Hotab написав:Ще один факт що у вас погано з памʼяттю. Вам вже казали про кілька бригад МВС , які воюють. А частини НГУ в зоні БД вже багато років. Після повномасштабного стало ще більше. Воєнперсів молодше 45 років зараз не існує (хіба по інвалідності під час війни ). Частина з них (по словам Детройта….. я не перевіряв… у відсотках вища ніж відсоток цивільних) повернулась і воює. Зрозуміло чому вас на 3 місяці зачинили. Ви не чуєте нікого крім себе.
Это добровольцы, их никто не мобилизирует, я об этом, несколько бригад с нескольких сот тысяч здоровых дававших присягу умеющих обращаться с оружием молодых мужиков? Несколько лет назад были и 38-летние, сейчас 25 лет выслуги - это 43. А погранцы, а менты. Вас не выбешивает, что 40 или 45-летние погранцы (не столько важно. не 60 же) тупо валят и их выпускают, так как пенсы и исключены с учета?
Сколько вы будете жить в своих мифах? Миф1 «добровольцы». Прям вот родились для войны и хотели? А может просто стоял выбор «куда пошлют» , или «в вооруженные нормально части и с обещанием хорошей подготовки». Потому так стают «добровольцами». А разве действующих полицаев не артачили , чтоб шли в ту «Лють»? И они шли. А кто не шел, скандал, увольнение и шел уже не в «Лють». То есть понятно что не добровольцы? 2. «Несколько бригад с несколких сот тысяч» . Читайте
И на счет «умеют обращаться с оружием». С каким оружием? Гранатометом ? Танком? Артой? Оте в сервисном центре когда видели оружие? Сколько можно ходить дурачком необучаемым и непробиваемым и нести эту чушь? А по их специальности кто их заменит? Вы? Или они уже не надо вообще? Исчезла их работа? На дорогах все хорошо? Во дворах? Нет преступности? 3. «Несколько лет назад были 38-летние пенсы» Сколько «несколько»? Лет 10 как уже недостаточно 20 лет выслуги. Плавно подняли . С 2021 года надо 25+
з жовтня 2011 року до жовтня 2012 року на пенсію ідуть при вислузі 20 років 6 місяців. З жовтня 2012 по жовтень 2013 року пенсії призначатимуться при вислузі 21 рік і так далі.
С выслугой ровно 25 лет крайний военпенс ушел летом 21 года (тот кто пришел в военВУЗ летом 1996 года в 17 лет) Кто уходил с лета 21 до февраля 22 - это уже больше 25 лет, у нас наборы 17-летних пацанов на учебу в военвуз летом. Умеете считать? Летом 22 и позднее уже не уходил никто. Сколько счас ему лет, если летом 21 ему было 42 (17+25) года ? Что опять с математикой?!!! Почему я должен эту тупню разжовывать?! 4. «45-летние погранцы (не столько важно. не 60 же) тупо валят и их выпускают, так как пенсы и исключены с учета» Что за маразм? Факт наличия или отсутствия учета или пенсии никак не влияют на выезд. Там стопка документов надо согласно постановы КМУ. Какие еще «погранцы в 45 лет на выезд» Вот реально, как вы живете на свете с кучей дерьма в мозгах? Вы себе задавали вопрос, почему вас нормальный патриотичный ресурс (ФУП) на 3 месяца закрыл как обезьяну? И какой ответ? Почему не сделаны выводы?
Востаннє редагувалось Hotab в Сер 05 чер, 2024 02:18, всього редагувалось 1 раз.
Сибарит написав:.............. Могли отказаться только дети военных (их родители). Для остальных украинский был обязательным. При этом отказавшиеся тоже сидели на уроке. 76-86
Спасибо. Это знакомая картина, так было и когда я учился. Но тут рассказывали о том, что легко освобождался любой желающий.
Так ви діти військових чи не осилили?
Сесія Верховної Ради УРСР 17 квітня 1959-го ухвалила закон "Про зміцнення зв'язку школи з життям і про дальший розвиток системи народної освіти в Українській РСР". Він передбачав необов'язковість вивчення в школах української мови за бажанням батьків.
Это я как раз хорошо помню. Постановление я, конечно, в своём возрасте не читал. Но тогда, действительно, пошла волна освобождений от изучения языка. Начали освобождаться не только дети военных (что, в общем-то, понятно), но и многие местные. Начали собирать родительские собрания. Мама рассказывала, что выступала завуч (учительница украинского): "Сало українське їдять, а мову вивчати не хочуть". Не знаю, подействовали "меры морального воздействия" или изменили постановление, но эти "освобождения" очень быстро закончились и практически все язык учили. В 1965 у нас в классе из 35 человек был освобождён только один. Действительно, сын военного.
У своєму дослідженні Іван Коляска охопив і той період, коли новий освітній закон щойно почав діяти. На перший погляд, ситуація була не такою вже й безнадійною: 1963/1964 навчального року в республіці у 81% шкіл навчання велося українською мовою, а російською - лише в трохи більше ніж 15%. Та досить було поглянути на кількісне співвідношення учнів у школах, і оптимізм розвіювався наче цигарковий дим. Якщо 1951 року в українських школах навчалося 81,35% учнів, а в російських 17,69, то вже за десять років, 1961/1962 навчального року, - 64,49% і 30,93 відповідно. І це лише загальноосвітні школи по країні загалом. Якщо ж подивитися статистику по регіонах, то дані були набагато сумніші: ще до ухвалення освітнього закону, 1958/1959 навчального року, у Харкові українською навчалося 4,1% школярів, в Одесі - 8,1, у Донецьку - 1,2, у Луганську - 6,5%. Навіть у столиці України Києві в українських школах навчалося лише 26,5%! Надалі становище української мови в системі освіти лише погіршувалося.
Не буду спорить с цифрами, возможно, они правильные. Но это происходило как естественный процесс в результате того, что родители отдавали детей в русские школы. Хотя никто не запрещал украинские. Они закрывались только по мере того, как уменьшалось количество желающих в них учиться.
ЛАД написав:Это я как раз хорошо помню. Постановление я, конечно, в своём возрасте не читал. Но тогда, действительно, пошла волна освобождений от изучения языка. Начали освобождаться не только дети военных (что, в общем-то, понятно), но и многие местные. Начали собирать родительские собрания. Мама рассказывала, что выступала завуч (учительница украинского): "Сало українське їдять, а мову вивчати не хочуть". Не знаю, подействовали "меры морального воздействия" или изменили постановление, но эти "освобождения" очень быстро закончились и практически все язык учили. В 1965 у нас в классе из 35 человек был освобождён только один. Действительно, сын военного.
Не буду спорить с цифрами, возможно, они правильные. Но это происходило как естественный процесс в результате того, что родители отдавали детей в русские школы. Хотя никто не запрещал украинские. Они закрывались только по мере того, как уменьшалось количество желающих в них учиться.
На тимчасово окупованих територіях України росіяни роздають комплект супутникового телебачення “русскій мір”, який може безкоштовно надавати доступ до перегляду 24 російських пропагандистських каналів, інший сигнал обмежений.
Проте більшість комплектів так й лишилось на складах, адже більшість місцевих мешканців відмовляється від їх отримання. Як думаєш коли б населення тільки розуміло українську їм би теж такі комплекти роздавали ? І спеціально для них перекладали програми ?
9 вересня 2023 року позивач прямував на власному транспортному засобі з міста Тернопіль в напрямку кордону з Польщею з метою супроводу брата, який збирався перетнути кордон.
На блокпості за декілька кілометрів до польського кордону «Шегині» його авто було зупинено. Після чого цього ж дня позивача, з його слів, було силою доставлено до ТЦК, поставлено на військовий облік та зобов`язано пройти військово-лікарську комісію.
На думку позивача, постанова ВЛК про визнання його придатним до військової служби та наказ командира військової частини про зарахування до списків особового складу військової частини є протиправними. До моменту проходження цієї ВЛК позивач був визнаний обмежено придатним.
Як зазначив представник позивача, він звертався з адвокатським запитом щодо надання копії аналізів або лабораторних досліджень, які виконувалися під час проходження позивачем ВЛК. Однак відповіді отримано не було. Крім цього, у зв`язку з тим, що позивача доставили силою до ТЦК, він був позбавлений можливості надати медичні документи щодо стану його здоров`я, що передбачено п 2.7 гл. 2 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в ЗСУ, затвердженого наказом Міністра оборони №402
За його словами, вже можна говорити, що така модель мобілізації показує гарні результати: звернень громадян – понад 6600; огоджено для підбору вакансій – близько 1500 кандидатів; вже стали військовослужбовцями – майже 150 осіб.
Мабуть гарний результат це все ж таки, якщо було б 150 осіб в день ставали військовослужбовцями. Тобто хоча б 4500 в місяць.
На 1 травня в Україні було відкрито вже 19 рекрутингових центрів. Тобто за місяць -- менше 8 осіб на центр. А якщо рахувати, що 12 лютого у Львові відкрили перший в Україні центр рекрутингу Міноборони, то тільки він мав би за 3+ місяці роботи мати результат суттєво більший, ніж 150 всл.
Додано: Сер 05 чер, 2024 01:48
