Еміграція, заробітчанство

Еміграція, заробітчанство

News from Canada

Спілкувався з родиною племінниці. Мешкають в місті Едмонтон з лютого 2024 року.
Новини прості, але звикнути до них не просто:
- люта зима лютує. Дивився на відео як чоловік везе на роботу жінку, так аж страшно стало.
- авто паркують в підземному паркінгу, платять 100$ на місяць. Розбили вікно та вкрали старий смартфон, вологі серветки та пляшку води. Нове скло обійшлося в 300$. Тепер авто зовсім не закривають: принаймні вікна будуть цілі.
- Цитата: «А в магазині, за протоколом, якщо бачу злодія, маю підійти та запропонувати свою допомогу. Толерантність на межі фолу…»

І такою буває еміграція…

Дивно, що ніхто навіть не думав про Молдову

Скоро мабуть, зʼявиться відосик не тільки про Молдову, а й про Монголію.

Недосвідченому мрійнику-романтику можна заздрити: так романтично про Молдову - як написано вище - міг написати тільки недосвідчений мрійник.

Два моїх спогади:
- коли я з колегою вийшов з аеропорту в Кишиневі, ми найняли дуже приємного таксиста, який погодився відвезти нас - є такий модний вираз - «не за всі гроші світу» в необхідне нам місце - то я відверто був здивований тому, які гарні автомобільні дороги в Молдові. Реально!
Реальність і гарні дороги закінчилися як тільки ми проїхали не більше 20 км на північ від Кишинева.
Ні, все було не настільки жахливо, як зараз на трасі «Київ-Одеса», або «Львів-Івано-Франківськ», але дуже-дуже скромно. Я тоді подумав, що даремно Молдова не є частиною Румунії.
Далі по дорозі я помітив, що наш керовець починає засинати (!) за кермом: він признався, що рівно 24 (!) години вже не встає із-за керма. 24 години - я не жартую - молдовський таксист намагався заробити на прожиття. Я навіть пропонував замінити його за кермом (!), бо бачив, що ще 20 км він не проїде і ми будемо лежати десь в яру чи в підʼярʼі…
Довіз. Я сидів поруч та весь час його смикав та розмовляв… коли довіз, ми ж колегою допомогли йому припаркуватися біля АЗС та наполегливо просили поспати хоч 2 години, бо назад в Кишинів не доїде…

- десь 2 роки тому в Катовицях (Польщя) випадково в нашій компанії виявився хлопець - справжній молдаванин. Десь 25-ти років. Погодьтеся: не кожного дня в Польщі - в робітничому гуральському центрі - побачиш справжнього молдаванина. Тому я - вивчаючи такий феномен - спитав, яка мета його візиту з Молдови в Польщу: можливо огляд замків польських королів, чи дегустація безкінечного вибору знаменитого польського пива?
Відповідь була прозаїчною: легінь сказав, що він прибув намагатися знайти хоч якусь роботу, бо - цитую - «Ви не уявляєте, яке жебрацьке життя в Молдові»…
В принципі, я з ним не дуже погодився, бо перед цією розмовою був черговий раз в Кишиневі на авто (заїхав з Румунії) і все виглядало не так вже і погано, хоча і «по-колгоспному»…
Але саме так мені сказав молдаванин в Катовицях…

P.S. Справедливості заради: в останні 2-3 роки аеропорт Кишинев перетоворився на справжнє велике вікно в Європу для українців: авіакомпанії виконують рейси по всій Європі, а також на курорти Єгипту та Туреччини.
Також в Кишинев прибувають прямі поїзди з Києва, та купа автобусних перевізників майже з усіх міст України. На сьогодні маршрут «Будь-яке місто України до Кишинева - далі літак» є самим зручним способом дістатися курортної Анталії. А великі українські туристичні оператори, які - що цікаво - мешкають в Анталії (!) саме такий маршрут пропонують українцям для відвідування Шарм-ель-Шейха…

Ну що ж, вчора пролунала епохальна фраза: «В наш час справжньою валютою є тільки безпека».
То можливо комусь і Молдова підійде…