Психологія та саморозвиток

В общім почитав я сьогодні ще і гілку про еміграцію, і у мене склалась картинка, чому проповіді нашого аматора-психолога не тільки не зайшли , а і викликають відчуження з огидою.
Люди важко працюють, щоб в новій країні жити саме в тих локаціях, де підлітки не ховаються по підвалам, не просять їжу чи гроші , не крадуть айфони, де без «дядя трогав нижче пупця». Для людей це принципово важливо, вони переплачують за це.
І тут приходить непоймихто і каже «ви самі виросли нудними вдобними заУчками - олімпійцями, і дітей ви ростите неправильно. Он дивіться як я дітей соціалізую!»
Ну кому таке треба?

А ведь ваши позиции не так далеки друг от друга. Термин "удобные дети" оказался достаточно точным. И да, всем комфортно видеть рядом удобных детей.
Вот только успеха достигают не те, кто удобен окружающим, а те, кто умеет плыть против течения (в какой-то мере и против социума).
Остаётся только договориться, кого считать социализированным, а кого асоциальным.

Сибарит

Вот только успеха достигают не те, кто удобен окружающим, а те, кто умеет плыть против течения (в какой-то мере и против социума).

Ну у мене нема такого переконання чи спостереження.
Ок, армію викинемо, бо то структура специфічна.
Але авіакомпанія. Комерційна. Все завʼязано на гроші і отримання прибутку. Як всюди в комерції.
І там уживаються лише ті, хто готовий працювати лише по правилам. Забути , як «куйовнічав» на 3 метрах в армії. Вимагається максимальна безпека!! Мінімум ризиків. Суворе дотримання параметрів польоту. Суворе дотримання особистої дисципліни. Бунтарі і вільнолюди приносять авіакомпанії збитки, псують репутацію на міжнародній арені, що знов перетворюється в збитки. Тому вони не уживаються, покидають не допрацювавши свій контракт. Самі або зі штрафами насильно.
Я не виключаю, що чимало професій де треба креативність , «проти течії» , «нестандартність». Але все ж в більшості на першому місці вимагається надійність і передбачуваність. Тобто «вдобні».

Якось дуже соціалізований (на його думку) віталя розказував, як він все кидає, плани на сьогодні, на завтра, робота почекає, коли йому телефонує друг і каже «треба поїхати ввечері в Білорусь на кілька днів, там баришня дуже чекає зустрічі, у нас там почуття».
Я , «вдобний» на секунду став на його місце.. У мене завтра вранці виліт по контракту ООН, там десь в джунглях чекають 3 тони води і дизпаливо для генераторів. Але я дуже соціальний і невдобний, послав всіх нах і поїхав по *лядям.
Нах такий працівник потрібен?

Сибарит

Вот только успеха достигают не те, кто удобен окружающим, а те, кто умеет плыть против течения (в какой-то мере и против социума).

Нах такий працівник потрібен?

Тут соглашусь целиком и полностью. Наемный работник должен быть удобным. По крайней мере, до тех пор, пока не появится шанс добиться самостоятельного успеха.

Самое страшное, что я читал в жизни это короткий рассказ о вечном пути Стивена Кинга, в котором люди научились телепортироваться. Для стороннего наблюдателя перемещение занимало миллиардную долю секунды, но, как оказалось, сознание проходило вечность, миллиардны лет.
Во время очередного перемещения на Марс, сын главного героя решает притвориться и не заснуть, чтобы посмотреть.
Я думаю после прочитанного у любого отца будет ком в горле.

Стивен Кинг, браво. Так интерпретировать квантовые уравнения. Высший пилотаж

мені в кінга більш всього подобається корпорація кидайте палити.

О, ща начну читать