Shram написав: detroytred написав:Ничего там разжигающего нет. Гиркинд фактически и всячески признал определяющую роль рашки-россии-рфии и лично себя, но при этом упорно талдычил о гражданской войне.
Какой-то когнитивный диссонанс, однако.
Никакого диссонанса, просто иная точка зрения.
Роль России определяющая и ключевая в том что вооруженный конфликт разгорелся (события в Крыму,поставки вооружения и военспецов, российские идейные добровольцы), но при этом гражданская война, потому что с обеих сторон воюют украинцы (граждане Украины) которые по разному видят будущее своей родины. Кто-то видит его в союзе или единении с Россией, а кто-то в союзе или единении с Европой либо в построении крайне мононационального государства.
Немає жодного громадянського конфлікту. Є духовна хвороба.
Українська душа має багато запитань до влади і самого народу. Вона
розуміє, що стара бандитська система чинить шалений опір змінам, мімікрує,
пристосовується, що в країні складна соціально-економічна ситуація, що
потрібно шукати розумний компроміс, і все ж:
– Чому вбивцям Небесної сотні Майдану дали змогу втекти, а інших –
«судять» як мокре горить?
– Чому «діамантові прокурори», перевертні-єфремови розгулюють на
волі, а деяких патріотів кидають за грати?
– Чому в пенсіонерів, яким нічим платити за непомірно завищені
тарифи, вираховують із мізерної пенсії на АТО, а олігархи наживаються
на війні та крові? Опублікуйте дані, який внесок мільйонерів у
підтримку ЗСУ.
– Чому й досі не проведено повну люстрацію злочинців-суддів,
прокурорів, які виносили неправосудні рішення?
– Чому депутати-демократи не зняли власної та суддівської
недоторканності, хоча й обіцяли?
– Чому не проведено референдум щодо вступу в НАТО?
– Хто відповів за ганебну здачу Криму сотням «зелених чоловічків», за
Іловайськ, Дебальцево, дніпропетровських десантників?
– Простий народ, патріоти, добровольці, ЗСУ, діаспора, союзники –
вони зупинили осатанілу орду. Владо, стань перед ними на коліна,
підвищи реально соціальні стандарти!
– Невже влада не боїться третього Майдану, який просто розірве
Україну, буде вигідний сепаратистам та рашистам?
– Коли нарешті в Україні буде не імітація, а справжня нещадна
боротьба з корупцією? Коли будуть справжні привабливі умови для
іноземних інвесторів, малого та середнього бізнесу?
– Коли прозріє понищене російськими бандитами населення
Південного Сходу України? Що ви отримали від Путіна та його
маріонеток? Голод, злидні, руїну! Як вам живеться у «братній Росії»,
вимушені переселенці? Впевнений: у десятки разів гірше, ніж у рідних
Донецьку та Луганську! Як же ви плачете за Материзною – зрадженою
вами, сплюндрованою вашими нерозважливими дітьми та вбивцями-окупантами!
– Невже влада не розуміє, що, надавши особливий статус сепаратистам
(Верховна Рада України визнала ДНР та ЛНР терористичними
організаціями!), відкриє шлях для Харківської, Одеської, Запорізької
«республік»?
– Коли деякі громадяни перестануть ганьбити себе, голосуючи за гроші
та «гречку»?
– Коли кожен із нас подолає в собі егоїзм, кумівство, перестане давати
хабарі, сміливо боротиметься із перефарбованими чинушами?
– Хто покараний із «тилових пацюків» з Міноборони за зраду –
відсутність у бійців бронежилетів, касок, аптечок тощо?
– Коли нарешті держава почне гідно фінансувати науку, освіту,
культуру, які в усьому світі є запорукою соціального прогресу,
розвитку?
Чому я, професор української філології, котрий разом з колегами
створив перший в державі Словник символів культури України, який
замовили Мюнхен, Хельсінкі та інші країни, змушений ушосте перевидавати
його за власні кошти?? Я – автор понад 25 культурологічних праць,
християнин. Ніколи не писав про політику. Пропоную свою першу статтю
«Крик душі до українців Південного Сходу України», написану в серпні 2014
року і вміщену в Інтернеті.
Свого часу вийшла книга Л. Кучми під назвою «Україна – не Росія».
Проте, ще століттями до того, в українців сформувалося власне бачення
«заклятого брата». У книзі Георгія Булашева «Український народ у своїх
легендах, релігійних поглядах та віруваннях» (К., 1992. – С. 147-155),
зокрема, сказано: «Українці, за звичаєм, називають великоросів «москалями»,
«лапотниками» і ставляться до них недовірливо, навіть з якимось острахом,
вважаючи їх жадібними, брутальними, нещирими, хитрими, ледачими і
мстивими. Народ уникає мати будь-яку справу з «москалем»… «Москаль, –
говорить він, – неодмінно обдурить, або ж доведеться з ним сваритися через
його лінощі і лукавство, і тоді він накоїть тобі такого, що потім весь вік
жалкуватимеш».
Наш коментар. Яким же далекоглядним був український народ!
Жителі Південного Сходу у глибині душі (я впевнений!) вже жалкують про
те, що «покликали» путлера у свій дім. Війна 2014-… р.р. продемонструвала,
що сусіду не можна вірити в жодному випадку!
За останніми розвідданими, під Іловайськом російські кати п’ять днів
зволікали із наданням коридору нашим частинам, щоб встигнути …зробити
засідки на шляху і розстрілювати впритул патріотів! І це – «офіцери Росії», це
– «Свята Русь»? Це – фашизм ХХІ століття, небачене людожерство,
порушення усіх існуючих міжнародних конвенцій!!
Дозволимо собі процитувати виступ на засіданні Верховної Ради
України Леся Танюка, який тоді очолював комітет ВР з питань культури і
духовності (Обережно – мова. – К., 2003. – С. 21-22): «Я звертаюся до тих,
кого в Україні звуть олігархами, кому «гроші не пахнуть», хто нав’язує
вітчизняному бізнесові виключно російське обличчя. Дорогенькі наші, – бо
ви таки дуже дорого нам обходитесь! – вам бракує життєвого досвіду
усвідомити, що цим ви куєте гвіздки для власного розп’яття. Якщо ви хочете
зберегти і примножити свій бізнес на многії літа, зміцнюйте гаранта вашого
бізнесу – Україну…
Ми шануємо мови Шекспіра і Пушкіна, Мольєра і Сервантеса, Гете і
Конфуція, але ми є народ Шевченка і Лесі Українки, Василя Стуса і
В’ячеслава Чорновола, і в нашому краї панувати не дамо нікому!
Ми не дозволимо перетворити Україну на смітник інших культур і
цивілізацій. Тому не уподібнюйтесь, панове, відомій тьоті Моті з комедії
Миколи Куліша «Мина Мазайло», яка вважала, що «гораздо пріятнєє бить
ізнасілованной, чем украінізірованной». Нехай собі тьотя Мотя Розторгуєва
живе у своїй Курській губернії, а до України їй з її провінціальною
сексуальністю – зась (Оплески)…
Я звертаюся до тих, кому, можливо, у дитинстві (ну буває таке)
забракло вітамінів, і хто, проживши ціле життя в Україні, так і не подужав
української… Дорогий мій земляче! Україна – твій дім, а в рідному домі не
шанують матері лише люди хворі й упосліджені. Якщо ти хочеш жити в
цьому домі, у міцній і моральній державі, у заможному суспільстві – шануй
мову цієї держави. Є мова – є нація. Є нація – є держава (Оплески)…
І останнє. Не забалакуйте мовної проблеми. Під завісу – гуцульський
анекдот.
– Куме, куме, а що воно таке – нація, незалежність, менталітет?
– О, це, куме, таке діло, на яке треба гроші давати. Ось ти, куме,
приміром, коня на націю віддаси?
– Коня віддам.
– А корову?
– І корову віддам.
– А свиню?
– О, свиню, прошу пана, ні. Свині не оддам.
– А то чо?
– Бо коня й корови у мене нема, а свиня є!
– Будьмо тими, хто віддає на загальне добро те, що в нього є, а не те,
чого в нього немає. Лише тоді ми будемо українцями!».
Да-да, именно так)) Нет, тролль, пришли из Галичины - это значит произошли от галичан, и ничего более. Именно эта туфта и заможена как смысл в учебнике!
