щось за операцією в Венесуелі не так помітно, що в Україні відбуваються цікаві рухи
коли я вперше про це почув, то в мене виникла перша думка - а навіщо всіх? бо будь-які зміни - нова людина перші півроку-рік просто розбирається, куди вона потрапила - навіть якщо має досвід. читаємо
Тригером, який вимушено запустив трансформацію, стала відставка з посади глави Офісу всюдисущого Андрія Єрмака. Оскільки для Зеленського він був і урядовий швець, і військовий жнець, і на геополітичну дуду грець, випадання його з обойми загрожувало президенту ледь не колапсом управління.
Варіантів у Володимира Олександровича було всього два. Перший – шукати рішення, як у тіньовий спосіб через якихось проксі продовжити тривання Єрмакового впливу. Другий – вдатися до кардинальної перебудови всієї системи, щоб спробувати підперти свою владу останніми позитивовмісними людьми з команди.
Президент вагався понад місяць, але таки вирішив іти другим, набагато складнішим шляхом. Нові перестановки поки не означають остаточного випилювання із системи мацаків Єрмака, але загальний настрій на владному Олімпі дає підстави вірити, що це лише питання часу.
Деякі ЗМІ писали, що очолити ОП може технічна кандидатура – уповноваженого президента з питань санкцій Владислав Власюк, який мав би прикривати реальне повернення до керівництва Андрія Єрмака. Коли ця "ідея" випірнула в медіа, то це викликало таке люте обурення як в Офісі, так і в інших таборах владної команди, що складно повірити в те, що були сили в країні, здатні таке призначення протягнути.
Новий голова Офісу президента на попередній посаді був одним із небагатьох, хто насмілювався непублічно тримати паралельний до Єрмака контакт із різними таборами в команді Трампа: від генерала Кіта Келлога до команди віцепрезидента Венса. Хоч Єрмак напряму і через президента постійно намагався заблокувати ці канали.
Буданов має в очах американців два великі плюси. По-перше, у нього є реальний погляд на стан справ на війні, що дає можливість адекватно вести з ним переговори. По-друге, він не залучений в останні гучні корупційні скандали, а це позбавляє розмови з ним репутаційних ризиків.
Крім цього Буданов – чи не єдиний у країні має прямі робочі контакти з росіянами. Він спілкувався з ними про обміни полоненими і, наприклад, проводив окремі очні переговори в ОАЕ в ході останньої хвилі дипломатичних зусиль нової команди США.
Власне, посилення переговорної групи і "децентралізація" контактів з американцями мають стати головними змінами, які принесе призначення Буданова.
Міністр цифрової трансформації є одним із ключових драйверів технологічних змін в армії впродовж усієї війни. Як розповідали УП одразу кілька очевидців, Федоров постійно генерує на ставках різні технічні рішення, протягує важкі проєкти типу "Лінії дронів" тощо.
"У Міши є ціла концепція нової технологічної війни, він її з боями просуває уже давно, але система опирається, як може. Якщо Міша реально стане міністром оборони, то все це розвернеться на повну силу", – пояснює причину походу Федорова в МОУ один із топів з влади в розмові з УП.
По суті, Шмигалю в Міноборони відвели роль такого собі лікаря невідкладної допомоги, чия задача була привести пацієнта до стабільного стану. Займатися ж лікуванням і відновленням буде уже Федоров.
Принаймні так цю історію бачить президент Зеленський.
Можливе призначення нового міністра оборони відкриє шлях до ще не оголошених, але вже очевидних кадрових змін на найвищому рівні командування армією.
У всякому разі ще влітку, коли формувався уряд Свириденко і Федоров вкотре був серед кандидатів на пост міністра оборони, він пропонував замінити генерала Сирського і його команду, щоб дати Силам оборони "нову динаміку" і культуру ухвалення рішень.
Чи вдасться це йому тепер, складно сказати. Достеменно ясно, що Шмигалю не вдалося побороти генеральську кругову поруку. І це, мабуть, головна причина, чому Зеленський запропонував Денису Анатолійовичу залишити посаду.
Врешті, за країну можна лише порадіти: вперше за багато років Міненерго очолить людина, яка знає цю сферу, а не просто здатна будувати схеми і відправляти гроші кураторам у Москву. Якщо хто забув, то до походу на держслужбу Шмигаль успішно очолював одну з найбільших у країні Бурштинську ТЕС.
Коли і якщо президент зможе завершити втілення всіх своїх кадрових обіцянок щодо урядових і силових чиновників, почнеться не менш важлива фаза – зміни в армії.
Якщо комплексно глянути на перестановки, вони можуть дещо вжахнути. Президент одномоментно зачищає всю верхівку силових структур, які впродовж війни рік за роком здобували бойові звитяги і публічний капітал.
Хтось бачить у цьому лише політику – мовляв, Зеленський превентивно відсуває впливових силовиків від центрів впливу, щоб вони не могли використовувати їх під вибори.
Насправді проблема набагато ширша. На порозі 5 року повномасштабної війни стало очевидно, що вибудувана система влади і силових структур по факту потихеньку деградує.
Героїчна інерція перших років ще тримає суспільний статус багатьох відомств, але імпульс її уже настільки невеликий, що перший-ліпший корупційний скандал здатен зруйнувати як окрему структуру, так і за ефектом доміно всю систему.
На цьому етапі косметичні зміни ситуації не врятують. Якщо щось і треба змінювати, то всю систему в цілому. Іншого часу і шансу на це Росія може не залишити.
Востаннє редагувалось Shaman в Пон 05 січ, 2026 09:15, всього редагувалось 1 раз.
В Оболонському районі Києва є влучання у чотирьохповерхову будівлю медзакладу, на рівні другого поверху, з працюючим стаціонарним відділенням. Під час удару в закладі перебувало близько 70 осіб.
В результаті виникла пожежа, яка наразі ліквідована. В результаті атаки загинула одна людина, троє людей постраждали. ... Росіяни також атакували енергетичні об'єкти Славутича, місто знеструмлено. Усі об’єкти критичної інфраструктури переведені на резервне живлення. В населеному пункті є тепло- та водопостачання.
Станом на ранок 5 січня внаслідок комбінованої атаки по Чернігову зруйновані вісім гаражів та пошкоджено 96 гаражних приміщень. Також зруйновані будівлі господарчо-складського призначення на території комунальної установи та господарча будівля одного з підприємств міста.
Xenon написав:Прибрали весь силовий блок, залишилося тільки Сирьского прибрати?
❗️Малюк погодився піти у відставку з посади голови СБУ, – УП.
Виконуючим обовʼязки глави Служби можуть призначити очільника Центру спеціальних операцій «Альфа» генерал-майора Євгена Хмару.
І за пультом не сліпі та не дурні. Там люди, яким байдуже. Їхнє завдання — не врятувати країну, а встигнути винести з неї все можливе, поки вона ще існує.
Четвертий рік повномасштабної війни. Кров, смерть, руіни. Сотні тисяч загиблих. Мільйони біженців. Знищена демографія, яку, за оцінками експертів, уже неможливо відновити. Україна стрімко втрачає не лише території — вона втрачає народ як такий. Молодь виїжджає, народжуваність падає, майбутнє стирається. Але влада живе в паралельній реальності.
На фронті — катастрофа. Щодня гинуть сотні військових. Щодня ми втрачаємо позиції, населені пункти, стратегічні рубежі. Як би не заливали вуха пропагандою з екранів «зомбомарафону», правда проста і страшна: Україна війну програє. Не тому, що немає героїв. А тому, що державою керують цинічні люди.
росія воює системно. Вона вчиться, адаптується, впроваджує нові технології, застосовує сучасну зброю, змінює тактику. Її армією керують військові професіонали. А Україною — політичні авантюристи, блогери й діджитал-маркетологи.
І на цьому тлі Зеленський знову міняє міністра оборони. Не для посилення армії. Не для порятунку фронту. А для остаточного добивання системи.
Міністром оборони може стати людина, яка не має жодного стосунку до війська. Нуль. Абсолютний. Жодного дня служби, жодного управлінського досвіду в обороні, жодного розуміння війни. Єдиний «бекграунд» — реклама, соцмережі та виборчі кампанії. Михайло Федоров. Політичний маркетолог, який починав із таргетованої реклами для політиків. Балотувався від маргінальної партії Балашова. Потім — діджитал-обслуга кампанії Зеленського. Далі — мандат, міністерство, піар. У розслідуваннях журналістів його імʼя фігурує у звʼязку з неофіційними, ймовірно тіньовими коштами на виборах.
І ось тепер ця людина керуватиме обороною країни, що воює за виживання. Це не помилка. Це не випадковість. Це свідомий вибір. Це або тотальний кадровий колапс, або система, де посади роздають «своїм» — без компетенцій, без відповідальності, без совісті. Армія для них — не святиня, а ще одна годівниця й інструмент політичного контролю.
Попередній міністр оборони, Шмигаль, якого журналісти повʼязують із багатомільйонними корупційними схемами і який ледве встиг прогріти крісло, — не покараний, не відсторонений, не розслідуваний. Його просто «пересувають» на іншу посаду. Бо в цій системі не звільняють за провали. Тут тримають «своїх» до кінця. Усе це остаточно знімає ілюзії. Ця влада не воює за Україну. Вона воює за контроль над бюджетами, потоками і посадами. Вона не рятує державу — вона імітує управління, поки країна стікає кровʼю, а ворог просувається вперед.
І поки на фронті гинуть солдати, у Києві міняють таблички на дверях кабінетів, записують чергові відосики й роблять вигляд, що «все під контролем».
Ні. Не під контролем. Країну свідомо ведуть до краху.
А потяг усе ще летить. Без шансів на зупинку… (с) Вадим Кириченко
В голові не вкладається, скільки вже шкоди завдав країні цей потужний преЗедент.
Востаннє редагувалось Schmit в Пон 05 січ, 2026 10:05, всього редагувалось 1 раз.
Water написав:10 мільйонів венесуельців втекли до сусідніх держав?
Трохи менше:
За даними УВКБ ООН, вони є 7,7 мільйонів жителів, які покинули територію Венесуели. З іншого боку, за даними Міжнародної організації з міграції, країною, яка прийняла найбільше венесуельських мігрантів, є Колумбія (2,8 мільйона станом на січень 2024 року).
Але:
Венесуельська діаспора нині велика і неоднорідна. Майже вісім мільйонів людей залишили країну — це найбільший вихід у сучасній історії Латинської Америки. У США проживає понад мільйон венесуельців, і значна частина опинилася тут лише в останнє десятиліття. Серед них — сотні тисяч, хто зайшов у систему через тимчасовий захист TPS та інші гуманітарні механізми. Вони працюють, сплачують податки, інтегруються, але залежні від політичних рішень. Будь-який поворот Вашингтона змінює їхнє життя за одну ніч. Саме тому «радість» після падіння Мадуро легко переходить у тривогу. Для багатьох венесуельських біженців це перша велика новина про батьківщину за роки, але вона не гарантує, що їхній притулок у США стане міцнішим. Навпаки, з’являється ризик перегляду підстав перебування.
Чимось подібна ситуація як і для багатьох наших біженців. Якщо би війна закінчилась і закінчились різні соц.виплати, то ще питання чи вони би втішились.
Додано: Пон 05 січ, 2026 08:58
