Ринок нерухомості. Ціни на квартири та земельні ділянки, аналітика, прогнози. Купівля та продаж нерухомості, оренда квартир та офісів, пропозиції комерційної нерухомості. Ріелтори та агентства нерухомості в Україні
rjkz написав:Были вещи, которые я хотел, но родители были против (вернее отец, по каким-то своим соображениям, финансово это семье было доступно), когда я начал зарабатывать и купил - просто купил то, что давно хотел. Но оно мне уже было не настолько желанно.
это означает что вещь ценности не имеет, ценным было её желать. И тому много примеров. В моем детстве мало у кого был дома видик или комп. Дети их владельцев становились популярны, с ними хотели общаться/дружить. Чтобы пользоваться недоступными благами. Казалось бы фу нафиг такая дружба.
Сейчас комп/планшет или смартфон есть у каждого ребенка, поэтому дружить с кем то вообще пропал смысл. Потому что стало нечего желать. Пока снова не появится что то недоступное. Дочь моего друга что то целый год выпрашивала у родителей айфон, при том что ее смартфон был ненамного хуже. Но не айфон.
Вот так на наши желания проецируется смысл, а то чего мы желаем - триггер. Чаще всего оно не нужно. Как видик в моем детстве - бесполезная игрушка по цене жигулей. Бойтесь своих желаний.
Не удивлюсь если по итогу Николай скажет, что переезд в США оказался не таким вкусным, как мечты о нём. К киевским проблемам добавились ещё проблемы перезда, жилья и специфика жизни эмигранта.
Какой вывод? мечтайте о чём то высоком / недостижимом. Тогда не будете разочарованы.
flyman написав:якщо не знає людина в 32 до чого докласти зусилля (оточити столицю кавалірками, побувати на всіх островах Філіпін, завести блог як він живе на $150 в місяць "виноградом з-під стріхи та опеньками з фундаменту"), то ССЗБ
В тому то й діло, що якби в тебе раптом з'явилося декілька млн дол, то ти б також легко міг впасти в депресію. Хоча б через те, що справа життя "оточення Києва кавалірками" виявилася б непотрібною. Адже тобі вже не треба кешфло з них, яке ти старанно розвивав роками, вишукував вигідні нахалбуди, робив ремонти і тп. Також нема потреби жити в тій кавалірці, яка близько до роботи на шрт.
Та і працювати взагалі непотрібно. Відповідно і економити вже немає жодного сенсу, а тому блог прийдеться закривати.
По філіппінках також буде облом, адже одне діло мріяти про недосяжну принцесу з тридев'ятого царства. А інше діло коли за відповідні кошти тобі їх цілин табун привезуть прямо в Бучу)
Тобто, все коту під хвіст в твоєму житті піде. Тобі ще потрібно шарові мільйони?
Тема філіпінок в Бучі не розкрита. Там трохи інше відношення до білого мужчини взагалі і зокрема.
Пан Флайман прямо молодець: зробить нас всіх справжніми мрійниками. Прокидаючись зранку, будемо бачити всі 7107 островів - з яких тільки 2000 є заселеними людьми. Тобто на 7107-2000=5107 островів можна на човнику привозити дівчат щоби танцювали: Бінасуан - танець зі склянкою на голові; Сублі - любовний танець із бамбуковими кастаньєтами; Сакутинг - жартівливе фехтування дерев'яними паличками; Сінгкіл - танець народностей моро, що нагадує тиніклінг; Ітик-ітик - імітуючий качиний крок. Ну і ніяк не оминути танці з опахалом...
Востаннє редагувалось akurt в Вів 25 лют, 2025 16:04, всього редагувалось 1 раз.
«…до білого мужчини» - не всі знають, що це не точний переклад з німецької нового фільма режисера Симона Ферхоєвна, який вийшов у прокат наприкінці 2024 року та має назву «Alter weiber Mann». Головний герой, що наближається до 60-річного віку, пересічний білий чоловік. Щоб переконати своїх роботодавців у максимальній відповідності до суспільного порядку, він запрошує босів на сімейний обід. Ось тільки все піде зовсім не так, як було заплановано.
Тему розкрито повністю.
Востаннє редагувалось akurt в Вів 25 лют, 2025 10:25, всього редагувалось 1 раз.
Це в̶і̶д̶н̶о̶ш̶е̶н̶н̶я̶ ставлення сформовано тим, що білий чоловік там асоціюється з грошима і можливостями. А до чого тут мрійники з Бучі, якщо тест на гроші і можливості закінчиться на порозі заштопаними шкарпетками і поролончиком на клавіатурі. Таких халамидників там і своїх повно.
BIGor написав:Якщо чесно мені зараз дуже соромно працювати на компанію з США, майже всі нові союзники США - союзники РФ, цікаво що Ізраїль теж проти України...
В качестве протеста, откажись от зарплаты за этот месяц
rjkz написав:Были вещи, которые я хотел, но родители были против (вернее отец, по каким-то своим соображениям, финансово это семье было доступно), когда я начал зарабатывать и купил - просто купил то, что давно хотел. Но оно мне уже было не настолько желанно.
это означает что вещь ценности не имеет, ценным было её желать. И тому много примеров. В моем детстве мало у кого был дома видик или комп. Дети их владельцев становились популярны, с ними хотели общаться/дружить. Чтобы пользоваться недоступными благами. Казалось бы фу нафиг такая дружба.
Сейчас комп/планшет или смартфон есть у каждого ребенка, поэтому дружить с кем то вообще пропал смысл. Потому что стало нечего желать. Пока снова не появится что то недоступное. Дочь моего друга что то целый год выпрашивала у родителей айфон, при том что ее смартфон был ненамного хуже. Но не айфон.
Вот так на наши желания проецируется смысл, а то чего мы желаем - триггер. Чаще всего оно не нужно. Как видик в моем детстве - бесполезная игрушка по цене жигулей. Бойтесь своих желаний.
Не удивлюсь если по итогу Николай скажет, что переезд в США оказался не таким вкусным, как мечты о нём. К киевским проблемам добавились ещё проблемы перезда, жилья и специфика жизни эмигранта.
Какой вывод? мечтайте о чём то высоком / недостижимом. Тогда не будете разочарованы.
Это к тому, что при коммуняках колбаса,особенно копчёная,пломбир и квас были вкуснее Потому что "пошёл и купил" не было А картоха и квашеная капуста в погребе были
rjkz написав:Были вещи, которые я хотел, но родители были против (вернее отец, по каким-то своим соображениям, финансово это семье было доступно), когда я начал зарабатывать и купил - просто купил то, что давно хотел. Но оно мне уже было не настолько желанно.
