ВВП

Щодня десятеро чоловіків зустрічалися в барі, щоб поговорити й випити пива. Загальний рахунок за вечір становив 100 євро.
Вони вирішили оплачувати його приблизно так само, як у суспільстві сплачують податки — відповідно до рівня доходів кожного.
Тож платили вони так:
- Перші 4 чоловіки (найменш забезпечені) — нічого не платили.
- 5-й платив 1 €.
- 6-й платив 3 €.
- 7-й платив 7 €.
- 8-й платив 12 €.
- 9-й платив 18 €.
- 10-й (найбагатший) платив 59 €.
Усіх це влаштовувало, і так тривало досить довго. Але одного дня власник бару сказав:
— Ви мої постійні клієнти, тому я зроблю вам знижку 20 євро. Тепер ваші напої коштуватимуть 80 €.
Чоловіки вирішили й надалі ділити рахунок за тією ж пропорцією.
Перші четверо, як і раніше, нічого не платили — знижка для них нічого не змінювала.
Але що робити з іншими шістьма, які реально платили? Як розподілити 20 € знижки, щоб це було справедливо?
Якщо просто поділити 20 на 6, то вийде приблизно 3,33 € кожному. Але тоді 5-й і 6-й чоловік взагалі отримували б гроші за те, що п’ють, адже раніше вони платили лише 1 € і 3 €.
Тоді бармен запропонував розподілити знижку пропорційно доходам, як і раніше.
У результаті вийшло так:
- 5-й тепер не платив нічого (економія 100%).
- 6-й платив 2 € замість 3 (економія 33%).
- 7-й платив 5 € замість 7 (економія 28%).
- 8-й платив 9 € замість 12 (економія 25%).
- 9-й платив 14 € замість 18 (економія 22%).
- 10-й платив 49 € замість 59 (економія 16%).
Отже, кожен із шести платників тепер платив менше, ніж раніше. Перші четверо продовжували пити безкоштовно, і п’ятий теж.
Але коли вони вийшли з бару, почали порівнювати свою вигоду.
— Я зекономив лише 1 євро з тих 20, — сказав шостий і показав на десятого. — А він зекономив 9 євро!
— Так, — сказав п’ятий. — Я теж лише 1 євро. Несправедливо, що він отримав у дев’ять разів більше.
— Точно! — вигукнув сьомий. — Чому йому знижка 9 €, а мені лише 2 €? Багаті завжди отримують найбільше!
— Зачекайте! — закричали перші четверо. — А ми взагалі нічого не отримали! Ця система пригнічує бідних!
У результаті дев’ятеро чоловіків накинулися на десятого й побили його.
Наступного вечора десятий чоловік не прийшов у бар.
Дев’ятеро сіли, випили пиво, а коли настав час платити — раптом зрозуміли тривожну річ:
Разом вони не могли зібрати навіть половину рахунку.
І приблизно так, кажуть, працює податкова система: люди, які платять найбільше податків, отримують найбільшу вигоду від їхнього зменшення. Якщо ж підвищувати податки безмежно і постійно звинувачувати заможних, є ризик, що вони просто підуть — і почнуть «пити пиво» в іншому місці, де атмосфера більш дружня.
Мораль цієї історії часто формулюють так:
«Проблема соціалізму в тому, що рано чи пізно закінчуються гроші інших людей».
Цю думку свого часу висловила Маргарет Тетчер:
«Соціалізм зазнає краху тоді, коли закінчуються гроші… інших».
Для тих, хто розуміє, пояснення не потрібні.

Прекрасный пример последствий неаккуратных формулировок. Деление скидки пропорционально доходам абсолютно тождественно делению новой суммы пропорционально доходам. Однако при делении новой суммы тем же способом, что и старой, не возникло бы повода для драки. 😁

Щодня десятеро чоловіків зустрічалися в барі, щоб поговорити й випити пива. Загальний рахунок за вечір становив 100 євро.
Вони вирішили оплачувати його приблизно так само, як у суспільстві сплачують податки — відповідно до рівня доходів кожного.
Тож платили вони так:
- Перші 4 чоловіки (найменш забезпечені) — нічого не платили.
- 5-й платив 1 €.
- 6-й платив 3 €.
- 7-й платив 7 €.
- 8-й платив 12 €.
- 9-й платив 18 €.
- 10-й (найбагатший) платив 59 €.
Усіх це влаштовувало, і так тривало досить довго. Але одного дня власник бару сказав:
— Ви мої постійні клієнти, тому я зроблю вам знижку 20 євро. Тепер ваші напої коштуватимуть 80 €.
Чоловіки вирішили й надалі ділити рахунок за тією ж пропорцією.
Перші четверо, як і раніше, нічого не платили — знижка для них нічого не змінювала.
Але що робити з іншими шістьма, які реально платили? Як розподілити 20 € знижки, щоб це було справедливо?
Якщо просто поділити 20 на 6, то вийде приблизно 3,33 € кожному. Але тоді 5-й і 6-й чоловік взагалі отримували б гроші за те, що п’ють, адже раніше вони платили лише 1 € і 3 €.
Тоді бармен запропонував розподілити знижку пропорційно доходам, як і раніше.
У результаті вийшло так:
- 5-й тепер не платив нічого (економія 100%).
- 6-й платив 2 € замість 3 (економія 33%).
- 7-й платив 5 € замість 7 (економія 28%).
- 8-й платив 9 € замість 12 (економія 25%).
- 9-й платив 14 € замість 18 (економія 22%).
- 10-й платив 49 € замість 59 (економія 16%).
Отже, кожен із шести платників тепер платив менше, ніж раніше. Перші четверо продовжували пити безкоштовно, і п’ятий теж.
Але коли вони вийшли з бару, почали порівнювати свою вигоду.
— Я зекономив лише 1 євро з тих 20, — сказав шостий і показав на десятого. — А він зекономив 9 євро!
— Так, — сказав п’ятий. — Я теж лише 1 євро. Несправедливо, що він отримав у дев’ять разів більше.
— Точно! — вигукнув сьомий. — Чому йому знижка 9 €, а мені лише 2 €? Багаті завжди отримують найбільше!
— Зачекайте! — закричали перші четверо. — А ми взагалі нічого не отримали! Ця система пригнічує бідних!
У результаті дев’ятеро чоловіків накинулися на десятого й побили його.
Наступного вечора десятий чоловік не прийшов у бар.
Дев’ятеро сіли, випили пиво, а коли настав час платити — раптом зрозуміли тривожну річ:
Разом вони не могли зібрати навіть половину рахунку.
І приблизно так, кажуть, працює податкова система: люди, які платять найбільше податків, отримують найбільшу вигоду від їхнього зменшення. Якщо ж підвищувати податки безмежно і постійно звинувачувати заможних, є ризик, що вони просто підуть — і почнуть «пити пиво» в іншому місці, де атмосфера більш дружня.
Мораль цієї історії часто формулюють так:
«Проблема соціалізму в тому, що рано чи пізно закінчуються гроші інших людей».
Цю думку свого часу висловила Маргарет Тетчер:
«Соціалізм зазнає краху тоді, коли закінчуються гроші… інших».
Для тих, хто розуміє, пояснення не потрібні.

Прекрасный пример последствий неаккуратных формулировок. Деление скидки пропорционально доходам абсолютно тождественно делению новой суммы пропорционально доходам. Однако при делении новой суммы тем же способом, что и старой, не возникло бы повода для драки. 😁

але ліваки та популісти якраз так й зловживають формулюваннями...

Щодня десятеро чоловіків зустрічалися в барі, щоб поговорити й випити пива. Загальний рахунок за вечір становив 100 євро.
Вони вирішили оплачувати його приблизно так само, як у суспільстві сплачують податки — відповідно до рівня доходів кожного.
Тож платили вони так:
- Перші 4 чоловіки (найменш забезпечені) — нічого не платили.
- 5-й платив 1 €.
- 6-й платив 3 €.
- 7-й платив 7 €.
- 8-й платив 12 €.
- 9-й платив 18 €.
- 10-й (найбагатший) платив 59 €.
Усіх це влаштовувало, і так тривало досить довго. Але одного дня власник бару сказав:
— Ви мої постійні клієнти, тому я зроблю вам знижку 20 євро. Тепер ваші напої коштуватимуть 80 €.
Чоловіки вирішили й надалі ділити рахунок за тією ж пропорцією.
Перші четверо, як і раніше, нічого не платили — знижка для них нічого не змінювала.
Але що робити з іншими шістьма, які реально платили? Як розподілити 20 € знижки, щоб це було справедливо?
Якщо просто поділити 20 на 6, то вийде приблизно 3,33 € кожному. Але тоді 5-й і 6-й чоловік взагалі отримували б гроші за те, що п’ють, адже раніше вони платили лише 1 € і 3 €.
Тоді бармен запропонував розподілити знижку пропорційно доходам, як і раніше.
У результаті вийшло так:
- 5-й тепер не платив нічого (економія 100%).
- 6-й платив 2 € замість 3 (економія 33%).
- 7-й платив 5 € замість 7 (економія 28%).
- 8-й платив 9 € замість 12 (економія 25%).
- 9-й платив 14 € замість 18 (економія 22%).
- 10-й платив 49 € замість 59 (економія 16%).
Отже, кожен із шести платників тепер платив менше, ніж раніше. Перші четверо продовжували пити безкоштовно, і п’ятий теж.
Але коли вони вийшли з бару, почали порівнювати свою вигоду.
— Я зекономив лише 1 євро з тих 20, — сказав шостий і показав на десятого. — А він зекономив 9 євро!
— Так, — сказав п’ятий. — Я теж лише 1 євро. Несправедливо, що він отримав у дев’ять разів більше.
— Точно! — вигукнув сьомий. — Чому йому знижка 9 €, а мені лише 2 €? Багаті завжди отримують найбільше!
— Зачекайте! — закричали перші четверо. — А ми взагалі нічого не отримали! Ця система пригнічує бідних!
У результаті дев’ятеро чоловіків накинулися на десятого й побили його.
Наступного вечора десятий чоловік не прийшов у бар.
Дев’ятеро сіли, випили пиво, а коли настав час платити — раптом зрозуміли тривожну річ:
Разом вони не могли зібрати навіть половину рахунку.
І приблизно так, кажуть, працює податкова система: люди, які платять найбільше податків, отримують найбільшу вигоду від їхнього зменшення. Якщо ж підвищувати податки безмежно і постійно звинувачувати заможних, є ризик, що вони просто підуть — і почнуть «пити пиво» в іншому місці, де атмосфера більш дружня.
Мораль цієї історії часто формулюють так:
«Проблема соціалізму в тому, що рано чи пізно закінчуються гроші інших людей».
Цю думку свого часу висловила Маргарет Тетчер:
«Соціалізм зазнає краху тоді, коли закінчуються гроші… інших».
Для тих, хто розуміє, пояснення не потрібні.

Брєд. Такого розподілу:
- Перші 4 чоловіки (найменш забезпечені) — нічого не платили.
- 5-й платив 1 €.
- 6-й платив 3 €.
- 7-й платив 7 €.
- 8-й платив 12 €.
- 9-й платив 18 €.
- 10-й (найбагатший) платив 59 €.
Ніде немає і ніколи не було. Немає таких "соціалізмів" з таким розподілом оплати за щось.
Так, з податками такий розподіл може бути. Але не плутай податки з оплатою чогось.
А з податками - там все по іншому. В платників зазвичай не питають хто скільки платить а доводять до відома. І при зменшенні податків щоб хтось "починав драку" - це нонсенс.

Прекрасный пример последствий неаккуратных формулировок. Деление скидки пропорционально доходам абсолютно тождественно делению новой суммы пропорционально доходам. Однако при делении новой суммы тем же способом, что и старой, не возникло бы повода для драки.

А Ви своє твердження перевірили ? чи так, просто на око прикинули?
Бо в мене виглядає що причина конфлікту залишиться навіть якщо й далі розрахувати розмір платежу по тій самій шкалі що й була
Платник__Платив зі 100___% суми яку платив___Платив з 80_Виграв від зменшення платежу
1 ________ 0,00 _____________ 0,00 ___________ 0,00 ________ 0,00
2 ________ 0,00 _____________ 0,00 ___________ 0,00 ________ 0,00
3 ________ 0,00 _____________ 0,00 ___________ 0,00 ________ 0,00
4 ________ 0,00 _____________ 0,00 ___________ 0,00 ________ 0,00
5 ________ 1,00 _____________ 0,01 ___________ 0,80 ________ 0,20
6 ________ 3,00 _____________ 0,03 ___________ 2,40 ________ 0,60
7 ________ 7,00 _____________ 0,07 ___________ 5,60 ________ 1,40
8 ________ 12,00 _____________ 0,12 ___________ 9,60 ________ 2,40
9 ________ 18,00 _____________ 0,18 ___________ 14,40 ________ 3,60
10 ______ 59,00 _____________ 0,59 ___________ 47,20 ________ 11,80



Як бачите, левову частку від додаткового доходу який надав Бармен - забрав собі найбагатший, при чому не залежно як Ви будете виставляти коефіцієнти

А Ви своє твердження перевірили ? чи так, просто на око прикинули?

Вы его просто не поняли.
Я не оспаривал ваши расчеты. Я их даже не проверял. Я писал о психологическом восприятии.
Нефиг вообще акцентироваться на том, кто сколько выиграл или проиграл. Имеем новую реальность - новую цену. Делим ее по тому же алгоритму, который всеми воспринимался как справедливый, и новое разделение воспринимается как справедливое. Независимо от полученных цифр.

И да, излишне резкий тон дискуссии создаёт психологические препятствия для восприятия толковых мыслей, которые у Вас иногда проскакивают.

А Ви своє твердження перевірили ? чи так, просто на око прикинули?

Вы его просто не поняли.
Я не оспаривал ваши расчеты. Я их даже не проверял. Я писал о психологическом восприятии.
Нефиг вообще акцентироваться на том, кто сколько выиграл или проиграл. Имеем новую реальность - новую цену. Делим ее по тому же алгоритму, который всеми воспринимался как справедливый, и новое разделение воспринимается как справедливое. Независимо от полученных цифр.

И да, излишне резкий тон дискуссии создаёт психологические препятствия для восприятия толковых мыслей, которые у Вас иногда проскакивают.

Це Ви не зрозуміли
Люди в основній своїй масі БОЛЮЧЕ реагують на досягнення інших....
От чому по Вашому, постійним лейтмотивом йде оповідання що ХТОСЬ У ( у владі яка у нас автоматично порівнюється з олігархами) винуватий в тому що Українці ТУТ бідні а ТАМ багаті....
Простий приклад
Коли я просто привожу рядки цифр СВОГО бізнесу( по тій простій причині що на порядок легше щось пояснювати користуючись реальними данними тим більше що знаєш звідки вони виникли , ніж придумувати ряди теоретичних чисел дбаючи щоб вони були вірними) - то 90% тут присутніх ВВАЖАЄ ( переконане) що це для того щоб козирнути...
І це при тому , що РЕАЛЬНО козиряти нічим..
Так досягнення ( в порівнянні з низькою базою тут присутніх) - є
Але якихось захмарних результатів ОСОБИСТОГО ЯКІСНОГО життя - як би й немає ( будь який другорозрядний айтішнік з зарплатою в 500+ доларів живе не гірше ( якщо якість розглядати крізь призму сумм витрат)