Макроекономіка України, розвиток регіонів і макроекономічні показники: індекс цін, платіжний баланс, експорт, імпорт, рівень промислового виробництва, ВВП, торговельний баланс і рівень безробіття. Політика, що межує з темою бізнесу та фінансів. Політика яка пов`язана з грошима - аспекти політики у грошовому контексті. Політекономія. Корупція. Хабарі.
чесно, думал, шо после през, выборов закончатся потоки ненависти от сторонников, идейных и проплаченных (это не про этот форум) по. но нет, нагнетание не прекращается, идёт жестокий раскол на просветлённых порохом и "сторонниками клоунады", недалёких.
Да ладно, вон Билл на инаугурации на саксофоне играл. А вот про роспуск Рады (вопреки закону) и одновременно какие-то загадочные 2 месяца - тут я чего-то не понял.
Starikan написав: Почитайте оригинал статьи, она весьма критична по отношению к ПАПу. А кто способен только д.пы мыть - туда им и дорога.
д.пы моют они от того, что дома не нашлось достойной работ с достойной оплатой, а не от того, шо это им нравится - неужели это не понятно с научных верхов ? не надо так пренебрежительно о людях.
Это закономерный процесс, человек ищет, где лучше, но в меру своих способностей. Ни при Зеленском, ни при Маргарет Тэтчер, ни при матери Терезе - таких зарплат у пересичных в Украине, как в Европе - не будет.
19yuriy91 написав:чесно, думал, шо после през, выборов закончатся потоки ненависти от сторонников, идейных и проплаченных (это не про этот форум) по. но нет, нагнетание не прекращается, идёт жестокий раскол на просветлённых порохом и "сторонниками клоунады", недалёких.
Раскол будет прежде всего между сторонниками "мира любой ценой" и их противниками. К сожалению, новый Президент так и не сказал, какую цену за мир должна заплатить Украина.
Те, що ми бачили назовні – лише відображення внутрішніх вад кампанії Порошенка.
Ми побачили, як він поступився органічними для голови держави кольорами національного прапора на користь нудного бурячкового.
Домінування позитивного висвітлення на телеканалі 112 і цілодобова присутність на Прямому не допомогли.
Не допомогли газети мільйонними тиражами.
Не спрацювала сітка скупки голосів. Гру команді Порошенка поламала поліція і журналісти.
Не допомогли концентровані виплати малозабезпеченим і підвищення пенсій, репортажі про укладання асфальту.
Не спрацювали і тури Україною. Спершу з томосом, а згодом і під виглядом надуманих локальних рад регіонального розвитку.
Ще за місяць до першого туру здавалося, що Порошенко "порве" всіх. Інакше навіщо було акумулювати кошти? Навіщо були ці всі схеми заробляння його друзів на політиці та держпідприємствах? Навіщо було розставляти грошовитих мажоритарників по країні?
Вибори президента – це та сама мажоритарка, але у масштабах країни. Досі в Україні там, де з'являвся кандидат зі значним фінансовим та адміністративним ресурсом, шансів у конкурентів не було. Основний підсумок цих виборів – чи не вперше в Україні ресурс не спрацював!
Черчилль казав, що генерали завжди готуються до минулої війни. Генерали минулих виборчих кампаній, які консультували Порошенка, цього разу програли.
Програв і сам Петро Олексійович.
Порошенко виявився тактиком, а не стратегом, здатним бачити усе політичне поле і реально оцінювати наслідки своїх дій.
Петро Олексійович і його наближені виявилися відірваними від життя.
Сам Порошенко сказав, що він програв через прорахунки у кадрах і комунікаціях.
Кадрова політика – цариця політики. Порошенко програв не сьогодні і не вчора. Свою долю і суть здійснюваної політики він визначив у перший рік правління саме кадровими призначеннями.
Ці призначення робилися за критерієм особистої відданості. Принцип розділення політики і бізнесу є ключовим для запобігання корупції. І він порушувався систематично.
Бізнес-партнер Порошенка Кононенко продовжив життя інституту "смотрящіх". Інший бізнес-партнер, Гладковський (Свинарчук) де-факто навіть не підпорядковувався своєму шефу Турчинову.
Фракція президента втрачала чистих політиків і все більше комерціалізувалася. Доки її публічною зіркою не став "бурштиновий" Розенблат, який врешті подав позов проти самого Порошенка.
А між тим країна спостерігала за зорепадом управлінців.
Уже у перший рік з уряду пішли міністри Павло Шеремета та Олександр Шлапак. Голова Нацагентства з Держслужби Денис Бродський не протримався й місяця – не хотів бути ширмою.
Далі пішли звільнення Яресько, Абромавичуса, Боровика, Каська, грузинських реформаторів і Саакашвілі.
Натомість ми дізнавалися нові прізвища і їхні реальні ролі: Кононенко, Грановський, Березенко. Люди, яких у старі добрі часи тримали б в амплуа тіньових гаманців чи орговиків, отримували публічні посади і лідируючі ролі в іменній парламентській фракції Порошенка.
Окреме занепокоєння – темна роль Медведчука і його бізнесу біля Порошенка.
Антикорупційне законодавство саботувалося або вихолощувалося. Антикорупціонерів та громадських активістів перетворили на ворогів та об'єкти інформаційних атак.