Проекти, події та конкурси на порталі Finance.UA. Фінанси України, курси валют, котирування акцій, ставки кредитів і депозитів, економічні новини в Україні та фінансовий аналіз.
У ході бойових дій німецькі війська захопили 420 тисяч полонених, Червона Армія — 250 тисяч.[17] Відомі випадки розстрілу полонених як німецькими військами, так і червоноармійцями. Так, після захоплення 22 вересня радянськими військами Гродно 300 його захисників, включаючи командира корпуса Ольшину-Вільчинського і його ад'ютанта, було розстріляно на місці; наступного дня в Мокшанах було розстріляно 150 морських офіцерів, що відступали на Брест. Розстріли відбувалися і в інших місцях, включаючи Львів. За даними цієї записки усього було розстріляно 21 857 осіб, з них у Катині 4 421 осіб, у Харкові 3 820 осіб, у Калініні 6 311 осіб й 7 305 осіб у таборах і в'язницях Західної України й Західної Білорусі. Ця акція стала ударом по всій польській інтелігенції, оскільки серед страчених були не тільки кадрові офіцери, але й офіцери воєнного часу — мобілізовані адвокати, журналісти, інженери, учителі, лікарі і т. д., включаючи університетських професорів, яких тільки в Козельському таборі перебувало 20 чоловік.
zРадио написав:Они освобождали! Причем ценой своих жизней. Как и американцы с британцами во Франции и Западной Германии. Или на это у тебя тоже 2 правды есть?
Істина завжди одна. Визволяли. І шана цим воїнам за це. Але диявол криється в дрібницях. Зазирнемо в минуле одним очком, щоб побачити на цьому прикладі злочинність комуністичного і нацистського режимів. І що одне Зло не треба порівнювати з іншим Злом. Зло є Зло. Отже...
63 дні опору.
Варшавське повстання — головна військова операція АК проти Третього рейху з метою звільнення Варшави і відновлення некомуністичної Польщі. Повстання збіглося з наближенням частин Червоної Армії до східних околиць міста і відступом німецьких військ. Але радянський наступ зупинився, що дозволило німцям знищити Варшаву під час придушення повстання. Повстання було найбільшою військовою операцією, здійсненою європейським рухом Опору під час Другої світової війни.
Повстання, що розпочалося 1 серпня 1944 року о 17.00 і тривало 63 дні, до 4 жовтня, було частиною операції «Буря» — плану захоплення влади перед радянським наступом. Метою повсталих було витіснення нацистів із міста і подальша боротьба проти німців. Побічним завданням було прагнення звільнити Варшаву до підходу радянських військ, — аби підкреслити незалежність польської держави, привести до влади підпільний уряд у Лондоні та не допустити насадження радянської влади.
На одного загиблого німця — 130 загиблих поляків...
У Лондоні діяв уряд Польщі у вигнанні. Як правонаступник довоєнного уряду, він визнавався США і Британією легітимним представником польського народу. Лондонському уряду підпорядковувалася АК, командуючим якої був генерал Тадеуш Коморовський на прізвисько Бур. СРСР розірвав з польським урядом у Лондоні дипломатичні відносини в квітні 1943-го, коли той зажадав розслідування розстрілів польських офіцерів у Катині.
31 липня передові сили Червоної Армії наблизились до варшавського району Прага, що на східному березі Вісли. Тоді керівництво АК віддало наказ про початок повстання. До операції приступило 23 тисячі вояків АК, з яких лише частина мала зброю. Протягом перших днів боїв повстанці захопили чимало стратегічно важливих об’єктів, і з часом їхня кількість зросла до 34-х тисяч. Однак їм не вдалося повністю витіснити нацистів із міста і оволодіти ключовими комунікаціями та мостами. 16-тисячний нацистський гарнізон був зміцнений, і 5 серпня нацисти перейшли до контратаки із танками, важкою артилерією та ударами авіацією. Допомогу німецькому гарнізону Варшави надали частини, які проходили містом транзитом, для перекидання на фронт. Атакуючі німецькі сили розділили Варшаву на «повстанські острови», між якими повстанці утримували зв’язок через переходи в підвалах і підземні комунікації.
Під час вуличних боїв було знищено 25% житлового фонду Варшави. Після капітуляції поляків німецькі війська цілеспрямовано, квартал за кварталом, зрівняли з землею ще 35% будівель міста. Усього за час від оборони 1939-го, повстання у варшавському гетто 1943-го, Варшавського повстання 1944-го аж до моменту вступу до Варшави Червоної армії, в січні 1945-го, понад 85% міста було зруйновано.
«Близько 16 тисяч повстанців загинули, 6 тисяч були поранені, 17 тисяч потрапили до нацистської неволі — більшість із них до Польщі так і не повернулися. Німці вбили близько 200 тисяч цивільних мешканців, ще 70 тисяч забрали до концтаборів. Іще 165 тисяч мешканців Варшави забрали на роботи до Третього рейху, ще 350 тисяч вимушені були втекти з Варшави, а саме місто зрівняли з землею. Німці втратили 1570 солдат загиблими і 8374 пораненими. У перерахунку на кожного загиблого німця припадає 130 поляків», — розповів 84-річний історик і ветеран Варшавського повстання Ян Чєхановський.
Варшавське повстання 1944 року не досягло військової та політичної мети, але стало для поляків символом мужності та рішучості в боротьбі за незалежність.
«1 серпня 1944-го понад 20 тисяч поляків, із яких заледве 3,5 тисячі мали якусь зброю, вдарили в добре озброєну армію, загартовану в битвах. Більшість повсталих — це були хлопчаки, яким не було й 20 років. Повстання було великою трагедією. Ставлення цивільного населення до нас змінювалося від приязного до майже ворожого. «Самі гинете, то ще й нам чоловіків забираєте», — сказала мені одна жінка, коли ми в вересні набирали охочих у повстанські лави», — згадує Чєхановський.
Командири АК розраховували, що повстання триватиме 3-4 дні, а потім польську столицю займе Червона армія. Таким чином поляки хотіли показати, що готові боротися за свою незалежність і тиснути на союзників, — аби вони погодилися на незалежну Польщу.
Під час повстання прем’єр польського еміграційного уряду Станіслав Миколайчик був у Москві та проводив переговори зі Сталіним про форму майбутньої Польщі. Повстання мало переконати радянського диктатора щодо поступок, але цього не сталося. Уже 22 липня Сталін створив сателітний уряд — Польський комітет народного визволення, складений із польських комуністів і радянських агентів. Цей уряд осів у Любліні. Сталін дав зрозуміти, що підтримує його. Старання Миколайчика не підтримали і західні союзники — Рузвельт і Черчиль. Тож сталося так, що повстанці мали битися сам на сам із нацистами. Два тоталітаризми, радянський і німецький, прирекли повстанців на знищення.
Протягом 70 років у Польщі точиться і буде точитися гостра дискусія: що було б, якби повстання не вибухнуло? Чи можна було уникнути тоді цих сотень тисяч жертв? Чи зробили б німці з польської столиці «Варшавську фортецю», виселивши мешканців і знищуючи тих, хто чинив би опір? Чи утекли б німці перед обличчям поразки, що насувалася? Ніколи цього не взнаємо...
У нашому музеї ми перш за все хочемо розповісти: повстання ясно показує, чим були тоталітарні системи. І не лише добре знана у Європі німецька тоталітарна машина, а й радянська, яка не вагалася всупереч воєнній логіці зупинити швидкий марш на Берлін і приректи сотні тисяч людей великого європейського міста на тотальне знищення... Під час повстання на малій території функціонувала польська держава — існували демократичні інститути, діяли партії, видавалася преса, працювало радіо. Це була справжня повстанча Річ Посполита з громадянським суспільством, яке лише зароджувалося. І тут прийшли "визволителі"...
Отже... Політичні дискусії Чітка і виважена позиція польського міністерства зовнішніх справ. Без викрутасів.
zРадио написав:Хочешь пересчитать, не вопрос - пусть твой вариант соотношения по Польше будет 25%/75%.
Половина цивільних втрат Польщі - євреї. До 3 млн поляків вбили нацисти, заморили голодом в таборах, забрали на роботи і в військові борделі, знищили інтелегенцію і освіту, але самі поляки вважають, що українці були гірші за німців (парадокс):
Уроки війни, між іншим, були пов’язані із взаєминами поляків із іншими народами. І ось тут починаються найцікавіші моменти для українського читача. Адже поляки і українці мали складний досвід під час Другої світової війни. Дослідження як дзеркало відбило усі стереотипи щодо українців, що були закорінені у польській колективній свідомості. І сталося це у найнесподіваніший спосіб.
Одне із запитань пропонувало оцінити характер родинних спогадів про контакти із іншими народами за часів війни: з англійцями, німцями, росіянами, українцями та євреями. Три з них респонденти визнали ворожими. Далі цитата:
"Що вражає, на першому місці серед тих, про кого у спогадах згадували найгірше, опинилися українці, німці опинилися тільки на другому місці, а на третьому – росіяни".
Отже, відповіді на це запитання розподілилися у такій пропорції: про українців зле згадують 63,8%, про німців – 62,6 %, а про росіян – 57% (Дані підсумовані за позиціями "погані" і "радше погані". Див. таблицю).
Мабуть, пропаганда Волинської трагедії, яка активно йде в Польщі останні роки, зробила свою справу... В нас, правда, теж, і досі, відношення до радянської окупації значно краще, ніж до нацистської, хоч перша принесла більше смертей, ніж друга.
freeze написав:Двое из пяти обменянных беркутовцев вернулись домой в Киев и потребовали продолжения суда с целью установления истинных виновников по делу.
Козак-характерник написав:повстання ясно показує, чим були тоталітарні системи. І не лише добре знана у Європі німецька тоталітарна машина, а й радянська, яка не вагалася всупереч воєнній логіці зупинити швидкий марш на Берлін і приректи сотні тисяч людей великого європейського міста на тотальне знищення... Під час повстання на малій території функціонувала польська держава — існували демократичні інститути, діяли партії, видавалася преса, працювало радіо. Це була справжня повстанча Річ Посполита з громадянським суспільством, яке лише зароджувалося. І тут прийшли "визволителі"...
Остановили наступление - плохо. Начали наступление - плохо. Всем недовольная баба Яга.
detroytred написав:И нужно определиться: то без украинцев рашковании никак, то - можливо хотел бы выселить.
Сам зрозумів що запитав? Рашкованам - без українців ніяк..... А те що вони їх збирались переселити... тільки це й підтверджує. адже переселяти їх збирались в рашкованіПереселити не вийшло... тепер пробують разом з територіями проковтнути І одне і друге - чітко показує Їм без нас гаплик. А так як ми їм помогати не збираємось - значить рашкованам гаплик...просто питання часу.
Не подтверждает.
Рашкованам гаплык хоть без украинцев, хоть с украинцами.
Тем более с украинцами. За окошком 21-й век. Даже волгарь понимает, что *проковтнути* -- это даже больше, чем преступление, это ошибка.
И читайте... Хрущев говорил о том, что переселение неможливо, потому что (украинцев) багато. И цель данного предполагаемого им переселения заключалась не в помощи рфии)))
detroytred написав:А кто оккупант был (с 91 по 2014)?
Это Вы, я так считаете. Но как считают другие? Разве был референдум или ещё как?!
Вот в этом вся проблема. Что вместо легитимного и главное одобренного всем обществом решения каждый пытается *обосновать*, что его мнение лучшее.
Не розумію питання. В 1991 Україна стала незалежною, з усіма проблемами постколоніальної держави ( несбалансованость економіки, русифікація, наслідки репресій і голоду у вигляді відсутності патріотичного активу, крім ЗУ).
Ну Вы же ответили, аргументируя к отсутствию оккупации в случае с ЕС. В противовес какой оккупации? Ответили относительно борцов за независимость.
lapay написав:
M-A-X написав:А также патриоты, борцуны за независимость молчат в тряпочку, когда украинская независимость сливается ЕС.
ЄС не окупант - як туди зайшов, так і вийшов, як Британія. Економічно вигідно наше зближення з ЄС і правила гри, всередені України, стануть більш цивілізованами.
budivelnik написав:Військовополененних- 1 млн
