Договор дарения. Суд.

Согласившись на дарственную я расчитывала получить компенсацию за моральный вред .Много крави выпила хозяйка второй половины квартиры, плюс мой даритель убедительно настаивал на принятии дарственной и подливал масла в огонь). Вот я и подумала, наказать стерву которая не шла ни накакие компромиссы не с бывшим мужем, не со мной. (Это первая причина согласия). Когда я писала заявление в милицию об угрозах мне сказали, что прежде чем покупать квартиру надо было проконсультироваться с милицией, а в жеке меня просто пожалели.(После покупки всеми вопросами занималась я)Вобщем много неприятных ситуаций было.
После дарственной я разговаривала с адвокатом, который мне сказал, что я смогу потребовать возмещение материального вреда, если у меня будут документально подтверждены все расходы связанные с содержанием квартиры, а так как я была уверена, что правда на моей стороне, решила постепенно выплачивать коммуналку.(Зарплата у меня самая обычна "бюджетная") И вторая причина согласия на "халяву" - моя дочь . Думала продам и вложу деньги в оразование дочери. Мне ничего просто не давалось, всего доходила своим умом и трудом(вот он ум меня и подвел)Думаю вот ОНА ФОрТУНА, а оказалось ...
Теперь думаю как вернуть свои деньги. Есть два пути: апеляция и продажа квартиры, с соблюдением всех норм, хозяином 1/2 чати квартиры с последующим возвратом мне денег. Но когда я несколько раз затрагивала этот вариант хозяин переводил разговор на апеляцию. Вобщем не хочется мне уступать алкоголичке, но и желания портить себе нервы тоже нет. Потому и прошу помощи.

Мне кажется, что продажа это самый оптимальный вариант. Зацепитесь с судами потратите кучу денег, времени и нервов. И не факт, что результат будет в Вашу пользу!

26 грудня 2011 Зарічний райсуд




Розглянув с відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою Тубольцевої О.І. до Тубольцева В.В,, Богач Е.В.,3-особи КП „Сумське міське БТІ, приватний нотаріус Бур бика Т.А. про визнання договору дарування недійсним.
Встановив:
Позивачка звернулась до суду з даним позовом мотивує свої вимоги тим, що 20.02.2002 року розірвала шлюб з Тубольцевим В.В.. За час шлюбу ними була придбана чотирьохкімнатна квартира розташована за адресою :...... Загальною площею51,3 кв.м. Рішенням Зарічного районного суду м. .... від 09..03.2010 року було визнано порядок користування відповідною квартирою Тубольцеву В,В, було віделено дві кімнати: площею 12,2кв.м. та 8,2 кв.м. Туболцевій О.І. ,виділено кімнати площею 17,1кв.м. та 13,8 кв.м. Інші приміщення – коридор, кухню, ванну кімнату, туалет залишено у спільному користуванні. Після розлучення між ними склалися неприязні стосунки. Як їй стало відомо відповідач Тубольцев В,В. На підставі договору куплі-продажу від 11.06.2010 року № 1795 нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Бурбикою Т,А. Без її відома і попередження продав ½ частини квартири, в подальшому договір від 11.06.2010 р. №1795 був оперативно оскаржений до суду та визнаний недійсним. При цьому кошти за квартиру Тубольцев В.В. покупцю не повернув. Замість цього між Тубольцевим В,В. Та Богач Е,В, донькою покупця за першим договором як виявилось був укладений Договір дарування ½ частини квартири від 01.10.2010р.
Просить суд визнати недійсним даний договір дарування, оскільки порушені її права як власника, а також порушене переважне право її на придбання даного житла.
У судовому засіданні позивачка і її представник вимоги підтримала.
Відповідач Тубольцев В.В., з позовом не згоден, зазначає, що він неодноразово пропонував позивачці продати квартиру, на що вона не погоджувалась, зазначає що договір укладений згідно вимог законодавства, просить суд відмовити в задоволенні вимог.
Відповідачка Богач Е.В., з позовом не згодна вказує, що договір дарування квартири укладений відповідно до вимог законодавства, посвідчений нотаріально як вимагає того закон, ніяких порушень прав позивачки з її боку не вчинялось, суд просить відмовити в задоволенні вимог.
Представник 3-особи приватного нотаріуса Бур бики Т,А., з позовом не згоден зазначає, що право чин вчинений відповідно до п.36 наказу Міністерства Юстиції України від 03.03.2004 року за № 20/5”Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України”, нотаріусом встановлено дійсний намір сторін на вчинення правочину дарування квартири, порушень діючого законодавства нотаріусом не допущено, просить суд відмовити в задоволенні вимог.
Суд заслухавши сторони по справі, свідків, дослідивши зібрані докази по справі в їх присутності вважає, що позов підлягає задоволенню згідно наступного:
Як було встановлено під час судового засідання, що Тубольцева О.І., 20.02.2002 р розірвала шлюб з Тубольцевим В.В.. Під час шлюбу ними була придбана чотирикімнатна квартира . Рішенням Зарічного районного суду від 09..03.2010р. було виділено дві кімнати: площею 12,2кв.м. та 8,2 кв.м. Туболцевій О.І. ,виділено кімнати площею 17,1кв.м. та 13,8 кв.м. Інші приміщення – коридор, кухню, ванну кімнату, туалет залишено у спільному користуванні. Після розлучення між колишнім подружжям склалися неприязні стосунки. В подальшому Тубольцев В.В. на підставі договору куплі-продажу від 11.06.2010р. №1795 нотаріально посвідченого Приватним нотаріусом Бурбикою Т.А. продав ½ частини квартири. В подальшому даний договір визнаний сторонами недійсним. Замість цього між Тубольцевим В.В. та Богач Е.В. донькою покупця за попереднім договором був укладений Договір дарування ½ частини квартири від 01.10.2010р., дані обставини у судовому засіданні підтверджуються матеріалами справи (а.с.а.с.6-11).
Суд вважає, що даний право чин дарування необхідно визнати недійсним з наступних підстав:
У відповідності до ст..362 ЦК України позивачка, як співвласник, мала переважне право куплі частки у праві спільної часткової власності. Для здійснення цього права продавець частки у праві спільної часткової власності зобов’язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, казавши ціну та умови, на яких він продає. Кооли стало зрозуміло, що позивачка має намір звернутися до суду з позовом про визнання недійсним договору куплі-продажу від 11.06.2010 року №1795 даний договір визнаний сторонами недійсним. Замість цього між Тубольцевим В.В. та Богач Е.В., донькою покупця за першим договором був укладений Договір дарування ½ частини квартири від 01.10.2010 року.
Предметом зазначеного договору стала ½ квартири Тубольцева В.В. разом з місцем загального користування. Ст366 Цк України передбачено, що майно є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належити особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. У відповідності зі ст.. 369 ЦК України: Співвласники майна, що є у спільній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленість між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. У разі вчинення одним із співвласників право чину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників. Згода співвласників на вчинення право чину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена. Співвласники мають право уповноважити одного з них на вчинення право чинів щодо розпорядження спільним майном. Право чин щодо розпорядження спільним майном, вчинений із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника , який вчинив правочин, необхідних повноважень.
Судом достовірно встановлено, що позивачка згоди на відчуження їх з Тубольцевим В.В. спільно нажитого майна не давала. Фактично Відповідач Тубольцев В.В. розпорядився спільною сумісною власністю на свій розсуд та в своїх інтересах, уклавши договір дарування, що оспорюється позивачкою.
Відповідно до ст..ст.203,215 ЦК України зміст право чину не може суперечити, зокрема, іншим актам цивільного законодавства. Така суперечність є підставою недійсності право чину. Крім зазначеного вище, судом достовірно встановлено, що Договір доравання ½ частини квартири від01.10.2010р. укладений з метою приховати справжній договір – договір куплі – продажу між Богач Е.В. та Тубольцевим В.В.. Це здійснено з тих мотивів, що на договір дарування не розповсюджується обмеження щодо переважних прав інших співвласників. Натомість повірити в те, що Тубольцев В.В. безкорисно подарував свою частку квартири фактично чужій для себе людині неможливо. Судом достовірно встановлено, що насправді Тубольцев В.В. продав квартиру Богач Е.В., а договір дарування уклав щоб приховати справжній правочин.
В зв’язку з цим у суду є всі підстави вимоги задовольнити.
Керуючись ст..ст. 10,11,57-60,88,211-215 ЦПК України, суд –
ВИРІШИВ:
Позов Тубольцевої О.І, до Тубольцева В.В., Богач Е.В.. 3-особи приватний нотаріус Бур бика Т.А., , про визнання договору дарування ½ частини квартири укладений між Тубольцевим В.В. і Богач Е.В..
Рішення суду може бути оскаржено до судової палати у цивільних справах апеляційного суду на протязі 10 діб і в порядку передбаченому ст..294 ЦПК України.
З оригіналом вірно: Станом на 30.12.2011рроку рішення не набрало чинності.

Лина

в принципе, решение нормально аргументировано, разве что ссылки на ст.235 ЦК нет. думаю, обжаловать смысла нет. лучше все-таки провести новый договор купли-продажи, только уже с соблюдением всех требований и с письменным предложением совладельцам о выкупе.

в подобной категории дел позиция Верховного суда достаточно ясна:

Стаття 235 ЦК. Правові наслідки удаваного правочину
1. Удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
2. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У З А Г А Л Ь Н Е Н Н Я
24.11.2008
Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними

Правові наслідки вчинення удаваного правочину
Удаваним є правочин, що вчинюється з метою приховання іншого правочину, який сторони насправді вчинили. Тому при укладенні удаваного правочину до відносин його учасників застосовуються правила щодо правочину, який сторони мали на увазі (який сторони приховали). Суб'єкт, який вимагає визнання правочину недійсним як укладеного з метою приховати інший правочин, повинен довести, що правочин укладений з такою метою.
Воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином (наприклад, договір купівлі-продажу квартири, що насправді є договором застави в забезпечення повернення позики або укладений з метою уникнути звернення стягнення на заставлене майно в судовому порядку). При цьому позивач повинен вказати, який інший правочин приховується з допомогою укладеного правочину.
Спільною ознакою фіктивного та удаваного правочинів є те, що розбіжність між волею та її зовнішнім виявом стає наслідком навмисних дій його учасників, які мають за мету одержання певної користі усіма або принаймні одним із них. Різниця полягає в тому, що за удаваного правочину настають інші права та обов'язки, ніж ті, що передбачені правочином. За удаваним правочином обидві сторони свідомо, з певною метою, документально оформлюють правочин, але насправді між ними встановлюються інші правовідносини.
Найчастіше за удаваним договором дарування приховувався договір купівлі-продажу. Робилося це здебільшого для перешкоджання у здійсненні іншим співвласником права переважної купівлі, а також для приховання справжніх доходів, отриманих від забороненої діяльності.
Закон не передбачає недійсність удаваного правочину, а лише пропонує застосовувати до відносин сторін норми, що регулюють той правочин, який сторони дійсно мали на увазі. Проте деякі суди розглядали недійсність лише правочину, який мався на увазі (наприклад, рішення від 15 травня 2007 р. Хотинського районного суду Чернівецької області у справі N 2-219/2007 р.).
У судовій практиці велику кількість становлять договори дарування, з допомогою яких приховувалися договори довічного утримання.
Так, рішенням Котелевського районного суду Полтавської області за позовом М. до П. договір дарування житлового будинку було визнано удаваним на підставі ст. 235 ЦК для приховання договору довічного утримання. Проте у резолютивній частині суд визнав договір дарування недійсним та поновив право власності на будинок М.
Цілком очевидно, що в цьому випадку договір дарування слід було визнавати недійсним за ст. 229 ЦК як вчинений через помилку. Суд не може застосувати норми щодо правочину, який сторони насправді вчинили (договір довічного утримання), оскільки невідомо, на яких умовах буде здійснюватись утримування, в чому полягає догляд тощо.
У суддів місцевих судів інколи виникають труднощі при розмежуванні фіктивних і удаваних правочинів та застосуванні правових наслідків таких правочинів.
Так, у справі за позовом першого заступника прокурора м. Чернігова в інтересах Г. М., Г. О. до П. О. про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири з підстав недодержання вимог, передбачених частинами 3 та 5 ст. 203 ЦК, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що укладений правочин є фіктивним як вчинений без наміру створення правових наслідків, зумовлених ним, з посиланням на положення частин 3, 5 ст. 203, ч. 2 ст. 234, ч. 1 ст. 215 ЦК. Апеляційний суд таке рішення місцевого суду скасував з ухваленням нового рішення про визнання укладеного договору удаваним згідно з положеннями частин 3, 5 ст. 203, статей 215, 235 ЦК, оскільки сторони вчинили дії з виконання умов договору позики: одна сторона передала, а друга - прийняла в борг гроші, що призводить до правових наслідків, на відміну від фіктивного правочину. Апеляційний суд дійшов висновку, що спірний правочин вчинений сторонами для приховування іншого правочину, а тому визнав, що сторонами укладено договір позики.
У судовій практиці також виникало питання, яким чином вирішувати справи, якщо правочин, вчинений насправді, також не відповідає закону. Є підстави вважати, що такий правочин може визнаватися недійсним на підставі ч. 1 ст. 215 ЦК як такий, що суперечить вимогам закону.
Вважаємо, що до удаваних правочинів правові наслідки недійсності, передбачені ст. 216 ЦК, можуть застосовуватися тільки тоді, коли правочин, який сторони дійсно мали на увазі, є нікчемним або суд визнає його недійсним.

Стаття 362. Переважне право купівлі частки у праві спільної часткової власності
1. У разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.
2. Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає.
Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо рухомого майна - протягом десяти днів від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі.
3. Якщо бажання придбати частку у праві спільної часткової власності виявили кілька співвласників, продавець має право вибору покупця.

skip п.4. и п.5.

Осталось М письменно уведомить Ж о намерении продать свою часть, подождать месяц и оформлять новый договор купли-продажи. Но, в любом случае, сначала консультация у юриста/нотариуса о том, как правильно это уведомление сделать.

А как быть с тем фактом, что дарение действительно произошло и деньги были возвращены, на что имеется подтверждение- расписка? Хозяин квартиры не желает заниматься этой квартирой и возвращать деньги за уплату коммунальных услуг тоже ненамерен. Ему проще передарить ее кому-то другому и забыть.
Не понятно откуда суду достоверноизвестно, что день не передавались?

А как быть с тем фактом, что дарение действительно произошло и деньги были возвращены, на что имеется подтверждение- расписка? Хозяин квартиры не желает заниматься этой квартирой и возвращать деньги за уплату коммунальных услуг тоже ненамерен. Ему проще передарить ее кому-то другому и забыть.
Не понятно откуда суду достоверноизвестно, что день не передавались?

судья Царь и Бог.

Стаття 212. Оцінка доказів
1. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням
2. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

отакэ. конечно, шансы при обжаловании у вас есть. но стоит ли тратить столько времени? сделайте куплю-продажу по уму, и не мучайтесь. имхо

Я все понимаю, но хозяин квартиры продажей заниматься не хочет. Да и кто согласится купить себе головную боль,ведь вторая сторона сидеть не будет?

Я все понимаю, но хозяин квартиры продажей заниматься не хочет. Да и кто согласится купить себе головную боль,ведь вторая сторона сидеть не будет?

пусть хозяин выдаст вашему человеку доверенность на распоряжение этим имуществом, а тот от его (хозяина) имени, проведет сделку и переоформит на вас.

да, и вам нужно активнее работать с проблемным совладельцем. грубо говоря - пакостить сдать в аренду свою часть чистоплотной въетнамской семье, сорвать пломбу со счетчика и написать в киевенерго заявление, заявление в архитектурный контроль насчет незаконной перепланировки, которое может привести к обрушению, заявление в налоговую о теневой сдаче в аренду ну и прочие пакости по желанию. как ни кощунственно это звучит, но в таком случае, вам с ней договориться будет проще в последствии

У нас были долгие "разборки" и всех моих близких знакомых они знают в лицо. А по-поводу пломб, меня даже в квартиру не пускают.