkz) - то отримувати спеціальність, кваліфікацію, будувати кар'єру. Якщо з цим успіхи помірні, то треба і забаганки зменшувати: гірша локація, гірші якості житла.
В Україні це цілком реально, але, звісно, планка має бути не "протирати штані на одному місці 10 років з 9 до 18" а трохи вище, навіть якщо мета - скромне житло. Більші забаганки - треба більші доходи та/або кредитне плече (воно й в Україні було подекуди досить цікаве).

Faceless Ну от я маю свої 36 м2 із вторинного ринку в обл. центрі і збираю далі, зокрема через клуб 100к, але по суті я заробітчанин, адже крім. оф. ЗП працю віддалено, а ще іноді використовую сірі схеми (валютні каруселі).
Без заробітчанства і сірих схем зібрати на власне житло за розумний час (скажімо 5 років) було б неможливо.

Орієнтуватися на роботу із середньою зарплатою, "яку отримує значна частина громадян" майже несумісна з поставленою задачею, як в Україні, так і в США/Німеччині, бо парадигма "не гратися в кредити", як я вже писав, це важчий і довший шлях. Однозначно заробляти треба більше середнього.

Не може більшість заробляти більше середнього бо тоді просто виростуть ціни.

Є одиниці унікалів, які в 25 років вже професори/генерали/директори, але ними можна знехтувати, як і дітьми олігархів.

А про більшість ніхто мову не веде. Ви хочете з нуля придбати житло без кредитного плеча у притомні терміни. Це вже ніяк не більшість. Більшість, навіть у розвинутих країнах, собі такої мети не ставить і її не потягне. Тож, хочете потягнути таку амбітну задачу (не жити з батьками, чи в оренді, поки не буде змога жити у спадщині, чи орендувати все життя - а таке розповсюджено, і не маючи стартового капіталу, і не користуючись кредитами) - приймайте челендж, доведеться рвати кігті трохи інтенсивніше.
І не треба дурних гіпербол з вундеркіндами й мажорами. Все реально, але потрібен певний хист та зусилля.

Більшість, навіть у розвинутих країнах, собі такої мети не ставить і її не потягне.

Саме тому для більшості в розвинених країнах кредит - єдина альтернатива.
В не розвинених країнах є ще, як мінімум, ще є альтернатива - заробітчанство в розвинених країнах.