budivelnik написав:От з цього місця розшифруй як це друк грошей приводить одночасно до багатіння власників бізнесу за рахунок пенсіонерів і бюджетників... Бо класична теорія трактує друк як інфляція, а інфляція це додатковий податок От тільки податок платять ті що щось створюють а не проїдають.. Тому навантаження на бізнес за рахунок друку грошей йде вищим ніж інфляційний податок на споживання
Дюрі - бюджетник, зарплата фіксована в гривні, можливо раз в рік переглядається з прийняттям бюджету, а може й кілька років не переглядатись. Лад - пенсіонер, пенсія фіксована в гривні, індексується раз в рік. Успіх - мобілізований, зарплата фіксована в гривні, не переглядається роками. Будівельник - власник компанії, половина продукції якої йде на експорт і тому він отримує більше гривні одразу при девальвації, на іншу половину товару ціну в гривні регулярно піднімає із запасом, щоб компенсувати девальвацію авансом. В кращому випадку частину з додатково отриманих коштів від девальвації витратить на підняття зарплат найманим працівникам, але більшість додаткового прибутку від девальвації покладе собі в кишеню.
В результаті бюджетники, пенсіонери, мобілізовані можуть купити менше продукції, наймані працівники можливо стільки ж саме, власник - більше
Shaman написав:я все одно не розумію, чому не роблять девал 10% на рік.
євро вже три роки росте майже на 10% щорічно. виріс з 39 до 51 якось непомітно для "аналітиків".
це наслідок зміни курс євро дол з 1.0 до 1,2. й це сталося саме в 2025 році.
але біда в тому, що основна валюта торгів на міжбанку - це долар. ця прив'язка до євро поки що більш умовна. дефіцит торгового балансу показує, що цього недостатньо.
Дюрі-бачі написав:... В кращому випадку частину з додатково отриманих коштів від девальвації витратить на підняття зарплат найманим працівникам, але більшість додаткового прибутку від девальвації покладе собі в кишеню.
В результаті бюджетники, пенсіонери, мобілізовані можуть купити менше продукції, наймані працівники можливо стільки ж саме, власник - більше
от поки такі ідеї з марксизму-ленінізму будуть в головах, про який розвиток економіки ми розмовляємо. економіку розвивають підприємці, й вони ж дають можливість більшості заробляти гроші. ЗАРОБЛЯТИ, а не отримувати від держави. це друга помилка. коли збільшується виробництво, то фонд зп збільшується навіть без підвищення ЗП - про це чомусь взагалі забувають...
Інвестиції у бізнес в Україні, які не відбиваються за кілька років? Власники бізнесу настільки лудомани? В світі більшість бізнесу розвивається на грантові гроші чи гроші інвесторів, а не на свої зароблені а їх під нормальні % можливо залучити тільки за відсутності девальвації.
Хоча після 2008, схоже, весь світ котиться в болото вічного друку коштів від якого власники бізнесу багатіють за рахунок бюджетників і тих, хто живе в кредит...
Дюрі-бачі написав:Дюрі - бюджетник, зарплата фіксована в гривні, можливо раз в рік переглядається з прийняттям бюджету, а може й кілька років не переглядатись. Лад - пенсіонер, пенсія фіксована в гривні, індексується раз в рік. Успіх - мобілізований, зарплата фіксована в гривні, не переглядається роками. Будівельник - власник компанії, половина продукції якої йде на експорт і тому він отримує більше гривні одразу при девальвації, на іншу половину товару ціну в гривні регулярно піднімає із запасом, щоб компенсувати девальвацію авансом. В кращому випадку частину з додатково отриманих коштів від девальвації витратить на підняття зарплат найманим працівникам, але більшість додаткового прибутку від девальвації покладе собі в кишеню.
В результаті бюджетники, пенсіонери, мобілізовані можуть купити менше продукції, наймані працівники можливо стільки ж саме, власник - більше
Підтримую. По суті, інфляція дозволяє і державі знецінювати свої борги, і підприємствам зарплати своїх співробітників. Часто старші співробітники в компанії отримують менше, ніж нові, адже вони просто не встигають випросити собі надбавку по мірі росту інфляції. Ще ніби вчора підходив до шефа, а сьогодні вже треба знову йти, щоб хоча б триматися одного рівня РЕАЛЬНОГО доходу. Але насправді у компанії вважається, що це тобі підвищили зп і очікується, що ти маєш додати у результатах праці)) А обов'язкова щорічна індексація проводиться лише для прожиткового мінімуму, якщо не помиляюсь. Тому золотовалютний стандарт із великим задоволенням сплюндрували ще в 70х
Дюрі-бачі написав:Інвестиції у бізнес в Україні, які не відбиваються за кілька років? Власники бізнесу настільки лудомани?
От в тому то й вся справа Власники бізнесу-реалісти І знають що витратити більше ніж є - не можна. А от ЗАРОБИТИ більше ніж є - можна. Тому Якщо ІНФЛЯЦІЯ 10% в рік, а прибутковість 15% в рік то це говорить про те що через 15 років капітал ПОДВОЇТЬСЯ.... Хоча з казино - звичайно не порівняти , там можна раз кинути кубік і відразу отримати вартість 1000 кубіків.... От тільки нюанс Для того щоб один отримав 1000 - три тисячі мусять по разу кинути і нічого не отримати.
The_Rebel написав:По суті, інфляція дозволяє і державі знецінювати свої борги, і підприємствам зарплати своїх співробітників.
Як все запущено в головах читачів фінансового форуму..... 1 Хтось з вас хоч раз в житті розглядав економічну систему не з одного боку (споживач чи виробник) А з ОБОХ боків Адже Працівник - є виробником, в якого інфляція здешевлює його працю З іншого боку Працівник- одночасно є СПОЖИВАЧЕМ в якого інфляція ЗДЕШЕВШУЄ СПОЖИВАННЯ. Таке собі Труси-хрестик 2 Можна розглянути з іншого боку Споживач отримавши дохід вчора і вийшовши на закупівлю сьогодні - вважає що його дохід ОБЕСЦІНИВСЯ... Але тоді той самий споживач у формі виробника - який виготовив по вчорашнім цінам а продає по сьогоднішнім - мав би стати багатшим ? 3 Держава НІЧОГО НЕ СТВОРЮЄ , вона тільки ДІЛИТЬ взявши у тих хто створює А раз так То якщо Держава забрала у створювачів менше ніж їй треба поділити ... Значить в когось з тих кому Держава має виділити захцянки перевищують потрібність...
Тому ще раз Якщо щось стверджуєте - розглядайте картину в цілому а не вихоплюйте частинки...
Не є працівник виробником. Виробником є власник. І саме власник вирішує чи надати частину додаткового прибутку працівникам чи не надати. Ще не бачив такого, щоб весь прибуток розділили між працівниками
budivelnik написав:Працівник- одночасно є СПОЖИВАЧЕМ в якого інфляція ЗДЕШЕВШУЄ СПОЖИВАННЯ.
Іноді буває, коли ціни фіксовані (комуналка в Україні), або йде розпродаж (як було в москалів перед Новим роком і підвищенням ПДВ, в аграріїв осени після хорошого урожаю чи з відеокартами після обвалу криптовалют) але в переважній більшості випадків ціни піднімають авансом більше ніж інфляція.
Цікавий текст про Китай та особливості війни на Близькому Сході від Foreign Affairs. ( ) Заразом тут і трохи про те, чому дуже серйозним транснаціональним компаніям, як і Китаю, важлива стабільність в світі, можливість забезпечувати існуючу собівартість і безпека головних ринків збуту. Указывается, что важно понимать следующее: Китай вырос внутри американской системы, а не вне ее. С 1979 года его экономическая модель строилась на стабильной мировой торговле, свободных морских маршрутах, доступе к долларовой системе и предсказуемых правилах. Даже сейчас экспорт дает около 20 процентов ВВП, а зависимость от импорта энергии достигает примерно 70 процентов; значительная часть поставок проходит через Ормузский пролив. Поэтому Пекин заинтересован не в ослаблении США как таковом, а в сохранении управляемого и стабильного порядка. На этом фоне война вокруг Ирана становится для Китая не "окном возможностей", а стресс-тестом всей модели роста. Краткосрочно ситуация контролируема за счет стратегических резервов и диверсификации импорта, что уже видно по более умеренному росту цен на топливо внутри страны. Но в среднесрочной перспективе риски таких инициатив нарастают, поскольку удары по инфраструктуре Персидского залива, перебои в Ормузе, рост страховых ставок и удлинение логистики напрямую бьют по китайскому экспорту и промышленности. Особенно уязвимы "новые производительные силы", на которые делает ставку Пекин, — высокотехнологичные отрасли, завязанные на стабильные поставки энергии, редкоземельных компонентов и оборудования. В этих условиях Китай сознательно избегает эскалации, ограничиваясь дипломатией и попытками стабилизировать обстановку, не беря на себя роль силового гаранта и защитника Ирана. Та же логика переносится и на Тайвань, поскольку ослабление США само по себе не означает выгодного момента для силового сценария. Если Вашингтон становится менее рациональным и более склонным к применению силы, риск прямого столкновения только растет. При этом конфликт вокруг острова почти гарантированно обрушит торговлю, финансовые рынки и отношения с ключевыми рынками сбыта, включая Европу и Японию. В результате стратегия Пекина остается прагматичной: не форсировать кризисы, а постепенно накапливать преимущества через экономику, технологии, контроль цепочек поставок и инструменты "серой зоны". Главный вывод состоит в том, что Китай боится не столько силы США, сколько нестабильности, которую США могут создать. И не имеет значения, случайно это или намеренно, потому что именно она разрушает ту глобальную систему, на которой держится и был выстроен его собственный рост.
Дюрі-бачі написав:Не є працівник виробником. Виробником є власник. І саме власник вирішує чи надати частину додаткового прибутку працівникам чи не надати. Ще не бачив такого, щоб весь прибуток розділили між працівниками
1 Про конкуренцію на ринку праці чув? Раз чув-тоді ХТО приймає рішення кому/куди/скільки? 2 Про те що податки займають мінімум ТРЕТИНУ ДОДАНОЇ вартості ( в реалі 38-45%) - чув? Раз чув, то надіюсь що розумієш що не власник вирішує кому/куди/скільки на 100%, а як мінімум є ще й Держава 3 Про те що розвиток(підняття ефективності(продуктивності) праці залежить від вартості інструментів/технологій (робочого місця)-чув ? А звідки візьмуться на це гроші ? 4 Про те що ОРГАНІЗАЦІЯ праці працівників також коштує якохось зусиль - чув? А хто ці зусилля повинен оплачувати? 5 Про те що ВЛАСНИК він же ВИРОБНИК-одночасно є СПОЖИВАЧЕМ-чув? А те що жодна людина не живе за рахунок того що сама створила, а раз так, то що двірник, що Ілон Маск - одночасно є як споживачами так і виробниками - до тебе хоч колись дійде?