Еміграція, заробітчанство

Мудро.

Рекомендую учасникам форуму прочитати зверху допису пана flyman’a - вище - великими літерами заголовок для його допису.
Уявіть собі, як йому маряться чужі гроші…
А нєту їх. То не для всіх. То для тих, хто думає головОМ, а не ногОМ.

Щодо думки пана Faceless.
Не можу розкривати приватну інформацію, але 16…26 червня один наш ІТ-ник - справжній, а не зроблений з паяльника та гайки - буде проходити співбесіду на вакансію, де прогнозована зарплатня 400 000$ на рік.
Сумнівається, чи варто, бо вимоги дуже дуже великі… першу співбесіду вже пройшов і в шоці від вимог. Готується до другої.
Жінка його відмовляє: «Світу білого не будеш бачити!»
Ну, подивимося…

Акурт так пише, ніби "паяльник і гайка" це щось погане

[2]

.........
Нажаль, спиратися в цьому на власний досвід - це спиратися на минуле, і це не кращий шлях для прийняття рішень в світі, що дуже швидко міняється.
З досвіду можу сказати одне: практично в будь-якій сфері можна досягти успіху, якщо тобі це подобається і якщо ти готовий наполегливо працювати і розвиватися. Так було і думаю так і буде. Але треба стати саме топ професіоналом в своїй справі.
Немає нічого більш нестабільного, ніж розраховувати на успіх від посередньості

Степень "топовости" тоже бывает разная.
Некоторые профессии могут просто исчезнуть, а какие-то сильно сократиться. До какой степени предсказать сложно. "Топы" какого уровня останутся востребованными, неизвестно.

.........
Нажаль, спиратися в цьому на власний досвід - це спиратися на минуле, і це не кращий шлях для прийняття рішень в світі, що дуже швидко міняється.
З досвіду можу сказати одне: практично в будь-якій сфері можна досягти успіху, якщо тобі це подобається і якщо ти готовий наполегливо працювати і розвиватися. Так було і думаю так і буде. Але треба стати саме топ професіоналом в своїй справі.
Немає нічого більш нестабільного, ніж розраховувати на успіх від посередньості

Степень "топовости" тоже бывает разная.
Некоторые профессии могут просто исчезнуть, а какие-то сильно сократиться. До какой степени предсказать сложно. "Топы" какого уровня останутся востребованными, неизвестно.

Акцент був на іншому- розраховувати на "безпеку" в будь-якій професії, маючи посередні знання і кваліфікацію - вкрай наївно. Навіть в дуже затребуваній. Тому пріоритет варто віддавати в першу чергу тому, де тобі цікаво, і ти готовий гарувати, без необхідності мучитися від ненависного заняття.
Свідома наполегливість завжди дає результати.
Гарантії, що ніколи нічого не зміниться, звісно, не буде, але професіонал знайде як адаптуватися куди краще за посередність.

Тому пріоритет варто віддавати в першу чергу тому, де тобі цікаво, і ти готовий гарувати, без необхідності мучитися від ненависного заняття.

ппкс
Хочется даже, сколь ни кощунственно это будет выглядеть на финансовом форуме, отвязать этот постулат от финансового успеха.
Если даже окажется, что сфера интересов человека не относится к тем, где крутятся большие деньги, увлеченный своим делом профессионал прокормить себя сможет и будет счастливее тех, кто работает исключительно ради денег, даже больших денег.
Поэтому сама идея "помощи" при выборе профессии выглядит медвежьей услугой. Тем более, что продолжительность карьеры человека значительно превышает сроки, на которых можно что-то прогнозировать.

Ну, не факт, не факт.
У шкільно – університетського приятеля обидва зятя – кандидати історичних наук.
Чудові хлопці.
Бідні, як церковні миші.
«Увлеченные своим делом профессионалы» реально.
Одного разу одному з них пощастило: потрапив на якусь історичну конференцію, там було необхідно прилетіти до Парижа в аеропорт Шарля де Голля, а відлітати з аеропорту Орлі.
Так ось здійснив перехід пішки: грошей на переїзд не було.
Всі роки жили разом з тестем та тещею в 3-к квартирі в Києві.
Ой, не факт…
Ой, не факт…

P.S. Вважав і вважаю, що допомога при виборі професії - то справа номер один. Плюс «клепка» в голові. Плюс «повезло/щасливий збіг обставин».

Одного разу одному з них пощастило: потрапив на якусь історичну конференцію, там було необхідно прилетіти до Парижа в аеропорт Шарля де Голля, а відлітати з аеропорту Орлі.
Так ось здійснив перехід пішки: грошей на переїзд не було.

48 км? Пішки? Вийшов би на пару місяців раніше - ще й на літаку б зекономив.

ПС. Рекрутери стабільно написують у LinkedIn з пропозиціями пройти співбесіду. Але я вже зараз вийшов на рівень "2-3 години роботи на день" і на новому місці усе розгрібати та налаштовувати лінь.

[2]

...........
Акцент був на іншому- розраховувати на "безпеку" в будь-якій професії, маючи посередні знання і кваліфікацію - вкрай наївно. Навіть в дуже затребуваній. Тому пріоритет варто віддавати в першу чергу тому, де тобі цікаво, і ти готовий гарувати, без необхідності мучитися від ненависного заняття.
Свідома наполегливість завжди дає результати.
Гарантії, що ніколи нічого не зміниться, звісно, не буде, але професіонал знайде як адаптуватися куди краще за посередність.

С этим согласен.
Но я немного о другом.
Подавляющее большинство работников в любой области это +- середняки.
Способности у людей разные, не всем дано быть Эйнштейнами, Ландау или даже Сахаровыми. Старания и труд могут слегка (или даже сильно) компенсировать разницу, но только отчасти. Так что при сильном сокращении потребности в профессии у обычного человека (не гения) гарантии нет. И "свідома наполегливість" может и не дать результата.

..........
Хочется даже, сколь ни кощунственно это будет выглядеть на финансовом форуме, отвязать этот постулат от финансового успеха.
Если даже окажется, что сфера интересов человека не относится к тем, где крутятся большие деньги, увлеченный своим делом профессионал прокормить себя сможет и будет счастливее тех, кто работает исключительно ради денег, даже больших денег.
Поэтому сама идея "помощи" при выборе профессии выглядит медвежьей услугой. Тем более, что продолжительность карьеры человека значительно превышает сроки, на которых можно что-то прогнозировать.

Согласен, что такой человек будет счастливее того, кто зарабатывает больше, но занимается нелюбимым и неинтересным для него делом. Но вот сможет ли прокормить себя и свою семью, это вопрос. Бывает, что человек вынужден бросать любимую работу ради денег. Хотя, конечно, у разных людей разные понятия о достойном/достаточном доходе.
Пример akurt"а не очень, но в общем-то реально описывает ситуацию. Историки у нас достаточно бедны, хотя и не как церковные мыши.
Глядя на таких, Успіх задаёт вопрос: "А на фига тот диплом?"

Одного разу одному з них пощастило: потрапив на якусь історичну конференцію, там було необхідно прилетіти до Парижа в аеропорт Шарля де Голля, а відлітати з аеропорту Орлі.
Так ось здійснив перехід пішки: грошей на переїзд не було.

48 км? Пішки? Вийшов би на пару місяців раніше - ще й на літаку б зекономив.

ПС. Рекрутери стабільно написують у LinkedIn з пропозиціями пройти співбесіду. Але я вже зараз вийшов на рівень "2-3 години роботи на день" і на новому місці усе розгрібати та налаштовувати лінь.

це замість тих невдах звільнених з мілкосохта?

...........
Акцент був на іншому- розраховувати на "безпеку" в будь-якій професії, маючи посередні знання і кваліфікацію - вкрай наївно. Навіть в дуже затребуваній. Тому пріоритет варто віддавати в першу чергу тому, де тобі цікаво, і ти готовий гарувати, без необхідності мучитися від ненависного заняття.
Свідома наполегливість завжди дає результати.
Гарантії, що ніколи нічого не зміниться, звісно, не буде, але професіонал знайде як адаптуватися куди краще за посередність.

С этим согласен.
Но я немного о другом.
Подавляющее большинство работников в любой области это +- середняки.
Способности у людей разные, не всем дано быть Эйнштейнами, Ландау или даже Сахаровыми. Старания и труд могут слегка (или даже сильно) компенсировать разницу, но только отчасти. Так что при сильном сокращении потребности в профессии у обычного человека (не гения) гарантии нет. И "свідома наполегливість" может и не дать результата.

Переважній більшості і не світить ні успішність ні стабільність. Хіба що пощастить. Таке вже життя.
А гарантій ні в кого нема. В жодній країні. Структурне безробіття вимітає цілі галузі, проте навіть в таких ситуаціях залишаються ніші, де працюють найкращі.
А якщо не залишаються, то знаходять суміжні галузі.
Чисто теоретично і свідома наполегливість може не дати результату, але з свого досвіду можу сказати: той, хто якісно робить свою роботу, постійно вдосконалюється, вчиться - не бідуватиме, навіть якщо криза зачепить його галузь. В крайньому випадку знайде щось суміжне, де зможе застосувати свої навички.

[2]

[
...................
Переважній більшості і не світить ні успішність ні стабільність. Хіба що пощастить. Таке вже життя.
А гарантій ні в кого нема. В жодній країні. Структурне безробіття вимітає цілі галузі, проте навіть в таких ситуаціях залишаються ніші, де працюють найкращі.
А якщо не залишаються, то знаходять суміжні галузі.
Чисто теоретично і свідома наполегливість може не дати результату, але з свого досвіду можу сказати: той, хто якісно робить свою роботу, постійно вдосконалюється, вчиться - не бідуватиме, навіть якщо криза зачепить його галузь. В крайньому випадку знайде щось суміжне, де зможе застосувати свої навички.

Так я почти со всем этим и не спорю.
Просто я не говорю о найкращих. Они, возможно, уцелеют даже при крахе отрасли. Но сегодня производство бывает сильно узкоспециализировано и при потере работы найти что-то близкое может быть практически не возможно. Тем более, что в смежных отраслях места не пустуют, там тоже работают люди. А серьёзно переквалифицироваться в более-менее приличном возрасте (хотя бы после 40) бывает нелегко. Обратите внимание, что большинство открытий делалось учёными в молодом возрасте. На параллельной ветке я писал о рассказе Азимова. Это имеет некоторое отношение и к данному вопросу.
А "переважна більшість" достаточно часто достигает очень неплохого успеха благодаря упорному труду и приобретённому опыту, который при существенном изменении деятельности теряется.