Starikan написав:Китай уже давно и открыто объявил себя верным и стратегическим союзником РФ в борьбе за "много полярность" - фактически в войне цивилизаций.
ИМХО Китай борется не против цивилизации - он сам древнейшая цивилизация. Он против либеральной демократии - балансирует между авторитаризмом в политической жизни и либерализмом в экономике. Идеология Китая сильно заточена на экономический рост.
Такая модель общества показывает неплохие результаты у "азиатских тигров" типа Сингапура, Южной Кореи и других. Считается что население этих стран не имеет опыта демократии, свободу личности воспринимает как вседозволенность. Ослабление авторитаризма в них приводит к хаосу и междоусобицам, межпартийным сварам и в результате к краху экономики (нечто подобное мы наблюдали и в Украине после крушения ссср).
Либерализм (свобода личности, свобода предпринимательства) возникли на западе тоже не сразу, а как следствие экономического роста и роста политического влияние предпринимателей. В Германии и Японии экономику строили в условиях окупации. Существует мнение, что развивающиеся страны сами не могут построить развитую экономику в условиях свобод, т.е. первоначальным должен быть рост экономики в условиях авторитаризма, и лишь потом ослабление возжей.
Авторитаризм опасен миру моразмом стареющих вождей, поэтому западный мир боится и борется с автократами. Китай стремится быть лидером (полюсом) автократий, а это может подтолкнуть его к навязыванию своего лидерства соседям военным путем.
Starikan написав:Китай уже давно и открыто объявил себя верным и стратегическим союзником РФ в борьбе за "многополярность" - фактически в войне цивилизаций.
Отстаете от жизни ). В новой концепции Китая речь уже про "двуполярность".
И Китай уже НЕ "верный и стратегический союзник РФ", а наоборот РФ ситуационный партнер Китая (понимате как вассал).
Ще на початку війни писав, що ці два п..дари вузькоокі дружили і будуть дружити, а китайський досвід перековки уйгурів буде застосований до українців. китай не постачає зброю раші не тому, що не хоче, а тому, що боїться санкцій.
Та отож.
Формується протистояння двох центрів (Китаю та США). Буде війна чи ні - це ще питання, але формування союзів-коаліцій навколо цих центрів йде повним ходом. Світ поділяється. Дивився давно документалку про Італію перед 2СВ. Так там ця Італія декілька разів могла опинитися, що на боці Рейха, що проти. Суцільні випадковості-невизначенності.
І вся ця хрінь має тільки один фундамент. Як років більше десяти тому вказав форумчанин Мицік (справжній гігант думки) - китайці почали куштувати м'ясо. Для підтримки і розвитку їх рівня життя їм треба і треба ресурси. Ресурси у всіх формах. Тому зупинитися поглинати-відбирати їх у інших вони об'єктивно не можуть...
А відбирати в кого?))) Коли до "куштування м'яса", як визначав вже колега Мортимер, після розвалу совка в світі по суті була одна Американська економічна зона.
Тому й закінчився час, коли Україна ще могла гратися в політику багатовекторністі. 2014.
Всі будуть переформатовуватися. Під двополярний світ.
Ну а в нас ще фігня з придурком сусідом - рашкою. Яка зі своїм шляхом та величчю замість піти одразу! і прямо! під васалітет Китаю (раз вже азійці ці рашковани), грається в самостійність. Щоб підточена війною все рівно впасти в ноги Китаю. Тільки на багато гірших умовах.
А так би Штати та Китай можливо до безпосередньо війни в Україні не допустили. По меншій мірі зараз. Ми б спокійно увійшли в європростір, а ріфляндія тісніше інтегрувалася б з китайцями. І всі задоволені. Поки. Так ні. Ці покидьки захотіли безпосередньо війни. "Хотят ли руцкие войны...?" Твари.
За великим рахунком руцкие воюють з нами ... щоб не воювати з китайцями. Отакі брати. І це саме вони замість Європи обрали собі у партнери азіатів. Причину-то знайшли -- їх не хотіли брати рівними партнерами на Заході.
Якими рівними-то???? Кого???? Якщо європейцям рівності не дають. Німеччині.. А то ріфляндії рівність подавай.
Отримають "рівність" від китайців. Але зараз все залежить від рішення Китаю. Схоче він отримати "митєву" вигоду і погодитися зі Штатами про непостачання зброї рашці (тобто з поразкою рашки і схарчуванням оної). Або постачати зброю і т.д., зіграти вдовгу. Використовуючи рашку отаким тараном наступу на Захід. Тоді війна на багато років... Китай не квапиться, хоче зторгувати плюшки-поступки від Штатів. Але Штати сказали -- не плюшки, а триндюлі будуть, якщо почнете постачати зброю.
detroytred написав:Формується протистояння двох центрів (Китаю та США). Буде війна чи ні - це ще питання, але формування союзів-коаліцій навколо цих центрів йде повним ходом. Світ поділяється. Дивився давно документалку про Італію перед 2СВ. Так там ця Італія декілька разів могла опинитися, що на боці Рейха, що проти. Суцільні випадковості-невизначенності.
І вся ця хрінь має тільки один фундамент. Як років більше десяти тому вказав форумчанин Мицік (справжній гігант думки) - китайці почали куштувати м'ясо. Для підтримки і розвитку їх рівня життя їм треба і треба ресурси. Ресурси у всіх формах. Тому зупинитися поглинати-відбирати їх у інших вони об'єктивно не можуть...
Не має протистояння двох центрів. Це під час холодної війни було ідеологічне протистояння, умовно: Свобода vs Справедливість. У Китаю немає ідеології, з собою вони приносять свою корупцію і повне виснаження природніх ресурсів. М'ясо вони почали їсти тому, що Мао не залишив синочка при владі, як Кім. Без комуністів, без перемоги китайського Лугандона (КНР), вони б почали їсти м'ясо ще в шістдесятих, а не пухнути з голоду під час великого стрибка. Китай сильний доти, допоки він торгує з США, без цього йому прийде такий же кінець, як і Совку.
Shaman ранее писал папа на 24.02.22 лежал с тяжёлой онкологией даже если бы русские захватили нашу квартиру ни он ни я никуда бы не выехали. Наверное пристрелили бы нас обоих. В буче всех мужчин постреляли.
Востаннє редагувалось Wirująświatła в Суб 25 лют, 2023 13:25, всього редагувалось 1 раз.
lapay написав:Не має протистояння двох центрів. Це під час холодної війни було ідеологічне протистояння, умовно: Свобода vs Справедливість. У Китаю немає ідеології, з собою вони приносять свою корупцію і повне виснаження природніх ресурсів. М'ясо вони почали їсти тому, що Мао не залишив синочка при владі, як Кім. Без комуністів, без перемоги китайського Лугандона (КНР), вони б почали їсти м'ясо ще в шістдесятих, а не пухнути з голоду під час великого стрибка. Китай сильний доти, допоки він торгує з США, без цього йому прийде такий же кінець, як і Совку.
Протистояння немає немає не тому що немає ідеології, а тому що Китай неагресивна країна. Він нікому нічого доказувати не хоче(на відміну від совка). Немає вже ніякої залежності Китаю від США. Китай вже достатньо виріс і окріп, що може без проблем обійтись без США. Я не бачу ніякої залежності. Я навіть скажу більше - не факт що США обійдеться без Китаю.
У мене є план. Хоча зараз здається, що він занадто легковажний, але те, що в підсумку за цим планом усе розвиватиметься, я вам гарантую.
Насправді, розгром Російської Федерації почнеться зі звільнення Білорусі. Зараз на це можна дивитися зі здивуванням, але повірте, це те, що станеться.
Білоруський напрямок - найлегший для розгрому Росії. Вихідна мета полягала в тому, щоб використовувати Білорусь як плацдарм для наступу на Східну Європу, в тому числі й в Україну. А з втратою Білорусі весь сенс військової кампанії Путіна втрачається. З Криму і Донбасу російські війська після цього підуть самі, за них битися буде безглуздо. Звільняється Білорусь, злітає Лукашенко, і в'їжджає в Мінськ "уряд у вигнанні", який уже давним-давно сформований. І російська агресія проти України закінчується.
Це найпростіший і найдешевший варіант. Найменше людей загине. У той час, як на Донбасі вже 9 років іде війна, і ніякого прогресу у військових діях там немає, і довго ще не буде. Це позиційна війна і в ній зацікавлена Росія - їй, на відміну від України, абсолютно все одно, скільки вона кладе там своїх солдатів. Тому вести позиційну війну Україні не вигідно.
А як саме Білорусь буде звільнятися... Пам'ятаєте, коли Путін до Криму увійшов - він говорив, що це не російська армія, а "зелені чоловічки". А чому, власне, "зелені чоловічки" не можуть звільняти Білорусь від російських військ?
Лукашенко кілька днів тому зробив гучну заяву, мовляв якщо хоч один український солдат перейде кордон Білорусі, вона вступить у війну. По-перше, Білорусь уже вступила у війну, не будемо нікого обманювати. Просто Лукашенко береже своїх солдатів. По-перше, у нього їх дуже мало, а по-друге, вони його зметуть, як тільки він дасть їм наказ перейти кордон України.
Але кордон Білорусі не переходитимуть українські солдати. Його можуть переходити солдати білоруського полку імені Кастуся Калиновського. І ми подивимося, що буде з Лукашенком. Тому, що якби він цього смертельно не боявся, він би не сказав зараз цю фразу.
lapay написав:Не має протистояння двох центрів. Це під час холодної війни було ідеологічне протистояння, умовно: Свобода vs Справедливість. У Китаю немає ідеології, з собою вони приносять свою корупцію і повне виснаження природніх ресурсів. М'ясо вони почали їсти тому, що Мао не залишив синочка при владі, як Кім. Без комуністів, без перемоги китайського Лугандона (КНР), вони б почали їсти м'ясо ще в шістдесятих, а не пухнути з голоду під час великого стрибка. Китай сильний доти, допоки він торгує з США, без цього йому прийде такий же кінець, як і Совку.
Протистояння немає немає не тому що немає ідеології, а тому що Китай неагресивна країна. Він нікому нічого доказувати не хоче(на відміну від совка). Немає вже ніякої залежності Китаю від США. Китай вже достатньо виріс і окріп, що може без проблем обійтись без США. Я не бачу ніякої залежності. Я навіть скажу більше - не факт що США обійдеться без Китаю.
якийсь набір штампів.
перше - неагресивна країна. в минулому може бути. але гадаю зараз сусіди КИтаю думають інакше.
головний штамп - що в парі постачальник - покупець - головний постачальник. зараз навпаки, головне продати, зробити немає ніяких питань. приклад Раші, як постачальника газу дуже показовий.
при зменшенні рівня взаємовідносин - США знайде, де виробляти - чи в себе, чи там в умовному В'єтнамі. а ось куди Китай подіне, все що виробив - дуже велике питання.
й наскільки я знаю, процесори останнього покоління Китай не в змозі виробляти - бо йому не продали відповідне обладнання. й все китайське диво в цьому напрямку скінчилося
а от ідеологія є - Великий Китай. але вона не сприймається іншими країнами.
Востаннє редагувалось Shaman в Суб 25 лют, 2023 14:14, всього редагувалось 1 раз.
80+% проголосували за цей пост. Я бачу час від часу нерозуміння від частини аудиторії контексту постів про внутрішню політику.
Тому я маю пояснити кілька речей. В першу чергу про Зеленського і Порошенка. Бо війна їх прихильників в інтернатах найбільш помітна.
2014 та 2019 року я голосував за Порошенка. І десь до 2018 року був щирим порохоботом. За зовнішній і військовий курс. Але внутрішня і кадрова політика мене трохи вкурвлювала. Так, розчарувався я у ПОП раніше ніж востаннє голосував за нього особисто. Бо Зеленський тоді мене лякав.
Однак. Петро Олексійович і його команда в останній рік влади і після втрати влади - це якийсь незворотній шлях до маргіналізації та замиканні самі на собі. Це реально формування ультра замкненої спільноти і плодіння ворогів на рівному місці. І серед колишніх прихильників, і серед потенційних союзників. Якось може розповім як зруйнувалися великі політичні стосунки Порошенка і Кличка. І це бажання усіх політично незгодних обкидати лайном викликає у мене глибокий сум і розчарування.
Зеленський. Зі страхом чекав його президентства. Реально - зі страхом. В першу чергу тому, що сам спостерігав у Дніпрі як його президентства чекають умовні люди Коломойського.
Але мої страхи не справдилися. Він не став ані месією, ані катастрофою. Він став дуже СТАНДАРТНИМ українським політиком. Ні, маячня що він здасть Україну Росії в мене ніколи віри не викликала. І цього не могло статися. А ось страхи щодо Коломойського вдавалися мені абсолютно обґрунтованими. Але вони не реалізувалися. Зеленський так само технічно відсунув ІВК на другий план як Порошенко Фірташа.
Після 24.02 в багатьох питання президент адекватний ситуації і зумів подолати багато стереотипів та кліше власного світогляду. Я знаю як це складно, тому ціную.
Що стосується того, яких форм взаємної ненависті набувають відносини між ними двома - так це типовий лічняк. Кожен з них дозволив собі до, під час і після виборів занадто багато. Особисто чи медійною світою було сказано занадто багато того, що не вписується у формат нормальної взаємодії.
І те, що зараз про президента чи окремих членів його команди продовжать говорити «порошенківці» - неадекватність. Я вже не кажу про «зрадника» і «агента Кремля», то таке. Просто дика політика. Але рівень зневажливих епітетів цілком адекватно викликає бажання відповідати таким саме.
І те, що Зеленський і Ко говорять про Порошенка - в тому числі в контексті Мінських угод - викликає в мене сум. І теж логічну зворотню реакцію. Бо я не впевнений, що існував варіант не підписувати Мінські угоди. Враховкючи що Захід не був тоді налаштований на таку підтримку як зараз, а Росія ще не продемонструвала всю ступінь своєї неадекватності. Це я вже не говорю про те, що українська армія 2014 і 2022 - це різні всесвіти.
Тому обидва персонажі для мене неоднозначні. Вони не зло. Вони просто такі якими є українські політики. Місцями нормальні. Місцями дріб’язкові. Я дуже добре пам'ятаю як Порошенко виживав з політики Мартиненко. І чому. І бачу як Зеленський робить те саме з Порошенком. І знаю що за обома кейсами лічняк. Бачу кадрову політику, де геніальні призначення чередуються з огидними. Я бачу що вони обидва патріоти, але їх уявлення про патріотизм чудово сусідствують з рєшаловом і бажанням усе контролювати.
Люди взагалі складні. І ці двоє не виключення. І тому сприймати я їх намагаюся якось комплексно. Хоча це не завжди знаходить розуміння і я усвідомлюю чому. Наша публічна політика ще занадто емоційна.
Hotab Конечно, никто не обязан. Но почти все отписываются хоть изредка. О регулярности речь не идёт - не у всех есть возможности и желание. У меня тоже часто возникает такое желание (не приходить). Если бы я был уверен, что форум читают только те пара десятков человек, которые здесь пишут, давно бы ушёл.
Камикадзе написав:
