...кто бы ещё разжевал, что даёт арест акций банка...., Залоги у банка тоже изымаются??
За змістом пункту 2 частини п'ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час дії тимчасової адміністрації не здійснюється примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку)
Згідно із пунктом 7 частини другої статті 46 цього Закону з дня початку процедури ліквідації банку втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається.
Таким чином, якщо арешти накладалися на майно ВТБ, то після введення тимчасової адміністрації і початку ліквідації вони автоматично знімаються. Жодне майно (кошти, акції, нерухомість, будь-які залоги тощо) не може бути стягнуто з банку. Майно банку може бути відчужено Фондом лише для задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, а також для відшкодування витрат на тимчасову адміністрацію і ліквідацію банку. Якщо після задоволення всіх вимог вкладників та інших кредиторів банку у процесі його ліквідації залишилося майно банку, воно повертається його власникам.
...кто бы ещё разжевал, что даёт арест акций банка...., Залоги у банка тоже изымаются??
если банк продолжает работать (только с новым собственником) зачем изымать залоги? если банк крашится (что будет скорее всего) то да, но к этому моменту залоги 5 раз перепродадут. И изъять их будет крайне проблематично.
О каком банке идет речь? С ВТБ снят арест на имущество (кредиты, недвижимость), то есть ФГВФЛ может им распоряжаться согласно законодательства Украины. Что же касается акций банка ВТБ, то вопрос, кто будет кредитором виртуальной 10-й очереди, открыт.
...кто бы ещё разжевал, что даёт арест акций банка...., Залоги у банка тоже изымаются??
Арест акций не влечёт никаких изъятий, это значит, что собственник не может принимать никакие решения по изминению порядка работы, ликвидации или реорганизации предприятия. Банк работает как и работал до решения суда о том, кому принадлежат акции.
abc111 написав:...кто бы ещё разжевал, что даёт арест акций банка...., Залоги у банка тоже изымаются??
если банк продолжает работать (только с новым собственником) зачем изымать залоги? если банк крашится (что будет скорее всего) то да, но к этому моменту залоги 5 раз перепродадут. И изъять их будет крайне проблематично.
О каком банке идет речь? С ВТБ снят арест на имущество (кредиты, недвижимость), то есть ФГВФЛ может им распоряжаться согласно законодательства Украины. Что же касается акций банка ВТБ, то вопрос, кто будет кредитором виртуальной 10-й очереди, открыт.
Втб банкрот, как банк он уже не существует, распорядитель его имущества и активов фгвл. Никаких решений никаких судов по его акциям уже нет и быть не может
abc111 написав: ФГВФЛ, который с 28 ноября администрирует ВТБ Банк, будет добиваться взыскания денег с народного депутата Дениса Дзензерского («Народный Фронт»).
...кто в курсе, что там слышно по факту? Агент кремля Дениска вернёт деньги Укр.вкладчиков???
Якщо Гриценко Президент - поверне.
Жарт так собі
Долги перед ВТБ имеют фирмы господина Д. Дзензерского, например, производитель аккумуляторов «Веста», а лично он в кредитных договорах является поручителем. Однако фирмы господина Д. Дзензерского имеют большие долги и перед другими банками (Кредит-Днепр, Форум, ВАБ, БТА, Укрэксимбанк, Приватбанк). Причем некоторые из его фирм находятся в стадии банкротства. Поэтому шансы банка ВТБ на возврат в полном объеме этих долгов являются незначительными. Вместе с тем, во исполнение статьи 1 Протокола № 1 к Конвенции о защите прав человека и основных свобод 1950 года каждое физическое или юридическое лицо имеет право на мирное владение своим имуществом. Однако прецедентное право Европейского суда по правам человека, например, пункт 111 решения ЕСПЧ от 3 апреля 2012 года в деле «Котов против Российской Федерации», гласит, что статья 1 Протокола № 1 к Конвенции не может толковаться как возлагающая на государства-участников какое-либо общее обязательство по покрытию долгов частных субъектов. При этом в пункте 112 этого же решения ЕСПЧ отметил, что статья 1 Протокола № 1 к Конвенции может требовать от государств-участников мер, которые необходимы для защиты права собственности даже в делах, затрагивающих споры между физическими лицами и компаниями, а этот принцип широко применяется в контексте исполнительного производства. Таким образом, Украина в лице ФГВФЛ, как государственного органа, который сейчас управляет ВТБ, должна лишь прилагать усилия в исполнительных производствах, где ВТБ является взыскателем, а фирмы господина Д. Дзензерского должниками, по взысканию долгов этих фирм в пользу ВТБ. В тоже время, каждое государство-участник Конвенции несет полную материальную ответственность за долги своих органов, учреждений и предприятий. Так, 4 октября 2018 года Хозяйственный суд Донецкой области принял решение в хозяйственном деле № 905/1119/18, которое вступило в законную силу 6 ноября 2018 года, о взыскании 933 млн.грн. с Донецкой железной дороги, которая находится в государственной собственности.
При этом ранее, 15 октября 2009 года, ЕСПЧ принял пилотное решение в деле «Юрий Николаевич Иванов против Украины». Его суть заключается в том, что бывший военнослужащий Украины получил в украинских судах положительное решение о взыскании с воинской части компенсации за вещевое имущество, однако воинская часть не исполнила его, ссылаясь на изменения в законодательстве и недостаток средств. Всвязи с этим ЕСПЧ решил, что задолженность за судебным решением является имуществом для целей статьи 1 Протокола № 1 к Конвенции (пункт 45 решения в деле «Иванов против Украины»). Вместе с тем, ЕСПЧ повторил, что право на суд, которое защищено статьей 6 Конвенции, было бы иллюзорным, если бы национальная судебная система Высокой Договорной Стороны позволяла б, чтобы окончательное обязательное для исполнения судебное решение оставалось неисполненным в ущерб любой из сторон (пункт 51 решения в деле «Иванов против Украины»). Кроме того, ЕСПЧ подчеркнул, что именно на государство возложена обязанность заботится о том, чтобы окончательные решения, которые вынесены против ее органов, учреждений или предприятий, которые находятся в государственной собственности или контролируются государством, исполнялись в соответствии с указанными выше требованиями Конвенции. Государство не может оправдывать недостатком средств неисполнение судебных решений, которые вынесены против него или против учреждений и предприятий, которые находятся в государственной собственности или контролируются государством. Государство несет ответственность за исполнение окончательных решений, если факторы, которые задерживают или препятствуют их полному и своевременному исполнению, находятся под контролем органов власти (пункт 54 решения в деле «Иванов против Украины»). Наконец, 12 октября 2017 года ЕСПЧ принял решение в деле «Бурмич и другие против Украины», которое является продолжением решения в деле «Иванов против Украины» с целью обеспечения Украиной исполнения судебных решений, которые приняты против ее органов, учреждений и предприятий. В частности, из пункта 223 этого решения видно, что ЕСПЧ вернется к рассмотрению этой проблемы через два года после его принятия, то есть в октябре 2019 года, для переоценки ситуации, которая сложилась в Украине.
Итак, для вкладчиков ВТБ, которые будут отнесены к 4-ой очереди кредиторов (так называемые 200+), более важным является фактическое выполнение судебного решения о взыскании с Донецкой железной дороги в пользу ВТБ 933 млн.грн., поскольку, во-первых, этот долг является высоколиквидным активом, во-вторых, эта сумма покрывает долг перед вкладчиками 200+ (по оценкам, от 850 до 900 млн.грн.), и, в-третьих, за исполнение именно этого судебного решения государство несет полную материальную ответственность. Что касается долгов фирм господина Д. Дзензерского, то тут государство не несет, как таковой, материальной ответственности за эти долги, и лишь обязано стремиться к их взысканию в пользу ВТБ в исполнительных производствах именно с этих фирм. Таким образом, по моему мнению, вкладчики ВТБ, которые будут отнесены к 4-ой очереди кредиторов, должны настойчиво напоминать ликвидатору ВТБ господину Шевченко, директору-распорядителю ФГВФЛ господину Ворушилину и председателю правления «Укрзализницы» господину Кравцову о скорейшем погашении долга Донецкой железной дороги перед ВТБ, поскольку с дат признания ВТБ неплатежеспособным и введения в него временной администрации 27-28 ноября 2018 года право на бесплатный проезд Донецкой железной дороги за счет вкладчиков и других кредиторов ВТБ закончилось. При этом, затягивание процесса взыскания долга Донецкой железной дороги в пользу ВТБ может привести осенью 2019 года к нежелательным последствиям для Украины, поскольку выполнение ею судебных решений против ее органов, учреждений и предприятий находится под контролем Комитета Министров Совета Европы и Европейского суда по правам человека.
Квесторе_поверніться написав:Повідомлення Додано: Чет 31 січ, 2019 20:24 Igneus, Донецьку залізну дорогу захопив пу...нехай він і платить.
Квесторе, для представників юридичної професії дуже важливим в їх роботі є пошук істини, а інакше вони не юристи, а «рішалови». Відтак, я погодився із Вашою думкою і висловив Вам подяку (сторінка 1632 форуму), що політично мотивована відмова материнського банку ВТБ від підтримки дочірнього банку, коли він зрозумів, що за результатами стрес-тесту НБУ він потребує докапіталізації більш ніж на 7 млрд.грн., є справжньою причиною його неплатоспроможності. ВТБ Банк БАНКРУТ
І материнський ВТБ повинен був підтримувати дочірній банк, навіть незважаючи на те, що від’ємне сальдо його капіталу було спричинено недобросовісними українськими позичальниками державної і приватної форм власності, адже він є власником дочірнього банку, а власність, перш за все, зобов’язує і не може бути використана на шкоду правам громадян та інтересам суспільства.
Однак, я не можу погодитися з Вами, коли Ви стверджує, що борг саме Донецької залізниці має повертати Російська Федерація. По-перше, в резолютивній частині рішення Господарського суду Донецької області від 4 жовтня 2018 року, яке, до речі, не оскаржувалося ані Донецькою залізницею, ані Укрзалізницєю, а тому набрало законної сили 6 листопада 2018 року, чітко зазначено, з кого, на чию користь та яку суму треба стягнути. Разом з тим, в цьому рішенні українського суду не встановлено жодних фактів, що хтось захопив Донецьку залізницю. Отже, ваша думка про її захоплення є, як висловлюються юристи, припущенням, а не юридичним фактом.
По-друге, наш державний «Приватбанк», відмовляючи у поверненні вкладів своїм українським вкладникам, які уклали з ним депозитні договорі в Криму, також стверджував, що цьому заважає «тимчасова окупація Криму», але українські суди всіх інстанцій відхилили цей його довід:
І таких судових рішень по Приватбанку безліч в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
По-третє, наша Укрзалізниця висловлювала сумнів щодо повернення боргів Промінвестбанку, вважаючи, що це може призвести до «фінансування тероризму і виведення капіталу до держави-агресора», але українські суди всіх інстанцій відхилили цей довід Укрзалізниці і зобов’язали її спростувати його, що було нею зроблено:
По-четверте, вважається, що принцип верховенства права, який до речі, закріплено в Конституції України, панує лише в тій державі, в якій її законам підкоряються як державні органи, так й її громадяни. Зокрема, в пункті 25 рішення Європейського суду з прав людини від 15 січня 2009 року у справі «Бурдов проти Росії» (№ 2), яке стосується невиконання судових рішень проти державних органів, установ і підприємств в Росії, йдеться про те, що «сприйняття рішень російських судів як свого роду необов’язкових рекомендацій розповсюджено не лише в суспільстві, але й в державних органах». А вже 15 жовтня 2009 року було прийняте аналогічне за суттю рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України». Тоді чим ми будемо відрізнятися від Росії, якщо закликатиме до невиконання судових рішень в Україні?
По-п’яте, один з аспектів принципу верховенства права полягає в тому, що в державі має панувати сила права, а не право сили. До речі, стаття 382 Кримінального кодексу України забороняє будь-якій особі, пересічній чи службовій, перешкоджати виконанню судового рішення, яке набрало законної сили. До чого призводить право сили, можна дізнатися з останнього жахливого випадку в Миколаєві, коли особа, яка також не оскаржувала судове рішення, застосувала право сили і розстріляла двох невинних осіб, які за силою права мали скористатися судовими рішеннями на їх користь.
Таким чином, у випадку порушення прав вкладників та інших кредиторів ВТБ банку, на мою думку, перед ними мають нести відповідальність всі особи, які причетні до цього, а саме власники банку, які відмовились від його докапіталізації, та його недобросовісні позичальники, які не сплачували йому борги, незалежно від їх національної приналежності. При цьому дискримінацію у виконанні обовяз’ків за національним походженням забороняє стаття 24 Конституції України, стаття 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і стаття 1 Протоколу № 12 до цієї Конвенції.
Квесторе_поверніться написав:Повідомлення Додано: Чет 31 січ, 2019 20:24 Igneus, Донецьку залізну дорогу захопив пу...нехай він і платить.
Квесторе, для представників юридичної професії дуже важливим в їх роботі є пошук істини, а інакше вони не юристи, а «рішалови». Відтак, я погодився із Вашою думкою і висловив Вам подяку (сторінка 1632 форуму), що політично мотивована відмова материнського банку ВТБ від підтримки дочірнього банку, коли він зрозумів, що за результатами стрес-тесту НБУ він потребує докапіталізації більш ніж на 7 млрд.грн., є справжньою причиною його неплатоспроможності. ВТБ Банк БАНКРУТ
І материнський ВТБ повинен був підтримувати дочірній банк, навіть незважаючи на те, що від’ємне сальдо його капіталу було спричинено недобросовісними українськими позичальниками державної і приватної форм власності, адже він є власником дочірнього банку, а власність, перш за все, зобов’язує і не може бути використана на шкоду правам громадян та інтересам суспільства.
Однак, я не можу погодитися з Вами, коли Ви стверджує, що борг саме Донецької залізниці має повертати Російська Федерація. По-перше, в резолютивній частині рішення Господарського суду Донецької області від 4 жовтня 2018 року, яке, до речі, не оскаржувалося ані Донецькою залізницею, ані Укрзалізницєю, а тому набрало законної сили 6 листопада 2018 року, чітко зазначено, з кого, на чию користь та яку суму треба стягнути. Разом з тим, в цьому рішенні українського суду не встановлено жодних фактів, що хтось захопив Донецьку залізницю. Отже, ваша думка про її захоплення є, як висловлюються юристи, припущенням, а не юридичним фактом.
По-друге, наш державний «Приватбанк», відмовляючи у поверненні вкладів своїм українським вкладникам, які уклали з ним депозитні договорі в Криму, також стверджував, що цьому заважає «тимчасова окупація Криму», але українські суди всіх інстанцій відхилили цей його довід:
І таких судових рішень по Приватбанку безліч в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
По-третє, наша Укрзалізниця висловлювала сумнів щодо повернення боргів Промінвестбанку, вважаючи, що це може призвести до «фінансування тероризму і виведення капіталу до держави-агресора», але українські суди всіх інстанцій відхилили цей довід Укрзалізниці і зобов’язали її спростувати його, що було нею зроблено:
По-четверте, вважається, що принцип верховенства права, який до речі, закріплено в Конституції України, панує лише в тій державі, в якій її законам підкоряються як державні органи, так й її громадяни. Зокрема, в пункті 25 рішення Європейського суду з прав людини від 15 січня 2009 року у справі «Бурдов проти Росії» (№ 2), яке стосується невиконання судових рішень проти державних органів, установ і підприємств в Росії, йдеться про те, що «сприйняття рішень російських судів як свого роду необов’язкових рекомендацій розповсюджено не лише в суспільстві, але й в державних органах». А вже 15 жовтня 2009 року було прийняте аналогічне за суттю рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України». Тоді чим ми будемо відрізнятися від Росії, якщо закликатиме до невиконання судових рішень в Україні?
По-п’яте, один з аспектів принципу верховенства права полягає в тому, що в державі має панувати сила права, а не право сили. До речі, стаття 382 Кримінального кодексу України забороняє будь-якій особі, пересічній чи службовій, перешкоджати виконанню судового рішення, яке набрало законної сили. До чого призводить право сили, можна дізнатися з останнього жахливого випадку в Миколаєві, коли особа, яка також не оскаржувала судове рішення, застосувала право сили і розстріляла двох невинних осіб, які за силою права мали скористатися судовими рішеннями на їх користь.
Таким чином, у випадку порушення прав вкладників та інших кредиторів ВТБ банку, на мою думку, перед ними мають нести відповідальність всі особи, які причетні до цього, а саме власники банку, які відмовились від його докапіталізації, та його недобросовісні позичальники, які не сплачували йому борги, незалежно від їх національної приналежності. При цьому дискримінацію у виконанні обовяз’ків за національним походженням забороняє стаття 24 Конституції України, стаття 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і стаття 1 Протоколу № 12 до цієї Конвенції.
Дякую за юридичний лікбез. Але по справедливості ...окупанти там господарюють. На що можу послатися щоб не платити судовий збір в рамках закону Про захист прав споживачів? Можна в ПП щоб не було офтопу.
Квесторе_поверніться написав:На що можу послатися щоб не платити судовий збір в рамках закону Про захист прав споживачів? Можна в ПП щоб не було офтопу.
В ПП ще не можу, адже у мене ще немає 10 повідомлень.
По суті.
Частина третя статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" +
+ пункт 7 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 "Про судові витрати в цивільній справі" +
+ постанова Великої палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у цивільній справі № 761/24881/16-ц (реєстраційний номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 73054749).
Треба вказувати все в комплексі. Працює лише в цивільній юрисдикції, а адміністративна юрисдикція, наприклад, у спорах із ФГВФО, не звільняє.
Наостанок. Кабмін подав законопроект про виключення частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів". Якщо його приймуть у ВРУ, то споживачі сплачиватимуть судовий збір.
abc111 написав:
